Ухвала

від 09.12.2015 по справі 804/20811/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/32054/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Федоров М.О.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Сакала П.А.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015

у справі № 804/20811/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014 № 0005032201 та № 0005022201, а також визнати протиправними дії Інспекції щодо коригування показників податкової звітності Товариства з ПДВ за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 на підставі акта перевірки від 24.11.2014 № 3306/2201/36573617 та зобов'язати відповідача відновити відповідні показники податкової звітності Товариства в інформаційній системі «Податковий блок».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015, позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано з тих мотивів, що Товариство документально підтвердило право на податковий кредит та витрати за реальними господарськими операціями з придбання товарів та робіт у задекларованих постачальників; в решті позву відмовлено з посиланням на відсутність доказів здійснення контролюючим органом будь-яких коригувань задекларованих показників податкової звітності Товариства на підставі висновків акта перевірки.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що позивачем не подано доказів, необхідних та достатніх для встановлення виконання поставок саме заявленими постачальниками, які не володіють необхідними трудовими та технічними ресурсів, мають ознаки фіктивних суб'єктів господарювання, та наголошує, що виявлена перевіркою розбіжність між даними податкового обліку позивача та спірних контрагентів підтверджує схемний характер їх правовідносин з метою формування бажаних податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 24.11.2014 № 3306/2201/36573617.

Під час перевірки Інспекція дійшла висновку про безтоварний характер операцій з поставки позивачеві послуг з монтажу обладнання пилогазоочистки у рамках господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Індіпендент» з посиланням на відсутність у цього контрагента майна, складських приміщень, транспортних засобів та устаткування, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності, а також на неподання цим постачальником на вимогу контролюючого органу підтверджувальних документів за операціями з позивачем.

Також Інспекція не визнала податкові наслідки господарських операцій з придбання позивачем товарів та робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «Нікомет-інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Діміт» з причин неперебування цих контрагентів за місцезнаходженням, відсутність у них трудових та матеріальних ресурсів для виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем, збитковий характер діяльності окремих постачальників, а також з мотивів недостатності поданих платником документів для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання цих операцій.

Наведені висновки слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 № 0005032201, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 658 052 грн. за основним платежем та 329 026 грн. за штрафними санкціями, а також податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 № 00050232201 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 18245 грн. за основним платежем та на 9122,50 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків господарських операцій позивача з кожним із спірних постачальників, суди дійшли висновку про дотримання платником наведених законодавчих вимог. Так, досліджуючи правовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Індіпендент», суди встановили, що виконання зобов'язань з поставки цим підрядником будівельно-підрядних робіт позивачеві у період з серпня по листопад 2012 року підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, договірними цінами, локальними кошторисами, податковими накладними, виписками з банківського рахунку Товариства про оплату придбаних робіт у безготівковому порядку. Аналогічними первинними документами оформлено виконання операцій з поставки позивачеві робіт з монтажу металоконструкцій на об'єкті позивача «Реконструкция газоочисток вентсистем В-21, В-22, В-23» у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Нікомет-Інвест».

На підтвердження фактичного виконання операцій з придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Діміт» позивачем подано договір поставки, специфікації до нього, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку. Перевезення товару засвідчено товарно-транспортними накладними.

Оцінивши представлені платником докази за правилами статті 86 КАС, суди дійшли висновку, що вони оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та підтверджують фактичне переміщення активів між задекларованими учасниками поставки.

Інспекцією, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами.

Так, посилання Інспекції на відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником), оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Інспекцією не наведено, які саме ресурси та в яких обсягах необхідні для виконання розглядуваних операцій з урахуванням видів та об'ємів виконаних робіт, категорії придбаних товарів, їх габаритів тощо.

Неподання контрагентами позивача первинних документів за запит податкового органу, недекларування ними кореспондуючих сум доходів та податкових зобов'язань також не можуть слугувати свідченням недобросовісності Товариства, оскільки дані обставини стосуються взаємовідносин цих постачальників як самостійних платників з контролюючими органами та не можуть бути проконтрольовані позивачем.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність оспорюваних нарахувань по епізодам з названими контрагентами та з обґрунтованістю заявлених позовних вимог у відповідній частині.

В частині відмови у задоволенні позову судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, а тому у касаційного суду відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

Норми матеріального права було правильно застосовано судами, їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 у справі № 804/20811/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова М.О. Федоров