Ухвала

від 14.12.2015 по справі 2а-1322/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року м. Київ К/800/2421/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012

у справі №2а-1322/12/2070

за позовом Приватного підприємства «ЛКБ-Центр»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000232302 від 27.01.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ПП «ЛКБ-Центр» з податку на додану вартість на 187601,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 46900,25 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 27.01.2012 №224/23/32763504.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 87772,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 171,00 грн., за липень 2011 року на суму 186684,00 грн., за грудень 2011 року на суму 917,00 грн.

Дані порушення, на думку відповідача відбулися внаслідок того, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за період грудня 2010 року суми податку на додану вартість за операціями з контрагентом ТОВ «Компанія Істсервіс», який на час виписування податкових накладних був відсутній за юридичною адресою та за даними відповідача перебував у стані 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Також, відповідачем зроблено висновок, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Позитив-ВМ» не створюють юридичних наслідків для позивача, оскільки, за результатом проведених перевірок, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Позитив-ВМ» порушено вимоги чинного податкового законодавства у сфері проведення фінансово-господарської діяльності. Крім того, відповідачем встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом ПП «Редан» вчинені без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з відсутністю у останнього основних фондів, транспортних засобів, приміщень, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, що є підставою вважати укладені з вказаним контрагентом правочини такими, що не мають юридичної сили.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000232302, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 234715,00 грн., з яких: 187772,00 грн. за основним платежем, 46943,00 грн. за штрафними санкціями.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Редан» був укладений Договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 1001/1 від 10.01.2011, відповідно до умов якого ПП «Редан» зобов'язувалося здійснювати за дорученням позивача транспортно-експедиційне обслуговування позивача та виконання інших робіт, пов'язаних із задоволенням транспортних потреб позивача, а останній зобов'язувався приймати та оплачувати послуги ПП «Редан».

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 12 від 19.07.2011 про надання послуг з перевезення.

Також, між позивачем та TOB «Позитив-ВМ» був укладений Договір про надання послуг № 0106/3 від 01.06.2011, відповідно до умов якого позивач доручав TOB «Позитив-ВМ» надання навантажувально-розвантажувальних робіт на складах за адресою: вул. Алмазна, 1, м. Харків.

Позивачем до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся включено суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні послуг, наданих контрагентами ПП «Редан», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Позитив-ВМ».

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що на виконання договору з ПП «Редан» позивачем отримано та оплачено послуги, що підтверджується копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг), випискою з розрахункового рахунку позивача та податкових накладних, виписаних ПП «Редан».

Послуга перевезення згідно договору з ФОП ОСОБА_2 була виконана у повному обсязі, відповідно до товарно-транспортної накладної, видаткової накладної. За результатами наданих послуг з перевезення між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був підписаний акт здачі-прийняття робіт. ФОП ОСОБА_2 виписано позивачу податкову накладну.

Вартість наданих послуг була в повному обсязі оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача.

Крім того, відповідно до копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 № 12ОУ-0000059 TOB «Позитив-ВМ» були надані, а позивачем прийняті послуги, відповідно до укладеного договору від 01.06.2011 №0106/3.

Вартість вказаних послуг була в повному обсязі сплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок TOB «Позитив-ВМ», що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача. ТОВ «Позитив-ВМ» виписано позивачеві податкову накладну

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Господарські операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун