Ухвала

від 03.12.2015 по справі 804/1463/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2015 р. м. Київ К/800/20479/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі за позовом Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Кіровський районний центр зайнятості м. Дніпропетровська звернувся в суд з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, в якому стягнути з відповідача 3348,91 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 20.06.2014 року по 10.10.2014 року гр. ОСОБА_4 перебувала на обліку у Кіровському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська як безробітна та отримала допомогу по безробіттю у загальній сумі 3348,91грн. Відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року вона була поновлена на роботі у зв'язку з чим, у відповідності до абзацу 2 частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Позивачем було направлено відповідачу претензію з проханням добровільно перерахувати кошти у сумі 3348,91грн., яка залишилася не виконаною.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача виплачену ОСОБА_4 допомогу по безробіттю у розмірі 3348,91 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Кіровським районним центром зайнятості згідно з наказом № НТ140620 від 20.06.2014 року ОСОБА_4, яка була звільнена з посади в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, було надано статус безробітної та з 23.06.2014 року призначено виплату допомоги по безробіттю.

За період з 23.06.2014 року по 08.10.2014 року ОСОБА_4 була виплачена допомога по безробіттю у загальній сумі 3348,91 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року в адміністративній справі № 804/10605/14 ОСОБА_4 було поновлено на посаді начальника відділу укладання договорів оренди в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, постанову звернуто до негайного виконання.

Кіровським районним центром зайнятості було направлено відповідачу претензію від 03.12.2014 року №1537, відповідно до якої відповідачу було запропоновано добровільно перерахувати кошти у розмірі 3348,91грн. на рахунок центру зайнятості, яка залишилася без виконання.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_4 була поновлена на роботі на підставі рішення суду, а тому відповідач в силу законодавства зобов'язаний виплатити позивачу суми виплаченого ОСОБА_4 забезпечення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.06.2013 року у справі № 21-204а13.

Права, обов'язки та відповідальність Фонду та роботодавця визначені ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року, якими передбачено, зокрема, право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, відповідач у спірних відносинах виступав в ролі роботодавця та не виконував функцій суб'єкта владних повноважень,а вимога про стягнення шкоди, в свою чергу, не поєднана із вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача.

На підставі наведеного, враховуючи характер спірних правовідносин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції помилково відкрив провадження у адміністративній справі та розглянув справу по суті позовних вимог, а суд апеляційної інстанції вказану помилку не виправив.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриттю провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220-1, 223, 231 КАС України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України по Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про стягнення коштів - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.М. Дрибас