Ухвала

від 18.12.2015 по справі 5023/10116/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"18" грудня 2015 р. Справа № 5023/10116/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Бородіна Л.І., суддя Шевель О. В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Благодатне», с. Благодатне (вх. № 5709 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2012р. у справі № 5023/10116/11

за позовом ТОВ «АТД «Українська генетична компанія», м. Харків

до Державного підприємства «Благодатне», с. Благодатне Харківської області

про стягнення 318041,26 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2012 р. по справі № 5023/10116/11 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Благодатне" на користь "Агроторговельний дім "Українська генетична компанія" Товариство з обмеженою відповідальністю суму основного боргу 245870,00грн., 3% річних у розмірі 13842,81 грн., інфляційні у розмірі 33438,32грн., суму неустойки у розмірі 19002,72 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 6243,06 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ДП «Благодатне» звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2012 р. у справі №5023/10116/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

До апеляційної скарги апелянтом надано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення. В клопотанні апелянтом зазначено, що 31.08.2015р. на підприємстві відбулась зміна керівництва, новий керівник виявив факт необґрунтованого стягнення з ДП «Благодатне» грошових коштів за рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2012р. у справі №5023/10116/11.Крім того, апелянтом також вказано, що позовну заяву було подано з порушенням п. 2 ст. 57 ГПК України, зокрема, направлено на невірну адресу ДП «Благодатне», а також судом не повідомлено відповідача про судове засідання 16.01.2012р., а тому останній не був присутній в судовому засіданні 16.01.2012р., на якому прийнято рішення, чим порушені його права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача щодо розглянутого ним клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, дійшла висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент виникнення спору) визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. (ч.ч.1 та 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як зазначалось, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апелянт зазначив про зміну керівництва на підприємстві та виявлення недбалого виконання своїх обов'язків попередніми керівниками, що на його думку є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Проте, колегія суддів вважає, що зазначене не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки наведені апелянтом обставини не є поважними причинами пропуску строку. Зміна керівництва на підприємстві є внутрішньою організацією діяльності підприємства, а виявлення фактів недбалого виконання попередніми керівниками своїх обов'язків є підставою для притягнення їх до відповідальності, у встановленому законом порядку.

Доводи апелянта щодо подання позовної заяви з порушенням п. 2 ст. 57 ГПК України спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно опису вкладення в цінний лист (а.с. 6), зі штампом пошти, позов направлений ДП «Благодатне» на належну адресу, а квитанція пошти є доказом сплати відправником за пересилку поштового відправлення.

Стосовно неотримання апелянтом повідомлення про призначене судове засідання та не отримання примірника оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що такі доводи також не відповідають матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.12.2011року у даній справі відповідач (ДП «Благодатне») отримав 16.12.2011р., тобто за місяць до призначеного судового засідання. Про зазначене свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане уповноваженою особою відповідача за призвіщем "Борщ" - 16.12.2011р. (а.с. 28). Крім того, оскаржуване рішення відповідач отримав 13.02.2012р., про що також свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане тією же уповноваженою особою відповідача (а.с 31).

Отже, згідно зі ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК.

Відповідно до абзацу 8 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).

Таким чином, необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність з рішенням суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 94 ГПК України.

Як було встановлено, апелянт був обізнаний про судове засідання на якому прийнято спірне рішення, отримав його примірник, але протягом тривалого часу не скористався наданим йому процесуальним законом правом на його оскарження в передбаченому процесуальним законодавством порядку.

Отже, доводи викладені в клопотанні про поновлення строку на оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2012р. спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зазначені обставини є підставою для відхилення клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та повернення апеляційної скарги заявнику, як це передбачено п.4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Пунктом 4 статті 97 ГПК України, передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо:

4) скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 93, п. 4 ст. 97 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА:

1. Клопотання Державного підприємства «Благодатне» про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відхилити.

2. Повернути Державному підприємству «Благодатне» апеляційну скаргу з додатками до неї, всього на 21 арк., в тому числі квитанцію про сплату судового збору № 58 від 11.12.2015р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Шевель О. В.