Рішення

від 17.12.2015 по справі 377/1209/15-ц

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/1209/15-ц

Провадження №2/377/475/15

17 грудня 2015 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., при секретарі Ахутіній А.А., без участі сторін.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» - про захист прав споживача, визнання договору Фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

Представник позивача за довіреністю звернувся в суд з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору Фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. В позовній заяві зазначено, що 08.01.2015 року між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» було укладено Договір Фінансового лізингу № 000632 з додатками, згідно якого предметом Лізингу є транспортний засіб - трактор Dong Feng 244 вартістю 4 476,71 доларів США. Згідно умов п.8.1-8.5 цього Договору передбачено, що всі платежі за цим Договором здійснюються у гривневому еквіваленті вартості предмету лізингу, який визначається на дату здійснення платежів за цим Договором. Відповідно до умов Договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (трактор Dong Feng 244, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до Договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. В усній формі представник відповідача роз'яснив, що ОСОБА_1, (позивач) повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 2 686,02 доларів США, що відповідно до чинного курсу обміну долара США до української гривні за готівковими операціями встановленого КБ АТ «ОСОБА_2 Аваль» на дату укладання Договору гривневий еквівалент становив 44 400 гривень, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого із ним буде укладено Договір фінансового лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть користування предмет лізингу. В той же день позивачем було сплачено два рахунки загальну суму коштів у розмірі 2 686,02 доларів США (еквівалентом 44 400 гривень) в тому числі авансовий платіж - 2 238,35 доларів США (еквівалент 37 000,00 грн.) та адміністративний платіж - 447,67 доларів США (еквівалент 7 400,00 грн.). Однак, представником відповідача не було роз'яснено призначення платежу, як виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організації заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Позивач вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу. В Договорі це передбачено, але у нього не було можливості детально ознайомите з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надав достовірної інформації, завірив в тому, що всі істотні умови договору він пояснив спонукав його підписати договір швидше, мотивуючи тим, що на нього чекають інші особи, які бажають укласти договір лізингу. Крім цього, протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий. Компанія відмовилась передавати предмет лізингу посиланням на те, що договором передбачено передачу автомобіля протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати адміністративного платежу, 50% від вартості предмету лізингу, комісії за передачу предмета лізингу. Але все одно, незважаючи на виконання позивачем всіх зобов'язань за Договором зі сплати обов'язкових платіж, на сьогоднішній час, вже після спливу граничного строку: передачі, транспортний засіб (предмет лізингу) - трактор Dong Feng 244 позивачу, відповідачем (лізингодавцем - ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс») так і непоставлений (переданий), що є грубим порушення лізингодавцем зобов'язань встановлених п.1.3 та 1.7. даного Договору. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, та можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача, що є порушенням його прав як споживача. Також, позивач вважає, що умова договору про те, що лізингоодержувач зобов'язується сплатити адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж: перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору (комісію за надані лізингового кредиту в відсотковому розмірі від ціни предмета лізингу) є незаконною. Як вбачається із змісту договору лізингу, укладеного між сторонами адміністративний платіж розуміє під собою одноразову плату лізингоодержувач лізингодавцю при укладанні договору. У відповідності до договору, адміністративний платіж першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу з перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору, незалежно від назві призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір такої комісії за організацію становить 447,67 доларів США (еквівалент 7 400,00 грн.), цей платіж не є витратами лізингодавця що безпосередньо пов'язаний з виконанням договору лізингу. Вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не надав позивачу повного переліку (найменування та вартість) виконаних послуг необхідних для укладання Договору, яка згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично полягала у виготовленні стандартної форми договору. Як вбачається із наведених договірних умов, складова першого лізингового платежу - «адміністративний платіж» виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом. Тому відповідно вважати, що даний платіж Лізингодавець включив у Договір незаконно, що призводить до недійсності даної умови Договору. Після детального ознайомлення позивачем з оспорюваним Договором, зрозумівши що він підписав його собі на шкоду, позивач вважав за необхідне розірвати його, однак, згідно умов даного договору, при його розірванні він не може повернути вкладені кошти, що є порушенням законодавства та його прав як споживача. В п.12.1. Договору зазначено, що Лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж та частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає. Тобто відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, проплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору останнім. Однак, при розірванні договору лізингодавцем ніяких санкцій не передбачено, що приводить до дисбалансу договірних умов та порушує норми законодавства. Також, в супереч норм законодавства, лізингодавець взагалі не надав можливості лізингоодержувачу відмовитись від договору. Тому дана умова договору є незаконною та несправедливою відносно лізингоодержувача, що призводить до її недійсності. Як вбачається зі змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, адміністративний платіж розуміє під собою одноразову плату лізингоодержувача лізингодавцю при укладенні договору. У відповідності до договору, адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір Адміністративного відображається у додатку №1 до Договору становить 447,67 доларів США (еквівалент 7 400,00 грн.). З чого вбачається, що цей платіж не є витратами лізингодавця, що безпосередньо пов'язаний з виконанням договору лізингу. Вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору. Як вбачається із наведених договірних умов, складова першого лізингового платежу - «адміністративний платіж» виходить за межі переліку платежів, передбачених законом. Отже, лізинг є комерційною угодою, що заснована на оренді товарів тривалого користування виробничого призначення. Це одна з форм інвестицій в основний капітал за посередництвом лізингової компанії (лізингодавця), який купує для товаровиробника (лізингоодержувача) майно і надає йому в оренду з метою виробничого використання. Таким чином, лізингодавець фактично кредитує лізингоодержувача: кредитором є лізингодавець, позичальником - лізингоодержувач. Положеннями ст.8 ЦК України визначено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Позивачем, на виконання умов даного Договору, було сплачено на користь відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» кошти в сумі 2 686,02 доларів США, що згідно умов п.8.1-8.5 цього Договору та відповідно до чинного курсу обміну долара США до української гривні за готівковими операціями встановленого КБ АТ «ОСОБА_2 Аваль» на дату укладання Договору гривневий еквівалент становив 44 400 гривень. Враховуючи вищевикладене слід визнати недійсним договір фінансового лізингу №00632 з додатками №1 та №2 від 08.01.2015року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова Компанія «Автофінанс» та ОСОБА_1. Та у відповідності до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 216 ЦК України, стягнути на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 686,02 доларів США, що відповідно до чинного курсу НБУ станом на 26.10.2015 року становить гривневий еквівалент у розмірі 60 636,04 гривень.

Позивач і його представник у судове засідання не з,явилися, до суду надано письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги обґрунтовують наданими до суду документами до позовної заяви. Крім цього просили звернути увагу суду, що позивач отримав від відповідача лист, що техніку йому буде надано в термін згідно п.4.1. ст.4 Договору Фінансового Лізингу. Оскільки в цей термін трактор Dong Feng 244 йому не надали, він 21.10.2015 року направив відповідачу заяву що у зв'язку з невиконанням зобов,язань встановлених Договором, він вимагає розірвати Договір, дану заяву направив 21.10.2015 року на юридичну адресу відповідачів. Конверт повернуту з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання», тобто відповідачі відмовилися отримувати його заяву. Тому просили заявлені позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" у судове засідання не з'явився, надіслав суду заперечення на позовну заяву. В своєму запереченні відповідач вказав, що підтвердженням отримання позивачем повної, необхідної, доступної та достовірної інформації про положення договору є особисте підписання позивачем кожної сторінки Договору та додатків до нього, а отже було досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Вказує, що правочин сторонами укладено в письмовій формі, особисто підписано позивачем та повноважною особою відповідача та скріплений його печаткою. Таким чином, було дотримано усі вимоги, які ставляться чинним законодавством України (ст.ст. 202 та 203 ЦК України) до чинності правочину. Надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги визначений Положенням про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженим розпорядженням Держкомфінпослуг від 22.01.2004 року №21. Оскільки відповідно роз'яснень члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вони можуть надавати такі послуги. Також стверджує, що позивача не вводили в оману. Про природу правочину, перелік його прав і обов'язків, а також перелік прав та обов'язків ТОВ "ЛК Автофінанс". позивачу було відомо, про це свідчать підписи на Договорі та додатках до нього, а також сплата комісії за організацію. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, справу розглядати без участі їх представника.

Судом встановлено, що 08.01.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» було укладено Договір Фінансового лізингу № 000632 з додатками, згідно якого предметом Лізингу є транспортний засіб - трактор Dong Feng 244 вартістю 4 476,71 доларів США. Згідно умов п.8.1-8.5 цього Договору передбачено, що всі платежі за цим Договором здійснюються у гривневому еквіваленті вартості предмету лізингу, який визначається на дату здійснення платежів за цим Договором. Відповідно до умов Договору лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (трактор Dong Feng 244, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до Договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором. Відповідно до п.4.1 ст.4 Лізингодавець передає у користування Предмет Лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 120 (сто двадцяти) робочих днів з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: - Адміністративного платежу; Авансового платежу;- Комісії за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, Оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6 ст.9 даного Договору У разі затримки строку сплати авансового платежу (не враховуючи право Лізингоодержувача виплачувати авансовий платіж протягом 12 місяців), строк поставки Предмета Лізингу може бути відповідно змінено. Згідно додатку №1 до договору відповідач взяв на себе зобов'язання надати йому послуги, спрямовані на придбання предмету лізингу - транспортного засобу трактора марки Dong Feng 244 вартістю 4476,71 доларів США, а позивач як клієнт ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" зобов'язався здійснювати щомісячно платіж в сумі 186,53 доларів США на погашення вартості предмета лізингу. За умовами п.1.7 Договору предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингодержувачем на рахунок Лізінгодавця авансового платежу (50% від вартості Предмету лізингу), комісії за організацію та оформлення даного договору(10% від вартості Предмету лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості Предмету лізингу). Як вбачається з умов Договору (п.4.1) сторонами погоджено строк передачі предмету лізингу, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингодержувачем на поточний рахунок Лізингодавця авансового платежу (50% від вартості Предмету лізингу). На виконання умов договору, позивач 08.01.2015 року перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 37 000 гривень, та 7400 гривень, що підтверджується квитанціями (а.с.18). Однак відповідачем ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" в порушення умов договору в обумовлений Договором строк предмет лізингу позивачу в користування переданий не був. 21.10.2015 року ОСОБА_1, направив відповідачам - ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" заяву, що у зв'язку з невиконанням зобов,язань встановлених Договором, він вимагає розірвати Договір, дану заяву направив рекомендованим листом за адресою яка вказана у Договорі 21.10.2015 року. Конверт з заявою повернуто позивачу - ОСОБА_1, з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання», тобто відповідачі відмовилися отримувати вказану заяву.

Вивчивши надані письмові пояснення сторін, надані документи, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що при укладенні Договору відповідач не мав на меті реального настання правових наслідків, що обумовлені Договором, тому позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений договір є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч.ч.1-6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного Кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг». Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. В ст.18 цього Закону наведено перелік несправедливих умов у договорах із споживачами, який не є вичерпним та визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п.2,3 ч3 ст.18); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику); не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.4 ч.3 ст. 18). В пунктах 5, 6 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Аналіз змісту Договору фінансового лізингу від 08.01.2015 року, укладеного між сторонами дає підстави суду прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», та в положеннях Цивільного Кодексу України. Повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення-зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець і (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до змісту договору від 08.01.2015 року лізингоодержувач доручив вибрати продавця предмета лізингу відповідачу у справі, оскільки в договорі не зазначено, що лізингоодержувач сам вибирає продавця майна, не визначений продавець, а тому згідно з положеннями ст. 808 ЦК України відповідач як лізингодавець несе солідарну відповідальність з продавцем щодо продажу позивачу предмета лізингу неналежної якості. Однак, всупереч зазначеним положенням закону, умовами п.1.4 Договору передбачено, що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектації, справності предмета лізингу, усунення несправностей протягом гарантійного строку. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець. Також Законом України «Про фінансовий лізинг» п.п.1.4 ч.2 ст.10 передбачено, обов'язок лізингодавця надати предмет лізингу, який відповідав би його призначенню, відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором. Стаття 11 цього Закону надає право лізингоодержувачу: 1)обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; 2)відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; 3)вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; 4)вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п.5 ч.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п.11-1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Згідно з п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов,язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності ліцензії чи неможливості її отримання, посилання на роз'яснення члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в даному випадку є недоречним, оскільки в силу положень ст.8 ЦПК України, не може підміняти положення та вимоги ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 08.01.2015 року укладено Договір № 00632 фінансового лізингу без відповідного дозволу (ліцензії) та без мети настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому позовні вимоги слід задовольнити частково та визнати недійсним Договір № 00632 фінансового лізингу, укладений 08.01.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», застосувавши наслідки недійсності правочину стягнувши з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 44 400 гривень, сума коштів яка внесена позивачем на рахунок відповідачів, позовні вимоги в частині стягнення іншої суми, а саме грошових коштів в розмірі 2 686,02 доларів США, що відповідно до чинного курсу НБУ станом на 26.10.2015 року становить гривневий еквівалент у розмірі 60 636,04 гривень не підлягають задоволенню, оскільки вони безпідставні.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ч.1 ст. 218 ЦПК України,ст. ст.203,215,216,227 ЦК України,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу №00632 з додатками №1 та №2 від 08.01.2015року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова Компанія «Автофінанс» та ОСОБА_1. Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з ТОВ «Лізингова Компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 44 400 гривень.

Стягнути з ТОВ «Лізингова Компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 606 гривень 36 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т. О. Малишенко