Рішення

від 17.12.2015 по справі 364/871/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/871/15-ц Головуючий у І інстанції Яковенко О. М. Провадження № 22-ц/780/6523/15 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І. Категорія 46 17.12.2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 грудня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Гуль В.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернуласядо суду із вказаними вище позовом, який надалі уточнила і мотивувала тим, що 29 вересня 2009 року її мати ОСОБА_3 уклала із ЗАТ «Сільгосптехніка» договір оренди належної їй земельної ділянкидля ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4350 га, розташованої на території Біліївської сільської ради Володарського району Київської області. Договір оренди був зареєстрований у державному реєстрі земель 29 вересня 2009 року за № 04.09.943.00612.

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. Вона прийняла спадщину після смерті матері за заповітом. Вважає, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 29 вересня 2014 року, тобто за закінченням 5-ти річного терміну, на який його було укладено. До закінчення строку відповідач не направляв їй як спадкоємиці ніяких повідомлень про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, як це передбачає ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Посилалася, що 12 грудня 2014 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом у вигляді земельної ділянкиплощею 4,4350 га, яке зареєструвала у встановленому законом порядку. 18 грудня 2014 року нею було направлено письмове повідомлення відповідачу» про відсутність наміру укладати договір оренди земельної ділянки, так як вона має намір особисто використовувати землю, а 18 березня 2015 року відбулось встановлення межових знаків цієї ділянки за участю представника відповідача і вона організувала виконання польових робіт по підготовці ділянки для посіву насіння сої.

Однак, 16 квітня 2015 року відповідач самовільно зайняв земельну ділянку площею 4,4350 га, знищивши її посіви та засіявши насінням кукурудзи, що стверджується проведеними за її заявами перевірками Державної інспекції сільського господарства в Київській області та Володарського РВ ГУ МВС України в Київській області, які вказали на незаконність дій відповідача та рекомендували їй звернутися до суду.

Посилаючись на порушення її прав власника, після уточнення позовних вимог просила витребувати земельну ділянку площею 4,435 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що належить їй на праві приватної власності і розташована на території Біліївської сільської ради Володарського району Київської області з чужого незаконного володіння ТОВ «Сільгосптехніка Нова», зобов'язати відповідача передати їй в десятиденний строк з часу набрання рішенням суду законної сили вказану земельну ділянку за актом прийому-передачі з передачею відповідачем незібраного врожаю кукурудзи без відшкодування затрат, стягнути з відповідача на її користь шкоду в розмірі 77109,88 грн. та витрати за геодезичні роботи по відновленню межових знаківв розмірі 1000 грн.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду позивачка ОСОБА_2подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її уточнені позовні вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд не дав належної оцінки тому, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Крім того, суд прийшов до хибних висновків про продовження дії договору оренди, укладеного у 2009 році між її матір'ю і відповідачем, таке суперечить як змісту договору, так і вимогам Закону України «Про оренду землі», який не передбачає такого поняття як пролонгація (продовдення дії) договору. Закон передбачає лише поновлення договору оренди шляхом укладання нової чи додаткової угоди із власником ділянки.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Володарського районного суду Київської області.

Відповідач ТОВ «Сільгосптехніка Нова» належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, представник ТОВ до суду не з'явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 була власником земельної ділянки, площею 4,4350 га, яка розташована на території Біліївської сільської ради Володарського району Київської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 113581, виданим 29 березня 2001 року.

29 вересня 2009 року між ОСОБА_3 і ЗАТ «Сільгосптехніка» був укладений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2, відповідно до якого ОСОБА_3 передала товариству в оренду (у строкове платне користування) терміном на п'ять років належну їй земельну ділянку загальною площею 4,4350 га. В цей же день, тобто 29 вересня 2009 року було здійснено державну реєстрацію вказаного договору у Володарському районному відділі КРФ "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04.09.943.00612. Відповідно до п.41 зазначеного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. Спадкоємцем померлої є її дочка, позивачка у справі ОСОБА_2, яка 12 грудня 2014 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, площею 4,4350 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Також судом встановено, що після отримання свідоцтва про право на спадщину та його реєстрації, позивачка 18 грудня 2014 року направила письмове повідомлення відповідачу про відсутність наміру укладати договір оренди земельної ділянки, так як вона має намір особисто використовувати землю. 18 березня 2015 року за замовленням позивачки відбулось встановлення межових знаків спірної ділянки і вона організувала виконання польових робіт по підготовці ділянки для посіву насіння сої.

16 квітня 2015 року відповідач (є правонаступником ЗАТ «Сільгосптехніка) зайняв земельну ділянку площею 4,4350 га, засіявши її насінням кукурудзи, що стверджується проведеними за заявами позивачки перевірками Державної інспекції сільського господарства в Київській області та Володарського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що укладений 29 вересня 2009 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «Сільгосптехніка», договір оренди землі відповідно до п.8 цього договору є автоматично (безумовно) пролонгованим на тих же умовах та на той самий строк, а відтак підстави для витребування земельної ділянки та її повернення не грунтується на вимогах закону.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на положення ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент закінчення строку дії договору оренди і яка передбачала два випадки поновлення договору оренди.

Так, згідно з ч.1 ст.33 цього Закону після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Для застосування ч.1 ст.33 Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст.33 вказаного Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону, необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обовязки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналіз змісту зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що реалізація переважного права щодо поновлення договору оренди, передбачена ч.ч. 1 і 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури, строків та наявності волевиявлення сторін.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах: від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15 та від 10 червня 2015 року у справі № 6-70цс15. При розгляді цих справ Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що поновлення договорів оренди можливе в тому числі при дотриманні орендарем строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.

Суд не врахував, що всупереч ст.33 вказаного Закону відповідач не скористався своїм правом на переважне укладення договору оренди, зокрема ним не було реалізовано зазначене право на поновлення договору оренди, оскільки відповідачем було порушено вимоги ч. ч. 2-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо певної процедури і строків, а саме - ТОВ «Сільгосптехніка Нова» не повідомляло позивачку до спливу строку договору оренди про намір поновити цей договір на новий строк шляхом направлення відповідного повідомлення.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, поскільки як вище вказувалося відповідачем не було дотримано встановленої законом процедури для реалізації права орендаря на переважне укладення договору оренди, зокрема ним не було реалізовано зазначене право на поновлення договору оренди, оскільки відповідачем було порушено вимоги ч.ч. 2-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо певної процедури і строків, а саме - СВК "Перемога" не повідомляло позивачку до спливу строку договору оренди про намір поновити цей договір на новий строк шляхом направлення відповідного письмового повідомлення.

У зв'язку із наведеним договір оренди припинив свою дію 29 вересня 2014 року, тобто за закінченням строку, на який його було укладено.

За таких обставин вимоги позивачки є обгрунтованими і колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати ТОВ «Сільгосптехніка Нова»передати ОСОБА_2 земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4350 га кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Біліївської сільської ради Володарського району Київської області.

В решті позову колегія відмовляє, як такому, що не грунтується на вимогах закону, поскільки приходить до висновку, що захист права позивачки підлягає шляхом зобов'язання відповідача передати ОСОБА_2 земельну ділянку.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України колегія суддів стягує із відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задоволити частково. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова»передати ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,4350 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Біліївської сільської ради Володарського району Київської області, за актом прийому передачі.

В решті позову відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова»на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 250 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти.

Головуючий

Судді: