Ухвала

від 17.12.2015 по справі 826/7654/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7654/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 161326552209, № 161226552209 від 21 листопада 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 24 вересня 2014 року по 04 листопада 2014 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Вікоіл ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 1065/26-55-22-09/32308598 від 11 листопада 2014 року.

Згідно з висновками акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого у періоді, що перевірявся, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 96 588,00 грн., у тому числі заниження: за вересень 2012 року в сумі 68 088,00 грн.; за квітень 2013 року в сумі 28 500,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого у періоді, що перевірявся, встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 531 192,00 грн., у тому числі: за 2013 рік у сумі 531 192,00 грн.

21 листопада 2014 року на підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 161326552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 144 882,00 грн., у тому числі за основним платежем - 96 588,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 48 294,00 грн. та № 161226552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 796 788,00 грн., у тому числі за основним платежем - 531 192,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 265 596,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2013 року між ТОВ «Вікоіл ЛТД» (замовник) та ТОВ «Ю.БІ. Сейсмік Юкрейн» (виконавець) укладено договір № 20/02, за змістом якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати на свій ризик польові сейсморозвідувальні роботи MCTT-3D в межах та на прилеглій території Луценківського газоконденсатного родовища.

За змістом п.п. 2.1, 3.1, 4.3, 4.4, 5.1 укладеного договору передбачено, що ціна за договором визначається на підставі технічного завдання та протоколу про узгодження договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору і викладені у вигляді відповідних додатків до цього договору.

Виконавець зобов'язується виконати послуги в обсягах і термінах, передбачених технічним завданням.

Замовник, при відсутності претензій, зобов'язаний відповідно до додатків до цього договору та фактичного стану виконання послуг проводити приймання виконаних послуг та підписувати відповідні акти.

Замовник зобов'язаний по завершенню виконавцем виконання послуг, при відсутності претензій, здійснити остаточне приймання результатів послуг.

Послуги вважаються завершеними після складання кінцевого звіту і захисту його на спільній нараді ТОВ «Вікоіл ЛТД» та ТОВ «Ю.БІ. Сейсмік Юкрейн», і передачі звіту замовнику, що підтверджуються актом приймання-передавання.

На виконання вимог укладеного договору між позивачем та ТОВ «Ю.БІ. Сейсмік Юкрейн» складено та підписано технічне завдання, в якому визначено цільове призначення робіт, просторові межі об'єктів, обсяги і методика проведення сейсморозвідувальних робіт та Протокол погодження договірної ціни на проведення польових сейсморозвідувальних робіт MCTT-3D в межах та на прилеглій території Луценківського газоконденсатного родовища.

Також, на підтвердження виконання виконавцем послуг за укладеним договором, позивачем надано складені та підписані сторонами акти здачі-приймання послуг згідно з укладеним договором.

Крім того, на виконання умов укладеного договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі матеріалів згідно з договором № 20/02 від 20 лютого 2013 року на проведення сейсморозвідувальних робіт MCTT-3D від 28 червня 2013 року, згідно з яким ТОВ «Ю.БІ.Сейсмік Юкрейн» передав позивачу Фінальний звіт про виконання польових сейсморозвідувальних робіт MCTT-3D в межах Луценківської площі, матеріали передані в повному обсязі, між сторонами претензії відсутні.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач стверджує, що до перевірки не було надано звіт, що підтверджується актом приймання-передавання, складання якого передбачено п. 5.1 договору.

Водночас, позивачем зазначено, що до перевірки надано акт приймання-передачі звіту від 28 червня 2013 року, як передбачено п. 5.1 договору, та який є первинним документом у розумінні вищевказаних норм.

Згідно з п. 3.4 договору № 20/02 від 20 лютого 2013 року, виконавець не має права без згоди замовника передавати первинні чи результативні матеріали, які отримані за цим договором, третім особам.

З урахуванням того, що звіт містить у собі всі результативні геологічні матеріали та податковим органом не вживались заходи щодо отримання цих документів у встановленому порядку, 07 жовтня 2014 року ТОВ «Вікоіл ЛТД» на виконання вимог п. 3.4 договору звернулося із письмовим запитом вих. № 3214 до ТОВ «Ю.Бі. Сейсмік Юкрейн» з проханням надати згоду на передачу вищевказаного звіту до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у зв'язку із проведенням документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Вікоіл ЛТД».

У відповідь на звернення позивача ТОВ «Ю.Бі. Сейсмік Юкрейн» надало відповідь вих. № 23/В від 11 листопада 2014 року, в якій зазначило, що не заперечує проти надання належним чином завіреної копії кінцевого звіту за договором № 20/2 від 20 лютого 2013 року за умови, що дана копія буде передана в порядку п. 85.3 ст. 85 Податкового кодексу України.

Як вбачається із заперечень на акт перевірки, позивач надав відповідачу витяг зі звіту, отриманого від ТОВ «Ю.Бі. Сейсмік Юкрейн», та акт його приймання-передавання, проте податковим органом не взято до уваги подані позивачем документи.

Крім того, 01 квітня 2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» (постачальник) укладено договір поставки № 01/04-13, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (контейнери металеві в кількості 6 штук) в обсязі згідно рахунку.

Факт реального виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням.

Також, між позивачем та ТОВ «Техно-Торг» укладено договір № 025487 від 31 серпня 2012 року, згідно з яким постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ноутбуки Fujitsu black, миші для ноутбуків і сумки для ноутбуків).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, платіжне доручення.

Крім того, 09 серпня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Ділкорн» (виконавець) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування № 0908-1, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання відвантажити, згідно інструкцій, залізничним транспортом довірений йому замовником вантаж до пункту призначення (надання транспортно-експедиційних послуг по відвантаженню гороху).

Згідно з додатком № 1 до укладеного договору, від 30 серпня 2012 року, станцію відправлення вказано: Есмань (П-Зах), також зазначено вартість, кількість товару, суму до сплати.

Факт реального виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжним дорученням.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що договір № 0908-1 від 09 серпня 2012 року позивачем укладено з метою забезпечення своїх зобов'язань за такими договорами: 1) договір купівлі-продажу № 02/08-2012 від 02 серпня 2012 року, укладеного між ТОВ «Вікоіл ЛТД» (покупець) та ТОВ «Украгроальянс» (продавець), згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати належний йому на праві власності товар (горох жовтий українського походження врожаю 2012 року) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Продавець здійснює поставку товару за адресою: вул. Привокзальна, 1, с. Есмань, Глухівський район, Сумська область. На підтвердження поставки товару на виконання умов укладеного договору позивачем надано копію видаткової накладної № 32 від 07 вересня 2012 року та копії платіжних доручень; 2) контракт № 2507-К від 25 липня 2012 року, укладений між ТОВ «Вікоіл ЛТД» (продавець) та DILSY GROUP LTD (Великобританія) (покупець), за умовами якого продавець продає, а покупець покупає горох жовтий українського походження. Поставка товару відбулася в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи митні декларації та копії залізничних накладних.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вказаних господарських операцій ґрунтується на оцінці фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, а саме: на підставі даних актів: ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 278/08-26-22-01/35910506 від 15 вересня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ділкорн» (код ЄДРПОУ 35910506) щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності з постачальниками та покупцями за період діяльності з 01 вересня 2011 року по 12 вересня 2014 року»; ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 385/3-22-08-35791183 від 11 жовтня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техно-Торг» (код ЄДРПОУ 35791183) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2012 рік»; ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС № 17/22-03/38275254 від 23 липня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» (код ЄДРПОУ 38275254) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року».

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

При вирішенні даної справи, колегія суддів ураховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб, зокрема, його контрагентів, за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 29 січня 2014 року № К/9991/81114/11, від 22 січня 2014 року № К/9991/37637/12, від 17 лютого 2014 року № К/800/50945/13, від 19 лютого 2014 року № К/800/61338/13, від 11 березня 2014 року № К/800/1128/14, від 03 березня 2014 року № К/800/12888/13, від 02 червня 2014 року № К/800/6497/13.

Колегією суддів також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) та «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), в яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності, оскільки взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені договорами, які не було визнано в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, у тому числі податковими накладними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тому, колегія суддів вважає посилання відповідача на акти: ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 278/08-26-22-01/35910506 від 15 вересня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ділкорн» (код ЄДРПОУ 35910506) щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності з постачальниками та покупцями за період діяльності з 01 вересня 2011 року по 12 вересня 2014 року»; ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 385/3-22-08-35791183 від 11 жовтня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техно-Торг» (код ЄДРПОУ 35791183) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2012 рік»; ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС № 17/22-03/38275254 від 23 липня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» (код ЄДРПОУ 38275254) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року», як на підставу відсутності реального здійснення господарських операцій та порушення позивачем норм податкового законодавства, необґрунтованими, оскільки жодним чином не доводять факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Отже, апелянтом не надані суду належні та допустимі докази в розумінні КАС України, а тому наведені обставини не беруться до уваги колегією суддів, як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 161326552209, № 161226552209 від 21 листопада 2014 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

З приводу посилань відповідача в апеляційній скарзі на помилковість висновків суду першої інстанції про присудження з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» (код ЄДРПОУ 32308598) понесених ним витрат по сплаті судового збору у розмірі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп., колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи (т. 1, а.с. 3) наявний оригінал платіжного доручення № 301 від 24 квітня 2015 року про сплату позивачем судового збору в розмірі 4 872,00 грн., а не 487,20 грн., як зазначено відповідачем в апеляційній скарзі.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 17 грудня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.