Вирок

від 17.12.2015 по справі 152/1858/15-к

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1858/15-к

1-кп/152/110/15

В И Р О К

іменем України

17 грудня 2015 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді Вінницької області в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020360000436, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шпиків Тульчинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не військовозобов`язаного, раніше судимого: 08.12.2010 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на два роки з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки на підставі ст.75 КК України; 05.12.2011 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців; звільненого з Могилів-Подільської виправної колонії №114 по відбуттю строку покарання 30.03.2015 року,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20.11.2015 року приблизно о 15 годині, перебуваючи в с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області на вул. Шкільній, за попередньою змовою між собою вирішили скоїти крадіжку майна, яке можна здати на металобрухт, з приміщення медичного ізолятора, що знаходиться на вул. Шкільній, 5, в с. Рахни-Лісові і перебуває на балансі Рахнівсько-Лісової СЗШ І-ІІІ ступенів №2. З метою крадіжки майна, яке можна здати на металобрухт, пересвідчившись у відсутності сторонніх осіб, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пройшли через неогороджену територію до приміщення медичного ізолятора, встановивши, що двері в приміщенні відсутні, через дверний отвір зайшли в приміщення ізолятора, де виявили на підлозі складені листи металевої жерсті, які вирішили викрасти, здати на металобрухт, а зароблені гроші витратити на власні потреби. Для перевезення викрадених листів жерсті на пункт приймання металобрухту обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зателефонували до свого знайомого ОСОБА_7 , у якого є мотоблок із причіпом. Після того, як ОСОБА_7 мотоблоком приїхав на вул. Шкільну, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не повідомивши останньому про те, що листи жерсті їм не належать, винесли означені листи вагою 530 кг. з приміщення ізолятора, перенесли через територію подвір`я, і повантажили на причіп. Проте, викрасти листи жерсті вагою 530 кг. обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не встигли, так як під час вантаження листів на причіп мотоблока, були зупинені працівником Рахнівсько-Лісової СЗШ І-ІІІ ступенів №2, який телефоном повідомив керівника школи, викликав інших працівників школи і не дав змоги обвинуваченим вільно розпорядитися викраденим майном 530 кг. жерсті на загальну суму 1166 грн., враховуючи, що вартість 1 кг. металобрухту з чорного металу становить 2,20 грн.

Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті від 27.11.2015 року, визнав повністю, щиро покаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що його сім`ї належить сарай, який знаходиться на АДРЕСА_2 , біля будинку, в якому він проживає. Так як сарай розвалюється, то він зняв з нього шифер, частково каміння, і намагався продати ці будівельні матеріали. Також, у підвалі сараю були металеві рейки, частково вмуровані в фундамент, які він вирішив видобути. З цією метою 20.11.2015 року він покликав на допомогу ОСОБА_5 , який допомагав йому молотком видобувати рейки з фундаменту сараю. Під час того, як вони 20.11.2015 року видобували металеві рейки, він приблизно о 15 годині пішов у приміщення медичного ізолятора, що належить Рахнівсько-Лісовій СЗШ І-ІІІ ступенів №2 і знаходиться за 5 метрів від його сараю, в якому відсутні двері. На підлозі він виявив складені куски листів металевої жерсті, які можна було здати на металобрухт, за що отримати грошові кошти. Про наявність листків металевої жерсті він повідомив ОСОБА_5 і вони вирішили їх викрасти. Так як була велика кількість кусків жерсті, то вони вирішили зателефонувати своєму знайомому ОСОБА_7 , у якого є мотоблок з причепом, щоб допоміг перевезти викрадену жерсть на пункт приймання металобрухту. Листки жерсті він та ОСОБА_5 перенесли до приміщення сараю, а коли під`їхав мотоблоком ОСОБА_7 , не повідомляючи останнього про те, що листки жерсті викрадені, почали вантажити їх на причіп. Проте, перевезти викрадені листки жерсті на приймальний пункт по прийому металобрухту вони не встигли, так як під час завантаження жерсті на причеп мотоблока до них підійшла працівник Рахнівсько-Лісової СЗШ І-ІІІ ступенів №2 ОСОБА_8 , яка сказала, щоб вони негайно все викрадене повернули. Після цього ОСОБА_8 покликала працівників із школи, повідомила директора школи, який викликав на місце крадіжки працівників поліції. Коли приїхали працівники Шаргородського відділення поліції, то жерсть переважили, вага становила 530 кг., і склали у шкільний склад.

Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті від 27.11.2015 року, визнав повністю, щиро покаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що 20.11.2015 року приблизно о 15 годині його покликав ОСОБА_4 , щоб допомогти молотком видобувати рейки з фундаменту належного сім`ї ОСОБА_4 сараю, який знаходиться на АДРЕСА_2 . Він погодився і прийшов допомогти. Під час того, як він молотком видобував металеві рейки, приблизно о 15 годині ОСОБА_4 пішов у сусіднє приміщення, яке знаходиться за 5 метрів від його сараю. Повернувшись через певний час ОСОБА_4 повідомив, що у сусідньому приміщенні відсутні двері і він пройшов всередину, де на підлозі виявив складені листки металевої жерсті, які запропонував викрасти і здати на металобрухт, за що отримати грошові кошти. Погодившись на крадіжку листків жерсті, він пішов в приміщення медичного ізолятора. Частину листів жерсті вони перенесли до сараю ОСОБА_4 . Так як була велика кількість цих листків, то вони вирішили зателефонувати своєму знайомому ОСОБА_7 , у якого є мотоблок з причепом, щоб допоміг перевезти викрадену жерсть на пункт приймання металобрухту. Не повідомляючи ОСОБА_7 про те, що листки жерсті викрадені, вони почали вантажити їх на причіп. Проте, перевезти викрадені листки жерсті на пункт приймання металобрухту вони не встигли, так як під час завантаження жерсті на причіп мотоблока до них підійшла працівник Рахнівсько-Лісової СЗШ І-ІІІ ступенів №2 ОСОБА_8 , яка сказала, щоб вони негайно все викрадене повернули. Після цього ОСОБА_8 покликала працівників із школи, повідомила директора школи, який викликав на місце крадіжки працівників поліції. Коли приїхали працівники Шаргородського відділення поліції, то жерсть переважили, вага становила 530 кг., і склали у шкільний склад.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в повному обсязі визнали свою провину в інкримінованому їм злочині, який передбачений ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті від 27.11.2015 року, та беручи до уваги думку прокурора ОСОБА_3 , думку представника потерпілого Рахнівсько-Лісової СЗШ І-ІІІ ступенів №2 директора СЗШ ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також представник потерпілого Рахнівсько-Лісової СЗШ І-ІІІ ступенів №2 директор СЗШ ОСОБА_6 розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також представнику потерпілого ОСОБА_6 , що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, допитавши обвинувачених, вивчивши матеріали справи, що характеризують їх особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті від 27.11.2015 року, доведена повністю.

Відтак, суд вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили злочин, передбачений ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на крадіжку (таємне викрадення чужого майна), за попередньою змовою групою осіб, а обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин повторно, а саме: що 20.11.2015 року приблизно о 15 годині обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи в с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області на вул. Шкільній, за попередньою змовою між собою вирішили скоїти крадіжку майна, яке можна здати на металобрухт, з приміщення медичного ізолятора, що знаходиться на вул. Шкільній, 5, в с. Рахни-Лісові і перебуває на балансі Рахнівсько-Лісової СЗШ І-ІІІ ступенів №2. З метою крадіжки майна, яке можна здати на металобрухт, пересвідчившись у відсутності сторонніх осіб, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пройшли через неогороджену територію до приміщення медичного ізолятора, встановивши, що двері в приміщенні відсутні, через дверний отвір зайшли в приміщення ізолятора, де виявили на підлозі складені листи металевої жерсті, які вирішили викрасти, здати на металобрухт, а зароблені гроші витратити на власні потреби. Для перевезення викрадених листів жерсті на пункт приймання металобрухту обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зателефонували до свого знайомого ОСОБА_7 , у якого є мотоблок із причіпом. Після того, як ОСОБА_7 мотоблоком приїхав на вул. Шкільну, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не повідомивши останньому про те, що листи жерсті їм не належать, винесли означені листи вагою 530 кг. з приміщення ізолятора, перенесли через територію подвір`я, і повантажили на причіп. Проте, викрасти листи жерсті вагою 530 кг. обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не встигли, так як під час вантаження листів на причіп мотоблока, були зупинені працівником Рахнівсько-Лісової СЗШ І-ІІІ ступенів №2, який телефоном повідомив керівника школи, викликав інших працівників школи і не дав змоги обвинуваченим вільно розпорядитися викраденим майном 530 кг. жерсті на загальну суму 1166 грн., враховуючи, що вартість 1 кг. металобрухту з чорного металу становить 2,20 грн.

До вказаного висновку суд прийшов, виходячи із аналізу норм кримінального законодавства.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Частиною 3 ст.15 КК України встановлено, що замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.

Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не встигли викрасти належне Рахнівсько-Лісовій СЗШ І-ІІІ ступенів №2 майно 530 кг. жерсті, то вони повинні нести кримінальну відповідальність за вчинений ними злочини за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто за незакінчений замах на крадіжку (таємне викрадення чужого майна), за попередньою змовою групою осіб, а обвинувачений ОСОБА_5 також і за вчинення злочину повторно.

Також, суд виходить із того, що, відповідно до ч.1 ст.32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, а відповідно до примітки до ст.185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 КК України повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 вчинив крадіжку 20.11.2015 року з приміщення медичного ізолятора, який перебуває на балансі Рахнівсько-Лісової СЗШ І-ІІІ ступенів №2 повторно, оскільки вчинив вказаний злочин після повного відбуття покарання у виді позбавлення волі за вироком Шаргородського районного суду від 05.12.2011 року, за яким його було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.с.41, 42).

На час розгляду кримінального провадження в суді судимість ОСОБА_5 , який повністю відбув покарання за вироком Шаргородського районного суду від 05.12.2011 року у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців за ч.3 ст.185 КК України, що підтверджується довідкою про звільнення з місць позбавлення волі (а.с.41), в порядку, передбаченому ст.89 КК України, не погашена.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, особу винних, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Також, при призначенні покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст.66-67 КК України, суд враховує обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.16 КК України, кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.

При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч.1 ст.68 КК України).

За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті Особливої частини цього Кодексу) (ч.3 ст.68 КК України).

ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину. Ці обставини суд враховує як пом`якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .

При цьому, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, оскільки упродовж всього досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений визнав вину, надав показання, які відповідають обставинам, встановленим під час досудового розслідування і викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ч.2 ст.66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.47, 48). Ці обставини суд також враховує як пом`якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, особи ОСОБА_4 , його ставлення до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, з врахуванням думки представника потерпілого ОСОБА_6 , яка зазначила, що не має претензій до обвинуваченого і просить суд суворо не карати ОСОБА_4 , не позбавляти волі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, та з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

ОСОБА_5 щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину. Ці обставини суд враховує як пом`якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_5 .

При цьому, суд при призначенні покарання ОСОБА_5 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, оскільки упродовж всього досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений визнав вину, надав показання, які відповідають обставинам, встановленим під час досудового розслідування і викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ч.2 ст.66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.43). Цю обставину суд також враховує як пом`якшуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , не встановлено.

З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, особи ОСОБА_5 , його ставлення до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, з врахуванням думки представника потерпілого ОСОБА_6 , яка зазначила, що не має претензій до обвинуваченого і просить суд суворо не карати та не позбавляти його волі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, та з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і попередження вчинення ними нового злочину.

Зазначене вище узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якими встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.

Металеву жерсть вагою 530 кг., що визнана речовим доказом, приєднана до матеріалів кримінального провадження і знаходиться на зберіганні в представника потерпілого ОСОБА_6 до вирішення кримінальної справи (а.с.52-53), слід, відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України, повернути законному володільцю Рахнівсько-Лісовій СЗШ І-ІІІ ступенів №2.

Мотоблок «Форте 6» червоного кольору, що визнаний речовим доказом, приєднаний до матеріалів кримінального провадження і знаходиться на зберіганні в Рахнівсько-Лісовій СЗШ І-ІІІ ступенів №2 до вирішення кримінальної справи (а.с.52, 62), слід, відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України, повернути володільцю ОСОБА_7 .

Цивільні позови у даній кримінальній справі не заявлялися.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу, підстав для його обрання немає.

Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, на підставі ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ст.68 КК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, і засудити до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у два роки не вчинить нового злочину.

На підставі п.п.2, 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 протягом встановленого судом іспитового строку в два роки обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не застосовувати.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, і засудити до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у два роки не вчинить нового злочину.

На підставі п.п.2, 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 протягом встановленого судом іспитового строку в два роки обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не застосовувати.

Речові докази: металеву жерсть вагою 530 кг. повернути володільцю Рахнівсько-Лісовій СЗШ І-ІІІ ступенів; мотоблок «Форте 6» червоного кольору повернути володільцю ОСОБА_7 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокуророві копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1