Рішення

від 16.12.2015 по справі 902/1543/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2015 р. Справа № 902/1543/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - будівельна компанія "Моноліт" 51900, АДРЕСА_1

до :Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" 524321, Вінницька область

про стягнення 240218,48 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача, ОСОБА_1 - керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - будівельна компанія "Моноліт"

відповідача, не з''явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - будівельна компанія "Моноліт" до Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" про стягнення 240218,48 грн. заборгованості за виконані роботи.

За вказаним позовом 26.11.15 року судом порушено провадження у справі № 902/1543/15 з призначенням до розгляду на 16.12.2015 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі. Крім того, ухвалою суду від 26.11.15 р. відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - будівельна компанія "Моноліт" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача в межах ціни.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача правом захисту не скористався, до суду не з''явився, причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 11622/15 від 11.12.15 р., яке знаходиться в матеріалах справи. При цьому слід вказати, що відзиву та/або будь - яких клопотань по справі від останнього не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що 14 січня 2014 року між сторонами у справі був укладений договір підряду № 43 (далі за текстом - Договір), згідно якого Позивач бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами виконати роботи з ремонту інженерних мереж транспортування барди з виробництва на карти бардополів за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Леніна, буд. 118 відповідно до переліку та обсягів, відображених у Кошторисі, за завданням Замовника (Відповідача) та згідно із затвердженою проектно- кошторисною документацією, а також зобов'язується передати повністю закінчений Об'єкт замовнику у встановлений цим договором строк, а Замовник (Відповідач) зобов'язується передати вихідні дані, прийняти виконані роботи (етапи робіт) та оплатити їх у порядку і у строки, визначені договором.

Відповідно до вимог п. 40 Договору, Відповідач мав сплатити Позивачу вартість виконаних робіт протягом трьох днів з моменту підписання ним акту приймання-передавання виконаних робіт.

Відповідно до п.8 Договору загальна сума Договору дорівнює 105 185,20 грн. (сто п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 20 копійок), у тому числі ПДВ- 20%.

28.02.2014 року на виконання договору №43 від 14.01.2014 року сторонами підписаний акт виконаних робіт на суму 105 185,20 грн. Акт підписаний сторонами без зауважень.

За виконані роботи Відповідач не розрахувався.

08.10.2014 року в адресу Відповідача було направлено претензію щодо несплати заборгованості, рахунок на оплату виконаних робіт, копії договору підряду № 43 від 14.02.2014 року, акту виконаних робіт від 28.02.2014р., довідки про вартість виконаних робіт від 28.02.2014 року.

У відповіді на претензію №01-13-03/148 від 20.10.2014 року Відповідач зазначив, що сума 105185,20 грн. не проведена по бухгалтерському обліку належним чином у зв'язку з відсутністю оригіналів документів.

Роботи по договору № 43 від 14.02.2014 року були виконані Позивачем у повному обсязі, здані та прийняті Відповідачем, про що свідчить акт прийому-передачі виконаних робіт, підписаний сторонами 28.02.2014 року.

Добровільна відмова відповідача від сплати вказаного боргу, спонукала позивача звернутись з даним позовом в суд.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. В силу вимог частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом встановлено, що Відповідачем роботи прийняті в повному обсязі й відступів від до умов Договору не виявлено.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника достроково.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 Цивільного кодексу України).

Станом на день винесення рішення по справі доказів проведення з позивачем розрахунків матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 105185,20 грн. підтверджуються наявними у справі матеріалами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, як обґрунтований та правомірний.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 4452,35 грн. - 3% річних, 79625,20 грн. інфляційних втрат та 50955,73 грн. пені в результаті чого дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.52 Договору Замовник за порушення строків розрахунку за виконану роботу сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у час, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Поряд з тим, здійснивши перерахунок заявленої пені, судом з урахуванням норм ст.232 ГК України отримано 10267,80 грн., що і підлягає до стягнення.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості виконаних робіт, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. В стягненні 40687,93 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (524321, Вінницька область, м.Ладижин, вул.Леніна, буд.118, код ЄДРПОУ 20119003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - будівельна компанія "Моноліт" (51900, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36826283) 105185,20 грн. основного боргу, 4452,35 грн. - 3% річних, 79625,20 грн. інфляційних втрат, 10267,80 грн. пені та 2992,97 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 40687,93 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 21 грудня 2015 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 51900, АДРЕСА_1

3 - відповідачу 524321, Вінницька область