Рішення

від 14.12.2015 по справі 905/3037/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2015 Справа № 905/3037/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство В«Херсонський машинобудівний заводВ» , м. Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЯРОВІТ МВ» , м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення основного боргу у розмірі 183000,00грн., 3%річних в розмірі 621,69грн., штрафу в розмірі 133200,00грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №01/324 від 26.06.2015р.);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 14.12.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство В«Херсонський машинобудівний заводВ» , м. Херсон звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЯРОВІТ МВ» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 61000,00грн., 3% річних у розмірі 130,36грн., пені в розмірі 1911,89грн., штрафу в розмірі 44400,00грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №10/11/14-3347 від 10.11.2014р. з оплати відвантаженого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, пені та штрафу.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 527, 530, 533, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 222 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 5, 12, 13, 15 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір купівлі-продажу №10/11/14-3347 від 10.11.2014р.; специфікацію №1 від 10.11.2014р.; довіреність від 01.03.2014р. на представника; акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки від 26.01.2015р.; видаткову накладну №22 від 26.01.2015р.; довіреність №1 від 26.01.2015р. на отримання товару; відомості про надходження грошових коштів; рахунок- фактуру №1824 від 10.11.2014р., платіжне доручення №130 від 25.11.2014р.; акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 16.10.2015р. та докази його направлення відповідачу; правоустановчі документи; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 25.11.2015р. та докази його направлення відповідачу; повідомлення №01/581 від 27.11.2015р. про відсутність в провадженні господарського суду або іншого суду, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей предмет, з тих же підстав; довідка №01/580 від 27.11.2015р. про наявність заборгованості у розмірі 183000,00грн.; заява №01/582 від 27.11.2015р. про збільшення позовних вимог з додатками.

02.12.2015р. на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву №139 від 27.11.2015р., в якому останній позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 61000,00грн., посилаючись на таке: прострочення платежу викликане ситуацією, що склалась в Догнецькій області у зв'язку з проведення антитерористичної операції та обставинами, які не залежать від волі сторін, результатом яких стало недоотримання коштів за використання машин та тимчасові фінансові труднощі підприємства; нараховані позивачем штраф та пеня є подвійною цивільно-правовою відповідальністю, яка відповідно до положень законодавства не може бути застосовано за одне й те саме порушення. Крім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про відстрочення сплати заборгованості в розмірі 61000,00грн. до 30.08.2016р.

Представник позивача у судове засідання 14.12.2015р. з'явився, підтримав свою позицію, надав заяву №01/597 від 07.12.2015р. про збільшення позовних вимог з додатками, заяву б/н від 14.12.2015р. про відмову від позову в частині стягнення пені.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2015р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою відповідача.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 87524, АДРЕСА_1.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2014р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу №10/11/14-3347 (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю сільськогосподарську техніку та комплектуючі (далі - продукція) в кількості, асортименті та за ціною, зазначених у відповідних специфікаціях, оформлених у вигляду додатків до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити продукцію на умовах передбачених цим договором.

Відповідно п. 4.1. договору, покупець здійснює оплату за продукцію, яка постачається за цим договором, на умовах та в терміни узгоджені у специфікаціях на кожну партію продукції за відповідними рахунками-фактурами.

10.11.2014р. сторонами була підписана Специфікація №1 про відвантаження кукурудзозбиральної машини КМС-8-12 у кількості 2 шт., загальною вартість 444000,00грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 1 специфікації №1 від 10.11.2014р. визначений графік оплати продукції, а саме:

п.1.1. - часткова оплата у розмірі 50000,00грн. з ПДВ. Покупець сплачує на умовах попередньої оплати, в строк до 27.11.2014р.;

п.1.2. - часткова оплата у розмірі 150000,00грн. з ПДВ. Покупець сплачує на умовах відстрочення платежу, в строк до 22.12.2014р.;

п. 1.3. - часткова оплата у розмірі 61000,00грн. з ПДВ. Покупець сплачує на умовах відстрочення платежу, в строк до 28.09.2015р.;

п. 1.4. - часткова оплата у розмірі 61000,00грн. з ПДВ. Покупець сплачує на умовах відстрочення платежу, в строк до 28.10.2015р.;

п. 1.5. - часткова оплата у розмірі 61000,00грн. з ПДВ. Покупець сплачує на умовах відстрочення платежу, в строк до 26.11.2015р.;

п. 1.6. - часткова оплата у розмірі 61000,00грн. з ПДВ. Покупець сплачує на умовах відстрочення платежу, в строк до 25.12.2015р.

Відповідно п. 2 специфікації №1 від 10.11.2014р., відвантаження продукції покупцю здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту зарахування на розрахунковий рахунок продавця попередньої оплати в сумі 50000,00грн. з ПДВ, згідно п. 1.1. даної специфікації, з наданням довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка завірена мокрою печаткою підприємства, має посилання на даний договір та уповноважує відповідну особу на отримання продукції за даним договором.

Згідно п. 7.4 договору, в разі порушення термінів оплати продукції, передбачених у відповідній специфікації, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені за кожний день прострочення оплати продукції від несплаченої суми.

У разі пропущення термінів оплати продукції, передбачених у відповідній специфікації, більш ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від вартості продукції (п.7.5. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).

10.11.2014р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №01824 від 10.11.2014р. на суму 444000,00грн. на оплату кукурудзозбиральної машини КМС-8-12 у кількості 2 шт.

На виконання умов договору купівлі-продажу №10/11/14-3347 від 10.11.2014р. покупець 25.11.2014р. здійснив передоплату у сумі 50000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №130 від 25.11.2014р.

Позивач 26.01.2015р. відвантажив продукцію відповідачу на суму 444000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №22 від 26.01.2015р. та актом прийому-передачі сільськогосподарської техніки від 26.01.2015р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості відвантаженої продукції належним чином не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

30.11.2015р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог №1/582 від 27.11.2015р., в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 183000,00грн., пеню в розмірі 6765,15грн., 3%річних в розмірі 461,26грн., штраф в розмірі 88800,00грн.

08.12.2015р. позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог №01/597 від 07.12.2015р., в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 183000,00грн., 3%річних в розмірі 621,69грн., штраф в розмірі 133200,00грн.

14.12.2015р. позивач надав до суду заяву про відмову від позову в частині стягнення пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву про відмову від позову в частині стягнення пені та розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням остаточної заяви про збільшення позовних вимог №01/597 від 07.12.2015р., а саме: про стягнення основного боргу у розмірі 183000,00грн., 3%річних в розмірі 621,69грн., штрафу в розмірі 133200,00грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №10/11/14-3347 від 10.11.2014р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу №10/11/14-3347 від 10.11.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст. 655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, за передане майно (товар) покупець зобов'язаний сплатити продавцю певну грошову суму.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №10/11/14-3347 від 10.11.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили графік оплати, за яким покупець зобов'язався сплатити суму за продукцію в строк, який визначений в специфікації №1 від 10.11.2014р., а саме передоплата у розмірі 50000,00грн. - до 27.11.2014р.; часткова оплата у розмірі 150000,00грн. - до 22.12.2014р.; часткова оплата у розмірі 61000,00грн. - до 28.09.2015р.; часткова оплата у розмірі 61000,00грн. з ПДВ. Покупець сплачує на умовах відстрочення платежу, в строк до 28.10.2015р.; часткова оплата у розмірі 61000,00грн. - до 26.11.2015р.; часткова оплата у розмірі 61000,00грн. - до 25.12.2015р.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною №22 від 26.01.2015р. продукції, у нього виникло зобов'язання з її оплати згідно визначеного в специфікації графіку.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивач 25.11.2014р. здійснив передоплату у сумі 50000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №130 від 25.11.2014р.

26.01.2015р. позивачем було відвантажено відповідачу продукцію на суму 444000,00грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.03.2015р. по справі №908/1218/15 стягнуто з відповідача на користь позивача суму 150000,00грн. за договором купівлі-продажу №10/11/14-3347 від 10.11.2014р.

Відповідач остаточний розрахунок з оплати відвантаженої продукції згідно графіку не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати відвантаженої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 183000,00грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 183000,00грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 621,69грн., штраф в розмірі 133200,00грн.

Суд враховує, що в специфікації №1 від 10.11.2014р., сторони встановили порядок та графік оплати за поставлений товар, а саме: 50000,00грн. - до 27.11.2014р.; 150000,00грн. - до 22.12.2014р.; 61000,00грн. - до 28.09.2015р.; 61000,00грн. - до 28.10.2015р.; 61000,00грн. - 26.11.2015р.; 61000,00грн. - до 25.12.2015р.

Відповідно п. 7.5. договору, у разі пропущення термінів оплати продукції, передбачених у відповідній специфікації, більш ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від вартості продукції

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та штрафу, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог в повному обсязі в сумах 621,69грн. та 133200,00грн. відповідно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №139 від 27.11.2015р. заявив клопотання про відстрочення сплати заборгованості в розмірі 61000,00грн. до 30.08.2016р.

В обґрунтування наданого клопотання відповідач посилається на сезонність виконуваної роботи та ситуацію, що склалась в Донецькій області у зв'язку з проведенням антитерористичної операції. Також зазначив, що Товариством досягнуто попередньої домовленості щодо укладення нових контрактів на збирання кукурудзи на наступний сезон та оскільки розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися у 2016р., то стягнення суми заборгованості за позовною заявою негайно й в повному обсязі призведе до банкрутства товариства через відсутність можливості закуповувати пальне для машин для використання збиральних робіт. На підтвердження вказаних обставин заявник доказів не надав.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, розстрочити або відстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Між тим, принципова можливість застосування відстрочки відносно виконання рішення у справі № 905/3037/15 не може бути ототожнена із винятковими обставинами, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення, а наведені відповідачем аргументи такими обставинами кваліфіковані бути не можуть з огляду на таке.

Наразі відповідачем не представлено належних у розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів існування виняткових обставин, які утруднюють виконання рішення - докази наведених у клопотанні обставин суду не надані. Крім того, суд звертає увагу на таке:

- по-перше, підприємництво, як вид господарської діяльності, що здійснюється відповідачем, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України за своєї сутністю передбачає несення ним певних ризиків. За таких обставин, негативні наслідки вчиненого відповідачем порушення не можуть покладатися на інших осіб, а відповідач не вправі розраховувати на звільнення себе від ймовірності настання таких негативних наслідків.

- по-друге, економічна криза та наявність інфляційних процесів у економіці держави охоплює фінансову діяльність не тільки відповідача, а й позивача, який теж залежить від виконання зобов'язань відповідача.

Наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання, заявником в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено, будь-яких доказів в підтвердження викладених обставин не надано, у зв'язку з чим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЯРОВІТ МВ» , м. Маріуполь, Донецька область про відстрочення виконання оплати в сумі 61000,00грн. суд вважає таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство В«Херсонський машинобудівний заводВ» , м. Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЯРОВІТ МВ» , м. Маріуполь, Донецька область про про стягнення основного боргу у розмірі 183000,00грн., 3%річних в розмірі 621,69грн., штрафу в розмірі 133200,00грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЯРОВІТ МВ» (87524, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 37303243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство В«Херсонський машинобудівний заводВ» (73026, Херсонська область, м. Херсон, Суворовський район, вул. Тираспільська, 1, ЄДРПОУ 35788406) основний борг у розмірі 183000,00грн., 3% річних в розмірі 621,69грн., штраф в розмірі 133200,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.12.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 18695/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - відповідачу.