Рішення

від 17.12.2015 по справі 907/1158/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2015 Справа № 907/1158/15

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства „Кравець О.П.", с. Городківка, Вінницької області

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Арданово, Закарпатської області

про стягнення суми 86455,01 грн. (в тому числі сума 53000,00 грн. - основний борг, сума 17638,36 грн. - нарахована пеня, сума 14939,50 грн. - інфляційні витрати та сума 877,15 грн. - три проценти річних).

Представники:

від позивача - Пилипчук С.К., представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

СУТЬ СПОРУ: Фермерським господарством „Кравець О.П.", с. Городківка, Вінницької області заявлено позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Арданово, Закарпатської області про стягнення суми 86455,01 грн. (в тому числі сума 53000,00 грн. - основний борг, сума 17638,36 грн. - нарахована пеня, сума 14939,50 грн. - інфляційні витрати та сума 877,15 грн. - три проценти річних).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.11.2015 року.

Ухвалою суду, з огляду на неявку відповідача та необхідність додаткового забезпечення його процесуальних прав, розгляд справи не одноразово відкладався. При цьому, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. На адресу, вказану позивачем, підтверджену реєстраційними документами (ухвали суду від 09.11.2015 року та 24.11.2015 року, надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з відміткою органу зв'язку повернута без вручення адресату), однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався: у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, письмових пояснень по суті спору та заявленим вимогам не подав, в т.ч. контррозрахунку заявленої до стягнення суми, причин неявки та невиконання вимог ухвали не повідомив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

17.12.2015 року представником позивача, в ході судового засідання подано заяву про зменшення (уточнення) позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 53000,00 грн.

Вказане клопотання подано позивачем до прийняття рішення судом першої інстанції, не суперечить законодавству, не порушує чиї - небуть права і охоронювані законом інтереси з огляду на що приймається судом.

Позивач позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав.

За таких обставин, суд розглядає зменшені позовні вимоги.

Представник позивача у ході судового розгляду наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

За таких обставин справа вирішується в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

ФОП ОСОБА_2, як продавцем, виставлено ФГ „Кравець О.П." як покупцеві, рахунок-фактуру від 04.03.2015 року № 10 на оплату за придбання зерноочисної машини „Пектус К-531" (далі - товар) на суму 58000,00 грн.

Позивач платіжним дорученням від 05.03.2015 року №7 оплатив вказаний рахунок повністю, тобто перерахував на користь відповідача 58000,00 грн. (оригінал платіжного доручення міститься у матеріалах справи).

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України ).

Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт виставлення відповідачем рахунку на оплату товару та його оплати позивачем свідчить про виникнення між сторонами справи договірних відносин з купівлі-продажу, які, а тому, в силу ст. 655 ЦК України , істотними умовами такого є предмет (товар) та ціна, які погоджені сторонами спору у названих документах.

Згідно зі статтями 11 , 509 ЦК України , договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України ), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України ).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України ).

Так, позивач надіслав відповідачеві лист-вимогу від 29.07.2015 вих. № 89, яким вимагав від останнього поставки товару, обумовленого у рахунку-фактурі від 04.03.2015 року №10 і оплаченого платіжним дорученням від 05.03.2015 року №7.

Судом встановлено, що лист від 29.07.2015 вих. № 89 було надіслано відповідачеві на його адресу місцезнаходження, однак вказаний лист отримано останнім не було у зв'язку із чим, поштовим зв'язком поштове відправлення було повернуто позивачеві з підстав закінчення встановленого строку його зберігання (даний лист та докази його направлення містяться у матеріалах справи у вигляді засвідчених копій).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з поставки позивачеві товару.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Приписом статті 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу .

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пленумом Вищого господарського суду України в абзаці 2 п. 1.7 постанови від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» надано такі роз'яснення, що в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, зі встановлених судом обставин справи слідує, що позивачем зі свого боку виконано всі взяті на себе зобов'язання, а саме, оплачено на користь відповідача товар та надіслано останньому вимогу щодо поставки товару.

Однак, не зважаючи на вимогу суду, сторонами справи не надано належних доказів поставки товару на суму 58000,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Між тим, на вимогу позивача, викладену в листі від 29.07.2015 вих. № 89, відповідач повернув позивачу 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10 від 03.09.2015 року.

Суд відзначає, що сторонами доказів повернення відповідачем позивачеві грошових коштів у сумі 53000,00 грн. суду не надано.

Обов'язок доказування, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати товару в розмірі 53000,00 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю , оскільки позов в цій частині належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не спростовано.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 11, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання не допускається. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи принципи змагальності, рівності, неупередженості та безсторонності судового процесу, а також те, що незважаючи на неодноразову вимогу суду подати контррозрахунок заявленої до стягнення суми, відповідачем не спростовано та не заперечено проти такого розрахунку, у суду відсутні підстави ставити під сумнів розрахунок та обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 53000,00 - підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1218,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Фермерського господарства „Кравець О.П." (24615, Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, 1, пров. Комсомольський, буд. 26 код ЄДРПОУ 36525390) заборгованість на суму 53000,00 грн. (п'ятдесят три тисячі грн. 00 коп.), та у відшкодування судових витрат - суму 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

3.Повернути Фермерському господарству „Кравець О.П." (24615, Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, 1, пров. Комсомольський, буд. 26 код ЄДРПОУ 36525390) надмірно сплачений платіжним дорученням №364 від 15.10.2015 року судовий збір у розмірі - 160,00 (сто шістдесят грн. 00 коп).

4.Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.12.2015 року.

Суддя Андрейчук Л.В.