Постанова

від 15.12.2015 по справі 804/12126/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 р. Справа № 804/12126/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - Родзимінський Г.В., Цимбалюк М.В., Кривко Н.В.,

представників відповідача - Бузунова К.О., Мажаєва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ТОВ «Виробниче об'єднання «Агросвіт» до Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Виробниче об'єднання «Агросвіт», звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ м. Кривого Рогу від 03.04.2015 року № 0000351500 про сплату 3 123 810,00 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 377 309,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 746 501 грн., застосованих за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п.п. 209.11, п.п. 209.6 ст. 209 ПКУ, яке було залишено без змін рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.06.2015 року № 5672/10/04-36-10-07-09 та рішенням Державної фіскальної служби від 13.08.2015 року № 17113/6/99-99-10- 01-01-25, частково, за виключенням штрафної санкції у розмірі 20 250,00 грн. з нарахованих відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України санкцій за використання не за призначенням суми податку на додану вартість в розмірі 20 250,00 грн., які були направлені на спеціальний рахунок та використані у якості передплати 20 250 грн. за оренду жатки ТОВ «АГ Імпекс» із загальної суми санкцій 1 746 501,00 (визнається Позивачем); скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ м. Кривого Рогу від 19.06.2015 року № 0000951500 про сплату 3 123 709,83 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 377 309,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 746 400,83 грн., застосованих за порушення п.п. 209.6 ст. 209 ПКУ, яке було залишено без змін рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.06.2015 року № 5672/10/04-36-10-07-09, та рішенням Державної фіскальної служби від 13.08.2015 року № 17113/6/99-99-10-01-01-25, частково, за виключенням штрафної санкції у розмірі 20250,00 грн. з нарахованих відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України санкцій за використання не за призначенням суми податку на додану вартість в розмірі 20 250.00 грн., які були направлені на спеціальний рахунок та використані у якості передплати 20250,00 грн. за оренду жатки ТОВ «АГ Імпекс» із загальної суми санкцій 1746400,83 (визнається Позивачем); скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ м. Кривого Рогу від 03.04.2015 року № 0000371500 про сплату 510,00 грн., застосованих за порушення гл. 2 ст. 124 п. 124.1 згідно з п. 121.1 ПКУ, яке було залишено без змін рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.06.2015 року №5672/10/04-36-10-07-09 та рішенням Державної фіскальної служби від 13.08.2015 року № 17113/6/99-99-10- 01-01-25; скасувати Акт перевірки з питань дотримання ТОВ «ВО «Агросвіт» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.14, складений 17.03.2015 року № 37/22-01/31271300, частково, за виключенням висновків про нарахування штрафної санкції у розмірі 20 250,00 грн. з нарахованих відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України санкцій за використання не за призначенням суми податку на додану вартість в розмірі 20250,00 грн. які були направлені на спеціальний рахунок та використані у якості передплати 20 250 грн., за оренду жатки ТОВ «АГ Імпекс» із загальної суми санкцій 1746501,00 (визнається Позивачем); скасувати у повному обсязі Акт від 03.04.2015 року № 44/04-83-22-03/31271300 «Про ненадання до перевірки оригіналів документів ТОВ «ВО «Агросвіт» при здійсненні податкового контролю».

На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне. Відповідачем не наведено, на якій підставі перевіряючими зроблено висновок про ненадання документів, адже в самому Акті від 03.04.15 №44/04-83-22-03/31271300 перелічуються 26 документів, що стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Одесліфт», які фактично були надані позивачем до огляду та перевірки. Позивач вважає, що перевіряючими не враховано: - наказ Мінфіну від 18.11.2005 року № 790 (зі змінами та доповненнями станом на 09.12.2011 року) «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ЗО «Біологічні активи», а саме: п.п. 4, 5,6,7,8,12,17,19, 20 ПСБУ № ЗО; - факт існування договірної бази, яка покладена в обґрунтування набуття права власності на придбаний предмет договорів; - чинне законодавство України у його сукупності разом з існуючою судовою практикою. Позивачем зауважено, що неврахування ДПІ врожаю, зібраного з придбаних посівів незавершеного виробництва, право власності на які перейшло до ТОВ «ВО «Агросвіт» на підставі договорів купівлі-продажу НЗВ, при розрахунку розміру питомої ваги сільгосптоварів прямо суперечить чинній нормативній базі України, зокрема - суперечить офіційній позиції судового органу держави вищого рівня (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 р № 2614/12/13-12). Адже з огляду на наявність договорів купівлі-продажу НЗВ, вони саме і є тими договорами, які не потребують державної реєстрації (про це вказано за їх текстами), але дають всі права використовувати земельні ділянки під біологічними активами, які придбані у власність та розташовані на них для доведення біоактивну до стану «Сільськогосподарська продукція (вирощений врожай)». На думку позивача, зазначені податковим органом у Акті перевірки від 17.03.15 сумніви з приводу відсутності достатніх правових підстав у ТОВ «ВО «Агросвіт» для користування окремими земельними ділянками, не спростовують факту обробки ТОВ «ВО «Агросвіт» цих земельних ділянок, не спростовують факту вирощування і збирання саме на цих ділянках врожаю, право власності на який належить саме ТОВ «ВО «Агросвіт», що є виробництвом сільськогосподарської продукції з використанням власних основних фондів (власно вироблена сільгосппродукція). В ст. 209.7 ПК України (спецрежим по ПДВ) вказано: «... Сільськогосподарськими вважаються товари груп 1-24 (зерно і соняшник сюди входять), які отримані в результаті діяльності, відповідно до п. 209.17 ПК України (209.17.1. вирощування зернових та технічних культур входить), якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, збираються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування...». На підставі наведеного позивач зазначає, що посилання перевіряючих осіб ОДПІ на те, що сільськогосподарська продукція, яка вирощена на земельних ділянках, які не є у власності чи в оренді підприємства, не є сільськогосподарською продукцією в їхньому розумінні, не находить підтвердження в Податковому кодексі, з боку Відповідача є хибною, помилковою. Також позивачем звернута увага на те, що він звертався до контролюючого органу за податковою консультацією з приводу відображення в податковій звітності продукції, вирощеної на посівах, придбаних як незавершене виробництво (Звернення № 170 від 15.03.2013 р), на що була отримана податкова консультація № 5247/10/060 від 12.04.2013 року. Така податкова консультація № 5247/10/060 від 12.04.2013 року була оскаржена в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, який визнав її недійсною та, як зазначалось вище, зобов'язав Криворізьку північну ОДПІ надати ТОВ «ВО «Агросвіт» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, чого ОДПІ не було зроблено. Завищення Позивачем, на думку Відповідача, податкового кредиту, відображеного у спеціальній декларації суму 3 241 456,00 грн., та заниження податкового кредиту по загальній декларації на таку ж саму суму також не може бути взятим до уваги, оскільки право на використання спеціального режиму з ПДВ Позивач не втрачав, ніяких порушень фактично не було допущено, вирощена підприємством у 2013 року сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва Позивача. Стосовно переліку документів, що вказані в Акті № 44/04-83-22-03/31271300 від 03.04.15 Позивач зважує на те, що він має відношення лише до перших трьох: Договору купівлі-продажу від 11.11.2013 № 12, специфікації (додаток до договору від 11.11.13 №12 ) та оборотно-сальдової відомості по рахунку 103. Позивач вказує, що ним щодо господарсько-договірної операції з придбання техніки на підставі Договору купівлі-продажу № 12 від 11.11.2013 р. були надані всі наявні первинні документи. Позивач може надавати оригінали тільки тих документів, які стосуються безпосередньо його господарської діяльності, документи, які стосуються діяльності будь-якої іншої юридичної особи в оригіналі знаходяться в цієї особи, з якою перевіряємий суб'єкт перебував у договірних відносинах, передавати оригінали таких документів іншій юридичній особі підприємство не має права. Оригінали, про ненадання яких твердить Відповідач, знаходяться в ТОВ «Одесліфт» та не можуть бути передані в ТОВ «ВО «Агросвіт», а їх вивчення з боку Відповідача мало бути організоване шляхом вчинення зустрічної перевірки господарської діяльності контрагента Позивача - ТОВ «Одесліфт». Також позивач вказує, що у листопаді 2013 року між ТОВ «Одесліфт» (продавець) та ТОВ «ВО «Агросвіт» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №12, за яким було придбано 29 одиниць техніки на суму 6 600 000 грн., а також у грудні 2013 року за договором №17 від 13 грудня 2013 року, у ТОВ «Одесліфт» було придбано два автомобілі «ГАЗ-2705» загальною вартістю 75 000,00 грн., з чого витікає, що загальна сума придбання техніки б/в Позивачем складала 6 675 000 грн. Поставлена техніка та транспортні засоби були повністю оплачені (платіжні доручення № 1613 від 19.11.2013 року, № 1577 від 13.11.2013 року, № 1564 від 12.11.13, № 45 від 13.12.2013 року). Зазначена сільськогосподарська техніка використовувалась в господарській діяльності під час здійснення сільськогосподарських робіт, що підтверджується копіями облікових листів на зазначену техніку. Фактичну наявність придбаної у ТОВ «Одесліфт» техніки також можливо підтвердити документами інвентаризації, що підтверджується копіями документів інвентаризації за 2013-2014 роки, які підписували відповідальні співробітники ТОВ «ВО «Агросвіт», та фотознімки у кількості 31 шт. Щодо транспортування сільськогосподарської техніки та транспортних засобів від ТОВ «Одесліфт» до ТОВ «ВО «Агросвіт», позивачем зауважено, що зазначена техніка та один автомобіль ГАЗ-2705 знаходились за договором оренди (між ВАТ «Одесліфт» та ТОВ «ВО «Агросвіт») ще з 2011 року у користуванні Позивача, що підтверджується копією договору оренди та акту передачі в оренду, один з автомобілів ГАЗ-2705 був перегнаний з м. Одеса до смт. Радушне своїм ходом. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, навівши доводи, викладені в позові, уточненому позові, письмових пояснення, наданих до канцелярії суду.

Відповідач - Криворізька північна ОДПІ м. Кривого Рогу (далі - ОДПІ) проти задоволення позову заперечував, мотиви незгоди зводяться до наступного. Оскаржувані рішення прийняті на підставі акту перевірки відносно позивача, яким встановлено, що вироблена підприємством у 2013 році продукція (соняшник, ячмінь) із продуктів незавершеного виробництва не є виробленою на власних чи орендованих потужностях (земельних ділянках), оскільки право постійного користування землею належало КП «СП «Широківське», яке продало незавершене виробництво у рослинництві суб'єкту перевірки. ОДПІ вважає, що з урахуванням податкового періоду (звітного, тобто 2013 року) частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менше ніж 75%, що тягне за собою обов'язок Позивача сплачувати податки у 2014 році на загальних підставах (з 01.01.2014 року платити податок на прибуток на загальних підставах). Також відповідачем зазначено, що на підставі наданих підприємством ТОВ «ВО «Агросвіт» копій документів стосовно взаємовідносин з ТОВ «Одесліфт» на придбану сільськогосподарську техніку, неможливо встановити, яким чином здійснювалась поставка зазначеної техніки, хто виступив перевізником, її якісні характеристики (сертифікати заводу-виробника, паспорти не надано), походження техніки, її технічний стан. Без оригіналів документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Одесліфт» неможливо встановити факт придбання сільськогосподарської техніки.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.04.15 № 0000351500, яким позивачу збільшена сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість, та від 03.04.2015 року № 0000371500, яким позивачу визначені до сплати штрафні санкції в розмірі 510 грн., вбачається, що вони прийняті на підставі акту перевірки від 17.03.15 №37/04-83-22-03/31271300. Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.06.2015 року № 5672/10/04-36-10-07-09 «Про результати розгляду первинної скарги» сума грошового зобов'язання в частині штрафних санкцій за рішенням від 03.04.15 № 0000351500 зменшена на 100,17 грн., в іншій частині означене рішення залишено без змін.

З посиланням на рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.06.15 № 5672/10/04-36-10-07-09, ОДПІ прийнято рішення від 19.06.15 № 0000951500 про сплату 3 123 709,83 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 377 309,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 746 400,83 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби від 13.08.15 №17113/6/99-99-10-01-01-25, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги позивача, оскаржувані рішення від 03.04.15 № 0000351500 (з урахуванням рішення від 19.06.15 № 0000951500) та від 03.04.15 № 0000371500 скасовані не були (том 1 а.с.44-48).

Як свідчать матеріали справи, акт перевірки від 17.03.15 №37/04-83-22-03/31271300 складений ОДПІ за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.14. За висновками означеного акту перевірки позивача порушені: - п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198. п. 201.1. ст. 201, пп.209.11, п.п.209.6 ст.209 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість при перевірці звичайної податкової декларації з ПДВ на загальну суму 1 923 571 грн.; - ст. 209, 301 та 309 ПК України, внаслідок чого підприємство неправомірно використовувало статус платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 року та неправомірно використовувало статус платника спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, починаючи з листопада 2013 рок; - п. 123.2 ст. 123 ПК України, внаслідок отримання (застосування) підприємством податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, суми пільги у розмірі 1948336 грн. Підлягають стягненню до бюджету; - п. 185.1 ст. 185. п. 186.1 ст. 186, п.187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198. її. 201.1. ст. 201. п.п. 209.15.1 п.209.15 ст.209 ПКУ в результаті чого занижено податок на додану вартість при перевірці податкової декларації з ПДВ із Спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства на 232384 грн.; - п.51.1 ст.51. п. 176.2 ст.176 ПК України, а саме: підприємством до податкових розрахунків ф. №1 ДФ за II кв. 2012р., І кв. 2014р. не в повному обсязі були включені суми доходів, які виплачені фізичним особам-підприємцям (ознака доходу ,.157").

Підставою для висновків ОДПІ в частині спірних сум грошових зобов'язань з ПДВ слугували доводи посадових осіб контролюючого органу про те, що вироблена позивачем у 2013 році продукція (соняшник, ячмінь) із продуктів незавершеного виробництва не є виробленою на власних чи орендованих потужностях (адже земельні ділянки належать КП «СП «Широківське» на правах постійного користування), тому така продукція не може вважатися сільськогосподарською. Перевіркою встановлено, що задекларовані позивачем обсяги поставки в жовтні 2013 року в сумі 254 238 грн., в листопаді 2013 році - в сумі 2 145 357 грн. у колонці 3 додатку 3 «Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг)» до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), затвердженої наказом ДПА України від 21.01.09 №8 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», обсяги поставок (без ПДВ) сільськогосподарських товарів (послуг) не можуть вважатися власновирощеними сільськогосподарськими товарами та підлягають відображенню у колонці 4 додатку 3 «Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг)». Також відповідачем зазначено, що на підставі наданих позивачем копій документів на придбану сільськогосподарську техніку неможливо встановити, яким чином здійснювалась поставка зазначеної техніки, хто виступив перевізником, її якісні характеристики (сертифікати заводу-виробника, паспорти не надано), походження техніки, її технічний стан; без оригіналів документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Одесліфт» неможливо встановити факт придбання сільськогосподарської техніки. Відповідачем зауважено, що ТОВ «Одесліфт» (код ЄДРПОУ 38925761) був зареєстрований як платник ПДВ 08.11.13, при цьому договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки з ТОВ «ВО «Агросвіт» було складено 11.11.13, тобто протягом 3-х днів. Згідно даних Аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено, що в листопаді 2013 підприємством ТОВ «Одесліфт» віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1 232 944,29 грн. по операції придбання у ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур» (код ЄДРПОУ 26209430) невизначеного товару (в ЄРПН податкові накладні не зареєстровані). У зв'язку з тим, що вид отриманого підприємством ТОВ «Одесліфт» товару (робіт, послуг) визначити неможливо, неможливо стверджувати що це було саме придбання сільськогосподарської техніки, яка в листопаді була реалізована підприємству ТОВ «ВО «Агросвіт».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як свідчать матеріали справи та встановлено в ході судового розгляду справи, між позивачем та КП «СП «Широківське» укладені Договори купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві №5 від 22.05.13, № 25 від 19.04.13 року, № 4 від 20.05.14, № 7 від 16.06.14, №8 від 16.07.14, Додатки №№11-20,179-192, за якими КП «СП «Широківське» продає ТОВ «ВО «Агросвіт» предмет договору: незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві, яке розташоване на земельних ділянках, які належать КП «СП «Широківське» на праві постійного користування земельними ділянками, посвідчених державними актами, які зазначені у додатках до вказаних договорів. За змістом п.1.2 вказаних договорів сторони прийшли до згоди, що предметом НЗВ у рослинництві є накопичена продавцем сума витрат, понесених них в процесі обробітку зябу під посів технічних культур протягом 2013р-2014р., та накопичена ним сума витрат, понесених при посіві соняшнику під майбутній вражай 2014р.на земельних ділянках, що належать на праві постійного користування КП «СП «Широківське».

Згідно з поданими позивачем до відповідача розрахунками питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі доходу підприємства, її показники за 2013 р. дорівнюють 76,52%, за 2014р. - 94,83%. На думку ОДПІ, такі показники позивача є завищеними, та дорівнюють у 2013р. - 64,92%, адже вироблена позивачем у 2013 році продукція (соняшник, ячмінь) із продуктів незавершеного виробництва, що придбано позивачем у КП «СП «Широківське» на підставі наведених вище договорів, не є виробленою на власних чи орендованих потужностях (земельних ділянках), оскільки право постійного користування землею належало КП «СП «ЦІироківське».

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.234. п.14.1 ст.14 ПКУ сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Згідно з пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПКУ сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання;

Приписами п.301.1 ст.301 ПКУ визначено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених п.301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з п.302.1 ст.302 ПКУ об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

За змістом ст.308 ПКУ для набуття або підтвердження статусу платника цього податку особа має подати, зокрема відомості (довідку) про земельні ділянки із зазначенням кожного документа, який встановлює право власності/користування кожною земельною ділянкою.

Аналіз п.308.4 ст.308 ПКУ дозволяє дійти висновку, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

На підставі наведених законодавчих приписів ПКУ суд зазначає, що для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Наведене відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в інформаційному листі від 8.12.2012 № 2614/12/13-12.

Як зазначено вище, земельні ділянки, що використовувались позивачем у 2013р. та 2014р. для виробництва продукції рослинництва, від реалізації якої позивачем визначені спірні показники питомої ваги доходу за 2013р. та 2014р., належать на праві постійного користування Комунальному підприємству «Сільськогосподарське підприємство «Широківське». Суд зауважує на те, що за викладених обставин факт знаходження таких земель у власності чи користуванні позивача унеможливлюється, адже інститут постійного користування передбачає лише користування, а не розпорядження (тобто передачею іншому користувачу) земельною ділянкою.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор КП «СП «Широківське» - ОСОБА_8 підтвердив факт належності згаданих земельних ділянок КП «СП «Широківське» на праві постійного користування та зазначив, що такі землі в користування позивачу ним не передавалась, надання їх в оренду є неможливим, а продаж позивачу незвершеного сільськогосподарського виробництва у рослинництві не має своїм наслідком передачу позивачу у будь-яке користування відповідних земельних ділянок. Також свідок пояснив, що у всіх випадках позивач спочатку надавав КП послуги з посіву рослинництва на таких земельних ділянках, обробітку тощо, а потім на підставі наведених вище договорів купівлі-продажу предмету незавершеного сільськогосподарського виробництва купляв таке виробництво у КП, що стало системою.

З огляду на викладене, враховуючи приписи пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПКУ, суд погоджується з висновками відповідача, про те, що оскільки продукція, віднесена позивачем в податкових деклараціях за 2013р. та 2014р. до обсягів постачання сільськогосподарських товарів в спірному розмірі, не є вирощеною позивачем на власних, орендованих чи таких що перебувають у користуванні позивача з інших умов земельних ділянок, така продукція не може вважатись сільськогосподарською продукцією (сільськогосподарськими товарами) для цілей глави 2 розділу XIV ПКУ.

Суд зазначає, що спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства визначений статтею 209 ПКУ. Відповідно до п.209.6 ст.209 ПКУ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За приписами п.209.11. ст.209 ПКУ якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Отже, обґрунтованими є висновки відповідача, що позивач в порушення частини а) пункту 209.11 статті 209 ПКУ не визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення (листопад 2013 року), і не сплатило податок до бюджету в загальному порядку. Відтак, позивач, починаючи з листопада 2013 року, обсяги реалізації та придбання мав відображати в загальній декларації з ПДВ, починаючи з листопада 2013 року, та, як наслідок, занизив грошові зобов'язання в оскаржуваному розмірі.

З приводу висновків відповідача щодо завищення позивачем сум податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Одесліфт» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за документами, наданими позивачем до ОДПІ під час перевірки, ТОВ «Одесліфт» надало послуги з оренди сільськогосподарської техніки на підставі податкових накладних від 30.09.13 №183та №184 на загальну суму 35400 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, якою, за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є будівельно-монтажні роботи. Крім того, за документами позивача між ним та ТОВ «Одесліфт» укладені договори купівлі-продажу від 11.11.2013 №12, від 07.09.2011 №269, від 17.08.2011 №246, від 25.07.2011 №231 та від 25.07.11 №232 з постачання сільськогосподарської техніки (трактори колісні «Беларусь») в кількості 29 одиниць на суму 6689980 грн. (ПДВ - 1114996,67 грн.). До складу податковою кредиту віднесено суму 1114996,67 грн. ПДВ, а саме: до податкового кредиту загальної декларації - в сумі 2 111,25 грн. в грудні 2013 року; до податкового кредиту скороченої декларації за листопад 2013 року - в сумі 726549,65 грн., грудень 2013 року - в сумі 12885,38 грн. та лютий 2014 року - в сумі 373250,35 грн. До перевірки надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 103, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію машин - тракторів колісних «Беларусь».

Суд погоджується з позицією ОДПІ, що зі змісту наведених документів неможливо встановити, яким чином здійснювалась поставка зазначеної техніки, хто був перевізником (згідно з пунктом 4.2 договору), походження техніки, її технічний стан.

Позивачем не надані ані до ОДПІ, ані до суду первинні документи, які б підтверджували факт реального придбання товару та послуг саме від ТОВ «Одесліфт», адже наявність у позивача таких товарів та послуг не є беззаперечним свідченням їх придбання саме у ТОВ «Одесліфт», заявлений вид господарської діяльності якого також не дозволяє дійти висновку про ведення ТОВ «Одесліфт» такої діяльності, наслідком якої є проведення спірних операцій. Наведені податковим органом відомості щодо ТОВ «Одесліфт» свідчать, зокрема про неможливість реального здійснення таким платником податків зазначених вище операцій з позивачем з урахуванням місця знаходження, виду діяльності. З приводу доводів позивача щодо наявності договорів купівлі-продажу, підписаних сторонами, в тому числі й ТОВ «Одесліфт», суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, адже згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Суд зважує на приписи ч.2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами п.185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями п. 187.1 ст. 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській станові, що обслуговує платника податку, дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПКУ оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів грім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

За приписами п.198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій та бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, контролюючий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операцій як підставі для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірність прийняття свого рішення.

Втім, згідно зі ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Отож, відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

З огляду на те, що позивачем не надані належні докази, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем товарів/послуг саме від ТОВ «Одесліфт», суд погоджується з висновками відповідача про здійснення позивачем господарських операцій із зазначеним контрагентом - постачальником, які не спрямовані на реальне настання наслідків, та про завищення податкового кредиту за такими відносинами.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення сумі бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість: лат ж податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетною відшкодування. За приписами п. 123.2 ст.123 ПКУ використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджет внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 03.04.15 № 0000371500 про нарахування грошових зобов'язань зі штрафу в розмірі 510,00 грн., застосованого згідно з п. 121.1 ст.121 ПКУ суд зазначає таке.

Відповідно до п.121.1. ст.121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

За змістом акту від 03.04.15 №44/04-83-22-03/31271300 «Про ненадання до перевірки оригіналів документів ТОВ «ВО «Агросвіт» при здійсненні податкового контрою» в ході перевірки позивача досліджувалось питання щодо здійсненої підприємством операції з придбання у ТОВ «Одесліфт» (код ЄДРПОУ 38925761) в листопаді 2013 сільськогосподарської техніки в кількості 29 одиниць на суму 6 689 980,00 грн., у зв'язку з чим після усного звернення до головного бухгалтера від неї були отримані наступні пояснення (мовою оригіналу): «согласно договору № 12 от 11.11.2013 года, ООО «ПО «Агросвит» приобрело у ООО «Одеслифт» сельскохозяйственную технику в количестве 29 единиц на суму б 600 000,00 грн., в том числе трактора различной мощности в количестве 9 единиц вместе с 20 единицами навесного оборудования к ним. Вся эта техника в 2012-2013 году (до момента покупки) использовалась ООО «ПО «Агросвит» на основании договоров аренды, заключенных с ОАО «Одеслифт» под № 327 и № 328 4 ноября 2011 г и 5 декабря 2011 г соответственно. За период с 01.01.2012 до момента купли - продажи за пользования этой техникой была начислена арендная плата в сумме 743400,00 грн., в том числе НДС 123900,00 грн. (по 35400,00 грн. ежемесячно за все объекты аренды). Оплата за аренду произведена в ноябре 2013 года. Задолженности нет. Вся техника использовалась и используется по настоящий момент в хозяйственной деятельности при проведении сельскохозяйственных работ. Вся приобретенная техника находится на территории хозяйства. Техпаспорта на трактора прилагаются». Також позивачем були надані наступні копії документів стосовно взаємовідносин з ТОВ «Одесліфт» - договору купівлі - продажу від 11.11.2013 № 12; специфікації (додаток до договору від 11.11.2013 №12); оборотно-сальдову відомість по рахунку 103; договору купівлі - продажу від 07.09.2011 №269; специфікації (додаток до договору від 07.09.2011 №269); видаткової накладної від 03.11.2011 №ТОВ0000321; договору купівлі - продажу від 17.08.2011 №246; специфікації (додаток до договору від 17.08.2011 №246); видаткової накладної від 26.08.2011 №ТОВДООО 189; договору купівлі - продажу від 25.07.2011 №231; специфікації (додаток до договору від 25.07.2011 №231); протоколу Наглядової ради ВАТ «Одесліфт» від 15.07.2011; видаткової накладної від 04.11.2011 №ТОВ0000323; договору купівлі - продажу від 25.07.2011 №232; специфікації (додаток до договору від 25.07.2011 №232); протоколу Наглядової ради ВАТ «Одесліфт» від 15.07.2011; видаткової накладної від 31.08.2011 №Тех000334; свідоцтва про реєстрацію машини - трактор колісний Беларус-1221.2, №29703АЕ; свідоцтва про реєстрацію машини - трактор колісний Беларус-1221.2, №29701АЕ; свідоцтва про реєстрацію машини - трактор колісний Беларус-2022.3, №28948АЕ; свідоцтва про реєстрацію машини - трактор колісний Беларус-2022.3, №28946АЕ; свідоцтва про реєстрацію машини - трактор колісний Беларус-3022ДЦ.1, №28945АЕ; свідоцтва про реєстрацію машини - трактор колісний Беларус-2022.3, №28947АЕ; свідоцтва про реєстрацію машини - трактор колісний Беларус-3022ДЦ.1, №29704АЕ; свідоцтва про реєстрацію машини - трактор колісний Беларус-1221.2, №29702АЕ; свідоцтва про реєстрацію машини - трактор колісний Беларус-1221.1, №28950АЕ. Відповідачем зазначено, що без оригіналів документів щодо взаємовідносин з ТОВ

«Одесліфт» неможливо встановити факт придбання сільськогосподарської техніки.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не спростований належними та допустимими доказами факт ненадання ним до контролюючого органу оригіналів первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Одесліфт», суд доходить до висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п.121.1 ст.121 ПКУ.

Враховуючи наведене, оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо їх скасування належить відмовити.

Окремо суд зазначає, що відповідно до пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Наведеним приписам відповідають положення Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.12 №1236, зареєстрованого в Мінюсті 20.12.12 за №2135/22447, відповідно до пп.5.1.2 п.5.1 якого податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.5.3 згаданого Порядку у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Отже, оскільки позивачем отримано податкове повідомлення - рішення від 19.06.15 ;№0000951500, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, податкове-повідомлення-рішенням від 03.04.15 №0000351500 вважається відкликаним в силу закону, а тому не є тим актом індивідуальної ді, який порушує права та інтереси позивача, відтак скасуванню не підлягає.

Позовні вимоги позивача з приводу скасування актів від 17.03.2015 року № 37/22-01/31271300 та від 03.04.2015 року № 44/04-83-22-03/31271300 задоволенню не підлягають з огляду на нижче викладене.

Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства. Разом з тим, акт перевірки не є актом застосування суб'єктом владних повноважень норм права.

Актом застосування норм права або правозастосовним актом, у даному випадку, є рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим.

Оскільки акт перевірки таких ознак не має, будь-які формулювання, викладені у висновках акту перевірки, не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків для платника податків, у тому числі, бути достатньою підставою для зобов'язання останнього сплатити грошові зобов'язання з податків у зв'язку із виявленими контролюючим органом в зоді перевірки порушення податкового законодавства, то такий документ (акт перевірки) не є таким, що порушує права та інтереси позивача, а є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм ст. 69 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на викладене, оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями та актами прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо їх скасування належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 21.12.15.

Суддя А.О. Коренев