Рішення

від 16.12.2015 по справі 910/21279/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015Справа №910/21279/14 За позовом ДП "Національний палац мистецтв "Україна"

до ТОВ "Омега Кейтеринг"

про стягнення 54360 грн. заборгованості за надані послуги, 4674,96 грн. пені, 6408,86 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 920,40 грн.

Представники :

Від позивача:не з'явилися;

Від відповідача: Олексюк Н.Ю., представник за довіреністю;

Суддя Шкурдова Л.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національний палац мистецтв "Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Омега Кейтеринг" про стягнення 54360 грн. заборгованості за надані послуги, 4674,96 грн. пені, 6408,86 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 920,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 22.12.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі №910/21279/14 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду м.Києва від 22.12.2014.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва №04-23/1661 від 21.10.2015 року, у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи №910/21279/14 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за наслідками якого справу передано для розгляду судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.15 року справу №910/21279/14 прийнято до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М.

У судовому засіданні 16.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013 р. між Державним підприємством "Національний палац мистецтв "Україна" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Кейтеринг" (замовник) укладено договір про надання послуг по забезпеченню здійснення кетерингу ресторанного обслуговування під час проведення видовищних заходів у виконавця протягом дії даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.5 договору вартість послуг становить 2 718,00 грн. за одну годину надання послуг. Після кожного видовищного заходу сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Одночасно зі зведеним актом виконавець надає замовнику рахунок-фактуру, який замовник зобов'язаний сплатити протягом двох банківських днів з дати його виставлення.

Відповідно до п. 8.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що відповідачем не оплачено надані позивачем послугив січні 2014 року, в зв'язку з чим просить стягнути 54360 грн. заборгованості за надані послуги, 4674,96 грн. пені, 6408,86 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 920,40 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-88 від 31.01.2014 р. на суму 54360 грн.

Відповідно до ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також: шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідач не заперечує факт надання йому позивачем послуг. Між сторонами підписано акт, який доводить факт надання і прийняття послуг, у ньому визначено вид послуги, її обсяг і вартість.

Пунктом 8.1 договору про надання послуг від 08.11.2013 №08-11/13 його строк дії встановлено до 31.12.2013р. При цьому, з матеріалів справи не вбачається визначення умовами цього договору можливості продовження його дії на той же строк та на тих самих умовах.

Таким чином, послуги надавалися не відповідно до договору, оскільки його термін минув.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором №08-11/13 регулюються правовідносини сторін щодо надання послуг виключно за період з 08.11.2013р. до 31.12.2013р., відтак, послуги, надавані після 31.12.2013р., не охоплюються предметом цього договору.

Враховуючи наведене, встановлені п.2.5. Договору строки оплати не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, в зв'язку з чим позивачем не доведено порушення строків оплати наданих ним послуг.

Згідно приписів ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимоги щодо сплати заборгованості за надані послуги згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-88 від 31.01.2014 р. на суму 54360 грн. матеріали справи не містять.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

З огляду на відсутність факту порушення відповідачем грошового зобов'язання суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4674,96 грн. пені, 6408,86 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 920,40 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частино 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Разом з тим, зазначене не перешкоджає для підтвердження такого правочину посилатись на інші докази. Отже, відсутність договору у письмовій формі як окремого документа не свідчить про відсутність факту його укладення.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у зв'язку з тим, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-88 від 31.01.2014 р. фіксує здійснення господарської операції, містить обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує найменування та перелік наданих послуг, їх вартість він є первинним обліковим документом, який свідчить про надання позивачем послуг та прийняття вказаних послуг відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання зобов'язання ним були проведені розрахунки з позивачем, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 54360 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Кейтеринг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-В, ідентифікаційний код 38958268) на користь Державного підприємства "Національний палац мистецтв "Україна" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 103, ідентифікаційний код 02221461) заборгованість у сумі 54 360 (п'ятдесят чотири тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. та 1496 (тисячу чотириста дев'яносто шість) грн 53 коп - витрат по сплаті судового збору

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення підписаний 18 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Л.М. Шкурдова