Рішення

від 23.01.2007 по справі 22-85/07

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

РІШЕННЯ

іменем України

23 січня 2007 року                                                                                            м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних

справах апеляційного суду Закарпатської області в

складі головуючого Чужі Ю.Г., суддів: Власова CO., Купина М.М., при секретарі Рогач І.І., з участю

представників сторін Черкашина К.І. та Потока М.1., розглянувши у

відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою представника Анісімова Юрія

Олексійовича, в інтересах приватного підприємства "ДЕН-КО", на

рішення Ужгородського міськрайонного суду від 8 листопада 2006 року, -

встановила:

У травні 2006

року ПП "ДЕН-КО" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані матеріальні

цінності.

Вимоги ПП "ДЕН-КО"

мотивувало тим, що відповідач 28 лютого 2003 року по накладних №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 отримав зі складу позивача

алкогольні напої на загальну суму 1976,46 грн. і по теперішній час за отримані матеріальні цінності не розрахувався.

Факт отримання алкогольних напоїв у позивача саме

відповідачем та наявність у останнього боргу

встановлений в судовому засіданні господарського суду Закарпатської області при розгляді справи за позовом

ПП"ДЕН-КО" до ПП ОСОБА_2" про стягнення боргу.

Посилаючись на дані обставини позивач просив

стягнути в його користь з ОСОБА_1 2343,21 грн. заборгованості

і матеріальної шкоди, завданої несвоєчасним розрахунком, 1530 грн. витрат на правову допомогу та 81 грн. судових

витрат.

Рішенням Ужгородського

міськрайонного суду від 8 листопада 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Будучи   незгідним  

з   даним   рішенням  

ПП   "ДЕН-КО",   через  

свого представника, оскаржило його в апеляційному порядку.

В скарзі апелянт, посилаючись на

невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення    судом    першої інстанції    норм 

  матеріального    та

Справа №: 22-85/07                                                                          Номер рядка статистичного звіту: 11

Головуючий у першій інстанції: Андрійцьо В.Д. Доповідач: Чужа

Ю.Г.

2

процесуального

права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового

рішення про задоволення позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта

скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача апеляцію вважає

безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши осіб, які взяли участь у

розгляді справи, обговоривши доводи апеляції та

дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких

підстав.

Вирішуючи спір та відмовляючи

позивачу у задоволенні позову суд першої інстанції виходив

з того, що ПП "ДЕН-КО", в порушення вимог п. З ст. 10 ЦПК України, в судовому засіданні не

довело позовних вимог. Зокрема, позивач не довів, що приєднані до справи, в якості доказів, накладні №№

НОМЕР_1,НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від 28.02.2003 року підписані саме

відповідачем. Крім цього, приєднані накладні не містять всіх необхідних

реквізитів і в силу п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не набули

юридичної сили.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона

зобов'язана довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч. З ст. 61 ЦПК України

обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної

сили, не доказуються при розгляді інших

справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої

встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду

Закарпатської області від 13.04.2006 року по справі за позовом ПП "ДЕН-КО" до приватного підприємця ОСОБА_2 встановлено, що за накладними №№

НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 від 28.02.2003 року алкогольні напої одержав у позивача

громадянин ОСОБА_1, який розписався у накладних про

одержання товару. Зазначене підтверджується письмовим поясненням ОСОБА_1 від 5.04.2006 року у якому він зазначив, що він отримав по спірних накладних алкогольні напої для

себе особисто за які не розрахувався з ПП "ДЕН-КО" (а.с. 9).

Оскільки рішення господарського суду набрало законної

сили то встановлені у ньому обставини,

зокрема факт отримання у позивача матеріальних цінностей саме відповідачам і факт визнання ним заборгованості перед ПП

"ДЕН-КО" не потребують доказуванню.

За таких обставин слід визнати, що висновки суду першої інстанції про недоведеність позову не відповідають обставинам справи,

що згідно п. 3 ст. 309 ЦПК України є підставою для

скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про часткове

задоволення позовних вимог.

3

Встановлено, що відповідач 28.02.2003 року отримав у позивача алкогольні напої на суму 1976,46 грн. і ця сума

підлягає стягненню з нього в користь ПП "ДЕН-КО".

Вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди,

яка була спричинена тривалим невиконанням зобов'язання

не доведена, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і

документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат

пов'язаних з розглядом справи, а саме, витрат на інформаційно-технічне

забезпечення та витрат на правову допомогу.

З матеріалів справи видно, що

позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір в

сумі 51 грн. та 30 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення

(а.с.3,4). Ці суми підлягають присудженню з відповідача.

Що стосується вимоги про стягнення

з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 1530 грн. (а.с.10.12) колегія суддів вважає, що ця вимога підлягає до

часткового задоволення.

У відповідності до додатку до

постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ розмір витрат на правову

допомогу по даній справі складає 320 грн.

Вимога представника відповідача про

застосування позовної давності, як підставу для відмови у позові не

підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності

починається від дня, коли особа довідалася або могла

довідатися про порушення свого права або про особу, яка його

порушила.

Факт встановлення особи, яка

порушила права позивача встановлений рішенням

господарського суду Закарпатської області від 13.04.2006 року. Крім цього, ОСОБА_1 подав до

господарського суду письмове пояснення про визнання боргу, що відповідно до ст. 264 ЦК України, перервало перебіг

позовної давності.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Анісімова Юрія Олексійовича в

інтересах приватного підприємства "ДЕН-КО" задовольнити частково.

4

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 8 листопада 2006 року скасувати та

ухвалити нове рішення, яким:

Позов

приватного підприємства "ДЕН-КО" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь приватного підприємства "ДЕН-КО" 2377,46 (дві тисячі триста сімдесят сім) грн., з яких: 1976,46 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят

шість) грн. заборгованості за отримані матеріальні цінності, 81 (вісімдесят одну) грн. судових витрат та 320 (триста двадцять) грн.

витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його

проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду

України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: