Рішення

від 14.12.2015 по справі 914/4537/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015р. Справа № 914/4537/14

За позовом:Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів; до відповідача:Приватного підприємства «Техне-Сімс», м. Львів; про:стягнення 33588,02 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність №2302-вих-1766 від 06.08.2015р.); від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №1982).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

В грудні 2014р. позивач по справі звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 33588,02 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2015р. у справі №914/4537/14 (суддя Долінська О.З.) позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 29821,62 грн. основної заборгованості, 604,93грн. пені та 1827,00 грн. витрат понесених на сплату судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. апеляційну скаргу ПП «Техне-Сімс» задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2015р. скасовано, прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2015р. касаційну скаргу Управління комунальної власності задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2015р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

07.10.2015р. внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 914/4537/14 передано на розгляд судді Крупнику Р.В.

Ухвалою суду від 12.10.2015р. справу № 914/4537/14 прийнято до розгляду, який призначено на 26.10.2015р. Розгляд справи відкладався на 23.11.2015р. та 14.12.2015р. Ухвалою від 23.11.2015р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю. Заявлений позов мотивує тим, що 10.11.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення №14-11, на виконання якого орендодавцем (позивачем) було надано орендарю (відповідачу) у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності павільйону площею 56,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Гавришкевича - вул. ОСОБА_3. За користування об'єктом оренди відповідач зобов'язувався до 25 числа поточного місяця сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 800,15 грн. Однак, взятих на себе зобов'язань (в частині сплати орендної плати) не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 29821,62 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, представник просить суд крім суми основного боргу стягнути з відповідача 3766,40 грн. пені. З приводу висновків ВГС України, викладених у постанові від 22.09.2015р. у справі №914/4537/14 зазначив, що дозволом на розміщення малої архітектури форми слугує власне ухвала Львівської міської ради від 03.12.2009 №3087, котрою об'єкт оренди було внесено до Перспективної схеми розміщення МАФів як частини Програми комплексного благоустрою території міста. Окрім цього, вказаною ухвалою було визначено розмір орендованої площі, що свідчить про узгодженість всіх істотних умов договору. З приводу розміру пені, то п. 3.2. договору оренди передбачено, що така сплачується орендарем у розмірі не більшому подвійної облікової ставки НБУ, тобто у разі прострочення платежу відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Також представник додав, що всі істотні умови договору передбачені типовим договором, затвердженим ухвалою Львівської міської ради №2451. Підписавши договір оренди, скріпивши його печатками, сторони тим самим досягли згоди щодо всіх істотних умовах.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заперечуючи проти позову зазначив, що договір оренди, на підставі якого позивач просить суд стягнути борг є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено його істотних умов, зокрема, щодо об'єкта оренди (його точного місця знаходження), відновлення орендованого майна та умови його повернення, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, страхування об'єкта оренди, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки. Більше того, об'єкт оренди взагалі не передавався відповідачу, про що свідчить відсутність акта прийому-передачі. Крім цього, сторонами не погоджено істотних умов, передбачених Законом України «Про оренду землі», таких як: об'єкт оренди (не вказано кадастрового номеру земельної ділянки, місця розташування земельної ділянки та її розміру), умови використання ділянки, її цільове призначення, умови збереження, строки передачі земельної ділянки, умови повернення, існуючі обмеження (обтяження), умови передачі в заставу. Також договір не містить жодних додатків, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі». До цього ж представник додав, що договір не зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому такий не може породжувати відповідальності за несплату орендної плати.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2011р. між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) підписано Договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення №14-11 (надалі - Договір).

За умовами пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору орендодавець зобов'язується надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності павільйону площею 56,0 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, вул. С. Гавришкевича - вул. ОСОБА_3.

Відповідно до п. 7 Договору, термін дії такого встановлюється на 3 роки.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що на виконання умов Договору, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в користування об'єкт оренди, визначений пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору. При цьому, акт прийому-передачі сторонами не підписувався, оскільки в оренду передавався елемент благоустрою, а саме певна частина тротуару, газону і т.п. Разом з тим, представник відповідача заперечив факт передачі останньому об'єкт оренди.

Згідно п. 3.1. Договору обов'язок внесення орендної плати орендарем виникає з часу укладення договору для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення. Орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 56,0 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (35,0*56,0*27*18*0,0084)/12*1,2=800,15 грн. за місяць, у т.ч. ПДВ 133,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, невнесення відповідачем орендної плати за користування об'єктом стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач в свою чергу заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов Договору, а відтак такий є неукладеним.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в позові слід відмовити, зважаючи на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_4 ст. 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що органами управління у сфері благоустрою населених пунктів є, зокрема, органи місцевого самоврядування.

До об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, зокрема майдани, площі, бульвари, проспекти, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, інші території загального користування (ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Статтею ст. 21 згаданого Закону встановлено, що елементами благоустрою є, зокрема, покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.

Так, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту.

Згідно ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів.

05.03.2009р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №2451, якою було затверджено ОСОБА_4 про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

ОСОБА_4 розроблене з метою визначення порядку справляння орендної плати за окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї.

Судом встановлено, що на підставі вказаного ОСОБА_4 10.11.2011р. між сторонами підписано Договір №14-11 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення. Предметом договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення на умовах оренди на терміни відповідно до ухвали Львівської міської ради від 03.12.2009р. №3087.

За приписами ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Згідно 1.1, 2 ОСОБА_4 про управління комунальної власності Львівської міської ради, затв. рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007р. №1100, Управління є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради, основними завданнями якого є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова, передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Відповідно до п. 1.5. ОСОБА_4 про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №2451 від 05.03.2009р. орендодавцем окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є Управління комунальної власності.

За умовами Договору орендодавець зобов'язався надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності павільйонну площу 56,0 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, вул. С. Гавришкевича - вул. ОСОБА_3, а орендар у свою чергу своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності.

Згідно п. 3.3 Договору, конкретні розміри орендованої площі встановлюються при видачі дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення відповідно до п. 2 ОСОБА_4 про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення на підставі представленої і погодженої у встановленому порядку проектної документації.

Аналізуючи зміст даного Договору, суд приходить до висновку, що такий за своєю правовою природою є договором оренди. Відповідно до правовідносин, які виникають на підставі цього Договору слід застосовувати загальні положення про договір найму (оренди), визначені главою 58 ЦК України та відповідні положення Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно із ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч.8 ст.181 ГК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

Нормами ст.759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Крім цього, направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України зазначив, що при розгляді даної справи підлягають застосуванню приписи ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», зокрема положення статті 10 цього Закону, які визначають істотні умови договору оренди відповідного майна, а також передбачають, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

Виконуючи обов'язкові вказівки ВГСУ суд зазначає, що при укладенні спірного Договору, сторони не узгодили такої істотної умови договору як його об'єкт, оскільки орендодавець жодним чином не зазначив, який саме елемент благоустрою (тротуар, чи газон, чи якийсь інший елемент) надається в оренду, а також не ідентифікував та не визначив місцезнаходження конструктивного елементу благоустрою комунальної власності для розміщення малої архітектурної форми площею 56,0 кв.м., яку за договором зобов'язувався надати у тимчасову оренду ПП «Техне-Сімс». Покликання в договорі на те, що об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Гавришкевича - вул. ОСОБА_3, суд вважає таким, що не наділяє місцезнаходження об'єкту певними ідентифікаційними ознаками, оскільки як встановлено судом, вказані вулиці є паралельними і не мають точок перетину.

Крім цього, у відповідності до п.1.6 ОСОБА_4 про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є дозвіл, виданий управлінням архітектури департаменту містобудування або іншим уповноваженим органом.

Ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009р. затверджено Порядок отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької. Крім цього, ухвалою Львівської міської ради від 16.02.2012р. №1266 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 05.03.2009 №2452» внесено зміни до зазначеної вище ухвали Львівської міської ради, замінивши слова «Дозвіл на встановлення відкритого літнього майданчика» словами «Паспорт відкритого літнього майданчика».

Заперечуючи проти позову представник відповідача стверджує, що ні дозвіл, ні паспорт на об'єкт, уповноваженими органами ПП «Техне-Сімс» не видавався.

Позивач в сою чергу зазначає, що дозволом на розміщення малої архітектури фактично являється ухвала Львівської міської ради від 03.12.2009р. №3087, котрою об'єкт оренди було внесено до Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм та визначено площу об'єкту - 56,0 кв.м. На підтвердження позиції про те, що фактичним дозволом на розміщення та здійснення діяльності на орендованому конструктивному елементі є ухвала міської ради, позивач посилається на постанову ВГС України від 24.06.2015р. у справі №914/4236/14.

Здійснивши аналіз вищевказаної постанови суду касаційної інстанції суд зазначає, що ухвала , про яку йдеться у вказаній постанові є ухвала про встановлення атракціонів у місті Львові №440 від 19.05.2011 р., при цьому, така стосується іншої справи, з іншими учасниками процесу та з іншим предметом спору, а тому не впливає на подання та оцінку доказів у даній справі.

В даній справі позивачем не надано жодних доказів того, що ухвала Львівської міської ради від 03.12.2009р. №3087 є дозволом на розміщення малої архітектури і заміняє собою дозвіл, виданий управлінням архітектури департаменту містобудування, як це передбачено п.1.6 ОСОБА_4 про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою чи паспорт відкритого літнього майданчика.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що при укладенні Договору сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, необхідних для договорів даного виду, а саме щодо предмету договору.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 2.6 Постанови №11 від 29.05.2013р. не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори) в яких, зокрема, відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами). Водночас господарським судам необхідно врахувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

В даному випадку суд зазначає, що не зважаючи на факт підписання Договору №14-11 в матеріалах справи відсутні докази його виконання сторонами. Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що об'єкт оренди фактично передавався відповідачу, останній заперечує проти факту такої передачі, відсутні докази розміщення відповідачем на елементах благоустрою об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, а також відсутні докази сплати коштів за спірним договором.

А тому, сам лише факт підписання Договору без отримання необхідного дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення та відсутність доказів про подальше розміщення таких об'єктів є свідченням того, що оспорюваний договір як юридичний факт не відбувся, а отже не виникає жодних правовідносин між його сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГС України від 29.09.2015р. у справі №914/4540/14.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача на платіжне доручення від 27.01.2015р., як доказ того, що на виконання Договору відповідачем здійснено часткову оплату в розмірі 1532,53 грн., оскільки зазначений документ жодним чином не свідчить, що грошові кошти перераховувалися відповідачем саме в якості погашення боргу за даним Договором. Призначення платежу в платіжному дорученні значиться як: «оплата зг. дог. оренди конструктивних елементів», разом з тим, як неодноразово зазначалося в процесі судового розгляду відповідачем та зокрема, не заперечувалося позивачем, між сторонами існують договірні відносини на підставі інших договорів, а тому стверджувати, що такий платіж був спрямований саме на погашення боргу за спірним Договором є безпідставним.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду господарським судом встановлено, що Договір №14-11 є неукладеним, правові підстави для стягнення з відповідача боргу та пені за таким договором відсутні, відповідно і відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача. В даному випадку суд зазначає, що на позивача покладається судовий збір за подання позовної заяви, та сплачений ним судовий збір за подання касаційної скарги. Крім цього, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір у розмірі 913,50 грн., сплачений останнім за подання апеляційної скарги в даній справі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) на користь Приватного підприємства «Техне-Сімс» (79008, м. Львів, пл. Осмомисла, 2/1; код ЄДРПОУ 35444253) 913,50 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.