Рішення

від 16.12.2015 по справі 914/3847/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015р. Справа№ 914/3847/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«ДХЛ ІНТЕРНЕШНЛ УкраїнаВ» , м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТЕРРАВ» , м.Жовква , Жовківський район, Львівська область про: стягнення заборгованості та неустойки (штрафу і пені) за надання транспортно-експедиційних послуг за Договором №001111 від 6 жовтня 2014 року, інфляційних втрат , 3% річних, пені та штрафу. Ціна позову:21 503,46 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватним акціонерним товариством В«ДХЛ ІНТЕРНЕШНЛ УкраїнаВ» , м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТЕРРАВ» , м.Жовква, Жовківський район, Львівська область про стягнення заборгованості та неустойки (штрафу і пені) за надання транспортно-експедиційних послуг за Договором №001111 від 6 жовтня 2014 року, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу. Ціна позову: 21 503,46 грн.

Ухвалою суду від 12.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2015р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвалою суду від 12.11.2015р. відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.11.2015р. за вх.№50596/15 в автоматизованій системі документообігу суду зареєстровано письмові пояснення позивача, які судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

23.11.2015р. за вх.№50598/15 в автоматизованій системі документообігу суду зареєстровано клопотання позивача про долучення до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.11.2015р., додаткових документів, яке судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

23.11.2015р. за вх.№50597/15 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому позивач також зазначає, що вважає за можливим розгляд справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 25.11.2015р. відкладено розгляд справи на 16.12.2015р.

Ухвалою суду від 03.12.2015р. відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.12.2015р. за вх..№53007/15 позивачем подано клопотання про доручення до матеріалів справи нотаріально посвідченого перекладу ЦМР, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 16.12.2015р. не забезпечив.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.11.2015р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 25.11.2015р. не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання 16.12.2015р. не забезпечив. Про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений за адресою зазначеною у позовній заяві: 80300, Львівська область, Жовківський район, м.Жовква, вул.Б.Хмельниццького, 8. Щодо отримання ухвал суду про порушення провадження у справі від 12.11.2015р. та відкладення розгляду справи від 25.11.2015р. в матеріалах справи відомості відсутні.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: 80300, Львівська область, Жовківський район, м.Жовква, вул.Б.Хмельниццького, 8. Зазначена адреса відповідає адресі, яку вказав позивач у позовній заяві і на яку ним скеровано відповідачу копію позовної заяви з додатками, а судом - ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представників позивача та відповідача та відзиву відповідача на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Судом встановлено:

6 жовтня 2014 року між АТ "ДХЛ ШТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА" (надалі - «Позивач») та ТОВ « ТЕРРА» (надалі - «Відповідач») був укладений Договір № 001111 з надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) (надалі - «Договір») (копія договору додається).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору клієнт замовляє, а Експедитор зобов'язується за плату надати послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів Клієнта автомобільним транспортом "у міжнародному сполученні та/'або в межах території України, а саме: організувати виконання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням вантажів Клієнта автомобільним транспортом та оброблення вантажів Клієнта з метою його доставки від пунктів від пунктів відправлення до пунктів призначення».

Відповідно до п.4.1 Договору Експедитор надає транспортно-експедиційні послуги за цим Договором у відповідності до Заявки.

Сторонами була узгоджена Заявка на перевезення Вантажу автомобільним транспортом №2 нездійснення перевезення та надання транспортно-експедиційних послуг в тому числі митного оформлення та міжнародного перевезення вантажу у наступному сполученні: Е1' Раріоl, Barselona, Іспанія - м. Гребене, Польща, (копії додаються).

На виконання Заявки Позивачем були надані послуги з міжнародного перевезення вантажу у сполученні Е1' Раріоl, Barselona, Іспанія - м. Гребене, Польща,, що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК) вантаж (шини автомобільні) було доставлено від вантажовідправника до Вантажоотримувача, що підтверджується підписами та печатками Вантажоотримувача на міжнародній автомобільної накладної (СМR).

Відповідно до ст. 4 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на Існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Сторонами було належним чином оформлено, на здійснення міжнародного перевезення, міжнародну автомобільну накладну (СМК), котра підтверджує факт здійснення перевезення в міжнародному перевезенні.

У зв'язку з тим, що за Заявкою Позивачем надавалися транспортно-експедиційні послуги у міжнародному сполученні вантажу, до правовідносин за вищевказаною Заявкою застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р., ратифікована Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 1 серпня 2006 року № 57-У). Отже, факт виконання Позивачем своїх зобов'язань у повній відповідності до умов Заявки та вимог законодавства, що зокрема підтверджується відсутністю будь-яких зауважень зі сторони одержувача вантажу (відсутні записи у відповідних графах міжнародної автомобільної накладної), підтверджується відповідними міжнародними автомобільними накладними (СМR). Таким чином позивач вважає, що виконав належним чином взяті на себе зобов'язання.

На підставі виконаних перевезень Позивачем було виставлено та направлено на адресу Відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на оплату послуг Позивача (Акт №ДХ-2074 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 01.07.2015 року на суму 55427,30 грн. (56406,58 грн. з ПДВ) і ОСОБА_2 фактура ДХ- 000002094 на суму 56 406,58 грн.).

Відповідно до вище зазначених рахунків та актів загальна вартість наданих послуг складає 56 406,58 грн. (п'ятдесят шість чотириста шість грн. 58 коп.).

На підставі отриманого Відповідачем рахунку та акту ним було частково оплачено надані послуги, підтвердженням чого слугує Виписка по рахунку Позивача від 02.07.2015 року про перерахування коштів, щодо часткової оплати по рахунку № 000002094 від 01.07.2015 року.

Тобто Відповідачем було отримано рахунок на оплату та Акт виконаних робіт, та погоджено його шляхом сплати частини його вартості, жодних зауважень до наданих послуг надано не було, більш того 05.10.2015 року Відповідачем додатково було сплачено 2 406,00 грн. в рахунок часткової оплати рахунку № 000002094 від 01.07.2015 року, жодних зауважень, щодо якості виконаних робіт Відповідачем в зазначений період надано не було.

Щодо затвердження актів відповідно до п. 5.4 Договору: «По кожному організованому перевезенню Сторонами підписується акт виконаних робіт. У випадку, якщо відправлений Експедитором Клієнтові акт виконаних робіт останнім не підписано і не відхилено у продовж 10 днів з моменту його отримання Клієнтом, він вважається прийнятим без зауважень».

З урахуванням зазначеного вище, та здійснення часткових оплат по вказаному акту та рахунку, позивач вважає, що вказані акти вважаються затвердженими Замовником починаючи з 2 липня 2015 року (день надходження оплати по наданим послугам).

Посилаючись на ч.2 ст.530 ЦК України позивач зазначає, що Відповідачем було затверджено акти виконаних робіт, шляхом безспірної оплати вартості наданих послуг - 2 липня 2015 року - тобто Позивачем було пред'явлено вимогу, щодо оплати наданих послуг а Відповідачем було затверджено вимогу шляхом часткової її оплати.

Позивач стверджує, що виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК останнім днем сплати пред'явленої вимоги є: 9.07.2015 року, а заборгованість вважається простроченою починаючи з 10.07.2015 року.

Таким чином, починаючи з 10.07. 2015 року по 04.10.2015 р. - заборгованість вважається простроченою і складає 17 406,58 грн.

05.10.2015 року Відповідачем було сплачено 2 406,00 грн., таким чином починаючи з 05.10.2015 р та станом на день розгляду справи складає 15 000,58 грн.

Крім 15 000,58 грн. основного боргу, за прострочення виконання зобов'язання позивач у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача 2785,02 грн. пені, 3481,22 грн. штрафу, 155,29 грн. 3% річних, 81,25 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526,530, ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Не допускається одностороння відмова від зобов'язання.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку Замовника на рахунок Перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна грошова одиниця України - гривня.

Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

Матеріалами у справі підтверджено факт виконання позивачем зобов'язань за Договором на перевезення вантажів №001111 від 06 жовтня 2014 року на загальну суму 56406,58 грн. з ПДВ. Відповідач виконані роботи (надані послуги) прийняв від позивача, про що свідчить Акт надання послуг від 01.07.2015р. №ДХ2074.

Відповідач частково здійснив розрахунок з позивачем за отримані послуги у розмірі 39000,00 грн. - 02.07.2015р. та у розмірі 2406,00 грн. - 05.10.2015р., що підтверджується банківськими виписками.

Матеріалами у справі підтверджується, що позивач намагався врегулювати з відповідачем спір в досудовому порядку. З цією метою позивач скеровував відповідачу претензії від 04.09.2015р. №04-1/09 та від 24.09.2015р. №24/09 з вимогою провести з ним розрахунок за надані послуги, яку залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідач своїх зобов'язань за Договором щодо повної оплати вартості наданих послуг не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15000,58 грн. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 15000,58 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних, встановив що стягненню підлягає сума 155,29 грн., в межах заявлених позовних вимог, за вказаний період з 10.07.2015р. до 04.10.2015р., щодо заборгованості 17406,58 грн., та за період з 05.10.2015р. по 29.10.2015р. відносно суми заборгованості 15000,58 грн. у поданому позивачем розрахунку.

Крім того, суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, встановив що стягненню підлягає сума 81,25 грн., в межах заявлених позовних вимог, за період з 10.07.2015р. до 04.10.2015р.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6.4 договору У випадку простроченім платежів за ним Договором винна у простроченні Сторона виплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку прострочення більше 30 календарних днів, Клієнт додатково сплачує штраф в розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, позивачем нараховано пеню у розмірі 2785,02 грн., яка складається з: 1402,06 грн. за період з 10.07.2014р. по 27.08.2014р. стосовно суми боргу 17406,58 грн., 721,06 грн. за період з 28.08.2015р. по 24.09.2015р. стосовно суми боргу 17406,58 грн., 209,83 грн. за період з 25.09.2015р. по 04.10.2015р. стосовно суми боргу 17406,58 грн., 452,07 грн. за період з 05.10.2015р. по 29.10.2015р. стосовно суми боргу 15000,58 грн.

Беручи до уваги норми ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» про те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, то суд вважає, що позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2785,02 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 3481,32 грн. , сто судом зазначається наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 6.4 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

У той самий час, тим же п.6.4 договору сторонами передбачена сплата 20 % штрафу як виду цивільно-правової відповідальності у випадку прострочення більше 30 календарних днів від суми простроченої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р.)

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3481,32 грн. штрафу слід відмовити.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, нга яких грунтутються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кож на сторона повинена довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтутьється на всебічному, повному і обВ»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 18022,14 грн. заборгованості, з якої: 15000,58 грн. основного боргу, 2785,02 грн. пені, 155,29 грн. 3 % річних, 81,25 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1020,81 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (80300, Львівська область, Жовківський район, м.Жовква, вул.Б.Хмельниццького, 8, ідентифікаційний код 32282507) на користь Приватного акціонерного товариства В«ДХЛ ІНТЕРНЕШНЛ УкраїнаВ» (01010, м.Київ, вул.Івана Мазепи, 11-Б, ідентифікаційний код 22925230) 15000,58 грн. основного боргу, 2785,02 грн. пені, 155,29 грн. 3 % річних, 81,25 грн. інфляційних втрат, 1020,81 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України

Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено - 21.12.2015р

Суддя Кітаєва С.Б.