Постанова

від 16.12.2015 по справі 826/23059/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2015 року 14:20 №826/23059/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Новик В.М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.08.2015 №0004692208, від 13.08.2015 №0004702208

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 грудня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.08.2015 №0004692208, від 13.08.2015 №0004702208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 21.07.2015 №3932/26-58-22-08-18/36304995 необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2015 №0004692208 та №0004702208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 21.07.2015 №3932/26-58-22-08-18/36304995 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 13.08.2015 №0004692208 та №0004702208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з акціонерним товариством «Ощадбанк», акціонерним товариством «Укрсиббанк», публічним акціонерним товариством «КБ «Хрещатик», державним підприємством «Компанія «Atlas», товариство з обмеженою відповідальністю ЦСО «КРЦ», товариством з обмеженою відповідальністю «РОМА», товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Система», публічним акціонерним товариством «Концерн Галнафтогаз», товариством з обмеженою відповідальністю «Клас-Люкс», товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «Амстор», приватним підприємством «Магнат-Трейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Новус Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «Систем Груп Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «УДК», товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон», товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, та з акціонерним товариством «Ощадбанк», акціонерним товариством «Укрсиббанк», державним підприємством «Компанія «Atlas», товариство з обмеженою відповідальністю ЦСО «КРЦ», товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Система», публічним акціонерним товариством «Концерн Галнафтогаз», товариством з обмеженою відповідальністю «Клас-Люкс», товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «Амстор», приватним підприємством «Магнат-Трейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Новус Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «Систем Груп Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «УДК», товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон», товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерація» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія»:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 33 830,00 грн.;

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30 447,00 грн.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 21.07.2015 №3932/26-58-22-08-18/36304995 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 13.08.2015 №0004692208, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 45 671,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 30 447,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 224,00 грн.;

- від 13.08.2015 №0004702208, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 50 745,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 33 830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16 915,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування входять: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з і пунктом 185.1 стаття 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового кодексу України, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.07.2015 №3932/26-58-22-08-18/36304995 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон», товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерація».

Як вбачається з матеріалів справи, що у листопаді-грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» отримало товарно-матеріальні цінності від товариства з обмеженою відповідальністю «Граммон».

Позивачем на підтвердження виконання господарських операцій та руху активів в процесі здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон» надано суду копії: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень із відмітками банку, витягу з журналу реєстрації довіреностей товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» листопад-грудень 2014 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» отримало товарно-матеріальні цінності від товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерація».

На підтвердження виконання господарських операцій та руху активів в процесі здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерація», позивачем надано суду копії: податкової накладної, видаткової накладної, платіжного доручення, рахунку на оплату, витягу з журналу реєстрації довіреностей товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» листопад-грудень 2014 року.

На обґрунтування ділової доцільності у спірних правовідносинах позивачем надані суду письмові пояснення, штатній розпис товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія», докази реалізації/постачання товарів третім особам, а також податкові декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Граммон» та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерація» за листопад, грудень 2014 року, копії платіжних доручень згідно яких контрагенти позивача сплачували задекларований податок на додану вартість до бюджету за відповідний період.

Із зазначених податкових декларацій вбачається, що контрагенти позивача декларували свої грошові зобов'язання по взаємовідносинам із позивачем.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, висновки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» податкової дисципліни зроблені по ланцюгу контрагентів постачальників позивача четвертої - п'ятої ланки та на припущеннях.

Так, у відповідності до змісту акту перевірки, контролюючим органом зазначено, що згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при дослідженні ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей товариства з обмеженою відповідальністю «Граммон», постачальником товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому постачались позивачу, є товариство з обмеженою відповідальністю «Тенза Трейд Юніон», а постачальником останнього є товариство з обмеженою відповідальністю «Спецторг-Трейд». Так, контролюючим органом зазначено згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при дослідженні ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг-Трейд» встановлено невідповідність груп придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки здійснювалося придбання промислових товарів.

Також, контролюючим органом зазначено, що згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при дослідженні ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерація» встановлено, що постачальником товарно-матеріальних цінностей є товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Атріум», товариство з обмеженою відповідальністю «Голдсайд». Згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при дослідженні ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Атріум» та товариства з обмеженою відповідальністю «Голдсайд» встановлено невідповідність груп придбання товарно-матеріальних цінностей.

Водночас, суд вважає вказані твердження контролюючого органу необґрунтованими, оскільки господарські взаємовідносини контрагентів позивача не впливають на ведення податкового обліку позивачем, і виходять за межі спірних правовідносин, а тому вказане не береться судом до уваги.

При цьому, під час судового розгляду справи відповідачем не наведено суду жодних доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин позивача та його контрагентів.

В свою чергу нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, висловленої в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2015 №К/800/67199/14.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що контролюючим органом не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки контролюючого органу в межах спірних правовідносин зроблені без дослідження реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивача та його контрагентів, а лише на припущеннях по ланцюгу контрагентів 4-5 ланки, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон», товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерація» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не надано належних доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.08.2015 №0004692208 та №0004702208 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2015 №0004692208 та №0004702208 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд наголошує на наступному.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 446,25 грн. (одна тисяча чотириста сорок шість гривень двадцять п'ять коп.), що документально підтверджується квитанцією від 05.10.2015 №КР44. Отже, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу становить 1 446,25 грн.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.08.2015 №0004692208 та №0004702208.

Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" (03680, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 4, код ЄДРПОУ 36304995) документально підтверджені квитанцією від 05.10.2015 №КР44 судові витрати у розмірі 1 446,25 грн. (одна тисяча чотириста сорок шість гривень двадцять п'ять коп.) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 21.12.2015