Ухвала

від 01.09.2016 по справі 826/23059/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23059/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

01 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Межевич М.В. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представників позивача - Петренко Н.А., Ароновича Ф.М.

представника відповідача - Литвинського О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2015 №0004692208 та №0004702208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не надано належних доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.08.2015 №0004692208 та №0004702208 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що позивачем доведено реальність господарських взаємовідносин між ним та його контрагентами за перевіряємий період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Акціонерним товариством "Ощадбанк", Акціонерним товариством "Укрсиббанк", Публічним акціонерним товариством "КБ "Хрещатик", Державним підприємством "Компанія "Atlas", Товариством з обмеженою відповідальністю ЦСО "КРЦ", Товариством з обмеженою відповідальністю "РОМА", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Система", Публічним акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз", Товариством з обмеженою відповідальністю "Клас-Люкс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБ "Амстор", Приватним підприємством "Магнат-Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Новус Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем Груп Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "УДК", Товариством з обмеженою відповідальністю "Граммон", Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Україна" за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, та з Акціонерним товариством "Ощадбанк", Акціонерним товариством "Укрсиббанк", Державним підприємством "Компанія "Atlas", Товариство з обмеженою відповідальністю ЦСО "КРЦ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Система", Публічним акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз", Товариством з обмеженою відповідальністю "Клас-Люкс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБ "Амстор", Приватним підприємством "Магнат-Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Новус Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем Груп Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "УДК", Товариством з обмеженою відповідальністю "Граммон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітерація" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія":

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 33 830,00 грн.;

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30 447,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 21.07.2015 №3932/26-58-22-08-18/36304995 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 13.08.2015 №0004692208, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 45 671,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 30 447,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 224,00 грн.;

- від 13.08.2015 №0004702208, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 50 745,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 33 830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16 915,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування входять: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товару: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" та його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Граммон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітерація".

Як вбачається з матеріалів справи, що у листопаді-грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" отримало товарно-матеріальні цінності від Товариства з обмеженою відповідальністю "Граммон".

Позивачем на підтвердження виконання господарських операцій та руху активів в процесі здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Граммон" надано суду копії: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень із відмітками банку, витягу з журналу реєстрації довіреностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" листопад-грудень 2014 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" отримало товарно-матеріальні цінності від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітерація".

На підтвердження виконання господарських операцій та руху активів в процесі здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітерація", позивачем надано суду копії: податкової накладної, видаткової накладної, платіжного доручення, рахунку на оплату, витягу з журналу реєстрації довіреностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" листопад-грудень 2014 року.

На обґрунтування ділової доцільності у спірних правовідносинах позивачем надані суду письмові пояснення, штатній розпис Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія", докази реалізації/постачання товарів третім особам, а також податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Граммон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерація" за листопад, грудень 2014 року, копії платіжних доручень згідно яких контрагенти позивача сплачували задекларований податок на додану вартість до бюджету за відповідний період.

Із зазначених податкових декларацій вбачається, що контрагенти позивача декларували свої грошові зобов'язання по взаємовідносинам із позивачем.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" є юридичною особою, зареєстроване у встановленому законодавством порядку та є платником ПДВ. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" здійснює такі види діяльності: ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

В свою чергу товар, отриманий від зазначених контрагентів використовувався позивачем у власній господарській діяльності та був реалізований з метою отримання прибутку інших суб'єктам господарської діяльності, що підтверджують копії договорів на поставку товару, податкових накладних, тощо, долучених позивачем до матеріалів справи.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, висновки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" податкової дисципліни зроблені по ланцюгу контрагентів постачальників позивача четвертої - п'ятої ланки.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, вказані твердження контролюючого органу є необґрунтованими, оскільки господарські взаємовідносини контрагентів позивача не впливають на ведення податкового обліку позивачем, і виходять за межі спірних правовідносин.

При цьому, відповідач не надав докази на підтвердження достовірності вищезазначеної інформації, через що вона не може бути покладена в основу висновків про відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, неможливості здійснення ними операцій з відповідною кількістю певного товару тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Піраміда-ЛТД" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Натомість висновки контролюючого органу в межах спірних правовідносин зроблені без дослідження реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивача та його контрагентів, а лише на припущеннях по ланцюгу контрагентів 4-5 ланки, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граммон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітерація" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Отже, наявний висновок, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Граммон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітерація" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В свою чергу, обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) угод та/або укладення між позивачем і контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві не надано належних доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.08.2015 №0004692208 та №0004702208 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: М.В.Межевич

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 01.09.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.