Постанова

від 15.12.2015 по справі 821/3528/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3528/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Циганій С.І.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю представника позивача - Лігіновіч Н.С., представників відповідача - Насєки М.В., Балан Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ПЛЮС" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія Плюс" звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2015р. №0000232200, №0000242200, №0000312200.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 01.05.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 01.05.2015р., є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав зазначених в письмових запереченнях. В яких зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Асканія Плюс" зареєстровано 26.07.2011р. Каланчацьким районним управлінням юстиції Херсонської області за №1499102000013732.

Позивач станом на 18.05.2015р. перебуває на обліку в Скадовській ОДПІ (Каланчацьке відділення).

Основна діяльність ТОВ "Асканія Плюс" - виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод розлитих у пляшки (КВЕД 11.07).

Скадовською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Асканія Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 01.05.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 01.05.2015р. За результатами якої складено акт №217/22/37744685 від 29.05.2015р. (далі - акт).

На думку перевіряючих позивачем порушено:

1) п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.54.1 ст.54, п.85.2 ст.85, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження сплати податку на прибуток до бюджету на загальну суму 1679347,00 грн., в т.ч. за період з 2012р.на суму 625278,00 грн.; за 2014р. на суму 1054069,00 грн.

2) п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст. 44, п.54.1 ст. 54, п.85.2 ст.85, п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст. 201, п.202.1 ст.202 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження сплати податку на додану вартість до бюджету на загальну суму 937136,00 грн.

3) п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.54.1 ст.54, п.85.2 ст.85, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201, п.202.1 ст.202 ПКУ підлягає зменшенню відємне значення з ПДВ на суму 1647391,00 грн. в т.ч. вересень 2014р. - 1647391,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення рішень: від 23.06.2015р. №0000232200, яким ТОВ "Асканія Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з вироблених в Україні товарів в сумі 1405704,00 грн., в т.ч. 937136,00 грн. - основного платежу та 468568,00 грн. - штрафні санкції.; від 23.06.2015р. №0000242200, яким ТОВ "Асканія Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2519021,00 грн., в т.ч. 1679347,00 грн. - основного платежу та 839674,00 грн. - штрафні санкції; від 23.06.2015р. №0000312200, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1647391,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ТОВ "Асканія Плюс" відсутні документи щодо здійснення господарських операцій, судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що між ТОВ "Асканія Плюс" та ТОВ «ТД Дніпро пласт» (договір поставки №331 ПР/13 від 08.07.2013р.); ТОВ «Полихим Пласт» (договір поставки №ДГ 20 від 08.05.2013р.); ТОВ «Сіріус Екстружен» (договір №122221 від 19.12.2012р.), ДП «Фрутарон Юкреїн» (договір поставки №76/12 від 30.11.2012р.), ТОВ «Етол Україна» (договір поставки №84 від 22.11.2012р.), ТОВ «Ітак» (договір поставки №178 від 15.11.2012р.), ТОВ «Укрфудтрейд» (договір купівлі продажу №П-11/08-14-1 від 11.08.2014р.), ТОВ «ТД Дніпро Пласт» (договір поставки №06-06ПР/14 від 26.06.2014р.) укладено договори поставки, продажу.

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Асканія Плюс» та контрагентами підтверджується: податковими накладними придбання, видатковими накладними (прибуткова), реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, розрахунками кількісних і вартісних показників до податкових накладних, актами надання послуг, актами прийому передачі послуг, актами прийому передачі.

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його котрагентами безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.54.1 ст.54, п.85.2 ст.85, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження сплати податку на прибуток до бюджету на загальну суму 1679347,00 грн., в т.ч. за період з 2012р.на суму 625278,00 грн.; за 2014р. на суму 1054069,00 грн., суд зазначає.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зістаттями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1. Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у звязку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з контрагентами, у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.54.1 ст.54, п.85.2 ст.85, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.54.1 ст.54, п.85.2 ст.85, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201, п.202.1 ст.202 ПКУ, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.54.1 ст.54, п.85.2 ст.85, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201, п.202.1 ст.202 ПКУ, безпідставним.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015р. №0000232200, №0000242200, №0000312200 прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень, в той час як позивач надав достатні та належні докази зворотного.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (Каланчацьке відділення) від 23.06.2015р. №0000232200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (Каланчацьке відділення) від 23.06.2015р. №0000242200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (Каланчацьке відділення) від 23.06.2015р. №0000312200

Стягнути з Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39473560) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37744685) сплачений судовий збір в сумі 83581,75 грн. (вісімдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят одна гривня 75 коп.) шляхом безспірного списання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 грудня 2015 р.

Суддя Циганій С.І.

кат. 8.3.3