Постанова

від 17.12.2015 по справі 922/4908/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 922/4908/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

секретар судового засідання Курченко В.А.

прокурора - Горгуль Н.В. (посвідчення №036152 від 29.10.2015р.)

третьої особи - не з`явився

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - ОСОБА_1 (довіреність від 14.12.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. № 5318 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2015р. по справі №922/4908/15

за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави

до 1) Харківської міської ради, м. Харків

2) Обслуговуюючого кооперативу В«Житлово-будівельний кооператив В«ФорвардВ» , м. Харків

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року Прокурор Дзержинського району міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання незаконним та скасування п.25.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання В«Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудуванняВ» від 29.04.2009р. №85/09, про визнання недійсним державного акту серії ЯЕ №485066 на право власності на земельну ділянку площею 6,9928 га, розташовану у місті Харкові по вулиці Олександріївська, 4, з кадастровим номером 6310136300:16:013:0105, та про зобов'язання ОК В«ЖБК В«ФорвардВ» передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харкіської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 6,9928 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0105 за актом прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2015р. у справі № 922/4908/15 (суддя Сальнікова Г.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Прокурор з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2015р. у справі №922/4908/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити. Вказаною ухвалою також задоволено клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору до наступного судового рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що під час розгляду справи місцевим господарським судом підтверджено наявність порушень вимог діючого законодавства при прийнятті рішення Харківської міської ради від 29.04.2009р., при цьому неправомірно відмовлено у задоволенні позову та застосовано строк позовної давності, у зв'язку з тим, що на час звернення прокурора до суду сплив строк позовної давності, на підставі п. 4 ст. 267 ЦК України через обізнаність прокурора Дзержинського району м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківською міською радою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2015р. Вказаною ухвалою також задоволено клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору до наступного судового засідання.

16.12.2015р. від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 16982).

17.12.2015р. від прокурора надійшов лист (вх.17048), в якому ним повідомлено про неможливість на даний час сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі. В цьому листі прокуратура клопоче звільнити її від сплати судового збору або відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі.

В судовому засіданні 17.12.2015р. прокурор заперечував проти рішення суду першої інстанції, просив його скасувати, апеляційну скаргу задовольнити. Представник 2-го відповідача також зазначив про правомірність оскаржуваного рішення, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів зазначає, явка сторін обов'язковою судом не визнавалась, неявка представника 1-го відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті, враховуючи належне його повідомлення про судовий розгляд даної справи, матеріалів справи достатньо для повного всебічного та об'єктивного з`ясування всіх обставин справи, правові підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а тому колегія суддів розглядає справи за відсутності представника 1-го відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до рішення 33-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради від 29.04.2009р. «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» №85/09, зокрема, пункту 25.3 додатку 1 до цього рішення, ОК «ЖБК «Форвард» надано у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 6,9928 га, в межах договору оренди землі від 24.04.2008р. №140867100079 для будівництва та експлуатації кварталу малоповерхової житлової забудови по вул. Олександрівській, 4. Встановлено, що будівництво має буде виконано до 01.09.2014 року.(а.с.32).

24.08.2009 року на підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Держземагенства у м. Харкові ОК "ЖБК"Форвард" видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:16:013:0105 серії ЯЕ № 485066, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 120970500021.

Підставою звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування п. 25.3 додатку 1 цього рішення стало виявлення прокуратурою в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова, порушень вимог законодавства з боку Харківської міської ради, зокрема, ст.41 Земельного кодексу України, ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, та положень Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р.

Зокрема, прокурором у позові зазначено, що ОК «ЖБК «Форвард» фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК УРСР та ст. 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив є обслуговуючим, його мета, порядок створення, організації та діяльність не відповідають вимогам до житлово-будівельного кооперативу, члени кооперативу не мають права на поліпшення житлових умов. При наданні у власність спірної земельної ділянки ОК «ЖБК «Форвард», Харківська міська рада повинна була з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно ЖК УРСР та положень Примірного статуту.

З цих підстав, прокурор вважає п. 25.3 додатку 1 до рішення 33-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради від 29.04.2009р. «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» №85/09 незаконним та просить його скасувати.

Приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Харківської області дійшов висновку про правомірність позовних вимог, проте відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку прокурором позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено 2-им відповідачем.

З такими висновками погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Згідно із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до рішення 33 сесії 5-го скликання Харківської міської ради від 29.04.2009р. «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» №85/09 правовими підставами прийняття рішення щодо надання земельної ділянки ОК «ЖБК «Форвард» у власність є, зокрема, статті 41, 116, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 цього Кодексу, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 цієї статті).

Тобто, наведеними нормами передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Пунктом 1 розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 р. № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до ст. 137 ЖК України житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст.137 ЖК та абз. 2 п. 4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.

Відповідно до п. 5 Примірного статуту, число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир в житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в міста Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років.

Відповідно до абз. 1 п. 45 Примірного статуту громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов.

Підпунктом 5.1 статуту кооперативу всупереч ст.ст. 133,135 ЖК та абз.1 п.8 Примірного статуту передбачає можливість юридичних осіб бути членами кооперативу, а п.5.2 статуту кооперативу всупереч абз.1 п.45 Примірного статуту передбачає можливість членів кооперативу бути членами кількох кооперативів.

Відповідно до абз. 1 п. 74 Примірного статуту контроль за діяльністю житлово - будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що норми Закону України «Про кооперацію» та норми Примірного статуту співвідносяться між собою як загальний (Закон України В«Про коопераціюВ» ) та спеціальний (примірний статут), а тому судом правомірно застосовано норми спеціального нормативно-правового акту.

До того ж, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що ОК В«ЖБК В«Форвард" створено із порушенням вищевказаних норм, оскільки 2-й відповідач згідно статуту створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу, фактично він не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст.41 ЗК України. Вказаний кооператив є обслуговуючим, тому що мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу. В матеріалах справи також відсутні докази перебування членів кооперативу на квартирному обліку з метою поліпшення житлових умов, не надано доказів на підтвердження того, що члени ОК "Форвард" на момент їх вступу в кооператив відповідали встановленому віковому цензу - 30 років, а також кількість членів кооперативу 2-го відповідача (3 члена) не відповідає встановленої п. 5 Примірного статуту кількості (5 членів).

Також, згідно з п. 3.1. статуту ОК В«ЖБК В«ФорвардВ» метою створення кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва житлових будинків. Однак, станом на момент пред'явлення позову доказів стосовно побудови житлового будинку на спірній земельній ділянці в матеріалах справи не має.

При цьому обґрунтованим є також висновок суду першої інстанції, що вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для виділення, відведення, а потім і надання у власність земельної ділянки певній юридичній особі, мала можливість, і, в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення 2-го відповідача, мала переконатись у додержанні останнім порядку його створення та у відповідності до вимог чинного законодавства, яке регулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Вищевказаного 1-м відповідачем-1 зроблено не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо невідповідності спірного рішення Харківської міської ради вимогам чинного законодавства, а тому і наявності порушеного права.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 2-м відповідачем заявлено про застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Досліджуючи підстави застосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

З 15.01.2012р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», яким виключено п. 4 ст. 268 ЦК України, в якому було передбачено, що строки позовної давності не поширюються на вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Пунктом 5 Перехідних положень вказаного закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом, зокрема, про визнання недійсним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Пунктом.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 роз'яснено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Також у ч. 2 п. 1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ судам роз`яснено про необхідність мати на увазі, те що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).

Відповідно до частини 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню.

Рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради ( http://www.city.kharkov.ua ) та публікуються в газеті «Харьковские известия».

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення було офіційно оприлюднено у засобах масової інформації та розміщено на офіційному сайті Харківської міської ради, про що свідчить роздруківка вказаного рішення з офіційного сайту ХМР, та копії сторінок газети «Харьковские известия», додані 2-м відповідачем до матеріалів справи. А тому, колегія суддів зазначає, що рішення міської ради було оприлюднене у встановленому законом порядку, та було доведено до відома зацікавленим особам.

Таким чином, прокурор у встановленому законом порядку був обізнаний про прийняте Харківською міською радою рішення та не скористався заходами прокурорського реагування щодо приведення у відповідність актів органів місцевого самоврядування до вимог закону.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» призводить до наслідків визначених частиною 2 ст. 12, частиною 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14, норма частини 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну. З якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Як зазначено в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.04.2015 по справі № 916/2122/13, ч.ч.1,2,4 ст.29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії іі розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

В абзаці 2 п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у рішенні господарських спорівВ» зазначено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч.2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Прокурор у позові не зазначає, що саме перешкоджало ознайомитися зі спірними рішеннями на офіційному сайті Харківської міської ради та установчими документами 2-го відповідача в межах строку позовної давності. Вищевказане зумовлює висновок суду про те, що прокурор міг довідатися про відповідні порушення з моменту прийняття та оприлюднення спірних рішень.

До того ж, необхідно зазначити, що у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. у справі №922/2559/15, де предметом розгляду є спірне у даній справі рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання В«Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудуванняВ» від 29.04.2009р. №85/09, було встановлено що на 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання був присутній прокурор міста Харкова, вказане рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання було направлено на адресу прокурора міста Харкова листом від 25.05.2009р. №08-11/1036/2-09. Тому, органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до статті 121 Конституції України та 6 Закону України В«Про прокуратуруВ» були обізнані про прийняття спірного рішення Харківської міської ради.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. у справі №922/2559/15 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015р.

Вказані обставини, на думку колегії суддів є преюдиційними, з огляду на приписи ч. 3 статті 35 ГПК України, та свідчать про обізнаність прокурора про спірне рішення ХМР з моменту його прийняття.

Отже, прокурором пропущено строк позовної давності, що за наявності відповідної заяви 2-го відповідача про застосування позовної давності та встановленого судом порушеного права позивача є підставою для відмови в позові.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2015р. по справі №922/4908/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Що стосується розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що згідно приписів статті 49 ГПК України, при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача, тобто судові витрати за подання даної апеляційної скарги залишаються за апелянтом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги було задоволено, сплату судового збору відстрочено до наступного судового засідання (17.12.2015р.) у даній справі. Станом на день прийняття даної постанови судовий збір за подання апеляційної скарги прокурором не сплачений, а тому підлягає стягненню з прокурора на користь державного бюджету.

Відповідно до абз. 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року В«Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

А тому виходячи зі ставок судового збору, передбачених Законом України «Про судовий збір», колегія суддів дійшла висновку про стягнення з прокурора на користь держави 4019,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2015р. по справі №922/4908/15 залишити без змін.

Стягнути з Прокуратури Харківської області, м. Харків (61050, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, б. 4, код ЄДРПОУ 00034051) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31216206782003, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 4019,40 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 21.12.2015р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.