Постанова

від 17.12.2015 по справі 917/1288/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 917/1288/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 07 від 26 травня 2015 року,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4967 П/1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2015 року у справі № 917/1288/15

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України", с. Степне, Полтавський район, Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Степненська сільська рада Полтавського району Полтавської області

до Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", с. Щербані, Полтавський район, Полтавська область

про 1) розірвання договору № 662 на розробку документації із землеустрою від 22.12.2011р.;

2) стягнення 6561,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, в якому просить суд:

- розірвати договір № 662 на розробку документації із землеустрою від 22 грудня 2011 року, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Степне" Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" та Державним підприємством "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" з 22 червня 2012 року;

- стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 6 561,60 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2015 року у справі № 917/1288/15 (суддя Погрібна С.В.) в позові відмовлено.

Позивач із вказаним судовим рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, оскільки ненадання відповідачем ОСОБА_3 документації щодо інвентаризації земельних ділянок та посвідчення права постійного користування земельною ділянкою на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області (в межах населених пунктів) у вигляді технічного звіту в термін, обумовлений укладеним між сторонами договором, дає право позивачу, як замовнику, відмовитись від договору шляхом розірвання його в судовому порядку та стягнення грошових коштів.

09 листопада 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшли до матеріалів справи додаткові документи: копія адвокатського запиту №18 від 09 жовтня 2015 року, опису вкладення та квитанції; копія листа - відповіді від 27 жовтня 2015 року № 01-15/2320 та копія адвокатського запиту за вих. № 19 від 09 жовтня 2015 року (вх. № 15199).

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Степненську сільську раду Полтавського району Полтавської області.

У призначене судове засідання 17 грудня 2015 року представник відповідача не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із неможливістю надати відзив на апеляційну скаргу та направлення його представника в судове засідання з причин звільнення юрисконсульта підприємства та для надання часу відповідачеві для залучення іншого юрисконсульта (вх. 16112 від 30.11.15р., 16321 від 03.12.15р.).

Колегія суддів відхиляє зазначене вище клопотання виходячи з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Крім цього, за приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, а також те, що розгляд справи вже відкладався, зокрема, за клопотанням відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, судова колегія не оцінює вказану обставину як підставу для повторного відкладення розгляду справи.

Таким чином, зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, враховуючи встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

10 грудня 2015 року позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів виконання вимог п.4 ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року та копії адвокатського запиту до прокурора Полтавського району Полтавської області (вх. 16718), яке задоволено колегією суддів.

14 грудня 2015 року від позивача надійшла відповідь за адвокатський запит від відділення поліції в Київському районі м. Полтави Головного Управління національної поліції в Полтавській області № 10/005-3 від 08 грудня 2015 року (вх. 16831).

Залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Степненська сільська рада, свого представника в судове засідання не направила, на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року надіслала на адресу суду письмові пояснення (вх. 16832 від 14.12.15р.), в яких, зокрема, просить розглядати справу за відсутності її представника.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності належно повідомлених Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області та Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем умов договору, посилаючись на підписані сторонами договору акти приймання-передачі робіт та проведення згідно цих актів оплат за виконані роботи, а відтак, як зазначив місцевий господарський суд, відсутні правові підстави для розірвання договору та стягнення сплачених коштів у розмірі 6531,60 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 22 грудня 2011 року між Державним підприємством "Дослідне господарство "Степне" Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України", (Замовник) та Державним підприємством "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (Виконавець) укладений договір № 662 на розробку документації із землеустрою, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання робіт: виготовлення технічної документації щодо інвентаризації земельних ділянок та посвідчення права постійного користування землею на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області (в межах населених пунктів) (п.п.1.1. Договору) (т. 1 а.с.44).

В п. 4 Договору сторони погодили строки виконання робіт: початок робіт - 22 грудня 2011 року, їх закінчення - 22 червня 2012 року.

В п.п. 11.1 Договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами, передбачених ним зобов'язань.

Загальна вартість робіт за Договором становить 6561,60 грн., яка визначена згідно протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт (Додаток 3 до Договору) (т. 1 а.с. 46), що складається на підставі погодженого сторонами кошторису на виконання робіт (додаток 4) (т. 1 а.с.47).

Відповідно до п.п. 1.2 Договору етапи та строки виконання робіт визначаються погодженим календарним планом виконання робіт (Додаток 2 до Договору) (т. 1 а.с.45).

Оплата послуг здійснюється поетапно на підставі актів приймання-передавання наданих послуг та рахунка-фактури ( п.п.2.3. Договору).

Приймання виконаних робіт за Договором оформляється актом приймання - передачі робіт.

Замовник зобов'язаний підписати акт приймання - передачі робіт одночасно з одержанням документації (п. 3.2 Договору).

Згідно підписаних актів приймання - передачі робіт від 26 березня 2012 року та 29 березня 2012 року (т. 1 а.с.48,51), рахунка - фактури № зм-0000223 від 23 березня 2012 року на суму 5400,00 грн. та рахунка - фактури № зм-0000784 від 19 грудня 2012 року на суму 1161,60 грн. (т. 1 а.с.49,52) на користь відповідача було проведено оплату за виконання робіт, про що свідчать платіжні доручення №436 від 28 березня 2012 року на суму 5400,00 грн. та № 1984 від 20 грудня 2012 року на суму 1161,60 грн. (т. 1 а.с. 50, 53).

Позивач стверджує, що вказані акти приймання - передачі робіт були підписані сторонами, однак на момент їх підписання ОСОБА_3 документація щодо інвентаризації земельних ділянок та посвідчення права постійного користування землею на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області у вигляді технічного звіту не була передана позивачеві, оскільки, з усних пояснень керівника відповідача, ОСОБА_3 документація із землеустрою була подана на погодження до відділу Держземагентства в Полтавському районі і після її повернення підлягала передачі позивачеві.

Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_3 документація щодо інвентаризації земельних ділянок та посвідчення права постійного користування землею на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області у вигляді ОСОБА_3 звіту з боку відповідача позивачу не передана.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких просив повідомити причини затримання з боку відповідача виготовлення документів та можливі строки закінчення виконання робіт: лист вих. №450 від 03 липня 2014 року, вих. №515 від 05 серпня 2014 року, вих. № 301 від 30 квітня 2015 року) (т. 1 а.с. 54, 55, 59).

15 травня 2015 року відповідач повідомив позивача листом № 01-15/1257 про те, що підприємством відповідача було виготовлено ОСОБА_3 документацію, яка була передана на затвердження Степненській сільській раді Полтавського району Полтавської області. Орган місцевого самоврядування затвердив вказану документацію, про що свідчить рішення Степненської сільської ради від 10 грудня 2012 року, проте, саму ОСОБА_3 документацію до Інституту повернуто не було (т. 1 а.с. 62).

Таким чином, із повідомлення відповідача свідчить, що роботи по договору № 662 від 22 грудня 2011 року не завершені, а ОСОБА_3 документація відсутня.

Отримавши вказаний лист, позивач звернувся до Степненської сільської ради з проханням відшукати ОСОБА_3 документацію, яка була затверджена рішенням Степненської сільської ради 10 грудня 2011 року та передати її Державному підприємству "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", оскільки вказана технічна документація відсутня, як у Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України", так і у Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (лист №363 від 26 травня 2015 року) (а.с. 63).

Степненська сільська рада у відповідь зазначила, що ОСОБА_3 документація після рішення 27 сесії VI скликання від 10 грудня 2012 року, якою затверджено ОСОБА_3 документацію з інвентаризації земель при здійсненні землеустрою для складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки (в межах населених пунктів) ДП "Дослідне господарство "Степне" Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" для дослідних і навчальних цілей на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області, була передана ДП "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (т. 1 а.с. 64).

Таким чином, документація щодо інвентаризації земельних ділянок та посвідчення права постійного користування землею у вигляді ОСОБА_3 звіту в установлений договором № 662 від 22 грудня 2011 року строк не передана, що свідчить про порушення умов договору з боку відповідача.

17 червня 2015 року позивачем на адресу відповідача направлено лист про досудове врегулювання спору за вих. №418 від 17 червня 2015 року, з вимогою до 21 червня 2015 року надати згоду на розірвання Договору №662, повернути перераховані грошові кошти згідно Договору №662 в розмірі 6561,60 грн. (т. 1 а.с. 66).

Відповідачем відповіді на лист про досудове врегулювання спору не надано, вимоги позивача не виконані, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про розірвання спірного договору та стягнення за невиконання умов цього договору отриманих грошей.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

За приписами статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що ознаками істотного порушення договору є те, що: його наслідком має бути завдання шкоди другій стороні договору; друга сторона договору має значною мірою позбавитись того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, предметом договору № 662 від 22 грудня 2011 року є виготовлення ОСОБА_3 документації щодо інвентаризації земельних ділянок та посвідчення права постійного користування землею на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області (в межах населених пунктів) та видача позивачу технічного звіту в термін до 22 червня 2012 року, тобто виготовлення (п.1.1 Договору) та видача ОСОБА_3 звіту (п.6.2 Договору) є основним обов'язком відповідача, як Виконавця.

Кошторисом №1 на проектні (вишукувальні) роботи (додаток №4) передбачені, окрім складання технічного завдання, ще й такі роботи, як, створення цифрових планів і карт, визначення площ земельних угідь і складання експлікації, опис і погодження меж землекористування та землевпорядні роботи з оформлення документів на право користування землею.

Відповідачем істотно порушені умови укладеного договору, оскільки спірна технічна документація належним чином не виконана та в порушення вимог п. 6.2 Договору не видана Замовнику.

Про цей факт свідчать наступні докази.

Як вже зазначалось в цій постанові, листом вих. № 01-15/1257 від 15 травня 2015 року відповідач повідомив позивача про те, що виготовлена відповідачем документація була передана на затвердження органу місцевого самоврядування - Степненській сільській раді, яка на 27 сесії VI скликання рішенням від 10 грудня 2012 року затвердила ОСОБА_3 документацію з інвентаризації земель при здійсненні землеустрою для складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки (в межах населених пунктів) ДП "Дослідне господарство "Степне" Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" для дослідних і навчальних цілей на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Проте, як свідчить з листа відповідача вих. № 01-15/1257 від 15 травня 2015 року, роботи по договору № 662 від 22 грудня 2011 року не завершені, а технічна документація відсутня.

Твердження відповідача про те, що до Інституту спірна ОСОБА_3 документація після її затвердження місцевим органом самоврядування не поверталась, а також про те, що у відповідача вона відсутня, спростовується повідомленням Степненської сільської ради (лист №351/02-27 від 27 травня 2015 року) про передачу після сесії Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області ОСОБА_3 документації разом із рішенням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Виконавчий комітет Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області в поясненнях № 752/02-27 від 09 грудня 2015 року, адресованих Харківському апеляційному господарському суду повідомив, що на сесію Степненської сільської ради технічну документацію з інвентаризації земель в одному примірнику привезла виконавець землевпорядних робіт ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ГІП ОСОБА_4 Після прийняття рішення ГІП ОСОБА_4 отримала особисто технічну документацію з інвентаризації земель при здійсненні землеустрою для складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки (в межах населених пунктів) ДП «Дослідне господарство «Степне» Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавілова інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України» для дослідних і навчальних цілей на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області в одному примірнику замовника разом з трьома оригіналами рішення про затвердження технічної документації, оскільки вона відповідає за виконання даної роботи.

Також виконавчий комітет Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області зазначив, що відповідні зміни в земельно-кадастрові документи та планово-картографічний матеріал не були внесені, оскільки мали місце помилки у технічній документації з інвентаризації земель при здійсненні землеустрою для складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки (в межах населених пунктів) ДП «Дослідне господарство «Степне» Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавілова інституту свинарства і гропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України» для дослідних і навчальних цілей на території Степненської сільської ради.

Зазначену технічну документацію віддали ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на доопрацювання.

Відділ Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавській області Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у відповідь на адвокатський запит стосовно, чи подавало ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок на посвідчення права постійного користування землею на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вказав, що спірна технічна документація та її акти приймання-передачі в архіві Відділу відсутні (т. 1 а.с. 191).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не виготовлена належним чином ОСОБА_3 документація, у зв'язку з чим позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме на посвідчення права постійного користування землею на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області у встановленому Законом порядку.

Також слід зазначити, що 06 червня 2015 року набрав чинності Закон України №418-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо формування земельних ділянок та їх державної реєстрації на підставі документації із землеустрою, розробленої до 2013 року", яким були внесені зміни до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", а саме доповнено абзацом п'ятим такого змісту: "...У разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом...".

Якщо б відповідачем були виконані роботи по договору № 662 від 22 грудня 2011 року та була б передана позивачеві ОСОБА_3 документація щодо інвентаризації земельних ділянок та посвідчення права постійного користування землею на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області (в межах населених пунктів) у вигляді ОСОБА_3 звіту, яка б дійсно була затверджена до 2013 року, то позивач міг би її використати та досягнути кінцевої мети договору. Проте, у зв'язку із відсутністю документації та необхідністю поновлення пакету документів для виготовлення та затвердження ОСОБА_3 звіту, позивач позбавився того, на що розраховував.

Крім того, колегія суддів враховує той факт, що хоча акти приймання-передачі робіт від 26 березня 2012 року та 29 березня 2012 року були підписані позивачем без зауважень та здійснена на підставі цих актів оплата, проте, колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підписання цих актів відбулось за відсутності належно виготовленого ОСОБА_3 звіту.

Відповідно до п. 6.1 договору № 662 від 22 грудня 2011 року у випадку виявлення перешкод у виконанні договірних зобов'язань, Виконавець зобов'язаний негайно повідомити Замовника.

В порушення зазначеного пункту Договору, відповідач жодного разу не повідомив позивача про виявлені перешкоди у виконанні взятих на себе зобов'язань, передбачених договором сторін №662, а лише у відповідь на запит позивача повідомив про те, що після затвердження спірної технічної рішенням Степненської сільської ради від 10 грудня 2012 року, у відповідача ця документація відсутня, що спростовується наведеними в цій постанові доказами.

Згідно з ч. 1 статті 6 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлене судом.

При цьому, добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов'язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення.

В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

Розумне здійснення цивільних прав передбачає адекватну оцінку особою цінності певного майнового права, доцільність своїх дій, наслідків здійснення або нездійснення цивільного права. У зв'язку з цим, розумним здійсненням цивільних прав слід вважати звичайні дії, які є адекватними стану правовідносин і які може вчиняти особа відповідно до її середнього рівня інтелекту та життєвого досвіду, а також професійного статусу особи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, умови договору на розробку документації із землеустрою № 662 від 22 грудня 2011 року, мету укладення договору, колегія суддів вважає, що поведінка відповідача при виконанні договору є недобросовісною.

Таким чином, відповідачем були істотно порушені умови договору, у зв'язку з чим позивач правомірно звернувся до суду з позовом про розірвання договору сторін.

Стаття 653 Цивільного кодексу передбачає, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору (частини 4, 5 статті 653 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Отже, вимога позивача про розірвання спірного договору саме з 22 червня 2012 року не підлягає задоволенню, а рішення суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як уже було зазначено вище, наявні всі підстави, передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України для розірвання договору № 622 від 22 грудня 2011 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, що призвело до прийняття помилкового висновку про відмову в задоволенні вимоги позивач про розірвання договору сторін.

Щодо вимоги позивача про повернення грошових коштів у розмірі 6561,60 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший чинний правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (постанова Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88цс13).

З матеріалів справи свідчить, що відповідач набув грошові кошти у сумі 6561,60 грн. на підставі договору № 662 від 22 грудня 2011 року задля виконання його умов щодо виготовлення та передання позивачеві технічної документації, який згодом відповідачем не виконаний та був розірваний в судовому порядку.

За таких обставин, ураховуючи розірвання договору №662 від 22 грудня 2011 року, в рахунок якого були перераховані спірні грошові кошти, колегія суддів дійшла висновку про правомірність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно.

Відповідачем не спростовані обставини, які зазначені у позові, доказів належного виконання умов Договору судовій колегії не надано, а відтак вимоги позивача про розірвання Договору № 662 від 22 грудня 2011 року та стягнення 6561,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надаючи правову оцінку всім обставинам справи у їх сукупності, що відповідає приписам частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за якими, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2015 року у справі № 917/1288/15 - скасуванню.

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові мають бути зазначені, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 3045,00 грн. (майнова вимога 1827 грн. + немайнова вимога 1218 грн.) та сплачений позивачем суворий збір за подання апеляційної скаргу в сумі 2679,60 грн. (1339 грн. + 1339 грн.).

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2015 року у справі № 917/1288/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" задовольнити частково.

Розірвати договір на розробку документації із землеустрою №662 від 22 грудня 2011 року, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Степне" Полтавської сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" та Державним підприємством "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Стягнути з Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (вул. Центральна, 6, с. Щербані Полтавського району Полтавської області, код 00689214) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Полтавської сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" (вул. Дослідна, 16, с. Степне Полтавського району Полтавської області, 38744, код 00724904) 6561,60 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (вул. Центральна, 6, с. Щербані Полтавського району Полтавської області, код 00689214) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Полтавської сільськогосподарської дослідної станції імені ОСОБА_2 Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" (вул. Дослідна, 16, с. Степне Полтавського району Полтавської області, 38744, код 00724904) судовий збір за подання позову у розмірі 3045,00 грн. та за апеляційну скаргу в сумі 2679,60 грн.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 21.12.2015р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.