Постанова

від 16.12.2015 по справі 918/629/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 918/629/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 1 Рівненської міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.15 р. у справі № 918/629/15

за позовом Прокурора м.Рівне в інтересах держави

до відповідача 1: Рівненської міської ради

до відповідача 2: Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс"

про визнання протиправним рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, прокурор

відповідач 1- ОСОБА_3 , представник, дов. у справі

відповідача 2- ОСОБА_4, представник, дов. у справі

третьої особи - ОСОБА_5, представник, дов. у справі

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2015 року у справі № 918/629/15 (суддя Качур А.М.) позов прокурора міста Рівне в інтересах держави до відповідача 1: Рівненської міської ради, до відповідача 2: Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс" про визнання протиправним рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки , повернення земельної ділянки задоволено.

Визнано незаконним рішення Рівненської міської ради № 1377 від 17 листопада 2011 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Набережній та передачу її в оренду" щодо передачі земельної ділянки площею 3 000 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Набережна, м. Рівне, в оренду на 10 років Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3 000 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Набережна, м. Рівне, від 08 лютого 2012 року, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Рівному 12 березня 2012 року за № 561010004000315, укладений між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Зобов'язано Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради повернути до земель запасу Рівненської міської ради земельну ділянку площею 3 000 кв.м. по вул. Набережній в м. Рівне, нормативно-грошова оцінка якої становить 645 770,96 грн.

Стягнуто з Рівненської міської ради в доход Державного бюджету судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім ) грн. 00 коп.

Стягнуто з Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради в доход Державного бюджету судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім ) грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. 142-145 Конституції України, ст.3,12 , ч.1 ст.122 ,124, ч.1 ст.134 Земельного кодексу України, ст.ст. 203,215,216,256,261 Цивільного кодексу України, ч.1,2 ст. 11,31,59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.73, 74 ГК України, п.12 ст. 2 Бюджетного кодексу України, ст.19, п.6 ч.2 ст.20 Закону України " Про прокуратуру" та прийшов до висновку, що Рівненською міською радою не дотримано процедури, передбаченої частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України, що є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки, яке було підставою для укладення оспорюваного правочину. Відтак, останній підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Щодо пропуску прокурором строків позовної давності , суд першої інстанції вказав, що право звернення прокурора до суду в якості позивача, тобто за відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або за відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, виникло на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", яким внесено відповідні зміни до частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України та які набули чинності з 01 грудня 2012 року. Таким чином, прокурор у будь-якому випадку не міг звернутися до суду з відповідним позовом раніше вказаної дати, відповідно, сплив позовної давності відбудеться лише 01.12.2015 року, тоді як прокурор подав позовну заяву 09.06.2015 року, тобто в межах позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач 1 Рівненська міська рада та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс" звернулись з апеляційними скаргами.

Так, відповідач 1 в своїй апеляційній скарзі вказує, що ні у позові прокурора м. Рівне, ні у рішенні суду першої інстанції не наводиться належне обґрунтування порушення прав та охоронюваних законом інтересів органів державної влади чи місцевого самоврядування, спричинене прийняттям рішення Рівненської міської ради №1377 від 17.11.2011р.

На думку скаржника, покликаючись на недотримання Рівненською міською радою процедури щодо передачі земельної ділянки в оренду, суд першої інстанції не вказав фізичних або юридичних осіб, чиї права було порушено оскаржуваними рішенням та договорами.

Вважає, що обставиною, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, є наявність інвестора у будівництво на земельній ділянці за Угодою №3 про будівництво спортивно-оздоровчого комплексу на вулиці Набережна в місті Рівному від 22.05.2012р., укладеною між УКБ міськвиконкому і ТОВ В«Радема-ПлюсВ» .

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини , просить врахувати, що якщо навіть припустити, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки в оренду з порушенням, саме органом місцевого самоврядування не дотримано визначену земельним законодавством процедуру, а тому зазначене порушення не повинно впливати на правомірні очікування УКБ міськвиконкому і ТОВ В«Радема-ПлюсВ» та покладати на підприємство негативні наслідки допущеного порушення.

Відповідно до підпункту 5.2.1. п.5.2. Угоди №3 від 22.05.2012р. до обов'язків Інвестора (ТОВ В«Радема-ПлюсВ» ) входить не пізніше 10 числа кожного місяця на підставі виставлених Замовником рахунків відшкодовувати Замовнику орендну плату за оренду Земельної ділянки, на якій Інвестор споруджує об'єкт інвестування. В«Таке відшкодування проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ЗамовникаВ» .

Суд першої інстанції залишив без уваги повну та своєчасну сплату Інвестором плати протягом усього часу користування УКБ міськвиконкому спірною земельною ділянкою, а також не врахував недосягнення інвестором інвестиційних цілей на даний час.

Щодо не застосування місцевим господарським судом строків позовної давності, скаржник вказує таке.

Оскільки рішення Рівненської міської ради №1377 від 17.11.2011р. було опубліковане на сайті Рівненської міської ради у відповідності до вимог ч. 11 ст.59 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , та ст.15 Закону України В«Про доступ до публічної інформаціїВ» , позивач, починаючи з 17 листопада 2011 року міг довідатись про зміст оскаржуваного рішення, а отже, позовна давність для звернення до суду для його оскарження сплила 17.11.2014р.

Вважає, що висновки суду щодо позовної давності суперечать нормі матеріального права, а саме ч.1 ст. 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, наголошує, що у Постанові Верховного суду України від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14 Верховний суд України виклав правову позицію, згідно якої: В«Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її правВ» .

На думку апелянта, позивачем не було наведено, а судом не було встановлено об'єктивних перешкод у проведенні прокурором перевірки законності рішення Рівненської міської ради №1377 від 17.11.2011р. з моменту його опублікування на сайті Ради. Разом з тим, об'єктивна можливість проведення такої перевірки була. На підтвердження пропущення позивачем строку звернення до суду, представником Рівненської міської ради було надано суду докази надсилання в електронному вигляді додатків до листа Рівненської міської ради від 07.05.2012р. вих. №05-2111, згідно з якими до прокуратури м. Рівне було надіслано перелік діючих договорів оренди землі, в тому числі відомості щодо договору оренди землі від 08 лютого 2012 року №561010004000315, укладеного між Рівненською міською радою та УКБ на виконання рішення Рівненської міської ради від 17 листопада 2011 року №1377.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції , що прокурор будь якому випадку не міг звернутися до суду з відповідним позовом раніше вказаної дати, відповідно, сплив позовної давності відбудеться лише 01.12.2015р.В» .

Однак, вищенаведені висновки суду суперечать правовим нормам та судовій практиці, що склалася, що вбачається з наступного.

Так, з огляду на п.2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією із сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Вважає, що позивач, а також суд дійшли помилкового висновку про відсутність органу у спірних правовідносинах, в інтересах якого прокурором могло бути подано вказану позовну заяву, з огляду на абзац 5 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №7 В«Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судамВ» .

Крім того, на думку скаржника, судом не встановлено орган місцевого самоврядування, якому законом делеговані повноваження здійснювати контроль за додержанням земельного законодавства та за використанням і охороною земель.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції було незаконно відмовлено у задоволенні клопотань про сплив позовної давності.

Просить вимоги апеляційної скарги задовольнити, а рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2015 року у справі № 918/629/15 скасувати.

З апеляційної скарги третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема - Плюс" вбачається, що оскаржуване рішення є незаконне та необґрунтоване, винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Вказує, що з огляду на положення ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення Рівненської міської ради №1377 від 17 листопада 2011 року щодо надання земельної ділянки в оренду Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради прийняте з дотриманням вимог статей 124 та 134 Земельного кодексу України. Однак, судом першої інстанції не було належним чином надано об'єктивну оцінку даному факту.

Вважає, що важливою обставиною, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, є наявність укладеної між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Радема ПлюсВ» угоди про будівництво спортивно-оздоровчого комплексу на вулиці Набережна в місті Рівному №3 від 22.05.2012 року, з можливістю передачі зазначеної земельної ділянки в суборенду Інвестору (ТОВ В«Радема ПлюсВ» ).

На думку скаржника, враховуючи законні інтереси орендаря вказаної земельної ділянки та інвестора, необхідним у даному випадку застосувати практику Європейського суду з прав людини.

З огляду на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", скасувавши рішення Рівненської міської ради №1377 від 17 листопада 2011 року щодо надання земельної ділянки в оренду Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, визнавши недійсним договір оренди земельної ділянки, будуть порушені законні права та інтереси ТОВ В«Радема ПлюсВ» , як юридичної особи, яка перебуває у правовідносинах з УКБ міськвиконкому.

Крім того, скаржник третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема - Плюс" повністю підтримала правову позицію відповідача 1 щодо пропуску строку позовної давності прокурором для звернення з вищевказаним позовом.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2015 року у справі № 918/629/15.

У відзиві на апеляційні скарги Рівненської міської ради та третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема - Плюс" прокурор Рівненської області вказує, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2015р. є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

З огляду на положення ст.ст.13,14,68 Конституції України, ст.ст.120,124,134 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України , п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказує, що рішеннями Рівненська міська рада та Управління капітального будівництва, надавши право користування земельною ділянкою без проведення земельних торгів ТзОВ В«Радема ПлюсВ» , незаконно посягають на права та інтереси територіальної громади та порушують встановлений законом порядок набуття прав на земельну ділянку.

Рішення міської ради №1377 від 17.11.2011р. є незаконним, а укладений на його підставі договір оренди недійсним, оскільки виділення земельних ділянок фізичним або юридичним: особам із земель державної або комунальної власності для будівництва комерційних, торгівельних, промислових та інших об'єктів без проведення земельних торгів, за відсутності підстав, визначених ч. 2 ст 134 ЗК України, не передбачено.

Вважає помилковими доводи апелянтів щодо посилань на практику Європейського суду з прав людини,оскільки при визначенні суспільних інтересів, завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (рішення у справах В«Хеедісайд проти Сполученого КоролівстваВ» від 07.12.1976р. В«Джеймс та Інші проти Сполученого КоролівстваВ» від 21.01.1986р.).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вказує, що договір оренди землі підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на викладене, земельна ділянка площею 3000 кв.м по вул.Набережній в м, Рівне підлягає поверненню до земель територіальної громади м. Рівне.

Щодо застосування строків позовної давності, прокурор у відзиві вказує , що у прокуратури міста не було можливості раніше довідатись про допущені Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва порушення, оскільки не існувало визначених законодавством: підстав для проведення перевірки, витребування інформації.

Крім того, у Постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14 викладено правову позицію, згідно якої для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Тобто, положення закону та рішення Верховного Суду України, на які посилаються відповідач та третя особа в апеляційних скаргах, встановлюють обмеження щодо особи, права якої порушені.

В даному випадку права чи інтереси безпосередньо прокуратури м. Рівне не порушені, а єдиним джерелом виявлення вчиненого правопорушення став лист Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області №08/3073 від 02.12.2014р..

Прокурор у відзиві наголошує, що діючий на час пред'явлення позову Закон України В«Про прокуратуруВ» встановлював, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень Інтересів держави. Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення Інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту (ст. 36-1).

З огляду на зазначене, вважає рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2015р. у даній справі законним та прийнятим у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до поданих пояснень УКБ виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає , що прокурором при зверненні з даним позовом до суду пропущені строки позовної давності ,у зв»язку з чим в позові необхідно відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта Рівненської міської ради скаргу підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у ній та додатково вказала таке.

З огляду на положення ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення Рівненської міської ради №1377 від 17 листопада 2011 року щодо надання земельної ділянки в оренду Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради прийняте з дотриманням вимог статей 124 та 134 Земельного кодексу України.

Вказала, що у Рівненської міської ради немає доказів присутності прокурора на сесії міської ради 17.11.2011р., разом з тим всі рішення ради підлягають публікуванню на сайті та прокурор мав би ознайомитися із ними. Так, зауважила, що в 2012 році була вимога прокурора і на її виконання були надіслані всі договори , про що надала лист - відповідь на запит прокуратури м.Рівне від 26.04.2012р., щодо переліку діючий договорів оренди землі , укладених між Рівненською міською радою та фізичними і юридичними особами.

Представник апелянта 1 в судовому засіданні наголосила, що не було проведено аукціону щодо передання в оренду земельної ділянки, оскільки Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради є комунальним підприємством, що узгоджується з ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс" підтримала апеляційну скаргу, просить задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача 2 вказав, що з оскаржуваним рішенням господарського суду Рівненської області від 25.08.2015 р. не погоджується, вважає, що рішення Рівненської міської ради №1377 від 17 листопада 2011 року щодо надання земельної ділянки в оренду Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради прийняте з дотриманням вимог статей 124 та 134 Земельного кодексу України.

Просив скасувати рішенням господарського суду Рівненської області від 25.08.2015 р. у справі № 918/629/15 та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Прокурор в судовому засіданні заперечила вимоги викладені в апеляційних скаргах Рівненської міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс", з підстав викладених у відзиві.

Наголосила, що місцевий господарський суд правомірно не застосував до даних правовідносин позовну давність, оскільки прокуратурі не було відомо про прийняте рішення Рівненської міської ради №1377 від 17 листопада 2011 року щодо надання земельної ділянки в оренду Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради . Вважає, що спірна земельна ділянка повинна надаватись в оренду через процедуру аукціону.

Доводи апелянтів вважає необґрунтованими та безпідставними, просила відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2015 р. у даній справі залишити без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Рівненської міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс" підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2011 року рішенням Рівненської міської ради № 830 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Набережній" надано дозвіл відповідачу 2 (за його клопотанням) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5 100 кв.м. в оренду на 5 років для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, за рахунок земель запасу Рівненської міської ради.

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що питання будівництва на цій ділянці та визначення інвестора має бути розглянуто комісією з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж у м. Рівному.

Рекомендовано відповідачу 2 провести добровільну державну експертизу землевпорядної документації (пункт 4 рішення) ( а.с.113-116, т.1).

13 жовтня 2011 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки отримав позитивний висновок № 216 комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, до складу якої входять представники: територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органу містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органів.

17 листопада 2011 року рішенням Рівненської міської ради № 1377 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Набережній та передачу її в оренду" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 10 років відповідачу 2 для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, з правом укладення договору суборенди.

Згідно з пунктом 2 вказаного рішення передано Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради земельну ділянку площею 3 000 кв.м. в оренду на 10 років для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, з правом укладення договору суборенди. Земельну ділянку передано за рахунок земель запасу Рівненської міської ради ( а.с.14, т.1).

В подальшому, 08 лютого 2012 року між Рівненською міською радою (відповідач 1, орендодавець) та Управлінням капітального будівництва (відповідач 2, орендар) укладено договір оренди, згідно з предметом якого орендодавець на підставі рішення № 1377 від 17 листопада 2011 року передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, з правом укладення договору суборенди, яка знаходиться в м. Рівному на вул. Набережній.

Відповідно до пунктів 2, 3, 8, 15, 16 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3 000 кв.м. за рахунок земель житлової та громадської забудови. Кадастровий номер 5610100000:01:015:0126. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. Договір оренди укладено строком на 10 років. Мета та цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, з правом укладення договору суборенди ( а.с.20-21, зворот).

22 травня 2012 року між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (відповідач 2, замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс" (третя особа, інвестор) укладено угоду про будівництво спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Набережній в м. Рівному, предметом якої є організація будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Набережній в м. Рівному.

Відповідно до пунктів 2.2. - 2.3. вказаної угоди замовник делегує інвестору частину функцій замовника та передає статус забудовника, а інвестор зобов'язується виконувати ці функції щодо об'єкту інвестування, в тому числі здійснювати фінансування та організацію робіт за підготовки чи зміни проектної документації, будівельно-монтажних робіт та фінансування інших витрат пов'язаних з будівництвом об'єкта інвестування, за рахунок власних та залучених коштів. Сторони дійшли згоди про можливість передачі зазначеної земельної ділянки в суборенду інвестору за згодою замовника після підписання даного договору ( а.с.31-34, зворот).

Разом з тим, прокурор звернувся з позовом про визнання незаконним рішення Рівненської міської ради № 1377 від 17.11.2011р. "Про затвердження рішення Рівненської міської ради № 1377 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Набережній та передачу її в оренду" ; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3000 м.кв. по вул. Набережна за № 561010004000315, укладеним між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, у зв"язку з тим, що передача спірної земельної ділянки у користування комерційній структурі, а саме ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс" для будівництва відбулась без проведення земельних торгів.

Аналізуючи зазначені обставини справа, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне застосувати такі положення чинного законодавства України.

За приписами статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, ( надалі ЗК) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як встановлено положеннями ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Як передбачено ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

У силу вимог частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У статті 12 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частинами 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Крім того,частиною 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб"єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров"я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об"єкти , визначені відповідно до закону як об"єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч.1 ст.133 Господарського кодексу України ( надалі ГК) основу правового режиму майна суб"єктів господарювання , на якій базується їх господарська діяльність, становить право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно ст. 78 ГК України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства , колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке.

Так, прокурор в своїх обґрунтуваннях позовних вимог вказує, що Рівненська міська рада своїм рішенням № 1377 від 17 листопада 2011 року без належних правових підстав затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Набережній та передачу її в оренду" щодо передачі земельної ділянки площею 3 000 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Набережна, м. Рівне, в оренду на 10 років Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, а саме без проведення земельних торгів.

Відповідно до ч.2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах ( земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам.

Разом з тим, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради є юридичною особою, ідентифікаційний код 05517742, організаційно - правова форма : комунальна організація ( установа, заклад), засновником якої є Рівненська міська рада ( а.с. 75-76 ,т.1).

Крім того, згідно п.3.1.6 Державного класифікатора "Класифікації організаційно - правових форм господарювання", затвердженого Наказом Державного комітету статистики України від 25.06.2004 р. № 401 "Про впровадження Класифікації форм власності та Класифікації організаційно-правових форм господарювання", комунальне унітарне підприємство - підприємство , утворене компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради є комунальним підприємством, засновником якого є Рівненська міська рада.

З огляду на норми чинного законодавства України та матеріали справи, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів, що рішення Рівненської міської ради № 1377 від 17 листопада 2011 року щодо надання земельної ділянки в оренду Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради прийняте з дотриманням вимог статей 124 та 134 ЗК України ,а відтак у суду першої інстанції не було підстав визнавати його недійсним,покликаючись на те,що УКБ не є комунальним підприємством іна нього поширюються приписи ч.1 ст. 134 ЗК України .

Щодо вимог прокурора в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3000 м.кв. по вул. Набережна за № 561010004000315 від 08.02.2012р, укладеним між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, судова колегія відзначає таке.

Так, за приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 13 цього Закону визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" , укладення договору оренду земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку , передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону.

Колегія суддів зауважує, що підстави недійсності правочину встановлені статтями 203 та 215 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2011р. " Про деякі питання визнання правочинів недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, Пленум Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" в п. 7 Постанови роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В обґрунтування підстав визнання недійсними Договору оренди земельної ділянки площею 3000 м.кв. по вул. Набережна за № 561010004000315 від 08.02.2012р., укладеним між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради , прокурор та суд першої інстанції вказують на недотримання Рівненською міською радою процедури, передбаченої ч.1 ст. 134 ЗК України, що є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки , яке було підставою для укладення оспорюваного правочину.

З огляду на чинне законодавство , зокрема приписи ч.3ст. 215 ЦК України, вказівки Верховного суду України, викладені у п. 22 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" , колегія суддів з доводами прокурора та висновками суду першої інстанції погодитись не може.

Так, як встановлено вище, рішення Рівненської міської ради № 1377 від 17 листопада 2011 року щодо надання земельної ділянки в оренду Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради прийняте з дотриманням вимог статей 124 та 134 ЗК України, а тому позовні вимоги прокурора в цій частині є також не доведеними та такими , що суперечать нормам діючого законодавства України.

Не підлягає до задоволення і вимога прокурора про повернення до земель запасу Рівненської міської ради земельної ділянки площею 3000 м.кв. по вул.Набережній в м.Рівне, оскільки договір оренди ,укладений між Рівненською міською Радою та УКБ виконавчого комітету Рівненськї міської ради 08 лютого 2012 року не суперечить вимагам чинного законодавства .

Щодо доводів апелянтів про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, судова колегія зазначає таке.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який за ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

Разом з тим, у випадку, коли суд, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності, оскільки, за відсутності порушення суб'єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб'єктивного права - позовна давність застосовуватись не може.

Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності.

Тобто, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на викладене позивач не довів належними та допустими доказами , в порядку ст. 33-34 ГПК України заявлені позовні вимоги.

В свою чергу, колегія суддів відзначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим, рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2015 р. у вказаній справі таким вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, в силу п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України у зв»язку з неправильним застосуванням норм матеріального права .

Крім того ,ухвалою суду від 16 липня 2015 року було вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та іншим особам на проведення будівельних робіт на земельній ділянці площею 3000 кв.м. по вул. Набережній в м.Рівне , Рівненської області за кадастровим номером 5610100000:01:015:0126 та вчинення будь - яких дій спрямованих на реєстрацію права власності на об"єкти нерухомості , на земельній ділянці площею 3000 кв.м. по вул. Набережній в м.Рівне , Рівненської області за кадастром номером 5610100000:01:015:0126.

Відповідно до ст. 68 ГПК України,питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом , що розглядає справу,із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи,що рішення суду першої інстанції апеляційним судом скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у позові,відпала необхідність у застосуванні заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 49,68,99,101,103,п.4 ч.1 ст. 104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Рівненської міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема-Плюс" задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2015р.у справі № 918/629/15. скасувати.

Прийняти нове.

В позові відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.07.2015 р.у справі № 918/629/15 у вигляді заборони відповідачам та іншим особам на проведення будівельних робіт на земельній ділянці площею 3000 кв.м. по вул. Набережній в м.Рівне , Рівненської області за кадастровим номером 5610100000:01:015:0126 та вчинення будь - яких дій спрямованих на реєстрацію права власності на об"єкти нерухомості , на земельній ділянці площею 3000 кв.м. по вул. Набережній в м.Рівне , Рівненської області за кадастром номером 5610100000:01:015:0126 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.