Постанова

від 05.04.2007 по справі 4/140-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/140-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 квітня 2007 р.                                                                                Справа № 4/140-07

Суддя господарського суду Білоус В.В.

при секретарі судового засідання Логінов А.О. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135 А, код ЄДРПОУ 21727686   

до: Споживчого товариства "Кооператор", вул. Ринкова, 56, м. Могилів - Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 01753575  

позов на суму 1625,00 грн.

Представники :

позивача     :   Філіпова Л. Т. за довіреністю

відповідача :   Нарольська С. Д. за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення  1625  грн. по платежах за нестворені на підприємстві робочі місця для інвалідів.

Позивач  свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачу встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що становить 1 робоче місця, а відповідно до звіту про зайнятість інвалідів в 2005 році відповідачем  не було  створено жодного  робочого місця для інвалідів. Відповідно ж до статті 20 названого Закону, відповідач повинен перерахувати позивачу по 1625  грн. за кожне незайняте робоче місце, виходячи з розрахунку середньорічної зарплати одного працівника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

30.03.2007р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив , в якому відповідач просить суд  відмовити  позивачу в задоволенні  позовних вимог ,  мотивує це тим, що:

Відповідно  до чинної  на 2005 рік  ст. 18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні", працевлаштування  інвалідів  здійснюється  органами Міністерства праці  України, Міністерства соціального захисту населення  України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів. Відповідачем подавались звіти до центру зайнятості про відсутність вакансій , та їх можливе працевлаштування. В матеріалах справи відсутні інші  сторінки  відповіді центру зайнятості за № 1410-02 від 21.11.2005р. , де немає відомостей  про  відповідача, а фактично в даному листі  вказується про те, що відповідач  не відмовляється  від працевлаштування  інвалідів. На протязі 2005р. центром зайнятості не направлялись для працевлаштування інваліди до відповідача Обов"язок підприємства  щодо створення  місць для інвалідів  не  супроводжується  його обов"язком підбирати  і працевлаштовувати  інвалідів  на створені  робочі місця. Такий  обов"язок  покладається  на органи  працевлаштування, штрафні санкції сплачуються  організаціями  за порушення  своїх  обов"язків - відмову  працевлаштувати  інвалідів  за направленням  органів  працевлаштування , а не за просту відсутність працюючих інвалідів.

Представник відповідача  в судовому засіданні  також  позовні вимоги  не визнав.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до поданої статистичної звітності відповідача загальна чисельність працюючих на підприємстві  відповідача у 2005 році становила  8 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить  1 робоче місце.

Як  вбачається з матеріалів справи, на підприємстві не працевлаштовано жодного інваліда, що підтверджується  звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ.

Крім того,  факт невиконання відповідачем встановленого законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів підтверджується також листом № 1410-02 від 21.11.2006р. Могилів - подільського міськрайонного центру зайнятості , де вказано, що  СТ "Кооператор", м. Могилів - Подільський в звітах зазначало, що  вакансій немає, але  при можливості направляти  інвалідів, пункти звіту 2 і 4  де вказується  кількість  вакансій  в .т. ч. інвалідів не зазначались.                  

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.

Стаття 19 Закону про захист інвалідів встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 вказаного Закону).

Розмір відшкодувань визначається середньорічною заробітною платою на підприємстві, яка визначається діленням суми виплаченої заробітної плати на підприємстві за рік на середньооблікову чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Як вбачається з матеріалів справи, середньорічна заробітна плата штатного працівника на даному  підприємстві у 2005 році становила 1625  грн. Враховуючи, що відповідачем не створено жодного робочого місця для інвалідів, відшкодуванню підлягає  заборгованість в сумі  1625  грн.

Посилання відповідача  на те, що на підприємстві відсутні вакансії, але їх можливо працевлаштувати, є докам в підтвердження того , що відповідачем  не було створено для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог в сумі  1625  грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2 Стягнути з Споживчого Товариства "Кооператор", вул. Ринкова, 56, м. Могилів - Подільськ, Вінницька область, код ЄДРПОУ 01753575 ( інформація про реквізити:  Р /рахунок  № 26003055301594 "Приватбанк" МФО 302689 ) 1625 грн. адміністративно - фінансових санкцій на користь Вінницького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135-а (інформація про реквізити: Держбюджет м. Вінниці, код 21727686, р/р 31217230600002 в УДК у Вінницькій області, м. Вінниця МФО 802015, Призначення платежу: 01753575; 50070000; 221 “Платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів“).

3. Копію даної постанови надіслати сторонам рекомендованим листом.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписано та оформлено 06.04.2007р.

Суддя                                                    Білоус В.В.