Постанова

від 21.12.2015 по справі 805/5049/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 р. Справа № 805/5049/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Час прийняття постанови: 14 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя: Куденков К.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Київського районного суду міста Донецька про звільнення з посади,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1П.) звернувся до суду із адміністративним позовом до Київського районного суду міста Донецька (надалі - відповідач), яким просить прийняти рішення, яким звільнити позивача з посади помічника судді Київського районного суду міста Донецька за власним бажанням згідно зі ст.38 Кодексу законів про працю України днем винесення постанови суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2015р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (надалі - третя особа, ТУ ДСА в Донецькій області).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звертався до ТУ ДСА в Донецькій області та до Державної судової адміністрації України з приводу звільнення позивача з посади помічника судді Київського районного суду міста Донецька, проте йому було повідомлено через відсутність повноважень на вирішення цього питання. Позивач вважає, що порушується ст.38 Кодексу законів про працю України та ст.43 Конституції України.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

ТУ ДСА в Донецькій області надало письмові пояснення, в яких зазначило, що повноваження щодо прийняття на посаду помічника судді та його звільнення законодавцем надано виключно керівникові апарату відповідного суду.

Представник ТУ ДСА в Донецькій області у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Згідно копії паспорту громадянина України СМ878251, виданого 25.07.2006р. Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 АХ №404156 вбачається, що 30.05.2013р. його призначено на посаду помічника судді Київського районного суду м. Донецька; 14.01.2014р. покладені обов'язки працівника канцелярії до заповнення вакантної посади судді.

Відповідно до заяви позивача від 06.10.2015р., позивач просить ТУ ДСА в Донецькій області вирішити питання про звільнення з посади помічника судді Київського районного суду міста Донецька за власним бажанням згідно зі ст.38 Кодексу законів про працю України.

До суду наданий екземпляр вказаної заяви без підпису позивача.

Згідно з копією листа ТУ ДСА в Донецькій області від 12.10.2015р. №06-3709-15, позивача повідомлено, що повноваженнями ТУ ДСА в Донецькій області не передбачено призначення або звільнення помічників суддів. Також, зазначено, що ТУ ДСА в Донецькій області не є стороною трудового договору і не може вирішувати питання про звільнення.

Відповідно до заяви позивача від 02.11.2015р., позивач просить Державну судову адміністрацію України роз'яснити порядок та зобов'язати начальника ТУ ДСА в Донецькій області в межах своїх повноважень вирішити питання про звільнення з посади помічника судді Київського районного суду міста Донецька за власним бажанням згідно зі ст.38 Кодексу законів про працю України на підставі заяви позивача від 06.10.2015р.

До суду наданий екземпляр вказаної заяви без підпису позивача.

Листом від 20.11.2015р. №К1366-15-1461/15 Державна судова адміністрація України роз'яснила, що помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді, Державна судова адміністрація України та її територіальні управління не вправі призначити на посаду чи звільняти з посади помічника судді, а тому зазначені органи не можуть вирішувати порушені позивачем питання. Також, позивача проінформовано, що проведено перерозподіл 786 посад працівників апаратів судів з метою надання можливості працівникам апаратів місцевих загальних судів бути переведеними на посади працівників апаратів судів, розміщених в інших регіонах України.

Інших заяв про звільнення позивача за власним бажанням з посади помічника судді Київського районного суду м. Донецька, у тому числі адресованих до Київського районного суду м. Донецька, - до суду не надано.

Київський районний суд м. Донецька зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 02895484, місцезнаходження: 83054, Донецька область, місто Донецьк, вул. Собінова, будинок 147, про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі «Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 466/5 від 31.03.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015р. за № 349/26794.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст.43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 12 серпня 2014 року №1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» передбачено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд: - цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; - адміністративних справ, підсудних адміністративним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - адміністративними судами, що визначаються головою Вищого адміністративного суду України; - господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України; - кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що Державна судова адміністрація України складає перелік місцевих та апеляційних судів, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції і в яких неможливо здійснювати правосуддя, та направляє відповідні подання до голів вищих спеціалізованих судів для прийняття рішень, передбачених частинами першою і другою статті 1 цього Закону.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014р. №2710/38-14 передбачено, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року), визначено територіальну підсудність: - цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції; - кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, для забезпечення розгляду такими місцевими загальними та апеляційними судами, у тому числі, територіальна підсудність справ Київського районного суду міста Донецька визначена за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Також, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014р. № 1085-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

До вказаного переліку включено місто Донецьк Донецької області.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч.3 ст.154 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Таким чином, звільнення з посади помічника суду належить до повноважень керівника апарату відповідного суду.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Типовим положенням про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджене Наказом Державної судової адміністрації України від 15 липня 2015р. № 104, не передбачено повноважень територіальних органів Державної судової адміністрації України щодо вирішення питання про звільнення з посади помічників суддів.

Виконуючи завдання адміністративного судочинства шляхом розгляду та вирішення адміністративної справи, суд не повноважний перебирати на себе повноваження суб'єктів владних повноважень, навіть у випадку, коли такі повноваження не можуть бути реалізовані з об'єктивних причин.

Адміністративний суд не може підміняти своїм рішенням відповідне рішення суб'єкта владних повноважень, в даному випадку наказ керівника апарату Київського районного суду міста Донецька. Донецький окружний адміністративний суд не є стороною спірних трудових відносиннах та, відповідно, не може приймати рішення про звільнення позивача з посади.

При цьому, на відміну від цивільного судочинства (справ окремого провадження), розглядаючи адміністративну справу, суд не може встановлювати факти, що мають юридичне значення, в даному випадку факт припинення державної служби.

На підставі наведеного, суд вбачає відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Також, суд зазначає, що за наявності у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, припинення трудових відносин може бути вирішено згідно абзацу другого ч.4 ст.7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», за яким зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Київського районного суду міста Донецька про звільнення з посади - відмовити повністю.

Постанова прийнята у порядку письмового провадження та складена у повному обсязі - 21 грудня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.