Ухвала

від 23.11.2016 по справі 805/5049/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Київ К/800/2822/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Київського районного суду м. Донецька., третя особа: територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - ТУ ДСА) про звільнення з роботи за касаційною скаргою позивача на судові рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати відповідача ухвалити рішення про звільнення його з посади помічника судді Київського районного суду м. Донецька за власним бажанням.

Посилався на незаконність дій відповідачів, які полягають у не прийнятті рішення про його звільнення за власним бажанням, хоча він звертався до ТУ ДСА та Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) із заявою про звільнення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, залишеною без змін Донецьким апеляційним адміністративним судом від 27 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що для звільнення з посади помічника судді позивачу необхідно звернутися з відповідною заявою до керівника апарату відповідно суду, а не до ТУ ДСА.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення цих судів скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що через не звільнення з посади грубо порушуються його громадянські права.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок звільнення з роботи помічників суддів визначався Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України від 7 липня 2010 року № 2453- VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ), Положенням про помічника судді, затвердженого Рішенням Ради суддів України 25.03.2011 року №14 (далі - Положення про помічника судді).

При цьому підстави припинення трудового договору з ініціативи працівника наведені у статтях 38, 39 КЗпП України. Відповідно до частини першої статті 38 цього Закону працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом частини третьої статті 154 Закону № 2453-VІ, пункту 7 Положення про помічника судді, судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

В той же час повноваження ДСА України наведені у статті 152 вище згаданого Закону, ТУ ДСА у статті 154, якими не передбачено право цих органів приймати рішення про звільнення помічників суддів.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 обіймає посаду помічника судді Київського районного суду м. Донецька. 6 жовтня 2015 року ним на ім'я начальника ТУ ДСА подано заяву про вирішення питання звільнення його з посади помічника судді за власним бажанням згідно із статтею 38 КЗпП. Листом від 12 жовтня 2015 року № 06-3709-15 повідомлено про відсутність повноважень у ТУ ДСА вирішувати питання звільнення помічника суду та роз'яснено положення статті 154 Закону № 2453-VІ.

З аналогічним зверненням позивач адресувався і до ДСА, в якому просив зобов'язати начальника ТУ ДСА вирішити питання про його звільнення, на що отримав відповідь від 20.11.2015 року № К1366-15-1461/15.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди першої і апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Зокрема, ОСОБА_4 не надано доказів того, що він звертався із заявою про звільнення з посади помічника судді до корівника апарату Київського районного суду м. Донецька, що його вимоги залишені без задоволення, тобто допущено протиправні діяння (дії чи бездіяльність), хоча за правилами частини першої статті 71 КАС України обов'язок доказування покладається й на позивача щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а судові рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман