Постанова

від 21.10.2015 по справі 810/3995/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року №810/3995/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Любава" до Переяслав-Хмельницька об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,

Суть спору : до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Любава" з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000012/10-17-22-03/14347492 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27000,00 грн. нечинним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій є незаконним та таким, що прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки перевірку було проведено без урахування обмежень, встановлених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України №71-VIII від 28.12.2014 щодо можливості проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірок підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік лише з питань наявності ліцензій.

Тому на думку позивача відповідач перевищив свої повноваження в частині перевірки гарантійних строків реалізації (терміну придатності), які покладені на Державний комітет із стандартизації, метрології та сертифікації, в той час як фактичні перевірки суб'єктів господарювання, які проводять господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, з 01.01.2015 здійснюються виключно з питань дотримання норм законодавства щодо наявності ліцензій.

Крім того, позивач зазначає, що пляшка коньяку, щодо якої встановлено порушення, була реалізована за мінімальною роздрібною ціною для цієї групи коньяків в сумі 69,00 грн. і включає в себе акцизний податок, податок на додану вартість та інші податки. При цьому позивач зазначає, що жодним нормативним актом України не визначено, що акцизний податок з роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається в мінімальну роздрібну ціну.

Як зазначає позивач, обмеження стосується лише товарів, на які визначається максимальна роздрібна ціна, про що прямо вказано в п.14.1.106 Податкового кодексу України після внесення до нього змін Законом №71-VIII від 28.12.2014, в якому вказано, що акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Позивач вказує, що на початку 2015 року ніхто не знав, як кодувати РРО для відображення в ціні товару акцизного податку з 01.01.2015. Роз'яснення ДФС з цього приводу було викладено у листі від 05.02.2015, в якому дозволялось для обліку акцизного податку використовувати віртуальний товар, який повинен мати назву: «доп. Акциз 5 відс.», відноситься до податкової групи, яка не є об'єктом оподаткування, а ціна такого товару повинна дорівнювати 5 відс. від вартості реального підакцизного товару. Позивач зазначає, що РРО на місці торгівлі був закодований у повній відповідності з роз'ясненням ДФС.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, відображених в письмових запереченнях проти позову, згідно яких, зокрема, зазначає, що перевіркою встановлено факт реалізації пляшки коньяку України ординарного п'ять зірочок «Північний Крим Скіф V.V.S.O.P.» 0,5 л., 40% об. виробництва ДП «Сімферопольський виноробний завод» 25.12.2013 розливу (МАП 01ААБП 023289 10/13 5,80 грн.) по ціні 65,71 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 03.03.2015 №0007, в той час як ОСОБА_1 Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 мінімальна роздрібна ціна на такий коньяк у такій тарі встановлена в розмірі 69,00 грн., а тому позивачем порушено вимоги статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР віл 19.12.1995.

Також відповідач зазначає, що перевіркою встановлено факт реалізації пляшки горілки «Gorbaschow Platinum» 0,7 л., 44% об., виробництва «Горбачов Водка ГКГ», вартістю 152,38 грн., термін придатності 5 років, дата виготовлення 16.12.2008, маркована маркою акцизного податку попереднього зразка (АІ АААЯ 000021 03/09 6,6 грн.) чим порушено вимоги пункту 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР віл 19.12.1995.

В судовому засіданні 15.10.2015 представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином та завчасно, однак в письмових запереченнях проти позову відповідач просить здійснювати розгляд даної справи без його представника в порядку письмового провадження.

Позивачем після долучення до матеріалів справи витребуваних документів та надання пояснень подано заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи та від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача в порядку письмового провадження, протокольною ухвалою суду від 15.10.2015 постановлено подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Любава» зареєстровано в якості юридичної особи 25.01.1993 та 02.12.2004 внесено запис про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру серії АБ №962071 від 27.03.2013 (а.с.9).

03.03.2015 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Кутузова, буд.3, діяльність в якому здійснює Приватне підприємство «Любава», з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт перевірки №335/10-36-21/14347492 від 03.03.2015 (далі - акт перевірки) (а.с.63-64).

Під час перевірки встановлено факт реалізації пляшки коньяку України ординарного п'ять зірочок «Північний Крим Скіф V.V.S.O.P.» 0,5 л., 40% об., виробництва ДП «Сімферопольський виноробний завод» 25.12.2013 розливу (МАП 01ААБП 023289 10/13 5,80 грн.) по ціні 65,71 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 03.03.2015 №0007, в той час коли ОСОБА_1 Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 мінімальна ціна на такий коньяк у такій тарі встановлена в розмірі 69,00 грн., а тому позивачем порушено вимоги статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995.

Також перевіркою встановлено факт реалізації пляшки горілки «Gorbaschow Platinum» 0,7 л., 44% об., виробництва «Горбачов Водка ГКГ», вартістю 152,38 грн. (враховуючи акцизний податок - 160,00 грн.), термін придатності 5 років, дата виготовлення 16.12.2008, маркована маркою акцизного податку попереднього зразка (АІ АААЯ 000021 03/09 6,622 грн.). Відповідно до наявного маркування на пляшці алкогольний напій є з простроченим терміном придатності для споживання. Таким чином перевіркою встановлено факт реалізації пляшки горілки, маркованої недійсною маркою акцизного податку, чим порушено ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995.

На підставі акту перевірки №335/10-36321/14347492 від 03.03.2015 Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000012/10-17-22-03/14347492 від 20.03.2015, яким до Приватного підприємства «Любава» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10000,00 грн. - за факт реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі алкогольні напої та 17000,00 грн. - за факт реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка (а.с.15).

Судом встановлено, що копія акту перевірки отримана позивачем поштою 06.03.2015, що слідує з пояснень позивача та відтиску штемпелю на конверті (а.с.13).

Позивач звернувся до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із листом №8 від 10.03.2015, в якому зазначив, що після отримання акту перевірки дізнався, що 4 березня 2015 року в магазині «Любава» за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Кутузова, 3, проведена контрольна закупка та перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, у відсутність керівника підприємства. Позивач просить надати пояснення, на підставі чого була проведена контрольна закупка та перевірка підприємства та надати матеріали перевірки для ознайомлення, оскільки ніяких документів, в тому числі направлення на перевірку, окрім нечіткої копії акту, не надано. Також позивач просив узгодити дату та час ознайомлення з матеріалами перевірки та просив провести розгляд акту перевірки за участю позивача (а.с.14).

Відповіді на лист №8 від 10.03.2015, одержаний відповідачем 11.03.2015, позивач від відповідача не отримав.

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження рішення податкового органу, звернувся зі скаргою №15 від 20.04.2014 (вх. 2708/10 від 29.04.2015) на рішення про застосування фінансових санкцій №000012/10-17-22-03/14347492 від 20.03.2015 до Головного управління ДФС у Київській області (а.с.16).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 26.06.2015 №1731/10/10-36-10-01-04 скаргу позивача залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку на адміністративне оскарження (а.с.21-22).

Позивач звернувся зі скаргою №17 від 09.07.2015 до Державної фіскальної служби України (вх. №21140/6 від 13.07.2015); рішенням якої №15643/6/99-99-10-01-02-25 від 27.07.2015 рішення Головного управління ДФС у Київській області від 26.06.2015 №1731/10/10-36-10-01-04 залишено без змін, а скаргу ПП «Любава» - без розгляду (а.с.24).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, яким до ПП «Любава» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 27000,00 грн., позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій 000012/10-17-22-03/14347492 від 20.03.2015 суд зазначає таке.

Основними видами діяльності Приватного підприємства «Любава» є: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 74.30 Надання послуг перекладу; 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 962071 від 27.03.2013 (а.с.9) та довідкою відділу статистики у Переяслав-Хмельницькому районі АБ №660989 від 21.03.2013 (а.с.10).

Приміщення магазину-кафе, в якому позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Кутузова, будинок 3, знаходиться у користуванні позивача відповідно до договору оренди №2 від 01.07.2013, укладеного між ПП «Любава Два» (орендодавець) та ПП «Любава» (орендар), відповідно до п. 1.1 якого, орендар бере у тимчасове володіння торгові приміщення (а.с.43-44).

Термін оренди складає десять років з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом приймання (п. 3.1 Договору оренди №2 від 01.07.2013).

Позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 30.05.2014 по 29.05.2015 на місце торгівлі: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Кутузова, 3, магазин-кафе (а.с.47).

Таким чином, суд зазначає, що позивач на момент проведення перевірки здійснював господарську діяльність із роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в тому числі на розлив для споживання на місці, на підставі отриманої ліцензії, через заклад ресторанного господарства, а саме орендоване приміщення магазину-кафе за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Кутузова, буд. 3, що відповідає основним видам діяльності позивача.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень п.113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно приписів п.113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про відповідальність платника податків за правопорушення, пов'язане із обігом підакцизних товарів, як іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, керується як нормами Податкового кодексу України, так і нормами спеціального закону, яким в даному випадку є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР).

З приводу реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, суд зазначає, що підставою для такого висновку стало встановлення перевіркою факту реалізації пляшки коньяку України ординарного п'ять зірочок «Північний Крим Скіф V.V.S.O.P.» 0,5 л., 40% об. виробництва ДП «Сімферопольський виноробний завод» 25.12.2013 розливу (МАП 01ААБП 023289 10/13 5,80 грн.) по ціні 65,71 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 03.03.2015 №0007, в той час як мінімальна ціна на такий коньяк у такій тарі відповідно до ОСОБА_1 Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 встановлена у розмірі 69,00 грн.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Частиною 10 статті 18 Закону №481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

ОСОБА_1 Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ОСОБА_1 №957) установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва.

Згідно з додатком до вказаної постанови, розмір мінімальної роздрібної ціни коньяку (бренді) п'ять зірочок становить 345,00 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту, оптово-відпускна ціна - 230,00 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту.

Як вказано у Примітці 1 до додатку до ОСОБА_1 №957 мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу), зокрема, коньяку (бренді) п'ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Отже, мінімальна роздрібна ціна на алкогольний напій об'ємом 0,5 л, міцністю 40 % об. становить 69,00 грн. (345 х 40 х 0,5 : 100 = 69,00 грн.).

Судом встановлено, що в реалізації в магазині ПП «Любава» на момент проведення перевірки знаходився коньяк України ординарний п'ять зірочок «Північний Крим Скіф V.V.S.O.P.» 0,5 л. виробництва ДП «Сімферопольський виноробний завод», 25.12.2013 розливу, в підтвердження чого суду надано видаткову накладну №1366 від 14.02.2014, згідно якої позивачем придбано вказану пляшку алкогольного напою у кількості 1 шт. за ціною 45,30 грн., в тому числі ПДВ 7,55 грн. (а.с. 49).

Під час перевірки працівниками контролюючого органу було придбано одну пляшку коньяку України ординарного п'ять зірочок «Північний Крим Скіф V.V.S.O.P.» 0,5 л., 40% об. виробництва ДП «Сімферопольський виноробний завод» 25.12.2013 розливу, в підтвердження чого до акту перевірки додано фіскальний чек № 0007 від 03.03.2015 (а.с.65).

Даний фіскальний чек містить такі реквізити: найменування власника та об'єкту торгівлі (ПП «Любава», магазин-кафе «Любава»), найменування товару (СКИФ VVSOP 5*0,5), вартість одиниці виміру товару (69,00 грн.), у тому числі ціна товару без урахування акцизного податку (65,71 грн.), сума акцизного податку (3,29 грн.), сума ПДВ (10,95 грн.).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно зі статтею 8 цього Закону форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг облік розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органами доходів і зборів

Пунктом 3.1 Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5296 (далі - Положення №614) встановлено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Відповідно до пункту 3.2 Положення №614 касовий чек повинен містити назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються

великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за

ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

В силу положень пункту 2.3 Положення №614 розрахункові документи, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій на паперовому носії, можуть містити додаткові дані про проміжний підрахунок загальної суми за чеком, суму здачі та інші дані, зокрема інформацію, яка визначена технічними вимогами до спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

З 1 січня 2015 року відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів та одночасно скасовано збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Платниками цього податку є суб'єкти роздрібної торгівлі, які реалізують безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування такі підакцизні товари: пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, товари, зокрема, нафтопродукти, насамперед бензин та дизельне пальне, паливо моторне альтернативне, біодизель, скраплений газ, тощо.

З метою забезпечення правильності відображення в розрахункових документах реєстраторів розрахункових операцій акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, слід зазначити, що акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатися у фіскальному чеку окремо.

Вимогами щодо реалізації фіскальних функцій РРО для різних сфер застосування, затвердженими постановою КМУ від 18 лютого 2002 року №199, визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення №614 рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках,сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатися у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

За матеріалами листа ДФС України від 18.01.2015 року №1848/6/99-99-22-07-03-15 слідує, що для РРО, в яких не реалізовано механізм розрахунку додаткового збору, дозволяється для обліку акцизного податку з роздрібної продажі підакцизних товарів використовувати окремий віртуальний товар, який повинен мати назву В«доп. акциз 5 відс.В» , відноситься до податкової групи, яка не є об'єктом оподаткування, а ціна такого товару повинна дорівнювати 5 відс. від вартості реального підакцизного товару. Цей віртуальний товар не повинен враховуватись при веденні обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, акцизний податок включається до ціни підакцизного товару під час його реалізації та відображається у фіскальному чеку на придбання підакцизного товару в складі ціни на даний товар окремо, що не суперечить положенням щодо запровадженого в Україні з 01.01.2015 року акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, для цілей оподаткування якого обов'язковим є відображення у розрахунковому документі (фіскальному чеку) акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, як окремої податкової групи.

З аналізу фіскального чеку №0007 від 03.03.2015 вбачається, що сума акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, зокрема, коньяку ординарного п'ять зірочок «Північний Крим Скіф V.V.S.O.P.» 0,5 л відображена як окрема податкова група у розмірі 3,29 грн., дана сума акцизного податку включена до ціни товару, яка становить 69,00 грн. (65,71 + 3,29) (а.с.65).

Отже, досліджений судом фіскальний чек №0007 від 03.03.2015 повністю відповідає вимогам щодо змісту розрахункових документів, встановлених Положенням №614 та приписам щодо запровадженого в Україні з 01.01.2015 року акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Висновки ж податкового органу про порушення позивачем вимог ОСОБА_1 КМУ №957 щодо реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі алкогольні напої є помилковими, оскільки роздрібна ціна на реалізовану під час перевірки пляшку коньяку включає в себе акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів та становить 69,00 грн. з урахуванням акцизного податку, а виокремлення чи неврахування працівниками контролюючого органу в ціні товару акцизного податку не дає підстав вважати, що роздрібною ціною реалізованої пляшки є ціна без урахування акцизного податку.

Суд зауважує, що працівники контролюючого органу в акті перевірки не зазначають, на якій підставі та з урахуванням яких саме норм законодавства за ціну товару 65,71 грн. прийнято роздрібну ціну реалізованої пляшки коньяку без урахування акцизного податку.

Позивач вважає, що в даному випадку на висновки контролюючого органу вплинули зміни до п.14.1.106 п.14.1 ст.14 ПКУ, внесені Законом №71-VIII від 28.12.2014, в якому вказано, що акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Слід зауважити, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 підпункт 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дійсно викладено в новій редакції.

Зокрема, вказаним пунктом дано визначення поняття «максимальні роздрібні ціни», під якими розуміються ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Зазначено, що акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів (абз.2 пп.14.1.106).

Однак, таке припущення міркувань податкового органу позивачем не є правильним, адже встановлення максимальних роздрібних цін стосується лише тютюнових виробів, а не алкогольних напоїв, що прямо слідує зі змісту статті 220 ПКУ, яка регулює особливості обчислення податку з тютюнових виробів за адвалорними ставками та статті 221 ПКУ щодо особливостей обчислення податку з тютюнових виробів.

З огляду на вищевикладене, висновки відповідача про порушення позивачем вимог статті 18 Закону № 481/95-ВР під час реалізації в ході перевірки пляшки коньяку ординарного п'ять зірочок «Північний Крим Скіф V.V.S.O.P.» 0,5 л., 40% об., виробництва ДП «Сімферопольський виноробний завод» 25.12.2013 розливу по ціні 65,71 грн. без урахування акцизного податку не підтвердились в ході судового розгляду справи, адже реалізація вказаної пляшки алкогольного напою здійснена за ціною 69,00 грн. за пляшку, включаючи в ціну товару акцизний податок та податок на додану вартість, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіряючи правомірність висновків відповідача щодо реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка судом встановлено таке.

Відповідно до абз.3 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абз.4 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання .

Податковий орган, вказуючи на порушення позивачем вищенаведеної норми вважає, що алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка та знаходяться в реалізації поза межами придатності для вживання алкогольних напоїв, є немаркованими.

Аналізуючи питання стосовно маркування алкогольних напоїв та можливості знаходження їх в обігу поза межами терміну придатності, судом встановлено таке.

Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 Податкового кодексу України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно п.226.2. ст.226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3. ст.226 Податкового кодексу України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 Податкового кодексу України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані :

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку ;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення , затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів , та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції ;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку , сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари .

Нормами п. 228.2 ст. 228 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Згідно п.19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 слідує, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно п.20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 вважаються такими, що немарковані :

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт реалізації пляшки горілки «Gorbaschow Platinum» 0,7 л., 44% об., виробництва «Горбачов Водка ГКГ», вартістю 152,38 грн. (з урахуванням акцизного податку ціна складає 160,00 грн.), термін придатності 5 років, дата виготовлення 16.12.2008, маркована маркою акцизного податку попереднього зразка (АІ АААЯ 000021 03/09 6,6 грн.), чим порушено вимоги статті 11 Закону №481/95-ВР.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На підтвердження факту придбання пляшки алкогольного напою з маркою акцизного податку, щодо якої виявлено порушення, позивачем до суду надано видаткову накладну №ТД-1395375 від 19.01.2011 (а.с.50).

З акту перевірки вбачається, що позивачем реалізовано пляшку горілки «Gorbaschow Platinum» 0,7 л., 44 % об., виробництва «Горбачов Водка ГКГ», вартістю 152,38 грн. (з урахуванням акцизного податку ціна складає 160,00 грн.), термін придатності 5 років, дата виготовлення 16.12.2008, яка була у встановленому порядку маркована маркою акцизного податку попереднього зразка - АІ АААЯ 000021 03/09 6,6 грн.

Більш того, в акті перевірки не зазначено щодо наявності ознак підробки марки акцизного податку та/або маркування даної пляшки горілки з порушенням вимог Положення №1251 та/або наявності факту того, що виявлена марка акцизного податку не видавалася безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції та/або наявності невідповідності суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, що зазначена на марці акцизного податку, сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Отже, проаналізувавши вищенаведені норми суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 №1251 відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів , в якому відсутні алкогольні напої, марковані марками акцизного податку попереднього зразка, які знаходяться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання.

Відтак, суд вважає, що віднесення алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу, а саме реалізований з порушенням терміну придатності для споживання не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що в разі закінчення терміну придатності продукту, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, така продукція не відповідає критеріям, передбаченим абз.5 п. 20 Положення №1251 щодо немаркованих товарів, а тому визнання такої продукції немаркованою на думку суду є безпідставним.

Отже, встановлене перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт реалізації алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання, не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Крім того, суд зазначає, що положення абз.4 ч.4 ст.11 Закону №481/95-ВР не встановлюють випадки недійсності марок акцизного податку попереднього зразка, як і не встановлюють критеріїв для визнання продукції, маркованої марками попереднього зразка, немаркованою, а лише закріплюють право осіб на використання вже придбаних ними марок акцизного податку попереднього зразка та реалізацію продукції, що маркована такими марками, тобто встановлюють вичерпний перелік підстав, коли марки акцизного податку попереднього зразка є дійсними.

Більш того суд зазначає, що дана норма закону прийнята для захисту прав осіб, що вже придбали марки акцизного податку попереднього зразка для виробництва підакцизних товарів чи осіб, що реалізують продукцію, марковану марками акцизного податку попереднього зразка та звільняє останніх від необхідності придбання марок акцизного податку нового зразка і повторної сплати акцизного податку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251, встановлюють вимоги до маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку, визначають перелік алкогольної продукції, яка вважається немаркованою марками акцизного податку, а відтак норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251, повинні бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони безпосередньо регулюють спірні правовідносини сторін, в той час як посилання на наведені норми в акті перевірки, складеному відповідачем, відсутні, а отже протиправно відповідачем не проаналізовані та не застосовані.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ст.11 Закону №481/95-ВР під час реалізації алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку, є безпідставними.

Крім того, як вже було зазначено, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Згідно статті 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання (частина 2 статті 677 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» від 23.12.1997 року № 771/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата "Вжити до" (кінцевий термін споживання) - термін, після закінчення якого, за будь-яких встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, не буде мати показників якості, зазвичай очікуваних споживачами, та не вважається придатним для реалізації.

Відповідно до пункту 24 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Відповідно до абз.3 ч. 3 ст.7 Закону України «Про захист прав споживачів» продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув , забороняється.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 310 від 07.03.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 року за № 743/21056, затверджено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

Відповідно до п. 1.1 даного Порядку цей Порядок визначає механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (далі - суб'єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до абзацу 4 пп. 4.1.2 п. 4.1 Розділу IV даного Порядку за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про заборону реалізації продукції в разі, коли строк придатності додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, чи коли такий строк закінчився.

Таким чином, реалізація алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку попереднього зразка, строк придатності яких минув, є порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», контроль за додержанням якого, зокрема, контроль щодо реалізації продукції в межах строку придатності, покладено на Держспоживінспекцію України та її територіальні органи.

Крім того, досліджуючи правомірність прийняття відповідачем рішення саме у формі рішення про застосування фінансових санкцій, а не податкового повідомлення-рішення, суд встановив таке.

ОСОБА_1 Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Порядок № 790), який визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Пунктами 2, 3 Порядку № 790 визначено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». До суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Згідно пункту 8 Порядку № 790 рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку, яким визначено форму такого рішення у вигляді рішення про застосування фінансових санкцій.

Втім з прийняттям Податкового кодексу України суд вважає, що правових підстав для застосування позивачем ОСОБА_1 Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - немає.

Так, згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, згідно з наказом ДПА України № 1236 від 28.11.2012р. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за № 2135/22447, (далі - Порядок № 1236) з метою забезпечення єдиного порядку нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість затверджено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Відповідно до Порядку № 1236 замість податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачено складання та надсилання платникам податків лише податкових повідомлень-рішень.

Суд приймає до уваги, що станом на день розгляду справи залишається чинним Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790, яким керувався відповідач при складанні рішення про застосування фінансових санкцій.

Проте, відповідно до п. 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що п. 4. наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1440/18735, який втратив чинність з 08.01.2013 року у зв'язку з набранням чинності наказом ДПА України № 1236 від 28.11.2012 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», було наказано Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, розробити та надати Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування замовлення на внесення змін до інформаційної системи з метою автоматичного формування податкових повідомлень-рішень.

Однак, контролюючим органом у порушення зазначених норм досі застосовується форма рішення про застосування фінансових санкцій, встановлена у додатку до постанови КМУ №790.

Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти, суд приходить до висновку про те, що відповідач, будучи структурним підрозділом ДФС, реалізовуючи надану компетенцію в сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за результатами проведення перевірок в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами повинен складати лише податкові повідомлення-рішення, які є єдиною та уніфікованою формою прийняття рішень всіма органами ДФС за результатами перевірок законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на ці органи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000012/10-17-22-03/14347492 від 20.03.2015, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 27000,00 грн., не відповідає встановленій Податковим кодексом України формі, та як наслідок не може бути визнане правомірним.

З приводу посилання позивача щодо мораторію на проведення перевірок контролюючими органами, встановленого пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон №71) суд зазначає таке.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 71 встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється :

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари , на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій , повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно спрощених фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва Приватного підприємства «Любава» загальний дохід позивача за 2014 рік складає 349,7 тис. грн., тобто менше 20 млн. гривень, а тому фактичну перевірку позивача в 2015 та 2016 роках, з урахуванням обмежень, встановлених абзацом 2 та 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 71, може бути здійснено виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, Наказом Головного управління ДФС у Київській області №64 від 26.02.2015 призначено проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання сфери виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно до переліку, до якого, зокрема, віднесено Приватне підприємство «Любава».

Суд зазначає, що вказана перевірка не підпадає під виключення до мораторію на проведення перевірок, що зазначені в абзацах 2 та 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №71, а відповідачем доказів щодо надання дозволу Кабінетом Міністрів України та/або наявності заявки суб'єкта господарювання щодо його перевірки чи рішення суду до матеріалів справи не було надано, а тому призначення та проведення перевірки позивача в сфері виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є неправомірним, адже не стосується виключно перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано, а тому суд вважає, що оскаржуване рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000012/10-17-22-03/14347492 від 20.03.2015 про застосування фінансових санкцій є протиправним.

Суд зазначає, що предметом адміністративного позову в даній справі є визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000012/10-17-22-03/14347492 від 20.03.2015 про застосування штрафних санкцій протиправним і його скасування.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно платіжного доручення № 92 від 25.08.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000012/10-17-22-03/14347492 від 20.03.2015 про застосування фінансових санкцій у розмірі 27000,00 грн.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) на користь Приватного підприємства «Любава» (ідентифікаційний код 14347492, місцезнаходження: 08400, Київська область, м.Переяслав-Хмельницький, вул.Кутузова, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 38680371, місцезнаходження: 08400, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 95).

ОСОБА_1 набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.