Постанова

від 17.12.2015 по справі 820/10672/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

17 грудня 2015 р. №820/10672/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

1-го представника відповідача - ОСОБА_2,

2-го представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: - скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 26.05.2015 року №00000114000, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 333502,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 166751,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що господарська діяльність позивача здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. У позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям між позивачем та його контрагентами, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, вказали на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своїх запереченнях на адміністративний позов зазначили, що документи надані позивачем мають дефекти. Податкові накладні, отримані від ТОВ "Відродження Дніпро" на користь контрагента ТОВ "Техком В" в яких сума ПДВ менше 10000,00 грн. які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, в один день виписувалось до трьох податкових накладних, що суперечить вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 17.12.2015 року клопотання представника позивача про заміну позивача - Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на належного - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" було задоволено та здійснено заміну.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

На підставі направлень №246, №247 від 23.04.2015 року, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу №209 від 23.04.2015 року у період з 23.04.2015 року по 30.04.2015 року контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача.

За результатами перевірки суб'єктом владних повноважень було складено акт №117/28-09-40-00-14/01056362 від 30.04.2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", код за ЄДРПОУ 01056362, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Техком В" (код 32448145) за серпень, вересень, жовтень, листопад 2014 року, ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983) за листопад 2014 року, ТОВ "Завод "Гідропрогрес" (код 37659050) за листопад 2014 року, ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331) за грудень 2014 року, ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886) за листопад 2014 року, січень 2015 року та з податку на прибуток за 2014 року" (т.1 а.с. 19-51).

За результатами перевірки ДП "Укрспецвагон" (код 01056362) фінансово - господарські відносини по операціях з постачання товарів від постачальників ТОВ "Техком В" (код 32448145) за жовтень 2014 року на суму ПДВ 162096,00 грн., ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983) за листопад 2014 року на суму ПДВ 59328,20 грн., ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886) за листопад 2014 року на суму ПДВ 70762,98 грн., за січень 2015 року на суму ПДВ 15721,85 грн., ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331) за грудень 2014 року на суму ПДВ 15876,20 грн., ТОВ "ЗАВОД ГІДРОПРОГРЕС" (код 37659050) за листопад 2014 року на суму ПДВ 8549,00 грн., всього на загальну суму 1583286,90 грн., встановлено як такі, що не відповідають дійсності, або мають ознаки нереальності здійснених фінансово-господарських операцій.

За результатами перевірки ДП "Укрспецвагон" (код 01056362) по операціях з постачання товарів від постачальників ТОВ "Техком В" (код 32448145), ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983), ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886), ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331), ТОВ "ЗАВОД ГІДРОПРОГРЕС" (код 37659050) на загальну суму 332379,23 грн., встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині формування податкового кредиту, та встановлено заниження грошового зобов'язання до сплати на загальну суму 332379,23 грн.

За результатами перевірки ДП "Укрспецвагон" (код 01056362) по операціях з постачання товарів від постачальників ТОВ "Техком В" (код 32448145), ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983), ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886), ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331), ТОВ "ЗАВОД ГІДРОПРОГРЕС" (код 37659050) на загальну суму поставки 1583286,90 грн. відповідно до п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України не встановлено завищення валових витрат та не встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік (т.1 а.с. 50-51).

На підставі висновків акту №117/28-09-40-00-14/01056362 від 30.04.2015 року контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення № 00000114000 від 26.05.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 500253,00грн., з них за основним платежем у розмірі 333502,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 166751,00 грн. (т.1 а.с.52).

Позивач у досудовому порядку оскаржував рішення контролюючого органу. Так на адресу позивача від ДФС надійшло рішення №20907/6/99-99-10-01-04-25 від 02.10.2015 року про результати розгляду скарги (т.1 а.с. 53-58).

Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Техком В", позивачем були надані наступні документи: договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури. товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, накладні на внутрішнє переміщення, лімітні карти, вимоги, реєстри платіжних документів, акти приймання - передачі (т.1 а.с.59-94).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983), позивачем були надані наступні документи: договори поставки, накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, приходні ордери та платіжні доручення, сертифікати якості вимоги (т.1 а.с. 95-122).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886), позивачем були надані наступні документи:договори поставки, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (експрес-накладні), приходні ордери та платіжні доручення (т.1 а.с.123-222, т.2 а.с.1-28).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331), позивачем були надані наступні документи: договір поставки, податкові накладні, рахунки платіжні доручення (т.2 а.с.29-47).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Завод "Гідропрогрес" (код 37659050)позивачем були надані наступні документи: договори поставки, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-Транспортні накладні, приходні ордери та платіжні доручення (т.2 а.с. 48-65).

Судом встановлено, що позивач здійснював свою господарську діяльність шляхом придбання за договорами поставки з ТОВ "Техком В" (код 32448145), ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983), ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886), ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331), ТОВ "ЗАВОД ГІДРОПРОГРЕС" (код 37659050) товару, визначеному в укладених договорах. Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується зазначеними та наявними в матеріалах справи первинними документами .

Якість товару підтверджується сертифікатами якості та паспортами відповідності, а зміна майнового стану позивача підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.66-67, 167-246).

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Відповідно до ст. 72 КАС, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з приписами ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо порушення вимог п.138.2, ст.138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Відповідно до п.138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.8 ст.138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до 146.13. ПК, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Відповідно до п.146.14. ст.146 ПК, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані документи по взаємовідносинам позивача із контагентами.

Висновки контролюючого органу також ґрунтуються на результатах перевірок, зустрічних звірках та податкової інформації інших контролюючих органів (т.2 а.с. 88-162).

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232 "Про порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", а також "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 вбачається, що зустрічна звірка не є перевіркою і полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В той же час, положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином суд дійшов висновку, що за висновками акту зустрічної звірки не може встановлюватися факт реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 26.05.2015 року №00000114000, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 333502,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 166751,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (адреса: 61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 30) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) судовий збір у розмірі 7503,80 грн. (сім тисяч п'ятсот три гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2015 року.

Суддя Полях Н.А.