Постанова

від 17.12.2015 по справі 820/10844/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" грудня 2015 р. № 820/10844/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 21 травня 2014 року № НОМЕР_1;

2. скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 21 травня 2014 року № НОМЕР_2.

3. судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі ОСОБА_1 № 115/28-09-42-10/00383231 від 30 квітня 2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"» було винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21 травня 2014 року та № НОМЕР_2 від 21 травня 2015 року.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 від 21 травня 2014 року та № НОМЕР_2 від 21 травня 2015 року не погоджується, вважає їх такими, та такими що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» (в подальшому також - «Позивач») з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Аксілайн» (код ЄДРПОУ 35430366) за вересень, жовтень 2014 р. та правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень 2014 р; по взаємовідносинам з ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» (код ЄДРПОУ 38354147) за серпень, вересень, жовтень 2014 р. та правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 р; по взаємовідносинам з ТОВ «МОМЕНТУМ» (код ЄДРПОУ 36866982) за вересень, жовтень, листопад 2014 р. та правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 р; по взаємовідносинам з ТОВ «Інтегрітес» (код ЄДРПОУ 33404025) за жовтень, листопад 2014 р. та правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за листопад 2014 р.

За результатами зазначеної було складено акт від 30 квітня 2015 р. № 115/28-09-42-10/00383231, яким були встановлені порушення позивачем вимог:

1. п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищення суми податкового кредиту у розмірі 160 022,48 грн., в тому числі в періодах:

Ш Жовтень 2014 р. - 61 159,74 грн;

Ш Листопад 2014 р. - 98 862,74 грн., що призвело до заниження підприємством суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) на суму 160 022,48 грн., в тому числі в періодах:

Ш Жовтень 2014 р. - 61 159,74 грн;

Ш Листопад 2014 р. - 98 862,74 грн.

2. п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму за 2014 рік на 77 325,03 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки відповідачем відносно позивача були винесені податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2014 р. № НОМЕР_1 Cпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 115987,55 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 77325,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 38662,52 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2015 року № НОМЕР_2 Cпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 240033,72 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 160022,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 80011,24 грн.).

Як випливає з матеріалів справи, вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку відповідно до вимог ст. ст. 55, 56 Податкового кодексу України до контролюючих органів вищого рівня, проте за результатами розгляду скарг позивача, контролюючі органи вищого рівня залишили вищезазначені податкові повідомлення-рішення без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд зазначає, що підставами для вище зазначених висновків відповідача в акті передвіки є його посилання на ті факти, що при перевірці відповідачем господарських операцій позивача з ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» було використано податкову інформацію ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.12.2014 р. № 7898/20-30-22-03/38876573, за якою перевірялася господарська діяльність платника податку ТОВ «Олантіс» (код ЄДРПОУ 38876573) і серед іншого було встановлено, що провести позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олантіс» не має можливості у зв'язку з не допуском працівників органу доходів і зборів, що документи податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Олантіс» по взаємовідносинам за постачальниками та покупцями було втрачено. Як наслідок, було зроблено висновок, що ТОВ «Олантіс» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того в процесі перевірки відповідачем господарських операцій позивача з ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» відповідач зазначив, що первинні документи, надані ПрАТ «ФМУ» мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведені виконавцем послуги, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій. Також відповідачем в акті перевірки зазначено, що в товарно-транспортній накладній на перевезення товару № Р117 від 27.10.2014 р. не зазначений автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), водій, що здійснював перевезення, що фактично не дає можливості підтвердити подію отримання ТМЦ від контрагента.

З вищезазначеного СДПІ зроблено висновок, що в ході перевірки не встановлено факт передачі товарів та надання послуг між ПрАТ «Філіп Морріс Україна» та контрагентом - постачальником ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ», а отже неможливо дослідити реальність отримання товарів та послуг, що були придбані ПрАТ «Філіп Морріс Україна» за період жовтень, листопад 2014 р. (с. 21 акту перевірки), угоди - укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПрАТ «Філіп Морріс Україна» та ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними (ст. 23 акту перевірки).

Вищезазначені висновки СДПІ стали підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищення суми податкового кредиту та заниження податку на додану вартість по постачальнику ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» на суму 37095 грн. у т.ч. по декларації за жовтень 2014 р. - 6947 грн., по декларації за листопад 2014 р. - 30 148 грн. , а також для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, завищення витрат, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 р. на 15626 грн.

Також суд зазначає, що також підставою зазначена така обставина, що при перевірці відповідачем господарських операцій позивача з ТОВ «Моментум» було використано податкову інформацію ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.01.2015 р. № 47/7/26-50-22-03 за період жовтень 2014 р., за якою перевірялася господарська діяльність платника податку ТОВ «Обрус» (код ЄДРПОУ 39319145) і серед іншого було встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Обрус» не знаходиться за податковою адресою, встановлено відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу, незначний штат працюючих, інше, а також те, що ТОВ «Обрус» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам (с.31 акту перевірки).

Також при перевірці відповідачем господарських операцій позивача з ТОВ «Моментум» було використано податкову інформацію Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 04.12.2014 р. № 238/22-00/39247411 за період липень, серпень жовтень 2014 р., якою встановлена відсутність за податковою адресою платника податку ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ» (код ЄДРПОУ 39247411) та встановлена відсутність факту реального здійснення цим платником податків господарської діяльності (ст. 32 акту перевірки).

З вищенаведеного СДПІ при перевірці господарських операцій позивача з ТОВ «МОМЕНТУМ» зробила висновок, що неможливо дослідити надання послуг, що були придбані ПрАТ «Філіп Морріс Україна» за період жовтень, листопад 2014 р. (ст. 32 акту перевірки), що угоди - укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПрАТ «Філіп Морріс Україна» та ТОВ «МОМЕНТУМ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними (ст. 34 акту перевірки).

Вищезазначені висновки СДПІ стали підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищення суми податкового кредиту та заниження податку на додану вартість по постачальнику ТОВ «МОМЕНТУМ» на суму 122630,48 грн. у т.ч. по декларації за жовтень 2014 р. - 54212,74 грн., по декларації за листопад 2014 р. - 68 417,74 грн. , а також для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, завищення витрат, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 р. на 61699,23 грн.

Вищезазначені висновки акту перевірки стали підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та направлення відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2014 року № НОМЕР_1 та від 21 травня 2015 року № НОМЕР_2

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Проте з вищезазначеними висновками СДПІ, які викладені в акті перевірки погодитись не можна.

Судом встановлено, що при перевірці відповідачем господарських операцій позивача з ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» та ТОВ «Моментум», висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на податковій інформації про господарську діяльність платників податків - ТОВ «Олантіс», ТОВ «Обрус» та ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ», проте з матеріалів справи не вбачається, що позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Олантіс», ТОВ «Обрус» та ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ». Також відповідачем не доведено, що позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Олантіс», ТОВ «Обрус» та ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ».

В матеріалах справи міститься підписаний директором ОСОБА_2 лист ТОВ «Моментум» від 18.11.2015 р. № 99 в якому ТОВ «Моментум» повідомляє, що товариством не проводилося жодної господарської операції з ТОВ «Обрус» та ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ».

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем на надано доказів того, що постачальник позивача ТОВ «Моментум» здійснював господарські операції з ТОВ «Обрус» чи ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ».

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати іншими особами податку до бюджету, від перебування чи неперебування інших платників податків за податковою адресою, а також від господарських та виробничих можливостей платників податків. Правомірність віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та певних сум до складу витрат з податку на прибуток поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Позивач не може нести відповідальність за невиконання іншими платниками податків своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками чи іншими платниками податків правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом чи іншими платниками податків податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника чи третіх осіб для одержання платником податків незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому ймовірні порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони суб'єктів господарювання ТОВ «Олантіс», ТОВ «Обрус» та ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ» не можуть бути підставою для встановлення порушення позивачем податкового законодавства за результатами господарських операцій позивача з ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» та ТОВ «Моментум».

Відповідно до п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 9яке діяло станом на дату складання акту перевірки) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Контролюючим органом в акті перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 та п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, на думку відповідача, було завищено суми податкового кредиту позивача у розмірі 160 022,48 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму за 2014 рік на 77 325,03 грн. проте зазначені норми

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України), а також витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо оформлення первинних документів, які є підставою для відображення господарських операцій в обліку платника податків також встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зі змінами та доповненнями).

З огляду на наведені норми права, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України) .

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

При дослідженні правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та обґрунтованості віднесення до складу витрат з податку на прибуток сум грошових коштів по господарським операціям позивача з ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» за період серпень, вересень, жовтень, листопад 2014 р. судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» (виконавець) укладено Договір № 57835 від 05.11.2013 р. про надання послуг/виконання робіт відповідно до якого замовник замовляє та оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги та виконувати роботи по організації комплексу інформаційних та інших заходів замовника з метою забезпечення прав повнолітніх споживачів тютюнових виробів, які виготовляються або імпортуються замовником, на отримання інформації про таку продукцію.

Договір № 57835 від 05.11.2013 р. про надання послуг/виконання робіт підписаний представниками сторін, містить всі істотні умови і недійсним в судовому порядку не визнавався.

На виконання Договору № 57835 від 05.11.2013 р. сторонами було підписано Додаток № 6 від 06.06.2014 р. відповідно до якого на виконання Договору № 57835 від 05.11.2013 р. замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи/надати послуги по розміщенню та обслуговуванню мобільної зони в рамках проведення фестивалю «Острів Фест» в м. Києві. Зона призначена для проведення прийомів лояльних повнолітніх споживачів продукції В« MarlboroВ» . Зазначеним Додатком № 6, який підписано представниками сторін визначено детальне найменування робіт/послуг та їх вартість.

Облаштування мобільної зони для позивача в рамках проведення фестивалю «Острів Фест» в м. Києві підтверджено первинними документами, а також доданими до матеріалів справи іншими документами.

Також судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» (постачальник) укладено Договір поставки № 57870 від 04.11.2013 р. відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти замовнику продукцію на підставі та у відповідності до замовлення замовника, а замовник зобов'язується приймати продукцію та сплачувати за нього визначену договором ціну.

Договір поставки № 57870 від 04.11.2013 р. підписаний представниками сторін, містить всі істотні умови і недійсним в судовому порядку не визнавався.

На виконання Договору поставки № 57870 від 04.11.2013 р. ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» здійснило позивачу поставку продукції (фотобанер, гоночний шлем, прапор з брендінгом ферарі, рукавиці червоні з брендінгом ферарі, кубок формула 1 та інше), що підтверджується видатковою накладною № 117 від 27.10.2014 р. та податковою накладною № 16 від 27.10.2014 р. на суму 118397,40 грн. (в т.ч. ПДВ 19 732,90) Оплата зазначеної продукції підтверджується рахунком та оплату № 141 від 27.10.2014 р. та платіжним дорученням № 1125651 від 15.12.2014 р. на суму 118397,40 грн.

Таким чином суд приходить до висновку,що первинні документи підтверджують реальність господарської операції та відображають її зміст.

Додатково до первинних документів факт отримання вищезазначеної продукції від ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» підтверджується також службовою запискою 12.11.2015 р. старшого комірника позивача ОСОБА_1, прибутковим ордером та іншими документами, наявними в матеріалах справи.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, наведене в акті перевірки про те, що в товарно-транспортній накладній на перевезення товару № Р117 від 27.10.2014 р. не зазначений автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), водій, що здійснював перевезення, що фактично не дає можливості підтвердити подію отримання ТМЦ від контрагента у зв'язку з тим, щзо підставою для відображення господарської операції з придбання товарів в обліку позивача є не товарно-транспортна накладна № Р117 від 27.10.2014 р., а видаткова накладна № 117 від 27.10.2014 р., яка відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо первинних документів. Товарно-транспортна накладна № Р117 від 27.10.2014 р. є документом, що може підтверджувати здійснення перевезення товарів між ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» та перевізником, оскільки відповідно до п.2.1. та 3.1. Договору поставки № 57870 від 04.11.2013 р. саме на ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» покладався обов'язок доставити продукцію позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та обґрунтовано відніс до складу витрат з податку на прибуток суми грошових коштів по господарським операціям позивача з ТОВ «МОМЕНТУМ» за період вересень, жовтень, листопад 2014 р.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи письмові докази, які містяться у справі, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи, складені на підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» та ТОВ «Моментум», розкривають зміст цих господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Відповідачем не надано доказів, які спростовують факти вчинення господарських операцій, які відображено в первинних документах позивача. Доводи ж відповідача, які викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на ймовірних порушеннях податкового чи іншого законодавства зі сторони суб'єктів господарювання ТОВ «Олантіс», ТОВ «Обрус» та ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ». При цьому відповідачем не доведено належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між господарською діяльністю ТОВ «Олантіс», ТОВ «Обрус» та ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ» та між господарськими операціями позивача з ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» та ТОВ «Моментум».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» та ТОВ «Моментум».

Доводи відповідача про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат чи податкового кредиту, проте таких доказів відповідачем суду не надано.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо того, що угоди укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПрАТ «Філіп Морріс Україна» та ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» та ТОВ «Моментум» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, оскільки необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі відповідачем не доведено.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому, підстави для висновків відповідача щодо нікчемності таких угод у відповідача відсутні. Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року № НОМЕР_1 та від 21 травня 2015 року № НОМЕР_2 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, є незаконними та підлягають скасуванню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № НОМЕР_1 від 21 травня 2014 року та № НОМЕР_2 від 21 травня 2015 року.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" сплачений судовий збір у сумі 5340 (п'ять тисяч триста сорок) грн. 32 коп .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22 грудня 2015 року.

Суддя Спірідонов М.О.