Ухвала

від 04.04.2017 по справі 820/10844/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року К/800/23460/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Приходько І.В. Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року

у справі № 820/10844/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" (далі - позивач, ПП "Філіп Морріс Україна") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 21 травня 2014 року № 0000114200 та від 21 травня 2015 року № 0000104200.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Філіп Морріс Україна" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Аксілайн" за вересень, жовтень 2014 року та правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень 2014 року; по взаємовідносинам з ТОВ "АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ" за серпень, вересень, жовтень 2014 року та правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року; по взаємовідносинам з ТОВ "МОМЕНТУМ" за вересень, жовтень, листопад 2014 року та правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року; по взаємовідносинам з ТОВ "Інтегрітес" за жовтень, листопад 2014 року та правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 30 квітня 2015 року № 115/28-09-42-10/00383231.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п. 185.1 ст. 185 , п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 160 022,48 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму 160 022,48 грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , п. 138.2 , п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму за 2014 рік на 77 325,03 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 21 травня 2014 року № 0000114200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 115987,55 грн. (в тому числі за основним платежем - 77325,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38662,52 грн.); та від 21 травня 2015 року № 0000104200, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 240033,72 грн. (в тому числі за основним платежем - 160022,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80011,24 грн.)

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього ж Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Фактичний рух активів позивача за господарськими операціями із ТОВ "Олантіс", ТОВ "Обрус" та ТОВ "ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖІ", з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату,товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді І.В. Приходько

Ю.І. Цвіркун