Рішення

від 22.12.2015 по справі 903/1187/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2015 р. Справа № 903/1187/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Трейд ЛогістіксВ» , м. Рівне

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 30334,36 грн.

Суддя Вороняк А. С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 17.12.2015р.;

від відповідача: н/з .

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю В«Трейд ЛогістіксВ» звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30334,36 грн., з них 15167,18 грн. - основна заборгованість, 15167,18 грн. - збитки та судових витрат по справі.

В підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу №Л-170 від 01.04.2015р., видаткові накладні №63542 від 22.04.2015р. на суму 4989,68 грн. та №68621 від 01.05.2015р. на суму 4989,68 грн..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.11.2015р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 02.12.2015р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.12.2015р. розгляд справи відкладено на 17.12.2015р. через не з'явлення сторін у судове засідання, неподання останніми витребуваних судом документів та необхідність витребування нових доказів.

У судовому засіданні 17.12.2015р. представник позивача подав суду додаткові пояснення по справі з додатками, а саме: докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з усіма без виключення доданими документами, витяг з ЄДРПОУ на відповідача(станом на 11.11.2015р.), письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання 17.12.2015р. не з'явилася, компетентного представника не направила, вимог ухвал господарського суду Волинської області від 12.11.2015р. та від 02.12.2015р. не виконала. Ухвала господарського суду Волинської області від 02.12.2015р. направлялась відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 43000, Волинська область, м.Луцьк, пр-т. Соборності, 38а, кв.86 та повернулась до суду 15.12.2015р. з відміткою В«за закінченням терміну зберіганняВ» .

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду(пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час та місце слухання справи та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

01.04.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю В«Трейд ЛогістіксВ» (далі - Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №Л-170(далі - Договір)(а.с.8-9).

Згідно п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується продати і передати у власність Покупця продукти харчування(продукцію) партіями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити партії продукції на умовах даного Договору, незалежно від результатів своєї господарської діяльності..

Згідно п.1.2 Договору, асортимент, кількість та ціни на продукцію, яка передається Покупцю, визначається сторонами у накладних на відпуск продукції, що є невідємною частиною даного Договору, виписаними продавцем і вважаються такими, що взаємно погоджені сторонами.

Згідно п.1.4 Договору, сума Договору складає суму всіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання продукції.

Згідно п.3.3.3. Договору, Покупець зобов'язаний належним чином та в терміни, вказані в даному Договорі, розраховуватись за отриману продукцію з Продавцем..

Згідно п.5.2 Договору, оплата за отриману партію продукції проводиться протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товарної партії.

На виконання умов Договору, позивачем в період з 22.04.2015р. по 01.05.2015р. було здійснено поставку товару загальну суму 15167,18 грн. згідно наступних видаткових накладних №63542 від 22.04.2015р. на суму 4989,68 грн. та №68621 від 01.05.2015р. на суму 4989,68 грн.

На час розгляду справи основний борг у розмірі 15167,18 грн. відповідачем не заперечений та не сплачений. Контррозрахунку заборгованості відповідачем не подано.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку укладений між сторонами Договір, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання його відповідачем та не проведення при цьому належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнені основної суми заборгованості у розмірі 15167,18 грн..

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 15167,18 грн. суд зазначає наступне.

Згідно абз.4 п.7.2 Договору, Покупець та Продавець прийшли до взаємної згоди про те, що у випадку прострочення Покупцем терміну оплати за отриману продукцію більше 14-ти календарних днів, передбачених п.5.2 даного Договору, Покупець відшкодовує Продавцю заподіяні збитки у розмірі суми простроченої заборгованості, але не менше ніж 10000 грн..

Приписами ст.623 ЦК України та ст.220 ГК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами (ч. 5 ст. 225 ГК України).

За таких обставин, оскільки відповідальність у вигляді відшкодування збитків встановлена сторонами у Договорі(абз.4 п.7.2), що відповідає вимогам ч.5 ст.225 ГК України, вимога позивача в частині збитків стягнення з відповідача у розмірі 15167,18 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Вищого господарського суду України у справі №10/019-10.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи визнання позову відповідачем, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 30334,36 грн., з них 15167,18 грн. - основна заборгованість, 15167,18 грн. - збитки.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 1218 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Трейд ЛогістіксВ» (33001, Рівненська область, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, код ЄДРПОУ 37198169) 30334,36 (тридцять тисяч триста тридцять чотири гривні тридцять шість копійок) грн., з них 15167,18 грн. - основна заборгованість, 15167,18 грн. - збитки та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

22.12.2015

Суддя А. С. Вороняк