Рішення

від 14.12.2015 по справі 910/26802/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015Справа №910/26802/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля» про стягнення 81907,29 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Задворна Н.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 121050,33 грн. в якості відшкодування збитків, завданих нестачею товару при його перевезенні за Договором перевезення №Zop-683 від 07.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі №910/26802/15 та призначено до розгляду на 16.11.2015.

12.11.2015 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив зменшити суму позовних вимог до 81907,29 грн.

В судовому засіданні 16.11.2015 позивач подав додаткові документи до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи відкладено до 14.12.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2015 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду свого представника не направив повторно, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду спору, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.12.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марс Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» (експедитор) було укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу автотранспортом №27888-12 від 10.10.2012, відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а експедитор бере на себе обов'язок надати транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньому сполученні.

07.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Воля» (перевізник) було укладено Договір перевезення №Zop-683, за умовами якого замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника. Перевізник зобов'язується доставити зазначений в заявках замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену в заявках плату (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору заявка є невід'ємною частиною цього договору, у якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантаж, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім'я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки замовника; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання доручення; вартість перевезення (сума доручення); інші умови перевезення.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за всі діяння третіх осіб, залучених ним для виконання заявок замовника, у тому числі водіїв, експедиторів та інших осіб.

За умовами пунктів 6.3., 6.4. договору перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову нестачу/втрату вантажу або його пошкодження/псування, що трапилося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею належному вантажоодержувачу відповідно до чинного законодавства України. У випадку втрати/нестачі/пошкодження/псування (підмочки, деформації, розриву) одиниць завантаження, перевізник компенсує замовнику повну фактурну вартість продукції в пошкодженій/зіпсованій одиниці завантаження. Перевізник також зобов'язаний відшкодувати: плату за перевезення, а також інші витрати, пов'язані із перевезенням вантажу, повністю - у випадку втрати всього вантажу і пропорційно (відповідно до розміру збитків) - при частковій втраті вантажу.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 (п. 9.1. договору).

Також, 07.05.2015 сторони договору перевезення підписали Договір-заявку на перевезення №73-1505-030, яким визначили, зокрема, вид та найменування вантажу - продукти харчування; пункт завантаження - смт Велика Димерка, вул. Броварська, 150; найменування відправника - Марс Україна; дату і час завантаження - 07.05.2015; пункт призначення - м. Херсон, пр-т Синявіна, 27; найменування одержувача - ТОВ «Алми-Трейд»; тип та номер транспортного засобу - «ДАФ» НОМЕР_1/НОМЕР_2; строк доставки вантажу - до 08.05.2015; додаткові умови - водій: ОСОБА_2.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору перевезення №Zop-683 від 07.05.2015 та Договору-заявки на перевезення №73-1505-030 від 07.05.2015, в автомобіль НОМЕР_1, причіп/напівпричіп НОМЕР_2, був завантажений вантаж на загальну суму 899687,46 грн. з ПДВ, про що свідчить товарно-транспортна накладна №845312 від 07.05.2015.

Втім, як вбачається з витягу з кримінального провадження №12015230040002591, 08.05.2015 невстановлена особа, знаходячись на території оптової бази, розташованої в м. Херсоні по пр. Сенявіна, 27, таємно, шляхом злому пломби на дверях автомобіля «ДАФ» д.н. НОМЕР_1 (кузов НОМЕР_2) викрала товарно-матеріальні цінності.

08.05.2015 вантажоодержувачем ТОВ «Алми-Трейд» був складений акт №15 приймання товару, відповідно до якого стан пломби автомобіля - порушена, автомобіль розкрито. При цьому вказаний акт містить перелік невідповідності товару.

У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марс Україна» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» претензію №115 від 12.05.2015, в якій повідомило позивача про те, що при перевезенні вантажу за накладною №081618536, замовлення №30037624, шипмент №845312 по маршруту пгт Велика Димерка - м. Херсон (ТОВ «Алми-Трейд»), автомобілем «ДАФ» д.н. НОМЕР_1/НОМЕР_2, відбулось розкрадання продукції. Кількість відсутніх коробів - 65, кількість бракованих коробів - 16, а всього - 81 короб. Загальна вартість втрат склала 121050,33 грн. Керуючись договором №27888-12 від 10.10.2012, ТОВ «Марс Україна» запропонувало ТОВ «Заммлер Україна» сплатити вказану суму на його рахунок.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля» претензію про оплату вартості викраденого при перевезенні товару на загальну суму 121050,33 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того, під час розгляду справи позивачем подано, а судом прийнято, заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з врегулюванням з ТОВ «Марс Україна» суми претензії №115 від 12.05.2015 та зменшення її суми до 81907,29 грн. На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу автотранспортом №27888-12 від 10.10.2012, Товариством з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» надано платіжне доручення №3218 від 04.11.2015 про сплату 81907,29 грн. на рахунок ТОВ «Марс Україна».

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, а відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 статті 308 та частиною 3 статті 310 Господарського кодексу України визначено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

За приписами статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Сторони в п.п. 6.2.-6.4. договору встановили, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність, в тому числі за всі діяння водіїв, за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення, а також за повну або часткову нестачу/втрату вантажу, що трапилося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею належному вантажоодержувачу відповідно до чинного законодавства України.

Разом з цим, ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно з ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (надалі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Пунктом 15.1. статті 15 Правил встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (п. 15.2. ст. 15 Правил).

Як визначено в п. 15.3 ст. 15 Правил записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

За приписами п. 15.4 ст. 15 Правил жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

Абзацом 1 п. 5 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №11-6 (далі - Інструкція) встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування та ваги вантажу чи кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній чи складання акту - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що складений та підписаний ТОВ «Алми-Трейд» і ТОВ «Воля» акт прийняття товару №15 від 08.05.2015, в якому встановлено розбіжність у кількості і якості при прийманні товару по ТТН №81618536 від 07.05.2015, відповідає правилам приймання продукції по кількості, передбаченим Інструкцією і п.п. 15.1., 15.2., 15.3., 15.4. Правил, та є належним доказом недостачі вантажу. Крім того, даний акт не містить зауважень водія ОСОБА_2 про те, що він не погоджується із обставинами, зазначеними в цьому акті.

Згідно з п. 15.6 ст. 15 Правил для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Так, в товарно-транспортній накладній №81618536 від 07.05.2015 міститься запис: «автомобіль розкрито, складено акт».

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються шляхом їх належного виконання, тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі - необхідність відшкодування збитків.

Збитками в силу вимог статті 22 Цивільного кодексу України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками і вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні п 2.1. договору, в частині обов'язку доставити зазначений в заявці замовником вантаж; збитки, як результат протиправної поведінки виражаються в тому, що позивачем виплачено вантажовідправнику - ТОВ «Марс Україна» 81907,29 грн. відшкодування; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданими збитками полягає у тому, що саме у зв'язку неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.

Щодо наявності у діях відповідача вини, як елементу цивільної відповідальності, суд зазначає наступне.

Як визначено статтею 614 ЦК України та частиною 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач піж час розгляду справи не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення втрати вантажу.

Отже, виходячи з вищенаведеного відповідач, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, зобов'язаний компенсувати позивачу 81907,29 грн. відшкодування, завданих нестачею товару при його перевезенні.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля» (04074, м. Київ, вулиця Резервна, будинок 8, код ЄДРПОУ 13669555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» (01054, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 57Б, код ЄДРПОУ 35007717) 81907 (вісімдесят одну тисячу дев'ятсот сім) грн. 29 коп. відшкодування завданого нестачею товару та 1228 (одну тисячу двісті двадцять вісім) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.12.15

Суддя О.А. Грєхова