Рішення

від 14.12.2015 по справі 923/1639/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 р. Справа № 923/1639/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м. Херсон

до комунального підприємства "Райсількомунгосп-Партнер" Генічеської районної ради,

с. Стокопані Генічеського району Херсонської області

про стягнення 84430,95 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність №07/0007-15 від 26.12.2014р.;

від відповідача - директор ОСОБА_2; представник ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 05.11.2015р.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з комунального підприємства "Райсількомунгосп-Партнер" Генічеської районної ради заборгованість у розмірі 84430,95 грн., з якої: 83080,36 грн. - сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію та 1350,59 грн. - сума заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору про постачання електричної енергії №4869 від 15.10.2013р., положення п.6.1., 6.11, пп. 2 п. 10.2., пп. 6.39, 8.1. Правил користування електричною енергією, положення ст.ст. 509, 525, 530 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України та ст.ст. 2, 22, 64 ГПК України.

16 жовтня 2015 року відповідач у справі подав до суду відзив-заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, що передбачено п.4.3. договору. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи (а.с. 44-52).

09 листопада 2015 року позивач у справі подав до суду письмове заперечення на відзив відповідача. Дане заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи (а.с. 73-74).

У судовому засіданні 10.11.2015р. суд оголошував перерву в засіданні до 11 год. 00 хв. 16 листопада 2015 року.

13 листопада 2015 року відповідач у справі подав до суду доповнення до відзиву-заперечення на позовну заяву, в якому просить суд, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, на підставі п.4.3 договору відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Дане доповнення до відзиву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи (а.с. 83-97).

Ухвалою від 16.11.2015р. суд, у зв'язку із клопотанням відповідача, продовжив строк вирішення спору у справі №923/1639/15 на п'ятнадцять днів - до 01.12.2015 року та відклав розгляд справи на 01.12.2015р.

01 грудня 2015 року відповідач у справі подав до суду заяву, в якій просить суд на підставі ст. 49 ГПК України стягнути з позивача 5697,95 грн. судових витрат. Дану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи (а.с. 105-110).

Ухвалою від 01.12.2015р. суд, у зв'язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи та продовженням строку розгляду спору, проти якого не заперечив відповідач, продовжив строк вирішення спору у справі № 923/1639/15 ще на п'ятнадцять днів - до 16.12.2015р. та відклав розгляд справи на 14.12.2015р.

11 грудня 2015 року позивач у справі подав до суду заяву, в якій просить залучити до матеріалів справи додаткові пояснення від 10.12.2015р. Дану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

11 грудня 2015 року до суду від відповідача у справі засобами факсимільного зв'язку надійшло доповнення до відзиву-заперечення на позовну заяву та докази його відправлення позивачу. Дане доповнення з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2015р. надав суду для залучення до матеріалів справи оригінал доповнення до відзиву-заперечення на позовну заяву.

Так, у доповненні до відзиву-заперечення на позовну заяву відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, оскільки російськими військами було захоплено частину території Чонгарської сільської ради, на якій знаходиться трансформатор і лічильник підприємства. Директором КП "Райсількомунгосп-Партнер" Генічеської районної ради було здійснено спробу оглянути трансформатор та лічильник аби перевірити показання лічильника, але до свого об'єкта він не був допущений озброєними людьми. Після цього, він в усному та письмовому порядках клопотав Генічеський РЕЗ і ЕМ відключити його від електроенергії, що останнім зроблено не було. Відповідач також зазначає, що позивачу було відомо про захоплення території, оскільки в попередженні про відключення в будинку електроенергії споживачу с. Чонгар ОСОБА_4 було повідомлено, що російські війська захопили частину Чонгарської сільської ради і позивач не в змозі забезпечити подачу електроенергії і що ці обставини є форс-мажорними. Дане доповнення з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача у судовому засіданні 14.12.2015р. позовні вимоги не визнали та у задоволенні позову просили відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві-запереченні на позовну заяву та доповненні до відзиву-заперечення на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 14 жовтня 2013 року між публічним акціонерним товариством "ЕК "Херсонобленерго" (надалі - позивач або постачальник) і комунальним підприємством "Райсількомунгосп-Партнер" Генічеської районної ради (надалі - відповідач або споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 4869 (надалі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 175.00 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

На момент укладення договору сторони погодились під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що на підставі даних засобів обліку про об'єм спожитої електроенергії та звіту про об'єм спожитої електроенергії, постачальник виставив споживачу рахунки, а саме:

- № 4869 від 24.04.2014р. за квітень 2014 року на суму 9358,50 грн. в т.ч. ПДВ за спожиту активну електроенергію, 582,07 грн. в т.ч. ПДВ за реактивну електроенергію;

- № 4869 від 16.07.2014р. за травень 2014 року на суму 83080,36 грн. в т.ч. ПДВ, з яких 9358,50 грн. - борг за квітень та 73721,86 грн. - плата за спожиту активну електроенергію, 1350,59 грн. в т.ч. ПДВ за реактивну електроенергію з яких 582,07 грн. - борг за квітень та 768,52 грн. - плата за травень.

Рахунок за квітень 2014 року представник відповідача отримав особисто 30.04.2014р., рахунок за травень 2014 року був направлений на адресу споживача поштою, в той же час, у встановлений договором 5 (п'яти) денний термін рахунки сплачені не були.

Відповідач протягом квітня - травня 2014 року споживаючи електричну енергію, не оплачував її, що призвело до утворення заборгованості в сумі 83080,36 грн. За спожиту активну електроенергію та 1350,59 грн. за реактивну електроенергію.

Позивач зазначає, що відповідач грубо порушив право позивача на отримання коштів за поставлену електроенергію передбачене ч.1 п. 8.1 ПКЕЕ, відповідно до якої постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електроенергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 84430,95 грн., позивач посилається на ті обставини, що відповідач відповідно до умов договору та законодавства України зобов'язаний оплатити спожиту протягом квітня - травня 2014 року електроенергію.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.1.3. ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Пунктом 6.11. ПКЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електроенергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електроенергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електроенергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

Даний рахунок відповідач повинен сплатити у термін, встановлений умовами договору, а саме протягом 5 операційних днів (передбачено абз. 8 п. 1 додатку № 2 до договору).

Так, відповідач згідно п.1 додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації" знімає показання електролічильників, встановлених на своїх об'єктах (передбачених у додатку № 5 договору), 21 числа у місяці з 31 днем, 19 числа у місяці з 29 днями, 20 числа у місяці з 30 днями та 18 числа у місяці з 28 днями, та згідно абз. 1, 2 п. 3 додатку № 2 оформлює акт про обсяги використаної електроенергії за розрахунковий період, який надає до розрахункового відділу позивача протягом 0,5 доби з моменту зняття цих показників.

Крім того, згідно з п.12 додатку № 9 до договору № 3668, за підсумками розрахункового періоду постачальник виписує споживачу рахунок на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Кошти за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок енергопостачальника протягом 5 днів від дати вказаного рахунку.

Таким чином, з дня вручення рахунку за спожиту активну та реактивну електроенергію у споживача виникає обов'язок його оплати. У випадку несплати отриманого рахунку протягом 5 операційних днів з дня його вручення споживач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на підставі даних засобів обліку про об'єм спожитої електроенергії та звіту про об'єм спожитої споживачем електроенергії, виставив останньому рахунок № 4869 від 24.04.2014р. за квітень 2014 року на суму 9358,50 грн. в т.ч. ПДВ за спожиту активну електроенергію, 582,07 грн. в т.ч. ПДВ за реактивну електроенергію та рахунок № 4869 від 16.07.2014р. за травень 2014 року на суму 83080,36 грн. в т.ч. ПДВ, з яких 9358,50 грн. - борг за квітень та 73721,86 грн. - плата за спожиту активну електроенергію, 1350,59 грн. в т.ч. ПДВ за реактивну електроенергію з яких 582,07 грн. - борг за квітень та 768,52 грн. - плата за травень.

Відповідач, в порушення умов договору не виконав свої зобов'язання по розрахунковим періодам (квітень 2014 року - травень 2014 року) по оплаті за активну та реактивну електроенергію.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем по активній електроенергії за квітень - травень 2014 року становить 83080,36 грн. та 1350,59 грн. за реактивну електроенергію.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб’єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Доказів сплати 84430,95 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування.

Так, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач 01.12.2015р. надав суду Висновок про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 27.01-04/07-1354 від 30.11.2015р. виданий Херсонською торгово-промисловою палатою (а.с. 110).

Відповідно п.п. 10.10. ПКЕЕ споживач не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальній організації) або третім особам, та матеріальні збитки, які викликані: форс-мажорними обставинами (наслідки форс-мажорних обставин підтверджуються відповідним актом).

Згідно із п.п. 4.2.4. договору споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1 - 4.2.3 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" № 671/97-ВР від 02.12.1997р. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України визначено у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), (надалі - Регламент) Даний Регламент затверджений Рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3).

Відповідно до п. 6.2 Регламенту, Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Якщо уповноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла до висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об'єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов'язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), (п. 6.10)

За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), (п. 6.11. Регламенту).

Сертифікат після його внесення до єдиного Реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом Торгово-промислової палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної торгово-промислової палати, (п. 6.13. Регламенту).

Відповідно до п. 5.4 Регламенту ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб.

Пунктом 7.3 Регламенту передбачено, що Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) може бути оскаржено стороною по договору, контракту, угоді протягом трьох місяців з дати, коли стороні стало відомо про його видачу.

Отже, з вищевикладеного слідує, що єдиним документом який засвідчує настання форс-мажорних обставин є Сертифікат про форс-мажорні обставини. Суд також звертає увагу, що Регламент по відношенню до Сертифіката передбачає можливість вчинення ряду процесуальних дій, таких як внесення до Єдиного реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та можливість оскарження Сертифіката.

Проте, відповідачем надано суду Висновок про форс-мажорні обставин, при цьому Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" не передбачено порядку прийняття такого Висновку та внесення регіональними ТПП Висновків до Єдиного реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) або порядку їх оскарження.

Приписами ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто, якщо до певних доказів у законі встановлено певні вимоги, суд повинен оцінювати їх на підставі цих вимог.

Суд також звертає увагу, що відповідно роз'яснень викладених у 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Так само за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Таким чином, єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) на які посилається відповідач, є Сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Відповідачем такого Сертифікату суду не надано.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві-запереченні та доповненнях до відзиву-заперечення на позовну заяву (а.с. 44-52, 83, 124-125), то суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві посилалося на ті обставини, що територію на якій знаходиться його об'єкт було захоплено російськими військами шляхом окупації, які не допускали представників споживача до об'єкту, у зв'язку із чим відповідач вважає, що для нього настали форс-мажорні обставини, а тому не може нести матеріальну відповідальність за ту електроенергію, яку використали російські війська для своїх потреб під час окупації ними території, де знаходився трансформатор для подачі електроенергії на об'єкти споживача. На підтвердження обставин викладених у відзиві, відповідачем надано лист виконавчого комітету Чонгарської сільської ради, зі змісту якого вбачається, що частина території Чонгарської сільської ради, включаючи і ту частину на якій знаходилися об'єкти споживача була окупована російськими військовими з 26.02.2014р. .

Дані твердження відповідача суд відхиляє, оскільки статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014р.

Відповідно до ст. 3 даного Закону, тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини. Також 07.11.2014р. розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085 затверджено "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження".

Частину територій Чонгарської сільської ради Генічеського району Херсонської області не включено і до вказаного Переліку.

Таким чином, відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту окупації частини території на якій знаходяться об'єкти споживача.

Також необґрунтованим є твердження відповідача про безпідставне не відключення позивачем електроенергії, яка постачалась на об'єкт відповідача, оскільки відповідно до п.7.8 ПКЕЕ електроустановка може бути відключена електропередавальною організацією (основним споживачем) за заявою власника цієї електроустановки у зазначений заявником термін.

В той же час, згідно п.п.11, 15 п.10.2 та п.10.5. ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний:

- забезпечити безперешкодний доступ постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації до розрахункових засобів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів обліку;

- забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників постачальника електричної енергії та/або відповідальних представників підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку.

Враховуючи те, що споживачем не було забезпечено доступу до своїх електроустановок, позивач не мав можливості відключити електричну енергію на об'єкті споживача.

Інші заперечення відповідача, які викладені ним у відзивах на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, оскільки не спростовують доказів позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд відхиляє заяву відповідача про стягнення з позивача 5697,95 грн. судових витрат (а.с. 105), оскільки відповідно ч.5ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, а оскільки позов задоволено, то і всі господарські витрати покладаються на відповідача у справі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1266,46 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Райсількомунгосп-Партнер" Генічеської районної ради (75545, Херсонська область, Генічеський район, с. Стокопані, вул. Карла Маркса, 41, код ЄДРПОУ - 33512305) на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (73000, м. Херсон, вул. Пестеля, 5, код ЄДРПОУ - 05396638)

- на рахунок із спеціальним режимом використання № 26036300020852 в філії Херсонського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" № 10021, МФО 352457, код 05396638: 83080,36 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію;

- на поточний рахунок № 26008302852 в ФХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 321767 код 05396638: - 1350,59 грн. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1266,46 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко