Постанова

від 17.12.2015 по справі 904/8013/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2015 року Справа № 904/8013/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, довіреність від 24.09.2015 року № 1003,

від відповідача: представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 24.07.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 року у справі № 904/8013/15

за позовом ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар", с. Новоолександрівка Дніпропетровської області

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" про зобов'язання останнього здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів товариства у зв'язку зі зміною складу учасників товариства, а саме у зв'язку з виходом зі складу його учасників ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 року у справі № 904/8013/15 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" у зв'язку зі зміною складу учасників товариства, а саме у зв'язку з виходом зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" ОСОБА_1; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" на користь ОСОБА_1 1 218, 00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що відповідач, отримавши від позивача заяву про вихід зі складу учасників товариства, підпис якого на заяві посвідчено нотаріально, не виконав своїх зобов'язань та не вирішив питання про внесення змін до установчих документів товариства, пов'язаних зі зміною у складі учасників товариства.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що місцевим господарським судом не у повній мірі з'ясовано наступні обставини справи: чи до належного органу звернувся позивач щодо його виходу з числа учасників товариства, з якого моменту позивач просив вивести його з числа учасників товариства, з якого моменту слід вважати вихід позивача з товариства, яким чином позивач розпорядився своєю часткою в статутному капіталі. За доводами відповідача, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував, що в заяві позивача від 23.03.2015 року про його вихід з товариства не зазначено, яким чином він розпоряджається належною йому часткою у статутному капіталі товариства, позивач не надав копії цивільно-правової угоди щодо відчуження його частки, тоді як долю корпоративних прав при виході засновника повинен вирішити сам засновник, як власник корпоративних прав, а за відсутності відповідного волевиявлення засновника зазначене питання не можуть вирішити загальні збори учасників товариства. Оскільки вищий орган товариства не має права самостійно розпоряджатися часткою позивача за відсутності відповідних документів про перехід чи передачу його частки у статутному капіталі товариства, на думку відповідача, підстави для внесення змін до статуту товариства на даний час відсутні. Посилаючись на ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка вимагає у разі внесення змін до установчих документів, що пов'язані зі зміною складу учасників юридичної особи, подання заяви, договору, іншого документу про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства, відповідач зазначає, що державний реєстратор в силу вимог цього ж Закону зобов'язаний залишити без розгляду документи, які надані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо документи надані не у повному обсязі. Окрім того, як вважає відповідач, законом не передбачено внесення таких змін за рішенням суду, тому таке рішення суду відповідач не зможе виконати. Також, за доводами відповідача, місцевий господарський суд, посилаючись на абз. 1 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13, в оскаржуваному рішенні зазначає, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід, та не звертає уваги на те, що позивач просить вивести його з числа учасників товариства з 30.06.2015 року. Проте, на думку відповідача, питання щодо моменту виходу учасника з товариства є дискусійним та по різному роз'яснено президією Вищого господарського суду України в її рекомендаціях "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 року № 04-5/14 та Державним комітетом України з питань регуляторної політки та підприємництва у листі від 22.09.2003 року № 5008. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається також на ті обставини, що суд не встановив, якій саме посадовій особі позивач вручив заяву про вихід з товариства; позивач не надав доказів вручення цієї заяви саме посадовій особі товариства чи через орган поштового зв'язку. На думку відповідача, суд не звернув увагу і на положення п. 9.1. ст. 9 статуту товариства, відповідно до яких вищим органом товариства є збори учасників, а не загальні збори учасників, як вказав у своїй заяві позивач, відповідно, позивач звернувся до неналежного органу щодо вирішення свого питання.

Відповідач вказав і про те, що справа місцевим господарським судом розглянута без його участі з причин не повідомлення позивачем суду фактичної адреси відповідача, яка позивачу була відома.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим, прийнятим судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач посилається на ті обставини, що 20.03.2015 року ним було нотаріально оформлено заяву про вихід зі складу учасників відповідача та 23.03.2015 року надано її відповідачу; окрім того, 30.07.2015 року позивач направив відповідачу вимогу про організацію та проведення зборів учасників товариства з пропозицією розглянути на зборах його заяву про вихід з товариства. Проте, як зазначає позивач, станом на час розгляду справи відповідачем не було вжито дій щодо внесення змін до статуту товариства у зв'язку зі змінами у складі учасників, пов'язаними з виходом позивача з товариства, не зареєстровано такі зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Разом з тим, оскільки вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, а моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку, позивач вважає себе таким, що вийшов зі складу учасників відповідача, а не вчинення товариством дій у зв'язку з поданням ним заяви надає позивачу право звернутись до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі його учасників. Позивач вважає таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та змісту поданої ним заяви про вихід з товариства посилання апелянта на те, що судом не враховано не наведення у заяві позивача, яким чином він розпоряджається своєю часткою в статутному капіталі товариства. За доводами позивача, поданою заявою про вихід з товариства позивач просив відповідача внести відповідні зміни до установчих документів товариства, провести державну реєстрацію цих змін та сплатити вартість належної йому частки у статутному капіталі товариства; окрім того, питання розпорядження часткою позивача є за межами предмета та підстав позову; дане питання відноситься до виключної компетенції зборів товариства. Позивач зазначає і про те, що не вбачає зі свого боку порушення процедури звернення до відповідних органів управління товариства з заявою про вихід зі складу учасників товариства. Щодо доводів відповідача про розгляд справи місцевим господарським судом без його участі, нібито приховування позивачем адреси фактичного місцезнаходження відповідача, позивач вважає, що ним при поданні позову до суду були дотримані вимоги ст. 54 ГПК України щодо змісту позовної заяви, а судом не допущено порушень норм процесуального закону щодо повідомлення відповідача про судові засідання у справі, оскільки такі повідомлення здійснювались за місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У судовому засіданні відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів того, що відповідач вживав заходи до розгляду поданої позивачем заяви про його вихід з товариства, подав відповідне письмове клопотання. Відповідно до поданого письмового клопотання неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції відповідач мотивує тим, що про розгляд даної справи його не було повідомлено. Доказами, які відповідач просить долучити до матеріалів справи, є довідка про проведення зборів учасників товариства 12.10.2015 року, лист Дніпропетровської дирекції Поштамту ЦПЗ № 1 від 04.12.2015 року № 5-06-6443, заява ОСОБА_3 до начальника Дніпропетровської дирекції Поштамту-ЦПЗ № 1 про розшук поштового відправлення, протокол зборів учасників Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" від 27.11.2015 року.

У судовому засіданні 17.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" (далі - Товариство), затвердженого Установчим договором учасників від 15.11.1999 року, зареєстровано 16.11.1999 року, номер запису 04052264100010580 (а.с. 9-16, т. 1), та відповідно до вказаного Установчого договору (а.с. 17-19, т. 1) учасниками Товариства є: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Пунктом 4 Установчого договору передбачено, що статутний фонд Товариства становить 274 487, 71 грн., поділений між учасниками наступним чином: ОСОБА_1 - 27 448, 77 грн., що становить 10 % статутного фонду, ОСОБА_4 - 24 703, 89 грн., що становить 9 % статутного фонду, ОСОБА_5 - 27 448, 77 грн., що становить 10 % статутного фонду, ОСОБА_6 - 13 724, 39 грн., що становить 5 % статутного фонду, ОСОБА_7 - 39 065, 40 доларів США, що становить за курсом НБУ на 13.11.1999 року 181 161, 89 грн. та 66 % статутного фонду.

20.03.2015 року ОСОБА_1 склав заяву про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" з 30.06.2015 року (а.с. 23, т. 1). Також, у вказаній заяві наведене прохання позивача надати йому відповідно до законодавства України відповідно оформлене рішення зборів учасників зазначеного Товариства про його вихід зі складу Товариства, внести зміни до установчих документів Товариства, провести державну реєстрацію цих змін та сплатити вартість належної йому частки у статутному капіталі зазначеного Товариства.

У вказану дату справжність підпису позивача на заяві посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 1276.

За змістом цієї заяви вона адресована загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар", до компетентних органів, за місцем вимоги.

Відповідно до відмітки на вказаній заяві, 23.03.2015 року заява отримана відповідачем за вх. №1. Відповідна відмітка скріплена печаткою Товариства.

30.07.2015 року позивач звернувся до генерального директора Товариства з вимогою організувати та провести збори учасників Товариства, на яких розглянути його заяву про вихід зі складу учасників Товариства, прийняти відповідне рішення та здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів, що пов'язані з його виходом з Товариства. Заява отримана відповідачем 30.07.2015 року, вхід. № 2 (а.с. 24, т. 1, у тому числі зворотна сторона).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України, п. в) ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право вийти у встановленому порядку з товариства.

Частиною першою статті 148 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Право учасника вийти у встановленому порядку з Товариства визначено також п. 7.1. статуту Товариства.

Вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі (ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства").

Право учасника, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, передбачає також ч. 2 ст. 148 ЦК України. Відповідно до цієї ж правової норми за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Отже, відповідно до норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у абз. 1 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Разом з тим, враховуючи, що заявою від 20.03.2015 року позивач повідомив Товариство про вихід зі складу учасників Товариства з 30.06.2015 року, у спірних відносинах саме дана дата, визначена позивачем у відповідності з його власним волевиявленням, є датою виходу позивача з Товариства.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи повинні містити, зокрема, відомості про склад засновників та учасників товариства, порядок внесення змін до установчих документів товариства.

Згідно з положеннями ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", п. 2 ч. 4 ст. 145 ЦК України внесення змін до статуту належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Внесення змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" є виключною компетенцією зборів учасників Товариства (п.п. б) п. 9.3. статуту Товариства).

Також, за положеннями ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Враховуючи наведені законодавчі приписи, отримавши від позивача заяву про вихід з Товариства, останнє зобов'язане було внести зміни до статуту, пов'язані з виходом ОСОБА_1 з Товариства, та подати відповідні зміни для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства.

Однак, питання щодо внесення змін до статуту у зв'язку зі зміною складу учасників Товариства не було предметом розгляду вищим органом Товариства, відповідне рішення з цього питання зборами учасників не прийняте, зміни до установчих документів для проведення державної реєстрації цих змін не подавались, їх державна реєстрація не проведена.

Вказані факти щодо невнесення відповідних змін до статуту Товариства та не проведення їх державної реєстрації не заперечує і відповідач.

Суди не вправі вносити зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 59 Закону України "Про господарські товариства"). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів. На підставі частини другої статті 7 Закону України "Про господарські товариства" підвідомчими судам є також справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб (п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства" (абз. 2 п. 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Та обставина, що позивач значиться учасником Товариства на дату його звернення з позовом до суду, підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.09.2015 року (а.с. 26-29, т. 1).

Врахувавши, що станом на час розгляду справи відповідачем не вжито дій щодо внесення змін до статуту у зв'язку зі зміною складу учасників - виходом ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" та не зареєстровано зазначені вище зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог та правомірно прийняв рішення про їх задоволення у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо звернення позивача з заявою про вихід з Товариства до неналежного органу. Та обставина, що вказана заява адресована загальним зборам учасників Товариства, тоді як відповідно до статті 9 статуту вищим органом Товариства є збори учасників, не має визначального значення, оскільки по суті не змінює звернення позивача з заявою до вищого органу Товариства, до компетенції якого віднесено вирішення питання щодо внесення змін до установчих документів.

Відмітка у лівому нижньому куті на заяві про вихід (з урахуванням проставленої печатки Товариства) є належним свідченням отримання такої заяви Товариством.

Щодо відсутності в заяві про вихід з Товариства інформації про розпорядження позивачем належною йому часткою у статутному капіталі Товариства апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Участь учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю може бути припинена з наступних підстав: вихід учасника з товариства, відступлення учасником частки у статутному капіталі одному або кільком учасникам товариства, відчуження учасником частки третім особам, придбання частки учасника самим товариством, виключення учасника з товариства, у зв'язку зі смертю фізичної особи - учасника товариства.

Окрім різних правових наслідків, що настають у зв'язку з виходом учасника з товариства чи настають у зв'язку з відступленням (відчуженням) ним своєї частки на користь інших осіб, законодавством передбачена і різна процедура реалізації відповідних прав учасником товариства. Так, для виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю є достатнім подання учасником товариства відповідній посадовій особі товариства заяви про вихід або вручення заяви про вихід цій особі органами зв'язку. Відступлення (відчуження) учасником товариства своєї частки потребує, як правило, укладення певного правочину з особою, якій частка відчужується (відступається).

Однак, як вихід учасника з товариства за його заявою, так і відчуження (повне відчуження) учасником частки у статутному капіталі товариства, призводить до змін у складі учасників цього товариства, у тому числі до змін щодо часток учасників товариства у його статутному капіталі, відтак, загальними зборами учасників товариства має вирішуватися питання щодо наслідків виходу учасника з товариства чи щодо відступлення ним своєї частки шляхом прийняття відповідних рішень та прийняття (затвердження) змін до установчих документів товариства.

Вихід учасника зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю та відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства є різними способами припинення участі у товаристві за волевиявленням учасника товариства. У даному випадку обирати спосіб припинення участі у товаристві є правом учасника товариства. У спірних відносинах позивач заявив про своє бажання вийти з Товариства. Наслідки такого виходу зазначені у ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ч. 2 ст. 148 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до розгляду додатково подані відповідачем докази, оскільки останній не приймав участі при розгляді справи у суді першої інстанції, а клопотання про їх долучення до матеріалів справи відповідачем мотивоване неможливістю надати ці докази до суду першої інстанції саме з зазначених причин.

Однак, подані відповідачем докази, підтверджують намагання Товариства скликати та провести збори учасників Товариства 12.10.2015 року, а також підтверджують проведення зборів 27.11.2015 року, тобто після прийняття господарським судом першої інстанції рішення у справі (29.09.2015 року).

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що права позивача ним не порушені, відповідач повідомляв позивача про вжиття заходів щодо скликання та проведення зборів учасників для розгляду заяви позивача про вихід з Товариства, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, збори так і не були скликані та проведені для вирішення вказаного питання. Відповідач був завчасно (за три місяці) повідомлений про вихід позивача з Товариства, а тому мав достатній строк для скликання загальних зборів; з дати, вказаної в заяві про вихід - 30.06.2015 року, до моменту звернення позивача з позовом до суду (04.09.2015 року) минуло два місяці, з урахуванням встановленого законодавством строку для повідомлення учасників про проведення зборів, і з цієї дати Товариство також мало достатньо часу для скликання та проведення зборів учасників.

Незважаючи на ті обставини, що відповідач не приймав участі у судовому засіданні при розгляді справи у суді першої інстанції, враховуючи положення п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідача належним чином було повідомлено про дату та час судового засідання (а.с. 30, т. 1), отже місцевим господарським судом не допущено порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо дискусійності питання відносно моменту виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

Як зазначено вище, вихід зі складу учасників товариства не пов'язується з рішенням зборів учасників або внесенням змін до установчих документів товариства; моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Законодавством надано учаснику товариства право у встановленому порядку в будь-який час вийти з товариства, незалежно від згоди інших учасників чи самого товариства.

Разом з тим, оскільки заявою від 20.03.2015 року позивач повідомив Товариство про вихід зі складу учасників Товариства з 30.06.2015 року, саме дана дата є датою його виходу з Товариства.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Завод "Квазар" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 року у справі № 904/8013/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 року у справі № 904/8013/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 22.12.2015 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко