Постанова

від 06.06.2006 по справі 30/50-06-2049

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/50-06-2049

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" червня 2006 р. Справа № 30/50-06-2049

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

від позивача  – Воронков В.О.

від відповідача  – Єршов О.С., Стьопкін Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  апеляційну скаргу   ЗАТ „Будівельно - монтажне управління № 9 „Одесбуд”

на рішення господарського суду Одеської області

від 28.03.2006 р.

у справі № 30/50-06-2049

за позовом: ТОВ „Підприємство інвалідів „Порятунок”

до  відповідача: Будівельно - монтажного управління № 9 „Одесбуд”

про виселення та вселення

    ВСТАНОВИЛА:

         У грудні 2006 року ТОВ „Підприємство інвалідів „Порятунок” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ЗАТ „Будівельно - монтажне управління № 9 „Одесбуд” про виселення із займаного нежитлового приміщення першого поверху  загальною площею 56,4 кв. м. розташованого в м. Одесі, пр. Зелений, 30 та вселення в зазначене нежитлове приміщення. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, відповідно до умов мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2005 року у справі про  банкрутство Державного виробничого житлово –побутового підприємства, позивач набув право власності на спірне нежитлове приміщення, яке 15.08.2005 року було зареєстровано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та  реєстрації об'єктів нерухомості”. Однак у цьому приміщенні безпідставно знаходиться відповідач та звільнити його відмовляється, чим порушує цивільні й конституційні права позивача. А тому на підставі ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України позивач просив про  задоволення позову.          

Відзив на позовну  заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2006 року у справі  (суддя – Рога Н.В.) позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позивач є власником спірного нежитлового приміщення, яке використовує відповідач, а тому на підставі ст. ст. 387 та 391 ЦК України позовні вимоги є правомірними.

ЗАТ „Будівельно - монтажне управління № 9 „Одесбуд” у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати, як прийняте з  порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, і припинити провадження у справі. При цьому скаржник посилається на те, не мав змоги брати участь у судових засіданнях, так як не був повідомлений належним чином про їх час та місце. Так, зокрема, скаржник вказує на те, що  ні ухвала про порушення провадження у справі, ні  ухвала про відкладення розгляду справи, ні судове рішення до нього не надходили, оскільки ці всі документи надсилалися не за юридичною та фактичною адресою відповідача.

Крім того, відповідач зазначає, що займає територію виробничої бази та нежитлове приміщення, яке відрізняється від спірного приміщення за площею та адресою і не перешкоджає позивачеві користуватися його нежитловими приміщеннями.

ТОВ „Підприємство інвалідів „Порятунок” відзив на апеляційну скаргу не надіслало, а його представник в усних поясненнях в засіданні суду заперечував проти її задоволення, вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просив оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь –якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, то таке порушення норм  процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, найменування сторін та їх місцезнаходження.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві місцезнаходженням відповідача вказав місцезнаходження спірного нежитлового приміщення, тобто пр. Зелений, 30, м. Одеса.

Саме за цією адресою відповідачу господарським судом Одеської області надсилалися копія ухвали про порушення провадження у справі та копія  ухвали про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в  судове засідання.

Разом з тим,  до прийняття рішення у справі господарським судом першої інстанції відділенням зв'язку № 31 м. Одеси господарському суду Одеської області були повернуті конверти з зазначеними ухвалами суду в зв'язку з тим, що по пр. Зеленому, 30  Будівельно –монтажного управління № 9 немає і охоронник від отримання конверта відмовився.

Проте, місцевий господарський суд, незважаючи на нез'явлення представника відповідача в судове засідання та на неподання витребуваних доказів, не з'ясував дійсне місцезнаходження відповідача, а розглянув справу по суті та ухвалив у ній рішення.

Між тим,  з доданих скаржником до апеляційної скарги свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки Одеського обласного управління статистики про включення до ЄДРПОУ вбачається, що місцезнаходженням  ЗАТ „Будівельно - монтажне управління № 9 „Одесбуд”, як юридичної особи, є м. Одеса, вул. Терешкової, 21.

Таким чином, відповідач не був повідомлений судом про день, час  і місце судового засідання та був позбавлений можливості захищати свої права та інтереси в суді.

Викладене є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у справі на підставі п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

ТОВ „Підприємство інвалідів „Порятунок” звернулося до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів  до відповідача –Будівельно -  монтажного управління № 9. Судом апеляційної інстанції встановлено, що повне найменування відповідача у справі –Закрите акціонерне товариство „Будівельне монтажне управління № 9 „Одесбуд”.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов мирової угоди від 07.02.2005 року укладеної між кредиторами –ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” та ТОВ „Балтік контрол Україна”, боржником –Державним виробничим житлово –побутовим підприємством та інвестором - ТОВ „Підприємство інвалідів „Порятунок”, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2005 року у справі № 17-2-32-2/02-9251 про визнання банкрутом Державного виробничого житлово –побутового підприємства, позивач набув право власності на нежитлове приміщення першого поверху площею 56,4 кв. м. розташоване в м. Одесі, проспект Зелений, 30.

          Згідно з додатком № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02. 2002 р. № 7/5, мирова угода, затверджена ухвалою суду є правовстановлювальним документом.

          10.06.2005 року право власності позивача на зазначене нежитлове приміщення було зареєстровано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” за реєстраційним номером 11052107.

          Згідно з ст. 49 Закону України „Про власність”, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Отже, позивач є правомірним власником спірного нежитлового приміщення.

Відповідно ст. 319 ЦК України, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд наділено лише власника.

Проте, з наявного в справі акту обстеження об'єкта нерухомості розташованого в. м. Одесі, пр. Зелений, 30 від 10.03.2006 року вбачається, що  зазначене нежитлове приміщення займає відповідач.

З наданого представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції повідомлення без номера та без дати випливає, що у цьому нежитловому  приміщенні розташована виробнича база відповідача, якою він користується на підставі технічного паспорту на виробничий будинок виданого КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” станом на 01.07.2005 року.

Але технічний паспорт на об'єкт нерухомості не є правовстановлювальним документом. Належних доказів підтверджуючих правомірність користування спірним нежитловим приміщенням  відповідачем до суду не подано і в матеріалах справи не міститься.

Твердження відповідача, що він займає інше приміщення, яке знаходиться в м. Одесі, пр. Зелений, 32-34, є намаганням ввести суд в оману. Наявні у справі технічні паспорти на нерухоме майно від 28.07.2004 р. та від 01.07.2005 р. видані БТІ свідчать про те, що в них зображено один і той же об'єкт нерухомості під літерами „А” і „В”, з такою самою площею, але в останньому паспорті помилково зазначено іншу адресу.

Лист КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” № 678 від 01.06.2006 р. про те, що за адресою м. Одеса, пр. Зелений, 32-34 знаходиться виробничий  будинок ЗАТ „Будівельно - монтажне управління № 9 „Одесбуд”, на який станом на 01.07.2005 р. видано технічний паспорт, а за адресою: м. Одеса, пр. Зелений, 30 знаходиться нежитловий будинок, власник - ТОВ „Підприємство інвалідів „Порятунок”, на який станом на 28.07.2004 р. видано технічний паспорт, видано представникові відповідача на підставі наявних техпаспортів, а не за результатами обстеження цього об'єкту нерухомості на місці. Зазначене підтверджується довідкою того ж самого БТІ від 08.02.2006 р. № 557-юр в котрій повідомляється, що станом на 06.02.2006 року по пр. Зеленому, 32-34 нерухоме майно не зареєстровано. Представники сторін в судовому засіданні  апеляційної інстанції підтвердили, що поряд з спірним нежитловим будинком інших виробничих будівель з такими же геометричними розмірами не знаходиться.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин позовні вимоги  є правомірними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Інші доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті та не спростовують висновків суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з процесуальних мотивів з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 170 грн. та на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись  ст.ст. 44, 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ „Будівельно - монтажне управління № 9 „Одесбуд” задовольнити частково.

Рішення господарського  суду  Одеської області  від  28.03.2006 р. у справі № 30/50-06-2049 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Виселити ЗАТ „Будівельно - монтажне управління № 9 „Одесбуд” (65078, м. Одеса, вул. Терешкова, 21) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 56,4 кв. м.,  розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Зелений, 30, яке складається з: літера „А”1. гараж –14,3 кв. м.; 2. гараж –19,1 кв. м.; 3. гараж –13,6 кв. м. та 1. охоронна сторожка –9,4 кв. м.

Вселити Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство інвалідів „Порятунок” (65020, м. Одеса, вул. Садіковська, 2, кв. 8) у нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 56,4 кв. м.,  розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Зелений, 30, яке складається з: літера „А”1. гараж –14,3 кв. м.; 2. гараж –19,1 кв. м.; 3. гараж –13,6 кв. м. та 1. охоронна сторожка –9,4 кв. м.

Стягнути з ЗАТ „Будівельно - монтажне управління № 9 „Одесбуд” (65078, м. Одеса, вул. Терешкова, 21, р/р 260003010184 в ОФКБ „Західінкомбанк”, МФО 328889 код ЄДРПОУ 31768297) на користь ТОВ „Підприємство інвалідів „Порятунок” (65020, м. Одеса, вул. Садіковська, 2, кв. 8, п/р 26008310818501 в АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32509506) судові витрати в сумі 288 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.       

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                   Шевченко В. В.