Ухвала

від 18.12.2015 по справі 814/2939/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2939/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря: Колеснікова-Горобця І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Будівельно-монтажне управління № 13В» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю В«Будівельно-монтажне управління № 13В» (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25 липня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 301 283,00 грн. і застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 150 642,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час проведення позапланової перевірки відповідач дійшов невірних висновків щодо нікчемності правочину з контрагентом ТОВ "Мега-Проект". Позивач наполягає на наявності у нього всіх первинних документів, з якими Податковий кодекс України пов'язує визначення податкових зобов'язань із ПДВ та формування податкового кредиту, натомість відповідач посилається лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що не є підставою для визначення порушення щодо формування суми податкового кредиту.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 01 грудня 2014 року прийнято постанову про задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 25.07.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності господарської операції з ТОВ В«Енерготех-КомВ» а також з того, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства а тому не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що правочини з контрагентом позивача ТОВ В«Енерготех-КомВ» мають ознаки фіктивності, що встановлено актом про неможливість проведення зустрічної звірки, а також тим, що будівельні роботи, які виконувались контрагентом позивача, не підтверджені актами приймання виконаних будівельних робіт .

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ В«Енерготех-КомВ» , код ЄДРПОУ 38313556, за період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 1957/22/19292502 від 17.07.2014 року (а.с. 7 - 12, далі - акт перевірки).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ В«БМУ № 13В» : вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 301 283,31 грн., в наслідок чого занижено податок на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ В«Енерготех-КомВ» за: березень 2013 року на суму 16 666,67 грн.; травень 2013 року на суму 9 166,67 грн.; липень 2013 року на суму 3 333,33 грн.; серпень 2013 року на суму 20 750,00 грн.; вересень 2013 року на суму 30 666,67 грн.; жовтень 2013 року на суму 48 166,67 грн.; листопад 2013 року на суму 75 866,66 грн.; грудень 2013 року на суму 96 666,64 грн.

На підставі акту перевірки Первомайською ОДПІ було оформлено та надіслано ТОВ В«БМУ № 13В» податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 301 283,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 150 642,00 (а.с. 6).

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

За приписами п.200.1, п.200.2., п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених норм слідує, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ В«Енерготех-КомВ» укладено договори підряду № 0312/12 від 03.12.2012 року, за яким позивач замовив підрядні робот и ТОВ "Енерго-КОМ" на суму 15000000,00 грн. по будівництву торгівельного центру "Магніт"

Факт виконання робіт за перевірений відповідачем період підтверджується: довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2013 року (а.с. 19), актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (а.с. 20 - 25), підсумковою відомістю за жовтень 2013 року (а.с. 26 - 32); довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2013 року (а.с. 33), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с.34 - 46), підсумковою відомістю за грудень 2013 року (а.с. 47 - 59).

Факт оплати виконаних робіт підтверджений рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та виписками по банківським операціям. По взаємовідносинам з ТОВ В«Енерготех-КомВ» були оформлені видаткові накладні, податкові накладні.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ.

Апеляційний суд зазначає, що акт перевірки не містить посилань на порушення порядку оформлення зазначених первинних документів. Ці документи, будучи первинними документами та підстави формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені у відповідності до приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88.. Контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять ці документи, не відповідає дійсності, а також що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства.

В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган посилається на акт ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 15.05.2014 року № 498/23- 54-22-03-07/38313556, про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ В«Енерготех-КомВ» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2013 року по 31.03.2014 року.

Однак апеляційний суд зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить лише про відсутність факту проведення такої звірки. Доказом порушень податкового законодавства такий акт не є.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак висновків Миколаївського окружного адміністративного суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин