Ухвала

від 17.12.2015 по справі 820/7831/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р.Справа № 820/7831/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015р. по справі № 820/7831/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь"

до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 21.07.2015 року: №0000572200, №0000592200, №0000582200, №0000602200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015р. позов задоволено.

Відповідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 17.12.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" має статус юридичної особи, зареєстровано реєстраційною службою Вовчанського районного управління юстиції Харківської області 12.01.2001 року, що підтверджується довідкою з головного управління статистики у Харківській області від 28.02.2014 року №06/3-11/1029 (а.с. 157 т. 2), перебуває на обліку у Вовчанській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області як платник податків.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Вовчанською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №10/22-31235456 від 25.06.2015 року (а.с. 22-61 т. 1).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновки про порушення позивачем приписів: п.п. 14.1.36, п.п.14.1.41, п.п.14.1.34, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п.138.4, п.138.6-138-9 п.п. 138.10.2, п.п.138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст. 138, ст. 146, п.п.153.2.6 п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року на загальну суму 7363457 грн.; п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 889997 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 47110 грн., за квітень 2014 року в сумі 116 грн., за серпень 2014 року в сумі 182808 грн., за вересень 2014 року в сумі 659963 грн.; п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення по податку на додану вартість на суму 210466 грн.

В порушення п.200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України підприємством завищено рядок 24 у сумі 1334996 грн. завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду заявленого в податковій декларації та занижено значення р.23, 23.2 декларації д ПДВ на суму 1334996 грн., в результаті чого зменшується сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 1334996 грн., збільшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в сумі 1334996 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 року: №0000572200, №0000592200, №0000582200, №0000602200 (а.с.73-76 т. 1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а отже, заниження суми сплати податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами у перевіряємому періоді, щодо яких податковими органами встановлені порушення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (продавець) та ПП "Симос" (покупець) укладено договір купівлі - продажу №32 від 03.10.2014 року, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийнять і сплатити товар: цукор пісок врожаю 2014 року відповідно до видаткових накладних, а також наданих рахунків-фактури (а.с. 86-87 т. 1).

Відповідно до п.2.6 даного договору відвантаження та вивіз товару здійснюється за рахунок покупця.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив ПП "Симос" вищезазначений цукор пісок, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 88-95, т.1).

Також у ході виконання договору позивач виписав податкові накладні, на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПП "Симос" (а.с. 96-97, т.1).

Окрім того, позивачем виставлено рахунок № 78 від 03.10.2014 року на оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей (а.с. 98).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за податковими накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у видаткових накладних та рахунку.

Надана позивачем виписка по банківському рахунку з відміткою банківської установи (а.с. 100-101, т.1), засвідчує факт виконання ПП "Симос" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату контрагентом позивача та набуття позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів від позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем доведено продаж цукру - піску ПП "Симос", оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704). Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненими господарськими операціями документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про те, що позивачем порушено приписи п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України у зв'язку з відсутністю товарно - транспортних накладних, а ті які наявні оформлені неналежним чином, спростовуються наявними у матеріалах спрвви доказами.

Так, згідно укладеного позивачем із ПП "Симос" договору купівлі-продажу, відвантаження та вивіз цукру-піску здійснювався покупцем, тобто на замовлення ПП "Симос".

Позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні (а.с. 172-179 т. 2) по вказаним взаємовідносинам, які підтверджують рух придбаного ПП "Симос" товару у позивача, вказані товарно-транспортні накладні оформлені належним чином.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії довіреності (а.с. 99, т.1) встановлено, що в ній вказано посаду, прізвище та ініціали особи зі сторони покупця, відповідальної за здійснення господарської операції.

Також, в акті перевірки перевіряючи посилаються на порушення позивачем положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", проте, колегія суддів зауважує, що з приписів даного Закону вбачається, що його дія поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

Таким чином, посилання контролюючого органу на вищевказаний ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки в перевіряємому періоді ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" не надавало своїм контрагентам транспортно-експедиційні послуги.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на той факт, що у відношенні посадових осіб контрагента позивача ПП "СИМОС" ведеться досудове розслідування, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відсутні обвинувальні вироки судів щодо причетності посадових осіб контрагента позивача до порушень діючого законодавства України.

Щодо висновку контролюючого органу про завищення задекларованих ТОВ СП "Білий Колодязь" показників у рядку 05.1 податкової Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 5803457 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (покупець) і ПП "ТОП-ТЕХ" (продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів №15-08/1 від 15.08.2014 року (а.с. 102-108, т.1).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити за нафтопродукти: мазут М 100 на базисі поставки, в кількості, в асортименті, цінам та строкам поставки відповідно до умов договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов укладеного договору ПП "ТОП-ТЕХ" поставлено позивачу нафтопродукти: мазут М 100, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 109-111, т.2).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПП "ТОП-ТЕХ" податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 112-114, т.1).

Окрім того, ПП "ТОП-ТЕХ" виставлено рахунок № 4 від 17.08.2014 року на оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей (а.с. 115, т.1).

Відповідно до пункту 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності

Підтверджуючи факт транспортування нафтопродуктів позивач надав товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (нафтопродукт) (а.с. 118-123, т. 1).

Крім того, між позивачем (покупець) і ТОВ "КОМПОТЕРМ ПЛЮС" (продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів №01/2014 від 20.08.2014 року (а.с. 124-128 т. 1)

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити за нафтопродукти.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи накладні (а.с. 129-149, т.1).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПП "ТОП-ТЕХ" податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 150-165, т.1).

На підтвердження факту транспортування нафтопродуктів позивач надав товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (нафтопродукт) (а.с. 187-207, т. 1).

На підставі первинних бухгалтерських документів, які складені у відповідності із нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та які не мають дефектів форми, змісту або походження, які спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначена господарська операція була відображена в оборотно-сальдових відомостях по бухгалтерським рахункам 203 "Паливо", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 641 "Розрахунки по податках" (а.с. 151 т. 2).

Отриманий мазут оприбуткований за даними складського обліку у серпні, вересні 2014 року, що підтверджується звітом про витрати палива та матеріальним звітом (а.с. 131-150 т. 2).

З матеріалів справи також встановлено, що ФОП ОСОБА_2, згідно рахунку-фактури від 20.08.2014 року №СФ-20/08 (а.с. 128 т. 2) реалізував для ТОВ СП "Білий Колодязь" один токарний патрон діаметром 250 мм на загальну суму 3000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивачем надано до матеріалів справи накладну, податкову накладну, рахунок-фактури, банківські виписки (а.с. 126-130 т. 2).

Щодо доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки про те, що господарська діяльність ТОВ "Стартал Технолоджи" має ознаки нереальності здійснення, колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ "Стартал Технолоджи" згідно рахунку на оплату №114/07-14 від 14.07.2014 року реалізував ТОВ СП "Білий Колодязь" спирт етиловий 96,6% в кількості 20 л. на загальну суму 1600 гри., в т.ч. ПДВ - 266,67 грн. (а.с. 210, т.1).

Підтвердженням фактичного здійснення операції є первинні документи: накладна №303 від 16.07.2014 року на суму 1600 грн., в т.ч. ПДВ - 266,67 грн., податкова накладна №43 від 16.07.14 року, рахунок на оплату від 14.07.2014 року №114/07-14 а.с. 208-210(т. 1).

Зазначена господарська операція відображена в оборотно-сальдових відомостях по бухгалтерським рахункам 209 "Інші матеріали", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 641 "Розрахунки по податках".

Отриманий спирт оприбуткований за даними складського обліку у липні 2014 року та використаний в подальшому у виробничих цілях, що підтверджується даними складського обліку.

Виходячи з наведеного, позивач керуючись нормами п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 та на підставі ст. 138 Податкового кодексу України правомірно відніс суму 1333 грн. на витрати виробництва та врахував цю суму у показнику рядка 05.1 податкової Декларації з податку на прибуток за 2014 рік "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" (а.с. 79-84 т. 1).

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ ВКП "Мотор агро" (постачальник) укладено договір поставки №92 від 17.02.2014 року (а.с. 213-214 т. 1).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю товар в асортименті, кількості та ціні, визначених в підписаних сторонами видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором

На підставі укладеного договору поставки від 17.02.14 року №92 ТОВ ВКП "Мотор агро" поставив запасні частини, а в подальшому між даними сторонами укладено договір послуг з ремонту від 17.02.14 року №7-Р (а.с. 211-212 т. 1), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку виконати роботи з капітального ремонту двигунів, КПП, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підтвердженням фактичного здійснення операції позивачем надано: накладні податкові накладні, рахунки на оплату та банківські виписки, товарно - транспортні накладними (а. с. 215-250 т. 1, а.с. 1-117 т. 2).

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Брон-Плюс" (постачальник) укладено договір поставки №16/12/14-2 від 16.12.2014 р., відповідно до якого ТОВ "Брон-Плюс" поставив вугілля марки АО фракція 25-50 в кількості 900 т на загальну суму 278000 грн., в т.ч. ПДВ - 46333,33 грн. (т. 2 а.с. 118 -119).

На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивачем надано до матеріалів справи: залізничні накладні, накладні, податкові накладні, виписки з банку (а.с. 120-125 т. 2).

На підставі первинних бухгалтерських документів, які складені у відповідності із нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та які не мають дефектів форми, змісту або походження, які спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначена господарська операція була відображена в оборотно-сальдових відомостях по бухгалтерським рахункам 203 "Паливо", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 641 "Розрахунки по податках" у січні 2015 року.

Всі товари, які отримані позивачем від вищевказаних контрагентів належним чином оприбутковані та використані позивачем в господарській діяльності.

Керуючись нормами п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 та на підставі ст. 138 Податкового кодексу України ТОВ СП "Білий Колодязь" правомірно відніс суми на витрати виробництва та врахував ці суми у показнику рядка 05.1 податкової Декларації з податку на прибуток за 2014 рік "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)".

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про те, що з боку ТОВ СП "Білий Колодязь" відсутні порушення податкового законодавства в ході визначення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2014 рік, а тому, податкове повідомлення - рішення №0000602200 від 21.07.2015 року на суму 7363457,00 грн., яке прийнято відповідачем на підставі хибного висновку перевірки щодо завищення від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року на загальну суму 7363457 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки контролюючий орган посилався на той факт, що позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами, у яких відсутня реальність здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини ТОВ СП "Білий Колодязь" з ТОВ ВПК "Мотор агро", ТОВ "Стартал Технолоджи", ПП "ТОП-ТЕХ", ТОВ "КОМПОТЕРМ ПЛЮС", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Брон-Плюс", оформлені необхідними первинними бухгалтерськими документами, про що зазначалося вище, мали реальний характер та призвели до відповідних змін в майновому стані позивача, який зокрема був кінцевим споживачем придбаних товарів у контрагентів.

З приводу подвійного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

В серпні 2014 року до декларації з ПДВ за серпень 2014 року включено до податкового кредиту податкову накладну №58 від 11.04.2014 р. на суму 699,72 грн., в.т.ч. ПДВ-116,62 грн., а також вдруге помилково оригінал такої самої податкової накладної № 58 від 11.04.2014 року на суму 699,72 грн., в.т.ч. ПДВ-116,62 грн. включено до декларації з ПДВ за грудень 2014 року.

В свою чергу, сплати ПДВ до бюджету не виникало, оскільки результат декларації був від'ємним (а.с. 3 т. 3).

В жовтні 2014 року до декларації з ПДВ за жовтень 2014 року включено до податкового кредиту податкову накладну № 136/2 від 10.10.2014 року на суму 3600,00 грн. в т. ч. ПДВ-600,00 грн., податкову накладну № 70/2 від 07.10.2014 року на суму 3600,00 грн. в т. ч. ПДВ-600,00 грн., податкову накладну № 3/2 від 03.10.2014 року на суму 3600,00 грн. в т. ч. ПДВ 600,00 грн., а також вдруге помилково оригінал такої самої податкової накладної № 136/2 від 10.10.2014 року на суму 3600,00 грн. в т. ч. ПДВ-600,00 грн., податкову накладну № 70/2 від 07.10.2014 року на суму 3600,00 грн. в т. ч. ПДВ-600,00 грн., податкову накладну № 3/2 від 03.10.2014 року на суму 3600,00 грн. в т. ч. ПДВ - 600,00 грн. включено до декларації по ПДВ за грудень 2014 року.

Сплати ПДВ до бюджету не виникало, оскільки результат декларації був від'ємним (а.с. 4-9 т. 3).

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що дана помилка при заповненні податкової звітності не вплинула на розрахунки із бюджетом або на визначення розміру від'ємного значення.

Також, колегія суддів звертає увагу, що помилкове зазначення позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних податкових накладних: № 58 від 11.04.2014 року, № 136/2 від 10.10.2014 року, № 70/2 від 07.10.2014 року, № 3/2 від 03.10.2014 року не позбавляє ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" прав на податковий кредит та не є підставою для висновку про заниження суми грошового зобов'язання, оскільки підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є саме податкова накладна.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вовчанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області відстрочено сплату судового збору в розмірі 5359 грн. 20 коп. до ухвалення судового рішення по даній справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015р. по справі № 820/7831/15 залишити без змін.

Стягнути судовий збір в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_1 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2015 р.