Рішення

від 23.12.2015 по справі 328/4479/15-ц

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 328/4479/15-ц

23.12.2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 грудня 2015 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Гавілей М.М.

при секретарі: Корольковій К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою.

Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним: чоловік позивача ОСОБА_3, паспорт серії СЮ 331925, виданий 10.12.2013 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом 2006-2009 року під розписку позичив громадянину України, ОСОБА_2, паспорт серії СВ 119166, виданий 13.01.2002 року грошові кошти у розмірі 16700 доларів США (еквівалент 398154,10 грн). Згідно розписок: від 09.12.2006 року - 3000 доларів США; від 19.02.2007 року - 2000 доларів США; від 09.03.2007 року - 500 доларів США; від 11.04.2007 року - 1000 доларів США; від 20.04.2007 року - 1000 доларів США; від 11.05.2007 року- 1000 доларів США; від 01.08.2007 року - 1200 доларів США; від 26.11.2007 року - 4000 доларів США; від 15.04.2008 року - 2000 доларів США; від 02.07.2008 року - 1000 доларів США., загалом на суму 16700 доларів США.

23.09.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір уступки права вимоги, згідно якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги згідно вищезазначених розписок.

Позивач також вказала, що первісний кредитор ОСОБА_3 неодноразово виїздив до відповідача за адресою проживання із вимогою про повернення суми боргу, але боржник ухилявся від повернення всієї суми позики. Згідно розписок було повернуто лише 4970 доларів США.

До теперішнього часу відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав. З поверненням боргу відповідач зволікає, що свідчить про небажання повертати борг.

На теперішній час загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 11730 доларів США, що еквівалентно 279661,53 грн. за курсом НБУ станом на 02.12.2015 року.

У зв'язку з тим, що відповідач тривалий час не бажає врегулювати спір мирним шляхом, позивач змушена звернутися до суду.

В судове засідання позивач не з'явилась, згідно наданої заяви позов підтримує, просить суд розглянути справу у її відсутність в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать розписка про вручення судової повістки. Зі згоди позивача, суд розглядає справу відповідно до положення глави 8 ст. 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_3 надав у борг відповідачу ОСОБА_2, грошові кошти у розмірі 16700 доларів США згідно письмових розписок: від 09.12.2006 року - 3000 доларів США; від 19.02.2007 року - 2000 доларів США; від 09.03.2007 року - 500 доларів США; від 11.04.2007 року - 1000 доларів США; від 20.04.2007 року - 1000 доларів США; від 11.05.2007 року - 1000 доларів США; від 01.08.2007 року - 1200 доларів США; від 26.11.2007 року - 4000 доларів США; від 15.04.2008 року - 2000 доларів США; від 02.07.2008 року - 1000 доларів США, на загальну суму 16700 доларів США.

23.09.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір уступки права вимоги, згідно якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги згідно вищезазначених розписок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст.514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

01.11.2015 року позивач направила відповідачу повідомлення про відступлення ОСОБА_3 право вимоги на зазначену заборгованість, про обовязок сплатити кошти новому кредитору.

Внаслідок укладення зазначеного договору відступлення права вимоги, позивач стала стороною за договором позики, новим кредитором.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс 13, зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Наявність оригіналу розписки у кредитора свідчить про існування не виконаного зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі N 6-24цс12).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, ним було частково повернуто борг в сумі 4970 доларів США, від повернення залишку заборгованості в сумі 11730 доларів США ухиляється.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості за договором позики на користь позивача підлягають задоволенню.

Крім того, згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Такими випадками є ст. 193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у ст. 1048 ЦК України, та при застосуванні ст. 625 ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-79 цс 14 від 2 липня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Пленум Верховного Суду України у п. 14 своєї постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. У звязку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Розписки не містять в собі умови, з якої можливо б було стверджувати, що сторони визначили курс валют у випадку невиконання боржником своїх зобовязань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 11730 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.12.2015 року (1 долар США - 23,15 грн., що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту НБУ) становить 271549,50 грн.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2796,62 грн. згідно квитанцій №1 від 03.12.2015 року, від 07.12.2015 року.

Враховуючи положення абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року N 10, порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону N 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Так, з відповідача на користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2796,62 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 516,526, 530, 610, 611,1046-1050 ЦК України, ст. ст.11, 15, 88, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 11730 доларів США, що еквівалентно 271549,50 грн. за курсом НБУ станом на 23.12.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2796,62 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Токмацьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через Токмацький районний суд шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги з дня його проголошення.

Суддя /підпис/ з оригіналом згідно

Суддя Токмацького районного суду

Запорізької області ОСОБА_4