Рішення

від 14.12.2015 по справі 521/20282/14-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/20282/14-ц

Провадження № 2/521/1286/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

18 листопада 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, який в подальшому уточнив, та зазначені уточнення прийняті судом, згідно якого просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму боргу в загальному розмірі 628 917,89 грн., що складається з: суми основного боргу - 384 931,50 грн., відсотків за користування грошовими коштами - 117 847,20 грн., 2% пені за прострочення повернення позики 56010,17 грн., 3% річних - 6021,96 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що 01 лютого 2014 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики, відповідно до якого, відповідач отримала від позивача грошові кошти у розмірі 14 500 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.03.2015 року складає 384 931,50 грн., строком до 01.09.2014 року, із сплатою 3% від суми позики щомісяця. Позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення боргу, проте відповідачем вказана вимога залишена без відповіді. В обумовлений сторонами строк відповідач суму боргу не повернула, в зв'язку з чим позивач, з урахуванням наданих до суду та прийнятих уточнень до позовної заяви, просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 628 917,89 грн., в т.ч. сума основного боргу - 384931,50 грн., сума боргу відсоткових за користування грошовими коштами - 117847,20 грн., 2% пені за прострочення повернення позики - 56010,17 грн., 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України - 6021,96 грн., сума інфляційних витрат за період прострочення повернення позики - 64107,06 грн., а також судові витрати в розмірі 3654,00 грн.

20 квітня 2015 року Малиновський районний суд м.Одеси позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики на загальну суму 628 917,89 грн. 89 коп., що складається з: суми основного боргу - 384 931,50 грн. 50 коп., суми боргу відсоткових за користування грошовими коштами - 117 847,20 грн. 20 коп., 2% пені за прострочення повернення позики - 56 010,17 грн. 17 коп., 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України - 6 021,96 грн. 96 коп., сума інфляційних витрат за період прострочення повернення позики - 64 107,06 грн.06 коп.та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 3 654,00 гривні 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 13 листопада 2015 року заочне рішення від 20 квітня 2015 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному прядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на обставинах які викладені в позовної заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні, позов визнали частково, заперечували проти розрахунків зазначених у позовної заяві та стягнення на користь позивача 3% річних, оскільки договором встановлено інший розмір процентів,а саме 2%.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо визначення та оцінки правовідносин сторін, позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, 01 лютого 2014 року уклав з відповідачем - ОСОБА_2 договір позики грошових коштів. Даний договір позики оформлений розпискою.

За умовами укладеного між позивачем та відповідачем договором позики, позивач передав останній в борг грошові кошти в сумі 14 500 євро, що станом на 04.03.2015 року складає 384 931,50 грн.

Вказану грошову суму відповідач отримала від позивача та видала розписку в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується змістом розписки.

Зі свого боку, відповідач зобов'язувалася згідно умов договору позики повернути позивачу суму боргу у строк не пізніше 01.09.2014 року та сплачувати за весь час фактичного користування коштами відсотки в розмірі 3% річних від суми позики щомісяця.

Окрім того, умовами укладеного між сторонами договору позики також закріплено, що якщо позичальник своєчасно не поверне грошей, він зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку 2% від простроченої суми за кожний день прострочення.

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач суму боргу в обумовлений договором строк не повернула.

Як зазначила відповідачка у судовому засіданні вона не заперечує, що 01.02.2014 року отримала від позивача 14 500 євро.

Відповідно ч.1 ст.61 ЦПК України,обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідністю з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 610 ЦПК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідністю зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається, з розписки від 01.02.2014 року, за прострочення повернення суми грошових коштів позичальник сплачує позикодавцеві пеню з розрахунку 2% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку заборгованості, який прийнято судом, борг відповідача перед позивачем складає заборгованість за договором позики на загальну суму 412 908,21 грн., що в своє чергу складається з: суми основного боргу - 330 165 грн., суми боргу відсоткових за користування грошовими коштами - 12 045,72 грн., 2% пені за прострочення повернення позики - 4 178,79 грн., суми інфляційних витрат за період прострочення повернення позики - 64 107,06 грн., відшкодування судових витрат, понесених позивачем - 2411,64 грн.

Станом на 20.04.2015р. офіційний курс гривні до євро складав І євро = 22,77 грн.

Тому сума основного боргу 14500 євро х 22,77 грн. = 330 165 грн.

Строк користування грошовими коштами склав з 01.02.2014р. по день ухвалення рішення по 20.04.2015р. = 444 дні.

3% від 330 165 грн. = 9904,95 грн. на рік (тобто, за 365 днів).

9904,95грн. / 365 днів = 27.13 грн. на 1 день.

Строк користування коштами склав 444 дні.

Тому 444 дні х 27,13 грн. = 12045,72грн.

Строк прострочення платежу складає з 02.09.2014р. до 20.04.2015р.- 231 день.

2% від 330 165 грн. = 6603,3 грн. на рік.

6603,3 грн./365 днів = 18,09 грн. за 1 день.

Тому 2% пені за прострочення повернення позики мало складати 18,09 грн. х 231 день = 4178,79 грн.

Інфляційні витрати за період прострочення повернення позики складає 64 107,06 грн.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 412 908,21 грн.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 4 цієї статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно п. 27 зазначеної Постанови, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст. 58, 59 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи принцип обов'язковості виконання зобов'язання, принцип недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, суд задовольняє позов частково, стягує з відповідача на користь позивача грошові кошти за договором позики.

Окрім того, згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача також слід стягнути судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2411,64 грн.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 525, 526, 536, 549, 610, 611, 625, 629, 1046, 1049, 1050,1166 ЦК України, ст.ст.10, 11, 61, 88, 169, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 24.01.1997 року) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість за договором позики на загальну суму 412908,21 грн., та складатися з: суми основного боргу - 330 165 грн., суми боргу відсоткових за користування грошовими коштами - 12 045,72 грн., 2% пені за прострочення повернення позики - 4 178,79 грн., суми інфляційних витрат за період [прострочення повернення позики - 64 107,06 грн., відшкодування судових витрат, [понесених позивачем - 2411,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 24.01.1997 року) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 2411,64 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні, з дня отримання копії заочного рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ