Рішення

від 10.12.2015 по справі 910/15045/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015Справа №910/15045/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус»

про солідарне стягнення 170 553,82 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Самокиша В.Ю. - по дов. № 23-12/14-34 від 23.12.2014

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

від відповідача-3 Купер М.В. - по дов. № б/н від 29.10.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй», Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус» про солідарне стягнення 170 553,82 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № L1282-10/07 від 31.10.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/15045/14 від 05.11.2014 частково задоволені позовні вимоги та стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй», Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус» 47 180,53 грн. боргу та 943,50 грн. судових витрат; в частині солідарного стягнення суми боргу в розмірі 123 373,29 грн. провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/15045/14 від 21.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва № 910/15045/14 від 05.11.2014 змінено та в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення 47 180,53 грн. боргу та 943,50 грн. судових витрат відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/15045/14 від 03.11.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі № 910/15045/14 в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус» заборгованості в розмірі 123 373,29 грн. залишено без змін, а в іншій частині скасовано та у скасованій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/10168/13 були отримані Господарським судом міста Києва 12.11.2015 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15045/14 від 13.11.2015 справу призначено до розгляду на 26.11.2015.

Позивачем 26.11.2015 до відділу діловодства суду, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить :

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» (як солідарного поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус») заборгованість за договором фінансового лізингу в розмірі 170 553,82 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» (як солідарного поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус») заборгованість за договором фінансового лізингу в розмірі 170 553,82 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус» 47 180,53 грн. заборгованості за договором.

Відповідач-3 у поданому 26.11.2015 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача поширюється загальні положення про купівлю продаж. Згідно зі ст. 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. Відповідачем-3 на вимогу позивача було повернуто транспортні засоби, які були предметом укладеного договору фінансового лізингу. Так, 28.03.2013 позивачу на підставі акту повернення предмету лізингу було повернуто транспортний засіб. Частина 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. А згідно із частиною 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 6.3. договору сторони встановили право лізингодавця у разі одностороннього розірвання договору лізингодавцем має право утримувати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за договором. Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ «УкрБус» і відповідно відсутність права вимагати його оплати. Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, вважає безпідставними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15045/14 від 26.11.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів 1 та 2 та невиконанням сторонами вимог ухвали від 13.11.2015, розгляд справи був відкладений на 10.12.2015.

Позивачем 02.12.2015 до відділу діловодства суду подано заперечення на відзив відповідача-3.

Позивачем 08.12.2015 подано до відділу діловодства суду пояснення.

Відповідачем-3 до відділу діловодства суду 08.12.2015 подано відзив, в якому заперечує проти заяви позивача про зміну предмету позову посилаючись на те, що 31.10.2007 з метою забезпечення виконання зобов'язання лізингоодержувача позивачем з ПАТ «Бетон Нова» та ТОВ «Централь - Строй» укладено 2 різних договори поруки. Норми закону, якими врегульована порука не містить положення щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності. За таких обставин кредитор керуючись 543 Цивільного кодексу України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором. У справі, яка розглядається, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники, хоча і за порушення умов одного й того ж кредитного договору. Враховуючи викладене, а також те, що ні норми закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ст. 554 ЦК України відсутні, тому позивач заявою про зміну предмету позову також і об'єднує в позовній заяві кілька вимог.

Відповідачі 1 та 2 в судове засідання 10.12.2015 не з'явились, вимог ухвал суду від 13.11.2015 та від 26.11.2015 не виконали.

Відповідачі 1 та 2 належним чином повідомлені про час і місце проведення засідання господарського суду за огляду на наступне

Згідно з ч. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості або відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в мережі Інтернет про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту (передбачають здійснення відправлення ухвали суду за адресою, що значиться в ЄДРЮОП або за іншою адресою).

Місцезнаходженням відповідачів 1 та 2 є м. Донецьк та м. Дебальцеве, тобто на території проведення АТО.

Неможливість здійснення поштового відправлення у м. Донецьк підтверджується листом УДППЗ «Укрпошта» Київська міська дирекція № 50-06/668 від 07.09.2015.

За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

У відповідності до згаданого листа № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 судом було розміщено інформацію про засідання, яке має відбутись 10.12.2015 на сторінці Господарського суду міста Києва, що підтверджується відповідною роздруківкою.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів 1 та 2.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-3, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрБус» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № L1282-10/07 (далі - договір лізингу).

Відповідно до п. 1.1 договору лізингу лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач-3 в порушення умов договору лізингу не сплатив лізингові платежі у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 170 553,82 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно специфікації, яка є додатком № 2 до договору лізингу предметом лізингу є автобус King Long XMQ6127C, 2007 р.в., вартістю 745 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 додатку № 4 до договору лізингу приймання та передача предмета лізингу оформлюється актом приймання-передачі за формою наведеною в додатку № 3 до договору.

Згідно акту приймання-передачі б/н від 13.08.2008 лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у власність предмет лізингу - автобус King Long XMQ6127C, 2007 р.в., № шасі LA6R1ESE88B201001.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п. 5.3 договору лізингу, в редакції угоди про внесення змін від 01.11.2011, лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 30 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. Загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

У разі неотримання рахунку лізингодавця до 25 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Згідно з п. 4.1, 4.2. договору лізингу лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Додаток № 1 до договору лізингу є Графіком платежів.

Угодами про внесення змін до договору лізингу від 01.03.2009, від 01.04.2010, від 02.07.2010, від 01.10.2010, від 01.03.2011, від 01.11.2011 вносились змини до Графіку викладаючи редакцію додатку № 1 в новій редакціях.

Відповідно до п. 5.3 додатку № 4 до договору лізингу лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Згідно з п. 5.4. додатку № 4 до договору лізингу лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач-3 в порушення умов договору лізингу належним чином не виконав свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в загальному розмірі 170 553,82 грн.

Разом з цим, матеріали справи свідчать, що 31.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) та Приватним акціонерним товариством «Бетон Нова» (поручитель) укладено договір поруки № б/н (далі - договір поруки-1).

Також 31.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» укладено договір поруки № б/н (далі - договір поруки-2).

Відповідно до п. 1.2. договорів поруки сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають з договору лізингу (№ L1282-10/07 від 31.10.2007), включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові платежі та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу, а також інші умови договору лізингу в повному обсязі.

Згідно з п. 2.1. договорів поруки сторони договору визначили, що у випадку невиконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань за договором лізингу (№ L1282-10/07 від 31.10.2007), поручитель несе солідарну відповідальність перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

Відповідно до п. 3.1. договорів поруки у випадку невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань по договору лізингу, поручитель і лізингоодержувач несуть солідарну відповідальність перед лізингодавцем на всю суму заборгованості, встановлену на моменту подання позовної вимоги, у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Пунктами 2.4. договорів поруки визначено, що у випадку невиконання лізингоодержувачем боргових зобов'язань перед лізингодавцем за договором лізингу, лізингодавець має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Згідно з п. 2.6. договорів поруки обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від лізингодавця відповідної вимог. така вимога вважаться отриманою поручителем, якщо лізингодавець надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 07.05.2014 направив відповідачу-1 вимогу № 608-04/2014 від 05.05.2014 та направив відповідачу-2 вимоги № 609-04/2014 від 05.05.2014 та № 610-04/2014 від 05.05.2014, в яких вимагав перерахувати заборгованість в розмірі 1 774 341,00 грн. солідарних зобов'язань протягом 3 (трьох) днів від дня пред'явлення вимоги.

Факт надсилання позивачем відповідачу-1 вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист 0100117552971 та фіскальним чеком № 2521 від 07.05.2014.

Підтвердженням надсилання вимоги відповідачу-2 є описи вкладення у цінний лист №№ 0100113881610, 0100113881628 та фіскальні чеки №№ 2516, 2517 від 07.05.2014 відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-44/18705-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 5011-44/18705-2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» визнано конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус» на суму 1 313 833,49 грн., включаючи зобов`язання за договором фінансового лізингу № LC1282-10/07 від 31.10.2007 в розмірі 123 373,29 грн.

Відповідно до п. 55 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство» у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У зв`язку із встановленими обставинами, Вищий господарський суд України в постанові № 910/15045/14 від 03.11.2015 дійшов висновку, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 правомірно на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБуд» в розмірі 123 373,29 грн.

Разом з цим, Вищий господарський суд України не погодився із висновками судів про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення разом з Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрБус» з Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» на користь позивача заборгованості за договором в розмірі 123 373,29 грн., оскільки справа про банкрутство відкрита щодо відповідача-3, а тому позовні вимоги до відповідача-1 та відповідача-2, як поручителів в частині солідарного стягнення 123 373,29 грн., слід розглядати по суті, у зв`язку із відсутністю підстав для припинення провадження по відношенню до них.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

За ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Якщо ж зобов`язання забезпечується кількома поручителями, які надали поруку за різними договорами поруки, то останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. У такому випадку кредитор має право пред`явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору (постанова Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі № 6-35цс15).

Отже відповідач-1 та відповідач-2 не є солідарними боржниками між собою, проте кожен з них є солідарним боржником разом з Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрБус» та вимоги позивача мають бути розглянуті по відношенню до кожного з поручителів солідарно з боржником.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що порушені відповідачем-3 зобов'язання за договором лізингу солідарними з відповідачем-3 боржниками - відповідачами 1 та 2 також не виконано.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі 1 та 2 мають відповідати перед позивачем, як солідарні боржники з відповідачем-3, по сплаті лізингових платежів в розмірі 170 553,82 грн., тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, з приводу заявлених позивачем вимог до відповідача-3 в сумі 123 373,29 грн., що входять до суми 170 553,82 грн. у даній справі, вже є рішення про їх визнання по відношенню до відповідача-3, що викладено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 5011-44/18705-2012.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає, що конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а поточні кредитори - це кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 1 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи сума боргу по лізинговим платежам в розмірі 47 180,53 грн. (170 553,82 грн. - 123 373,29 грн.) позивачем було нараховано після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача-3, а тому позивач є поточним кредитором по відношенню до відповідача-3 на суму 47 180,53 грн.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» також встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Отже, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства (аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі 3-71гс12).

Оскільки, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів, а зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача-3, і є поточними вимогами, тому мораторій на них не поширюються.

Згідно із приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поточні вимоги кредиторів, що виникли під час провадження у справі про банкрутство боржника розглядаються господарським судом, що здійснює провадження у справі про банкрутство, після визнання боржника банкрутом.

Відповідно до п. 8.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийняті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача-3 суми боргу в розмірі 47 180,53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивачем при подачі заяви про зміну предмету позову, яка ще і є заявою про збільшення розміру позовних вимог, не було сплачено судовий збір, тому у відповідності до Закону України «Про судовий збір» та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, не доплачений судовий збір підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Судовий збір за розгляд позовних вимог, апеляційної скарги та касаційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» (84791, Донецька область, м. Дебальцево, смт. Миронівський, вул. Радянська, 42, код ЄДРПОУ 32406629), як солідарного поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу № L1282-10/07 від 31.10.2007 в розмірі 170 553 (сто сімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 82 коп., 2 558 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 31 коп. судового збору за розгляд позовних вимог, 616 (шістсот шістнадцять) грн. 86 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 835 (вісімсот тридцять п'ять) 71 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» (83023, м. Донецьк, вул. Автотранспортників, 4, код ЄДРПОУ 32281938), як солідарного поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу № L1282-10/07 від 31.10.2007 в розмірі 170 553 (сто сімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 82 коп., 2 558 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 31 коп. судового збору за розгляд позовних вимог, 616 (шістсот шістнадцять) грн. 86 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 835 (вісімсот тридцять п'ять) 71 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус» (04119, м. Київ, вул. Якіра, 13-б, код ЄДРПОУ 34926028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу № L1282-10/07 від 31.10.2007 в розмірі 47 180 (сорок сім тисяч сто вісімдесят) грн. 53 коп., 707 (сімсот сім) грн. 71 коп. судового збору за розгляд позовних вимог, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 32 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 1 451 (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна) грн. 56 коп. судового збору.

Повне рішення складено 17.12.2015.

Суддя В.В.Сівакова