Рішення

від 14.12.2015 по справі 916/4177/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2015 р.Справа № 916/4177/15

За позовом: Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Сіті";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 21 035, 91 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Кришталевич Е.Г. - довіреність від 07.11.2014р;

від відповідача: Мельніченко Ю.А. - довіреність від 26.10.2015р.;

від третьої особи: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Приватна організація „Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Сіті", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 21 035, 91 грн., з яких 14 400,00 грн. основного боргу, 3 743,51 грн. інфляційних втрат; 205,65 грн. 3 % річних; 2 686,75 грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №ТРЦ-19/06/13 від 01.06.2013р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати винагороди за публічне виконання творів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2015р. порушено провадження у справі № 916/4177/15 із призначенням розгляду в засіданні суду 16.11.2015р.

03.11.2015р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.30-34), згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

У поданому відзиві відповідач зазначає, що ним 05.10.2014р. на адресу позивача було надіслано лист про припинення використання творів та бажання розірвати договір, а також стверджує про отримання позивачем вказаного листа 10.11.2014р.

Відтак, відповідач вважає, що, оскільки позивач у відповідності до умов вищевказаного договору був належним чином повідомлений про припинення використання творів, він не має права вимагати сплати винагороди за цей період.

Водночас, відповідач в якості підтвердження припинення ним використання музичних творів вказує про укладення 01.09.2014р. з ФОП ОСОБА_1 субліцензійного договору № 0109/14 на використання музичних творів іншого репертуару.

Ухвалою суду від 23.11.2015р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. З врахуванням такого залучення та неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 09.12.2015р.

У судовому засіданні 09.12.2015р. представником позивача було надано письмові пояснення по справі (а.с.107-108), згідно яких останній наполягає на тому, що направлення відповідачем листа про припинення використання творів жодним чином не свідчать про припинення дії самого договору.

На думку позивача, укладений між ним та відповідачем договір №ТРЦ-19/06/13 від 01.06.2013р. є діючим до 31.05.2016р.

Обґрунтовуючи вказану позицію, позивач зазначає, що повідомлення про припинення дії договору відповідач повинен був направити позивачу протягом травня 2014р., чого зроблено ним не було.

Позивач вказує, що таке повідомлення було направлено 01.09.2014р., а отримано Приватною організацією „Українська ліга авторських і суміжних прав" 10.11.2014р., відтак вважає, що зазначені дії не відповідають умовам договору та не призводять до його припинення.

Вказаними поясненнями позивач в повному обсязі підтримує заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 09.12.2015р. представник позивача під час розгляду справи по суті підтримав заявлені позовні вимоги згідно поданого розрахунку (а.с.105-106) , наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи залишив вирішення спору на розсуд суду.

У засіданні суду 09.12.2015р. було оголошено перерву до 14.12.2015р.

У судове засідання 14.12.2015р. з'явилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередньому судовому засіданні.

Третя особа - Фізична особа-підприємцець ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, що підтверджується відповідною розпискою від 09.12.2015р. (а.с.122).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що були надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.1); у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч.3); вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч.4).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2013р. між Приватною організацією „Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наталка-Сіті" (Користувач) було укладено договір № ТРЦ-19/06/13 (а.с.15-17), відповідно до п. 2.1 якого Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі усіх необхідних майнових прав для використання творів, та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та закону.

Згідно п. 2.3 договору, Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місця за який здійснюється платіж , після чого надати УЛАСП акт про виплату роялті згідно п. 2.5 даного договору. Платіж за дні з яких складається залишок місця в якому укладено договір здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Приписами п. 3.3 договору сторони встановили, що Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення використання творів в закладах Користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Відповідно до п. 5.1, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2014р. , а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмову іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (п.5.2 договору).

Таким чином, суд доходить до висновку, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий ліцензійний договір.

Як свідчать матеріали справи, підписанням додатку № 2 (а.с.19) сторони погодили, що загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 1 200,00 грн., яка щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок ПО „УЛАСП" відповідно до умов договору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права" передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) це - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Як свідчать матеріали справи, 24.01.2011р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України було видане свідоцтво № 19/2011 (а.с.14) про облік ПО „Українська ліга авторських і суміжних прав" як організації колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і(або) суміжних прав, тобто на момент укладення спірного договору позивач набув відповідного статусу організації колективного управління.

Згідно зі ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 449 ЦК України об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.

В силу положень ст. 33 Закону України „Про авторське право і суміжні права" договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону "Про авторське право і суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

У п. 49.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що „надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди) та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління".

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення закону, господарський суд доходить висновку, що позивач як організація колективного управління майновими правами був наділений правом та необхідними повноваженнями на укладення спірного договору, за умовами якого ТОВ „Наталка-Сіті" набуло право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, зафіксованих у відеограмах виконань.

При цьому, суд зазначає, що умовами договору № 19/06/13 від 01.06.2013р. не визначено будь-яких обмежень щодо загального переліку або окремих об'єктів використання (музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань), в той час як в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують вилучення із управління ПО „Українська ліга авторських і суміжних прав" окремих творів.

Відповідно до п. 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта (якщо договір є чинним).

При цьому, у випадку припинення публічного виконання фонограм в закладах Користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору, відповідач як раз наділений правом на повідомлення позивача про існування цих обставин з метою припинення сплати погодженої суми винагороди. В протилежному випадку, невнесення плати за період невикористання об'єктів суміжних прав є порушенням зобов'язання.

У статті 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, саме на ТОВ „Наталка-Сіті" у випадку порушення зобов'язання щодо внесення роялті за час фактичного нездійснення публічного виконання фонограм у власних закладах покладається обов'язок вжиття всіх залежних від нього заходів щодо недопущення порушення, яким як раз і є повідомлення позивача про припинення використання об'єктів суміжних прав.

Тобто, умови договору цілком кореспондуються із положеннями ст. 614 ЦК України та надають ТОВ „Наталка-Сіті" належні умови для можливості захисту своїх прав та вибору способу поведінки у спірних правовідносинах. При цьому законодавство про авторське право та суміжні права не містить виключень щодо звільнення користувача від обов'язку внесення плати за користування об'єктами суміжних прав, наданого йому згідно умов чинного договору, у випадку його фактичного невикористання користувачем з залежних від останнього причин.

В будь-якому разі, невнесення плати за використання об'єкту суміжних прав за умови чинності відповідного ліцензійного договору є порушенням, передбаченим п. „а" ч. 1 ст. 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права".

В силу положень п. 2.3 договору № 19/06/13 від 01.06.2013р. Користувач зобов'язується перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП акт про виплату роялті згідно з п. 2.5 даного договору. Платіж за дні з яких складається залишок місяця, в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Як було зазначено вище по тексту рішення, сторонами було погоджено розмір щомісячної винагороди в розмірі 1200,00 грн. в додатку № 2 до договору.

З огляду на вищенаведені положення договору, позивачем за період з 01.06.2013р. по 01.09.2015р. було нараховано ТОВ „Наталка Сіті" до сплати винагороду за використання суміжних прав за 28 місяців на загальну суму 33 600 грн., яка була сплачена відповідачем частково лише за 16 місяців на суму 19 200 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним реєстром платіжних документів, сформованим станом на 09.09.2015р. (а.с.20-21), у зв'язку із чим позивачем до стягнення заявлено суму у розмірі 14 400 грн.

Вирішуючи питання про правомірність нарахування вказаної суми заборгованості, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому відповідно до ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Надаючи правову оцінку позиціям сторін щодо строку дії договору, суд вказує наступне.

Відповідно до п. 5.1, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2014р. , а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмову іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (п.5.2 договору).

Як встановлено судом, листом від 01.09.2014р. за вих. № 01/09 (а.с.38) позивач був повідомлений відповідачем про його намір у відповідності до умов п. 5.2 з 01.09.2014р. розірвати договір.

Вказаний лист було отримано Приватною організацією „Українська ліга авторських і суміжних прав" 10.11.2014р.

Таким чином, оскільки відповідач в порядку п. 5.2 договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1 договору дати (31.05.2014р.) не повідомляв позивача про намір припинення договору, то договір автоматично був продовжений до 31.05.2015р.

При цьому, оскільки жоден нормативний акт, а також умови договору, не забороняють користувачу повідомити про намір не продовжувати договірні відносини до спливу строку, зазначеному у п.5.2 договору, суд з урахуванням повідомлення відповідачем позивача про намір припинити договір шляхом направлення вищевказаного листа від 1.09.2014р., враховуючи принципи розумності, справедливості та добросовісності (ст.3 ЦК України), доходить до висновку про припинення дії договору у звязку із закінченням строку його дії 31.05.2015р.

Посилання відповідача на те, що він у відповідності до п. 3.3 договору листом від 01.09.2014р. повідомив позивача про припинення використання творів, а відтак останній не мав права вимагати сплати винагороди за цей період не приймається судом до уваги, оскільки спростовується змістом листа, адресованого позивачу (а.с.38), у якому містяться посилання на саме на п.5.2, а не на п.3.3 договору.Водночас, посилання відповідача на укладений 01.09.2014р. між ним та ФОП ОСОБА_1 субліцензійний договір, як на підтвердження припинення використання ним музичних творів згідно договору від 01.06.2013р., також не приймаються судом до уваги, оскільки, як було встановлено судом з пояснень представників сторін та третьої особи, відповідачем за договором від 01.09.2014р. взяті на себе інші зобов'язання по сплаті за використання творів іншого репертуару, що також не впливає на суть спору.

Таким чином, відповідач з урахуванням припинення дії договору з 01.06.2015р., за користування об'єктами суміжних прав був зобов'язаний щомісячно сплачувати на користь ПО „Українська ліга авторських і суміжних прав" погоджену сторонами винагороду в розмірі 1200 грн. на місяць до 31.05.2015р . включно.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за договором від 01.06.2013р. №ТРЦ-19/06/13 становить 9 600 грн. (28 800-19 200=9 600 (за період з жовтня 2014р. по травень 2015р.).

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання визначені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 3 частини першої, зазначеної статті встановлена сплата неустойки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.6 Договору від 01.06.2013р. № ТРЦ-19/06/13 сторони погодили що у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання по договору, Позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Суд при перевірці розрахунку пені (а.с.105), фактично, погоджується з ним, за виключенням суми, яка була нарахована за період з 26.04.2015р. по 01.09.2015р., оскільки позивачем не було враховано положення п.5 ст.254 ЦК України.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 1200.0 28.04.2015 - 27.08.2015 122 30.0000 % 0.164 %* 240.66 1200.0 28.08.2015 - 01.09.2015 5 27.0000 % 0.148 %* 8.88

Крім того, неправомірним є нарахування пені за порушення грошового зобовязання з червня 2015р.

За таких обставин, сума пені, яка підлягає задоволенню в межах даного позову, становить 2 274,48 грн.

Разом з цим, згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.106) частково погоджується з ним, за виключенням суми, яка була нарахована за період з 26.04.2015р. по 01.09.2015р. з підстав, викладених вище.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1200.0 28.04.2015 - 01.09.2015 127 3 % 12.53

Крім того, неправомірним є нарахування відсотків за періоди, під час яких не здійснювалося порушення грошового зобов'язання, з огляду на що сума 3% річних, яка підлягає стягненню, становить 184,84 грн.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем (а.с.106) встановив часткову неправильність їх нарахування, що також пов'язано з неправильним визначенням періоду такого нарахування, у зв'язку із чим за допомогою системи „Ліга-Закон", судом зроблено власний розрахунок, згідно якого загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 3012,4 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 26.09.2014 - 01.09.2015 1200 1.485 582.20 27.10.2014 - 01.09.2015 1200 1.450 540.43 26.11.2014 - 01.09.2015 1200 1.423 507.98 27.12.2014 - 01.09.2015 1200 1.382 458.23 27.01.2015 - 01.09.2015 1200 1.340 408.37 24.02.2015 - 01.09.2015 1200 1.273 327.42 27.03.2015 - 01.09.2015 1200 1.149 178.53 26.04.2015 - 01.09.2015 1200 1.008 9.24 3012,4 грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Сіті" (65113, Одеська область, м. Одеса, Київський район, площа Незалежності, буд. 1, код ЄДРПОУ 31068954) на користь Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2 Б, офіс, 287, код ЄДРПОУ 37396233) основну заборгованість у сумі 9 600/дев'ять тисяч шістсот/ грн. 00 коп.; пеню у розмірі 2 274 /дві тисячі двісті сімдесят чотири/грн. 48 коп., інфляційні втрати у сумі 3 012 /три тисячі дванадцять/грн. 40 коп., 3 % річних у розмірі 184 /сто вісімдесят чотири/грн. 84 коп. та 872 /вісімсот сімдесят дві/грн. 67 коп. судового збору.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 грудня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська