Ухвала

від 17.12.2015 по справі 918/552/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2015 р. Справа № 918/552/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод будматеріали"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд"

про стягнення в сумі 2 554 800,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1Є (довіреність від 03 лютого 2015 року);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 25 травня 2015 року);

Від третьої особи: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" про стягнення в сумі 2 554 800,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, що виникла з кредитного договору, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

06 березня 2008 року між позивачем (кредитор) та третьою особою (позичальник) укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 730/008-ОК2С (кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 1 800 000,00 грн. під 14,5 % річних з кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 04.02.2011 року.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 730/008-ОК2С/1, за яким іпотекодавець передає в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника наступне нерухоме майно: прохідну, будівлю цегляного заводу, трансформаторну підстанцію загальною вартістю 2 832 700,00 грн.

Позичальник (третя особа) своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 1 770 000,00 грн., за процентами - 842 059,34 грн., за комісією - 168 267,54 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань з погашення заборгованості та сплати процентів позивачем нараховано пеню за кредитом в розмірі 116 328,33 грн., за процентами - 55 342,01 грн., інфляційні за кредитом - 8 850,00 грн., інфляційні за процентами - 5 425,96 грн.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд в рахунок погашення 2 554 800,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за позивачем.

27 травня 2014 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 2 545 920,00 грн., з яких: 1 770 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 842 059,34 грн. - заборгованість за процентами, 168 267,54 грн. - прострочена комісія за кредитними операціями, 8 850,00 грн. - розмір інфляційних втрат за кредитом, 5 425,96 грн. - розмір інфляційних втрат за процентами, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - прохідну та будівлю цегельного заводу.

10 червня 2014 року та 11 червня 2014 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли клопотання про призначення експертизи, на вирішення якої поставити таке питання: Яка дійсна вартість майнового комплекс ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" станом на 01.06.2014 року? Вказані клопотання мотивовані тим, що відповідач заперечує вартість предмета іпотеки, визначену в іпотечному договорі. Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем звіти про незалежну оцінку нежитлових приміщень не можуть бути прийняті у якості належних доказів встановлення ринкової вартості іпотечного майна, оскільки останні складені виключно на підставі інформації, наданої позивачем, з них неможливо встановити, які саме технічні паспорти були надані оцінювачу, а самому оцінювачу не було забезпечено можливості оглянути об'єкти оцінки.

10 червня 2014 року та 17 червня 2014 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли заяви про застосування позовної давності, в яких відповідач, посилаючись на норми статей 256, 257, 261, 264, 267 ЦК України, просить суд застосувати позовну давність та у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17 червня 2014 року у справі № 918/552/14 в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 липня 2014 року у справі № 918/552/14 рішення господарського суду Рівненської області від 17 червня 2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 918/552/14 касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково, рішення господарського суду Рівненської області від 17 червня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 липня 2014 року у справі № 918/552/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 28 листопада 2014 року судом прийнято справу № 918/552/14 до провадження.

11 грудня 2014 року позивачем подано до суду письмові пояснення по справі.

25 грудня 2014 року позивачем подано до суду пояснення по справі (щодо призначення будівельно-технічної експертизи).

Ухвалою суду від 25 грудня 2014 року на виконання приписів постанови Вищого господарського суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 918/552/14, у зв'язку з наявністю спору між сторонами щодо визначення вартості предмету іпотеки, господарським судом призначено судову будівельно-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 18 червня 2015 року судом поновлено провадження у справі № 918/552/14.

01 липня 2015 року відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких відповідач позовні вимоги не визнає.

02 липня 2015 року позивачем подано до суду письмові пояснення, відповідно до змісту яких позивач просить суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою суду від 02 липня 2015 року у справі № 918/552/14 повторно призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.

18 листопада 2015 року до господарського суду надійшов висновок судової оціночно-будівельної експертизи по справі № 918/552/14 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Городоцький завод будматеріали" про звернення стягнення на предмет іпотеки. № 7919-7920 від 13 листопада 2015 року.

Ухвалою суду від 20 листопада 2015 року поновлено провадження у справі №918/552/14.

01 грудня 2015 року відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту якого враховуючи позицію Верховного суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-52цс/13, на підставі частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", частини 1 статті 575 ЦК України, частини 1 статті 609 ЦК України, у зв'язку з ліквідацією ТзОВ "Інвестжитлобуд" відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відмовити.

Ухвалою суду від 03 грудня 2015 року судом продовжено строк розгляду спору у справі № 918/552/14 в порядку статті 69 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" (позичальник) укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 730/008-ОК2С, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) на умовах визначених цим договором (п. 1.1 ст. 1 договору).

Підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 договору визначено, що надання кредиту здійснюватиметься окремими частинами (траншами) зі сплатою 14,5 % процентів річних за кредитом та комісій в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 1800000,00 грн.

Згідно із пп. 1.1.2 п. 1.1 договору повернення кредиту буде здійснюватися: 05.06.2008 - 10000,00 грн., 05.09.2008 - 10000,00 грн., 05.12.2008 - 10000,00 грн., 05.03.2009 - 195000,00 грн., 05.06.2009 - 195000,00 грн., 04.09.2009 - 195000,00 грн., 04.12.2009 - 195000,00 грн., 05.03.2010 - 195000,00 грн., 04.06.2010 - 195000,00 грн., 03.09.2010 - 200000,00 грн., 03.12.2010 - 200000,00 грн., 04.02.2011 - 200000,00 грн., з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом - не пізніше 04.02.2011 на умовах, визначених цим договором; при цьому, у разі, якщо день повернення кредиту припадає на неробочий день кредитора, то днем повернення кредиту вважається попередній робочий день кредитора.

Відповідно до пп. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 п. 3.3 ст. 3 кредитного договору позичальник зобов'язаний погашати кредитору кредит (транші кредиту) відповідно до пунктів 1.2, 3.3.16 цього договору; сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в пунктах 2.4, 2.5, 3.3.16 цього договору; сплачувати кредитору неустойку (пеню, штраф) в строк встановлений в пунктах 2.6, 3.3 цього договору.

Пунктом 2.7 кредитного договору передбачено, що кредит (транш кредиту) вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за кредитом на позичковий рахунок, вказаний у п. 2.1 цього договору.

На виконання умов договору кредитором надано позичальнику кредитні кошти в розмірі 1800000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 13-006 від 06.03.2008.

На підставі наявних у матеріалах справи виписок банку по особовому рахунку слідує, що позичальник свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів виконав частково, сплативши 30000,00 грн. (05.06.2008 - 10000 грн., 08.09.2008 - 10000 грн. та 24.12.2008 - 10000 грн.). Таким чином, заборгованість за кредитом складає 1770000,00 грн.

Згідно із п.п. 2.3, 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом (траншами кредиту) здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата процентів за користування кредитом (траншами кредиту) здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок, відкритий в Рівненській філії АКБ "Укрсоцбанк".

Позичальник належним чином не виконав зобов'язання по сплаті процентів, внаслідок чого у період з 06.03.2008 по 22.02.2012 у нього утворилася заборгованість в розмірі 842059,34 грн.

Крім цього, відповідно до пункту 2.5 кредитного договору нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на рахунок позивача в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами. У випадку, якщо день сплати комісій за користування кредитом припадає на неробочий день кредитора, то днем сплати комісій вважається попередній робочий день кредитора.

Додатковими договорами № 1 від 21.10.2008 року та № 2 від 30.10.2008 року сторонами внесено зміни до Додатку 1 до кредитного договору, в якому визначено Тарифи на послуги по наданню кредитів, та погоджено сторонами розрахунок тарифів та строк сплати комісій, зокрема комісії сплачуються у національній валюті за курсом НБУ на дату оплати до 5 числа місяця, наступного за місцем, в якому комісія нарахована.

У зв'язку із несплатою позичальником комісій, заборгованість по комісії за кредитними операціями за період з 08.01.2010 року по 20.02.2012 року згідно із уточненим розрахунок позивача становить 168150,00 грн.

Врахувавши вищевикладене, виходячи з положень статей 525, 526, 610, 612, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про доведеність позивачем наявності у третьої особи заборгованості за кредитом за період з 05.03.2009 року по 04.02.2011 року в сумі 1770000 грн., заборгованості за відсотками за період з 24.12.2008 року по 21.02.2012 року в сумі 842059,34 грн. та заборгованості по комісії за кредитними операціями за період з 08.01.2010 року по 20.02.2012 року у сумі 168150,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 06.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 730/008-ОК2С/1 (далі - Іпотечний договір), за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання наступне нерухоме майно:

- прохідну, загальною площею 100,0 кв. м., заставною вартістю за погодженням сторін 67000,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.08.2004 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2233, бланк ВВК № 652011; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 4477852 від 18.08.2004 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 17712984 від 12.02.2008 року;

- будівлю цегельного заводу, загальною площею 3202,6 кв. м., заставною вартістю за погодженням сторін 2749200,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.08.2004 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2231, бланк ВВК № 652012; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 4477148 від 18.08.2004 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 17712844 від 12.02.2008 року, що площа нерухомості збільшилася на 149,6 кв. м.

- трансформаторну підстанцію, загальною площею 11,5 кв.м., заставною вартістю за погодженням сторін 16500,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.08.2004 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2235, бланк ВВК № 652010; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 4477432 від 18.08.2004 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 17713012 від 12.02.2008 року.

Згідно із пунктом 1.2 іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 2 832 700,00 грн.

Пунктом 4.1, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі звітом від 08.04.2014 року про незалежну оцінку майна - прохідної та будівлі цегляного заводу, складеного суб'єктом оцінювальної діяльності ПП "Енергомакс" (сертифікат N 12021/11 від 09.06.2011 року) на замовлення позивача, оцінка останніх складає 2554800,00 грн. з ПДВ.

Відповідність вказаного звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна підтверджена рецензією на зазначений звіт.

Разом з тим, відповідно до звіту від 12.06.2013 року про оцінку майнового комплексу цегельного заводу ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали", складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП ЕКФ "Приватна справа" (сертифікат № 11835/11 від 13.05.2011 року) на замовлення відповідача, ринкова вартість об'єкта оцінки становить 650000 грн. без ПДВ.

Зазначені обставини свідчать про наявність спору між сторонами щодо визначення вартості предмету іпотеки.

Згідно із статтею 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Як передбачено частиною 6 статті 5 Закону України "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

На виконання приписів постанови Вищого господарського суду України від 05 листопада 2011 року у справі № 918/552/14 та з урахуванням необхідності роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, господарським судом призначено у справі судову експертизу.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку судової оціночно-будівельної експертизи по справі № 918/552/14 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Городоцький завод будматеріали" про звернення стягнення на предмет іпотеки. № 7919-7920 від 13 листопада 2015 року дійсна вартість нерухомого майна, що було передане в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк", а саме:

- прохідної, загальною площею 100,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.08.2004 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3, станом на дату проведення дослідження становить 69 850,00 грн.

- будівлі цегельного заводу, загальною площею 3202,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.08.2004 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3, станом на дату проведення дослідження становить 2 237 000,00 грн.

20.10.2011 року позивач направив рекомендованим листом відповідачу та третій особі вимоги про усунення порушення, в яких повідомив про існування заборгованості станом на 20.10.2011 року у сумі 2522944,75 грн., в тому числі 1770000 грн. по кредиту і 752944,75 грн. по процентах, просив повернути кредит протягом 30 календарних днів після отримання вимоги та повідомив що у разі неповернення заборгованості буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Слід зазначити, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.09.2010 року порушено провадження у справі № 8/30 про банкрутство третьої особи - ТОВ "Інвестжитлобуд", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4

Оголошення про порушення справи № 8/30 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" опубліковано 28.12.2010 року в газеті "Урядовий кур'єр" № 244 (4395).

При цьому, встановлено, що заява ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання кредитором на суму 2942227,10 грн. у справі про банкрутство ТОВ "Інвестжитлобуд" була залишена без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на неналежному виконанню відповідачем умов договору невідновлювальної кредитної лінії № 730/008-ОК2С/1, який укладений між Публічним акціонерним товариство "Укрсоцбанк" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" (третя особа).

22.02.2012 року постановою господарського суду Рівненської області у справі № 8/30 третю особу - ТОВ "Інвестжитлобуд" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру.

Згідно з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що станом на 09 грудня 2015 року юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Інвестжитлобуд" (код ЄДРПОУ 30841150) припинено 30 квітня 2015 року згідно судового рішення про припинення юридичної особи, у зв'язку з визнання її банкрутом.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 202 ГК України).

Частиною 1 статті 609 ЦК України, частиною 3 статті 205 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Зважаючи на викладене, зобов'язання третьої особи за договором невідновлювальної кредитної лінії № 730/008-ОК2С припинилося у зв'язку з припиненням сторони - позичальника.

Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (п.1 ч. 1 ст. 593 ЦК України).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Також, суд враховує висновки Верховного суду України у постанові від 11.09.2013 року у справі № 6-52цс/13, у яких зазначено про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому ураховуючи імперативний характер норми пункту 1 частини 1 статті 593 ЦК України, визначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

За таких обставин, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, та відповідно і похідного, у зв'язку з ліквідацією (припиненням) юридичної особи боржника, враховуючи положення статей 598, 609 ЦК України, статті 205 ГК України, статті 17 Закону України "Про іпотеку", позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ТзОВ "Городоцький завод "Будматеріали" про звернення стягнення на предмет іпотеки до задоволення не підлягають.

Разом з тим, відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до приписів частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та комісію.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, а саме: 05.06.2008 року - 10 000,00 грн., 05.09.2008 року - 10 000,00 грн., 05.12.2008 року - 10 000,00 грн., 05.03.2009 року - 195 000,00 грн., 05.06.2009 року - 195 000,00 грн., 04.09.2009 року - 195 000,00 грн., 04.12.2009 року - 195 000,00 грн., 05.03.2010 року - 195 000,00 грн., 04.06.2010 року - 195 000,00 грн., 03.09.2010 року - 200 000,00 грн., 03.12.2010 року - 200 000,00 грн., 04.02.2011 року - 200 000,00 грн., процентів - не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а комісій - до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому комісія нарахована, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, формується висновок про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісій, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи викладене, позовна давність щодо останнього з платежів сплила 05.02.2014 року.

У той же час, позивач звернувся до суду з позовом 07.05.2014 року, що стверджується відміткою служби діловодства господарського суду, тобто з пропуском позовної давності.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст. 266 ЦК України).

Відповідно до пункту 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" до відповідних додаткових вимог належать, крім зазначених у цій нормі, порука і притримання, а також інші види забезпечення виконання зобов'язань, які можуть бути встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 546 ЦК України). Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона сплила і стосовно додаткової вимоги.

Судом також досліджено наявність обставин, пов'язаних із вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу та перериванням перебігу позовної давності.

Зокрема, частинами 1-3 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Доказів вчинення дій зі сторони відповідача (визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити борг тощо), які б свідчили про визнання боргу, сторонами суду не надано.

Щодо проплат, то як вбачається з виписок по особовому рахунку, останні на виконання умов кредитного договору здійснювалися третьою особою у 2008 році.

Стосовно пояснень позивача про переривання перебігу позовної давності у зв'язку зі зверненням до Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків з позовною заявою до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також у зв'язку із поданням до господарського суду Рівненської області заяви про визнання кредитором в межах провадження у справі № 8/30 про банкрутство третьої особи - ТОВ "Інвестжитлобуд", то як зазначалося, вказаний спір непідвідомчий третейським судам (постанова Вищого господарського суду України у справі № 5011-2/13783-2012 від 22.04.2014 року), а заява про визнання кредитором залишена без розгляду у порядку пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України (постанова Вищого господарського суду України у справі № 8/30 від 12.03.2014 року).

За змістом частини 2 статті 264 ЦК України, переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (ст. 62 ГПК) або її повернуто (ст. 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

З урахуванням положень частини 4 статті 51 ГПК України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Крім того, за приписами частини 1 статті 265 ЦК України, залишення позову без розгляду з підстав, зазначених у частині 1 статті 81 ГПК, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Але якщо ухвалу про залишення позову без розгляду буде скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то перебіг позовної давності вважатиметься зупиненим з моменту подання позовної заяви (підп. 4.4.2., 4.4.3. п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Зважаючи, що позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки подано з порушенням правил підвідомчості, а заяву про визнання кредитором залишено без розгляду, відтак вказані обставини не можуть свідчити про переривання перебігу позовної давності.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з нормами закріпленими статею 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як визначено частиною 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, за приписом частини 5 статті 267 ЦК України, позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Отже, якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право.

Таким чином, застосування наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові можливе за умови відсутності поважних причин її пропуску.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними.

Як з'ясовано, позивач неодноразово звертався до суду із позовами у спорах, пов'язаних із стягненням заборгованості за кредитним договором.

Так, як свідчать матеріали справи, у вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на публічних торгах. Ухвалою господарського суду Рівненської області у справі № 3/196, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2012, провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що спір підлягає вирішенню третейським судом.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, рішенням якого від 11.07.2012 року у справі № 310/12 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором і реалізації його на публічних торгах.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2014 року у справі № 5011-2/13783-2012 встановлено, що позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки до третейського суду подано з порушенням правил підвідомчості, що стало підставою для відмови у видачі виконавчого документа на виконання цього рішення. Як вбачається зі змісту даної постанови, суди дійшли висновку про те, що нормами спеціального Закону України "Про іпотеку", не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення третейського суду, а отже зазначені спори підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.

Наведене свідчить, що вперше ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з позовом в межах позовної давності.

Враховуючи наведені обставини подання позивачем до суду позовів про звернення стягнення на предмет іпотеки, надаючи правову оцінку причинам пропуску позивачем позовної давності та, з огляду на взаємовиключний характер вищезазначених судових рішень, суд враховує наявність поважних причин її пропуску.

Водночас, у зв'язку зі встановленими на час прийняття рішення обставинами щодо припинення основного зобов'язання, на забезпечення якого укладався досліджений судом іпотечний договір № 730/008-ОК2С/1 від 06.03.2008, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на таке, в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ТзОВ "Городоцький завод "Будматеріали" про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 22 грудня 2015 року

Суддя Качур А.М.