Постанова

від 07.12.2016 по справі 918/552/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р. Справа № 918/552/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.12.2015 р. у справі №918/552/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд"

про стягнення в сумі 2 554 800 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" про стягнення в сумі 2554800,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, що виникла з кредитного договору, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

27.05.2014 р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку суд першої інстанції відповідно до ст. 22 ГПК України прийняв та розглянув позовні вимоги у заявлених межах.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.12.2015 р. у справі №918/552/14 (суддя Качур А.М) у позові відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 610, 612, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, прийшов до висновку про доведеність позивачем наявності у третьої особи заборгованості за кредитом за період з 05.03.2009 року по 04.02.2011 року в сумі 1770000 грн., заборгованості за відсотками за період з 24.12.2008 року по 21.02.2012 року в сумі 842059,34 грн. та заборгованості по комісії за кредитними операціями за період з 08.01.2010 року по 20.02.2012 року в сумі 168150,00 грн. Однак, з огляду на припинення основного зобов'язання, та відповідно і похідного, у зв'язку з ліквідацією (припиненням) юридичної особи ТОВ "Інвестжитлобуд", враховуючи положення ст.ст. 598, 609 ЦК України, ст. 205 ГК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", відмовив у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт, зокрема, зазначає про те, що місцевим господарським судом не досліджено обставин справи в частині визнання господарським судом Рівненської області поточних кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 997088,53 грн. та включення їх до реєстру кредиторів у справі №8/30. Крім того, з посиланням на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-216цс14 вказує, що сам факт ліквідації божника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості божника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 17.12.2015 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивує тим, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 р. (справа №922/3658/13) та від 11.09.2013 р. (справа №6-52цс/13) висловлено правову позицію, згідно з якою у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, враховуючи імперативний характер норми п.1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, визначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним. Відтак, вважає, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення зобов'язання за іпотечним договором. Також, звертає увагу апеляційного суду на те, що вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 1370000 грн. задоволені у рамках справи №8/30, а відтак сума зобов'язання становить 997088,53 грн. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Крім того, 21.11.2016 р. відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення ринкової вартості предмету іпотеки, а також встановлення обставин чи відповідають вимогам нормативно-правових актів наявні у матеріалах справи звіти оцінки нерухомого майна. В обґрунтування клопотання вказує, що іпотекодержатель може набути предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Представник позивача дане клопотання заперечив.

Колегія суддів відхиляє подане клопотання, з огляду на наступне.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 05.11.2014 року у даній справі №918/552/14 та з урахуванням необхідності роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, місцевим господарським судом призначено судову експертизу.

У матеріалах справи наявний висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 13.11.2015 р., яким встановлено ринкову вартість нерухомого майна, що було передане в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк".

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Поряд з тим, приписами Закону України "Про іпотеку", Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 р. та інших нормативно-правових актів не передбачено спеціального строку дії висновку експертизи, на підставі якого визначається вартість нерухомого майна, на яке звертається стягнення шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя.

З огляду на викладене, висновок експертизи від 13.11.2015 р. є належним та допустимим доказом, що підтверджує реальну вартість об'єкта іпотеки. Більше того, визначення вартості майна у разі набуття іпотекодержателем права власності на нього регулюється спеціальним законодавством на стадії виконання судового рішення та не входить у предмет дослідження у рамках розгляд даної справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 06.03.2008 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" (позичальник) уклали договір невідновлювальної кредитної лінії №730/008-ОК2С, відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) на умовах визначених цим договором (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору сторони погодили надання кредиту окремими частинами (траншами) зі сплатою 14,5 % процентів річних за кредитом та комісій в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 1800000,00 грн.

Пунктом 1.1.2 кредитного договору визначено графік погашення кредитну, а саме: 05.06.2008 р. - 10000,00 грн., 05.09.2008 р. - 10000,00 грн., 05.12.2008 р. - 10000,00 грн., 05.03.2009 р. - 195000,00 грн., 05.06.2009 р. - 195000,00 грн., 04.09.2009 р. - 195000,00 грн., 04.12.2009 р. - 195000,00 грн., 05.03.2010 р. - 195000,00 грн., 04.06.2010 р. - 195000,00 грн., 03.09.2010 р. - 200000,00 грн., 03.12.2010 р. - 200000,00 грн., 04.02.2011 р. - 200000,00 грн., з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом - не пізніше 04.02.2011 р. на умовах, визначених цим договором; при цьому, у разі, якщо день повернення кредиту припадає на неробочий день кредитора, то днем повернення кредиту вважається попередній робочий день кредитора.

На виконання умов договору позивачем надано ТОВ "Інвестжитлобуд" кредитні кошти в розмірі 1800000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №13-006 від 06.03.2008 р.

Натомість, як вбачається із банківських виписок по особовому рахунку позичальника, останній свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів виконав частково, сплативши 30000,00 грн. (05.06.2008 р. - 10000 грн., 08.09.2008 р. - 10000 грн. та 24.12.2008 р. - 10000 грн.).

Згідно із пп. 2.3, 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом (траншами кредиту) здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році.

Позичальник зобов'язання по сплаті процентів належним чином не виконав, внаслідок чого у період з 06.03.2008 р. по 22.02.2012 р. утворилася заборгованість в розмірі 842059,34 грн.

Крім того, у відповідності до п. 2.5 кредитного договору, додаткових договорів №1 від 21.10.2008 р. та №2 від 30.10.2008 р. у зв'язку із несплатою ТОВ "Інвестжитлобуд" комісій, заборгованість зі сплати комісії за кредитними операціями за період з 08.01.2010 року по 20.02.2012 року згідно із розрахунку позивача становила 168267,54 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Інвестжитлобуд" (позичальник) за кредитним договором, 06.03.2008 року ПАТ "Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" (іпотекодавець) уклали іпотечний договір №730/008-ОК2С/1 (далі - іпотечний договір), за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання наступне нерухоме майно:

- прохідну, загальною площею 100,0 кв. м., заставною вартістю за погодженням сторін 67000,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.08.2004 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2233, бланк ВВК № 652011; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 4477852 від 18.08.2004 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 17712984 від 12.02.2008 року;

- будівлю цегельного заводу, загальною площею 3202,6 кв. м., заставною вартістю за погодженням сторін 2749200,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.08.2004 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2231, бланк ВВК № 652012; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 4477148 від 18.08.2004 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 17712844 від 12.02.2008 року, що площа нерухомості збільшилася на 149,6 кв.м;

- трансформаторну підстанцію, загальною площею 11,5 кв.м., заставною вартістю за погодженням сторін 16500,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.08.2004 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2235, бланк ВВК № 652010; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 4477432 від 18.08.2004 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 17713012 від 12.02.2008 року.

Пунктом 1.4 іпотечного договору погоджено суть та розмір забезпечених іпотекою вимог: виконання позичальником перед іпотекодержателем зобов'язань, зокрема: повернення кредиту в сумі 1800000 грн. з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним в п.1.1 договору, яким обумовлено основне зобов'язання з кінцевим терміном погашення кредиту до 04.02.2011 р., а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов'язання (п.1.4.1 іпотечного договору); сплата процентів за користування кредитом у розмірі 14,5% річних та комісій у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлено основне зобов'язання (п. 1.4.2 іпотечного договору); сплата можливої неустойки (пені, штрафу) у розміри, в строки та в порядку, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов'язання (п. 1.4.3 іпотечного договору).

Відповідно до п. 4.1, п. 4.5.3 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

20.10.2011 р. у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Інвестжитлобуд" умов кредитного договору ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" із вимогою про усунення порушення, згідно якої повідомило про факт наявності у позичальника за кредитним договором станом на 20.10.2011 р. заборгованості в сумі 2522944,75 грн., в тому числі 1770000 грн. основного боргу, 752944,75 грн. відсотків. Позивач просив повернути кредит протягом 30 календарних днів після отримання вимоги, а у разі неповернення заборгованості повідомив, що буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дана вимога була отримана відповідачем 21.10.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції, проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ТОВ "Інвестжитлобуд", а також несплатою в добровільному порядку суми заборгованості як третьою особою, так і відповідачем (іпотекодавцем), позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за рахунок заставного майна іпотекодавця, а саме: прохідної, загальною площею 100,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та будівлі цегельного заводу, загальною площею 3202,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88 (з врахуванням заяви від 27.05.2014 р. про зменшення позовних вимог).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, у тому числі, з того, що зобов'язання ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" перед ПАТ "Укрсоцбанк", які виникли внаслідок укладення іпотечного договору на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Інвестжитлобуд" за кредитним договором, припинено через припинення юридичної особи боржника.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступні обставини справи.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.03.2015 р. у справі №8/30 про банкрутство ТОВ "Інвестжитлобуд" про визнання ПАТ "Укрсоцбанк" кредитором боржника та включення вимог останнього в реєстр вимог кредиторів встановлено, що у ТОВ "Інвестжитлобуд" існувала заборгованість перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором №730/008-ОК2С від 06.03.2008 р., яка включена до четвертої черги вимог кредиторів в сумі 400000 грн. з 13.09.2010 р. зі сплати основного боргу, 375707,12 грн. відсотків за період з 13.09.2010 р. по 22.02.2012 р., 116820,20 грн. комісії за період з 13.09.2010 р. по 22.02.2012 р. При цьому, місцевим господарським судом у справі №8/30 відмовлено у задоволенні поточних грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" з огляду на приписи ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як такі що не були заявлені протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 1370000 грн. задоволені вказаною ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.03.2015 р. у справі №8/30 про банкрутство ТОВ "Інвестжитлобуд", а відтак сума зобов'язання відповідача у даній справі №918/552/14 може становити лише 997088,53 грн.

Натомість, як вбачається із ухвали господарського суду Рівненської області від 24.04.2015 р. у справі №8/30, залишеною без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 р. та Вищого господарського суду України від 07.10.2015 р., в ході ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено майно ТОВ "Інвестжитлобуд", яке реалізовано на біржових торгах за ціною 245260 грн. Крім того, до складу ліквідаційної маси боржника ліквідатором включено залишок на банківському рахунку в сумі 75,44 грн. та кошти отримані від стягнення дебіторської заборгованості в сумі 15208,33 грн.

Дані кошти були спрямовані на погашення вимог першої черги відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в той час як відповідні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" у справі №8/30 включені до четвертої черги вимог кредиторів та погашені у процедурі ліквідації не були. А відтак, заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання кредитного договору №730/008-ОК2С від 06.03.2008 р. зменшена не була, що спростовує твердження відповідача про зворотне.

У свою чергу, порушення справи про банкрутство ТОВ "Інвестжитлобуд" не позбавляло й права ПАТ "Укрсоцбанк" на вимогу до ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали", як солідарного боржника, так само як і не позбавляло права вибору способу захисту свого права (стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення такої заборгованості).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.04.2015 р. у справі №8/30 було затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ліквідовано ТОВ "Інвестжитлобуд" як юридичну особу, а 30.04.2015 р. реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції проведено реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 91 ГК України ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Згідно з ч. 2 ст. 104 ЦК України та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

В силу приписів ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, з огляду на те, що ліквідація ТОВ "Інвестжитлобуд" вважається завершеною і товариство - припиненим з 30.04.2015 р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що з цієї дати припиняються всі зобов'язання останнього, в тому числі, зобов'язання, як позичальника, які виникли перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором від 06.03.2008 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Також, ч. 1 ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, ч.5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У силу ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання.

Вказані приписи ч.5 ст. 3, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" містять імперативні норми щодо припинення іпотеки, як похідного зобов'язання, внаслідок припинення основного зобов'язання.

Апеляційний суд також враховує висновки Верховного Суду України у постанові від 11.09.2013 р. у справі № 6-52цс/13, в яких зазначено про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому враховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, визначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Натомість, в обґрунтування своєї скарги апелянт з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 10.02.2016 р. у справі №6-216цс14 вказує про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання та гарантує кредитору у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок іпотеки.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРЮО та ФОП. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.4 ст.82 ГПК України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відтак, вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить із наступного.

За приписами ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, договорів.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 6.3 іпотечного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання . Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Закону України "Про іпотеку".

Як вбачається із преамбули іпотечного договору, під поняттям "основне зобов'язання" слід розуміти зобов'язання ТОВ "Інвестжитлобуд" за договором невідновлювальної кредитної лінії №730/008-ОК2С від 06.03.2008 р.

Аналізуючи зміст вказаного п.6.3 іпотечного договору, колегія суддів дійшла висновку, що сторони на власний розсуд поклали ризик його припинення у залежність від моменту припинення основного зобов'язання. При цьому, обмежень щодо конкретизації підстави припинення зобов'язання, взятого ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" за іпотечним договором, лише внаслідок виконання його належним чином (ст. 526 ЦК України), про що зазначає апелянт, іпотечним договором та законодавством не передбачено.

Таким чином, на момент укладення іпотечного договору, сформулювавши у відповідній редакції його зміст положення у п.6.3 без конкретизації підстави припинення основного зобов'язання, а також із вказівкою на два випадки припинення похідного зобов'язання (припинення основного зобов'язання та підстави, передбачені ст. 17 Закону України "Про іпотеку"), позивач взяв на себе ризик припинення іпотечного договору внаслідок ліквідації (банкрутства) боржника за основним зобов'язанням, що узгоджується із спеціальними нормами Закону України "Про іпотеку", а також загальним визначенням поняття зобов'язання, підстав його виникнення та припинення згідно Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що змін до іпотечного договору в указаній частині внесено не було, зобов'язання відповідача перед ПАТ "Укрсоцбанк" припинені з підстав, передбачених договором іпотеки від 06.03.2008 р. внаслідок припинення основного зобов'язання.

Отже, колегія суддів вважає правову позицію Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі №6-216цс14 щодо застосування ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст.609 ЦК України відмінною від спірних у даній справі правовідносин.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що ч.1 ст. 111-28 ГПК України не надає переваги у застосуванні правової позиції Верховного Суду України в залежності від того, яка з них прийнята пізніше, з урахування ще й того, що змін у законодавство, що регулює спірні правовідносини, внесено не було.

За таких обставин, внаслідок припинення іпотечного договору припинено суб'єктивне право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідачем подана заява про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Тобто, якщо суд, розглянувши справу у відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, прийде до висновку щодо відсутності у позивача суб'єктивного права чи відсутності порушень такого права з боку відповідача, він має відмовити в позові не за пропуском строку позовної давності, а по суті спору. В разі ж, коли позов підлягає задоволенню, однак позивачем пропущено строк позовної давності, то суд вправі відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску такого строку.

Судом першої інстанції надано правову оцінку обставинам поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності. Однак, з огляду на відсутність у ПАТ "Укрсоцбанк" суб'єктивного права, правомірно відмовлено в позові, саме з підстав припинення іпотечного договору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 17.12.2015 р. у справі №918/552/14 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу №918/552/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.