Постанова

від 14.12.2015 по справі 905/1360/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2015 справа №905/1360/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м. Білозерське, м. Добропілля, Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від 15.10.2015 р. (підписано 20.10.2015 р.) у справі№ 905/1360/15 (суддя Подколзіна Л.Д.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "ТЕХНОМРІЯ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м. Білозерське, м. Добропіля, Донецька область простягнення 40 610,99 грн. В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "ТЕХНОМРІЯ", м. Харків (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м. Білозерське, м. Добропіля, Донецька область (Відповідач) про стягнення 40 610,99 грн., з яких: 29 193,24 грн. - основного боргу, 4 590,75 грн. - пені, 5 000,00 грн. - інші фактичні витрати, пов'язані з юридичним супроводженням процесу.

Позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було заявлено про зменшення розміру позовних вимог та остаточно він просив стягнути з відповідача 35 610,99 грн., з яких: 29 193,24 грн. - основного боргу та 4 590,75 грн. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2015р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на ненастання строку оплати через недодержання позивачем вимог п. 4.3 Договору та ненадання відповідачу повного пакету документів, передбаченого умовами Договору, а саме - рахунків-фактур, податкових та товарно-транспортних накладних, що робить неможливим початок перебігу терміну для оплати поставленої продукції.

Представники позивача в судовому засіданні вважали рішення суду законним та обґрунтованим, тому просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, що не скористався своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір

№ 21-ШБЗ-УМТС від 15.01.2015р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався в поряду та на умовах, передбачених цим Договором, поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами у цьому Договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору (п.п. 1.1, 1.2).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Сторонами до Договору була підписана додаткова угода від 21.04.2015р.

Відповідно до п. 4.1. Договору, поставка продукції проводиться партіями у погодженому асортименті, кількості, ціні, з якісними характеристиками і в строк, обумовлений сторонами у специфікації до договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачений перелік товаросупровідних документів, у випадку відсутності яких відповідач має право відмовитись від приймання поставленої продукції (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем про приймання продукції.

Згідно п. 5.2 Договору, ціни на продукцію, що поставляється встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору сторонами були підписані Специфікації від 15.01.2015 року, 28.01.2015 року, 21.04.2015 року (а.с. 31-36), якими сторони погодили поставку продукції із зазначенням її найменування, кількісних та якісних показників, ціни, строків поставки. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 29 193,24 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 31 від 29.01.2015 року на суму 6 567,60 грн., № 98 від 11.02.2015 року на суму 1 224,00 грн., № 104 від 11.02.2015 року на суму 616,80 грн., № 99 від 11.02.2015 року на суму 2 952,00 грн., № 102 від 11.02.2015 року на суму 13 062,84 грн. та № 308 від 24.04.2015 року на суму 4 770,00 грн. (а.с. 37-42).

Вказані видаткові накладні підписані представником позивача та уповноваженими представниками відповідача за довіреностями, які наявні в матеріалах справи (а.с. 67-69), без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

Як передбачено п. 5.4 Договору, розрахунок здійснюється відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної партії продукції на основі отриманого відповідачем рахунку.

Додатковою угодою від 21.04.2015 р. до Договору сторони змінили умови п. 5.4 Договору та виклали їх в новій редакції, передбачивши, що оплата за продукцію здійснюється відповідачем протягом 5 (п'яти) робочих днів з 30 (тридцятого) календарного день з дати поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочки не обумовлений у відповідній Специфікації.

Зважаючи на умови оплати, що передбачені специфікаціями, покупець повинен перерахувати грошові кошти на рахунок постачальника за двома специфікаціями від 15.01.2015 року на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки продукції, за двома специфікаціями від 15.01.2015 року, 28.01.2015 року - на 90 (дев'яностий) календарній день з моменту поставки, за специфікацією від 28.01.2015 року - протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки продукції, за специфікацією від 21.01.2015 року - протягом 5 (п'яти) робочих днів з 30 (тридцятого) календарного дня з моменту поставки продукції.

В порушення умов п. 5.4 Договору і положень ст. 530 ЦК України відповідач не виконав умови договору, кошти за продукцію не перерахував, сума основної заборгованості ТОВ "Шахта "Білозерська" перед ТОВ "Електротехнічна компанія "ТЕХНОМРІЯ" на момент пред'явлення позову склала 29 193,24 грн.

Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 29 193,24 грн., доказів оплати якої суду не надано.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Оскільки при прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено, судова колегія вважає, що це свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про не доведення факту поставки через відсутність рахунків-фактур, податкових та товарно-траснпортних накладних, то за умови наявності належно оформлених видаткових накладних, що містять тотожні відомості, які б значились у рахунку-фактурі, факт отримання відповідачем спірної продукції є підтвердженим

Також судова колегія вважає безпідставним твердження відповідача з посиланням на п. 4.7 Договору щодо недоведення дати поставки товару, оскільки, по-перше, спірні накладні містять дату, підпис відповідного представника відповідача без зазначення іншої дати отримання товару, по-друге - відповідачем не надано належного доказу іншого часу отримання товару, що відрізняється від зазначеного.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на матеріалах справи та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості в розмірі 29 193,24 грн. є вірним.

Крім того позивач вимагає стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 590,75 грн.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.8 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченої продукції.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача розміру пені 4 590,75 грн., судова колегія вважає його вірним.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2015 року у справі № 905/1360/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м. Білозерське, м. Добропілля, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2015 року у справі № 905/1360/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС