Постанова

від 14.12.2015 по справі 913/670/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2015 справа №913/670/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_5", м. Київ на рішення господарського судуЛуганської області від 19.10.2015 р. (підписано 22.10.2015 р.) у справі№ 913/670/15 (суддя Секірський А.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_5", м. Київ до Луганської регіональної торгово-промислової палати, м. Луганськ простягнення 119 913,25 грн. В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_5", м. Київ (Позивач) із позовом до Луганської регіональної торгово-промислової палати, м. Луганськ (Відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості по лізингових платежах та штрафних санкцій за договором фінансового лізингу №110701-60/ФЛ-Ю-А від 01.07.2011р. в сумі 119 913,25 грн., що складається з:

- строкової заборгованості за відшкодуванням (компенсації) частини вартості предмету лізингу 30 189,85 грн.;

- простроченої заборгованості за відшкодуванням (компенсації) частини вартості предмету лізингу 30 189,72 грн.;

- заборгованості з відшкодування винагороди (комісії) 4 485,30 грн.;

- заборгованості з відшкодування винагороди (комісії) 22 288,98 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату комісій 5 821,84 грн.;

- пені за несвоєчасне погашення відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу 7 741,93 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату відшкодування винагороди (комісії) 1 101,56 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну оплату відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу 451,02 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну оплату відшкодування винагороди (комісії) 64,64 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну оплату відшкодування винагороди (комісії) 345,61 грн.;

- інфляційних витрат за несвоєчасне погашення відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу 7 854,83 грн.;

- інфляційних витрат за несвоєчасне відшкодування винагороди (комісії) 1 123,74 грн.;

- інфляційних витрат за несвоєчасне відшкодування винагороди (комісії) 6 094,23 грн.;

- штрафів за кожен випадок прострочення платежів - 2 160,00 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.10.2015 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача строкову заборгованість за відшкодуванням (компенсації) частини вартості предмету лізингу у сумі 30 189,85 грн., прострочену заборгованість за відшкодуванням (компенсації) частини вартості предмету лізингу у сумі 30 189,72 грн., заборгованість з відшкодування винагороди (комісії) у сумі 4 485,30 грн., заборгованість з відшкодування винагороди (комісії) у сумі 22 288,98 грн., пеню за несвоєчасну сплату комісій у сумі 5 742,09 грн., пеню за несвоєчасне погашення відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу у сумі 7 635,85грн., пеню за несвоєчасну сплату відшкодування винагороди (комісії) у сумі 1 086,42 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу у сумі 451,02 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату відшкодування винагороди (комісії) у сумі 64,64 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату відшкодування винагороди (комісії) у сумі 345,61 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено через необґрунтованість.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 15 072,80грн. та комісії в сумі 2 160,00грн., в іншій частині просить залишити рішення без змін.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 р. між сторонами укладений договір №110701-60/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а відповідач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (а.с. 6-7; 11-17).

До Договору сторонами підписано додаткову угоду №1 від 01.07.2011р. (а.с. 18-19).

У якості додатків до Договору лізингу сторонами було підписано Додатки: Специфакцію та "Графік лізингових платежів" на загальну суму 400 664,33 грн.

На виконання умов Договору сторонами підписано специфікацію до Договору (а.с. 10).

Відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до п. 2.2 загальних умов договору та графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору фінансового лізингу, викладений в додатковій угоді до договору фінансового лізингу) (а.с. 8-9).

Додатковою угодою №2 від 01.07.2011р. сторонами було внесено зміни у графік сплати лізингових платежів та специфікацію (а.с. 20-22).

Згідно п. 2.2 Договору, усі платежі за договором відповідач зобов'язаний здійснювати у національній валюті (гривнях) відповідно до графіку та загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, зазначений у п. 10 Договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7-2.9, 3.4 загальних умов.

Відповідно до п. 2.4 Договору, всі чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та загальних умов, відповідач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-2.9 загальних умов, починаючи, з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт.

За змістом п. 2.1.7 загальних умов Договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання Акту. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то відповідач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Приймання відповідачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту (п. 3.3 Договору).

На виконання умов Договору 27.07.2011р. сторонами підписано Акт прийому-передачі майна, за змістом якого позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу - автомобіль Ssang Yong Kyron M200XDI, 2011 року випуску (а.с. 23).

Відповідач в порушення умов Договору фінансового лізингу, зобов'язання щодо оплати лізингових платежів здійснив не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення суми заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна у розмірі 60 379,57 грн. та відшкодування винагороди (комісії) у загальному розмірі 26 774,28 грн. за період з 28.08.2014р. по 28.07.2015р.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно ст. 16 зазначеного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Оскільки доказів оплати заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна у розмірі 60 379,57 грн. та відшкодування винагороди (комісії) у загальному розмірі 26 774,28 грн. матеріали справи не містять, відповідачем доказів такої сплати не надано, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна у розмірі 60 379,57 грн. та відшкодування винагороди (комісії) у загальному розмірі 26 774,28 грн.

Відповідно до п. 7.1.1 Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодовує всі збитки, завдані цим позивачу, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

На підставі умов п. 7.1.1 Договору, а також з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 28.08.2014р. по 12.08.2015р.:

- за несвоєчасну сплату комісій 5 821,84 грн.;

- за несвоєчасне погашення відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу 7 741,93 грн.;

- за несвоєчасну сплату відшкодування винагороди (комісії) 1 101,56 грн.

Перевіривши розрахунок пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені:

- за несвоєчасну сплату комісій в розмірі 5 742,09 грн.;

- за несвоєчасне погашення відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу в розмірі 7 635,85 грн.;

- за несвоєчасну сплату відшкодування винагороди (комісії) в розмірі 1 086,42 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем також заявлено до стягнення:

- 3% річних за несвоєчасну оплату відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу 451,02 грн. за період з 30.08.2011р. по 12.08.2015р.;

- 3% річних за несвоєчасну оплату відшкодування винагороди (комісії) 64,64 грн. за період з 30.08.2011р. по 12.08.2015р.;

- 3% річних за несвоєчасну оплату відшкодування винагороди (комісії) 345,61 грн. за період з 30.08.2011р. по 12.08.2015р.;

- інфляційні витрати за несвоєчасне погашення відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу 7 854,83 грн.;

- інфляційні витрати за несвоєчасне відшкодування винагороди (комісії) 1 123,74 грн.;

- інфляційні витрати за несвоєчасне відшкодування винагороди (комісії) 6 094,23 грн.

Перевіривши висновок суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних у загальній сумі 861,27 грн., судова колегія також вважає його вірним.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у загальній сумі 15 072,80грн. судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду першої інстанції від 07.09.2015р. та 06.10.2015р. було зобов'язано позивача надати розрахунок інфляційних витрат зроблений помісячно та із зазначенням конкретного помісячного періоду, проте такого розрахунку позивачем надано не було.

В наданих позивачем розрахунках інфляційних, які наявні в матеріалах справи не дотриманні рекомендації Верховного Суду України, що викладені у листі "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р., оскільки розрахунок інфляційних витрат здійснювався поденно, а не щомісячно.

Судова колегія не приймає до уваги доводи позивача про наявність в матеріалах справи належного помісячного розрахунку інфляційних витрат (а.с. 113 оборотний бік аркуша), оскільки ознак розрахунку зазначений допис не має.

Також на підставі п. 2.10 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення адміністративну комісію в розмірі 2 160,00 грн.

Відповідно до п. 2.10 Договору, за кожний випадок прострочення сплати лізингових платежів - на строк понад 3 (трьох) календарних днів - згідно умов цього договору позивач має право вимагати сплати адміністративної комісії за адміністрування простроченої заборгованості в розмірі 150,00 грн., ПДВ 20% - 30 грн., всього - 180 грн. Дана комісія сплачується відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку.

Як вбачається, підставою для сплати відповідної адміністративної комісії є виставлений лізингодавцем рахунок.

Вказаний в п. 2.10 Договору рахунок, за своєю суттю є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України.

Оскільки позивачем не надано до матеріалів справи виставлених рахунків на оплату адміністративної комісії та доказів їх направлення та вручення відповідачу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про ненастання строку виконання зобов'язання щодо сплати відповідачем адміністративної комісії в сумі 2 160,00 грн.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 19.10.2015 року у справі №913/670/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_5", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.10.2015 року у справі №913/670/15 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС