Постанова

від 16.12.2015 по справі 922/1969/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа №922/1969/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Хачатрян В.С., суддя Шепітько І.І.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

апелянта (прокуратури Харківської області) - ОСОБА_1, посвідчення №036152 від 29.10.2015 року;

позивача (Державної пенітенціарної служби України) - ОСОБА_2, за довіреністю №18-1973-Пл/2-15 від 07.05.2015 року;

позивача (ОСОБА_3 виховної колонії ім. А.С. Макаренка управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області) - ОСОБА_4, за довіреністю №11/14-862 від 27.04.2015 року;

першого відповідача - ОСОБА_5, за довіреністю б/н від 26.10.2015 року;

другого відповідача - ОСОБА_6, за довіреність №02-22/9 від 12.01.2015 року;

третього відповідача - ОСОБА_7, за довіреністю №0-20К-07.11/2-15 від 15.10.2015 року;

четвертого відповідача - ОСОБА_8, за довіреністю №01-04/1236 від 25.06.2015 року;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - не з'явилися;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_9, завідуючий сектором містобудування та архітектури, посв. №А-082;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області, м.Харків, (вх.№5277Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2015 року по справі №922/1969/15,

за позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області м.Дергачі,

в інтересах держави в особі Державної пенітенціарної служби України в особі підрозділу ОСОБА_3 виховної колонії ім. А.С. Макаренка управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області, м.Подвірки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Комунальне підприємство Облземпроект , м.Харків,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-будівельна група , м.Харків,

2. Солоницівської селищної ради, смт.Солоницівка,

3. Відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, м.Дергачі,

4. Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації,

про визнання недійсними рішень, договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Прокурор Дергачівського району Харківської області (м.Дергачі) в інтересах держави в особі Державної пенітенціарної служби України в особі підрозділу ОСОБА_3 виховної колонії ім. А.С. Макаренка управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (с.Подвірки), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-будівельна група (м.Харків), Солоницівської селищної ради (смт. Солоницівка), в якій просив суд визнати недійсним рішення ХХІІ сесії V скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області №63 від 13.12.2007 року; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для забудови, площею 2,5365 га, укладений між Солоницівською селищною радою та ТОВ Фінансово-будівельна група та зареєстрований 01.02.2008 року за №040869300003; визнати недійсним рішення ХХІІ сесії VІ скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області №19 від 15.11.2012 року; зобов'язати першого відповідача звільнити та повернути у первісному стані земельну ділянку, площею 2,5365 га позивачу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2015 року по справі №922/1969/15 (суддя Шарко Л.В.) в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Прокуратура Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято з порушенням, неправильним застосуванням норм матеріального (ст.ст. 257, 263 Цивільного кодексу України) та процесуального (ст.ст. 4-7, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України) права.

Як вказує скаржник, під час розгляду справи судом не підтверджено наявність порушень вимог діючого законодавства при прийнятті рішення Солоницівської селищної ради від 13.12.2007 року та відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з тим, що на час звернення прокурора до суду сплив строк позовної давності на підставі ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України через обізнаність колонії, зокрема на підставі листа адресованого ТОВ Фінансово-будівельна група від 11.03.2009 року. Однак, на думку апелянта, посилання на лист є неналежним і суд відмовив у позові зі спливом строку позовної давності без належного дослідження обставин щодо порушеного права.

Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки факту перебування земельної ділянки у постійному користуванні колонії на підставі державного акту серія ХР-10-00-000309, тобто належність земельної ділянки до земель державної власності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

27.11.2015 року перший відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№16037), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2015 року по справі №922/1969/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третій відповідач - Відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, надав 30.11.2015 року відзив на апеляційну скаргу (вх.№16073), в якому вказує, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Другий відповідач - Солоницівська селищна рада, також 30.11.2015 року надала відзив на апеляційну скаргу (вх.№16134), в якому проти позиції скаржника заперечує та просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

02.12.2015 року апелянт надав до суду клопотання (вх.№16203), в якому просить звільнити його від сплати судового збору по даній справі або відстрочити сплату судового збору на строк до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 02.12.2015 року для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, задоволено клопотання апелянта та відстрочено сплату судового збору та відкладено розгляд справи на іншу дату.

08.12.2015 року від Відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№16537), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав пропущення строку позовної давності та недоведеності доводів позову.

До початку судового засідання 16.12.2015 року апелянта на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2015 року надав разом із супровідним листом додаткові документи, які долучено до матеріалів справи.

Представник ОСОБА_3 виховної колонії ім. А.С. Макаренка управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області також надав документи в обґрунтування своєї позиції по справі, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.12.2015 року представник апелянта - Прокуратури Харківської області підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представники позивачів підтримали позицію скаржника з підстав викладених і відзивах.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів проти позиції скаржника заперечували з підстав викладених у відзивах.

Представник присутньої третьої особи - Відділу містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації пояснив, що залишає питання щодо апеляційної скарги на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників прокуратури, сторін та третьої особи, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Так, прокуратурою району за завданням прокуратури Харківської області та на виконання рішення колегії прокуратури Харківської області у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у 2014 році проведена перевірка додержання вимог земельного законодавства на території Дергачівського району щодо розпорядження землями запасу та резерву Солоницівською селищною радою, погодження документації посадовими особами колишнього управління Держкомзему в Дергачівському районі.

За наслідком перевірки у жовтні 2014 року прокуратурою району виявлені факти грубого порушення вимог земельного законодавства, що стало підставою для внесення відомостей до ЄРДР №42014220280000029 за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України від 07.10.2014 року.

У ході проведення перевірки та досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 виховній колонії на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ХР-10-00-000309 належать землі загальною площею 13,859 га, які перебувають у постійному користуванні колонії.

Відповідно до інформації відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області від 10.10.2014 року №20.18-10-07-2993/0-14 за ОСОБА_3 виховною колонією імені ОСОБА_10 Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 14,4807 га за №4 на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району.

Разом із цим, на підставі рішення №63 XXII сесії V скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району від 13.12.2007 року ТОВ Фінансово-будівельна група передано в оренду земельну ділянку площею 2,5365 га для будівництва дев'ятиповерхових будинків на території с. Подвірки Солоницівської селищної ради Дергачівського району. На підставі вказаного рішення 22.01.2008 року між Солоницівською селищною радою та ТОВ Фінансово-будівельна група укладено договір оренди земельної ділянки для забудови площею 2,5365 га (кадастровий номер 6322057602:00:000:0147), який зареєстрований 01.02.2008 року за №040869300003.

В подальшому, на підставі рішення №19 XXI сесії VI скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району від 15.11.2012 був поновлений строком на 5 років договір з ТОВ Фінансово-будівельна група оренди земельної ділянки площею 2,5365 га в с. Подвірки по вул. Макаренка. На цей час на вказаних земельних ділянках перебувають два недобудовані багатоповерхові будинки, які не введені в експлуатацію.

Разом з тим, на підставі геодезичної зйомки, яка проведена спеціалістами ПП Перспектива-Земля встановлено, що земельна ділянка ТОВ Фінансово-будівельна група площею 2,5365 га (кадастровий номер 6322057602:00:000:0147) накладається на земельну ділянку ОСОБА_3 виховної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області площею 13,859 га., право на яку посвідчене Державним актом на право постійного користування землею - серія ХР-10-00-000309.

Крім того, зазначений висновок підтверджено висновком судової земельно-технічної експертизи від 25.02.2015 року №13094 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_11, який надано на виконання постанови слідчого про призначення земельно-технічної експертизи.

Відповідно до вказаного висновку земельно-технічної експертизи, зазначено наступне: Порівнюючи данні, наведені в каталогах координат, які надані в електронному вигляді, виявляється накладення земельних ділянок, тобто, в даному випадку, земельна ділянка ТОВ Фінансово-будівельна група вірогідно накладається на земельну ділянку ОСОБА_3 виховної трудової колонії, права на котру посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії ХР-10-00-000309. Порівняння меж земельними ділянками графічно наведено на плані у додатку до висновку №1 .

Згідно з інформацією ОСОБА_3 виховної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області колонією не надавалася згода на вилучення земель, що передбачено вимогами ст. 149 Земельного кодексу України. Відповідно до інформації відділу Держземагентства Дергачівського району нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,5365 га (кадастровий номер 6322057602:00:000:0147) на момент її вибуття з власності держави складає 249279 грн., що зазначено у спірному договорі оренди землі.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають право користування на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

При цьому, за змістом ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення рішення №63 від 13.12.2007 року) Солоницівська селищна рада не була уповноважена на прийняття рішень щодо вилучення та передачі вилучених земель в користування юридичним особам. Такі повноваження щодо вилучення земель державної форми власності з постійного користування установи виконання покарань відповідно до ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України, на час винесення спірного рішення, належали до виключної компетенції обласних державних адміністрацій.

Спірна земельна ділянка є не комунальною, а державною землею ОСОБА_3 виховної колонії, яка віднесена до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з вимогами ст. 149 Земельного кодексу України, чинною на час виникнення спірних правовідносин, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів.

У той час, своїми рішеннями Солоницівська селищна рада Дергачівського району фактично вилучила з постійного користування ОСОБА_3 виховної колонії землі площею 2,5365 га (кадастровий номер 6322057602:00:000:0147) без згоди належного землекористувача, що є порушенням вимог ст. 149 Земельного кодексу України.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю прийнятого у встановленому законом порядку рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки у власність, відповідне право користування земельною ділянкою ТОВ Фінансово-будівельна група в силу приписів ст. 116 Земельного кодексу України набуте протиправно.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Однак, документація із землеустрою та рішення Солоницівської селищної ради не передбачала зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення на землі для житлової та громадської забудови.

Відсутність проекту відведення земельної ділянки, яким передбачено належну зміну цільового призначення земель, є за своїм змістом самостійною та достатньою підставою для визнання спірного рішення Солоницівської селищної ради недійсним та визнання недійсним всіх подальших рішень та договорів щодо земельної ділянки площею 2,5365 га (кадастровий номер 6322057602:00:000:0147).

Крім того, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 25.02.2015 року №13094 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_11, який надано на виконання постанови слідчого про призначення земельно-технічної експертизи, проект землеустрою земельної ділянки ТОВ Фінансово-будівельна група для будівництва дев'ятиповерхових будинків в с.Подвірки по вул. Макаренка Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та його затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, а саме: вимогам Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій , Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , п.п. 5.11, 5.24 ДСТУ 4163-2003, Порядку розроблення проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, який затверджено постановою Кабінету міністрів України № 677 від 26.05.2004 року.

Так, судовою земельно-технічною експертизою встановлено, що у проекті землеустрою відсутні: умови відведення земельної ділянки, викопіювання із чергового кадастрового плану, креслення перенесення меж: земельної ділянки в натурі (на місцевість).

Також експертизою встановлено, що експлікація земельних угідь є складовою пояснювальної записки проекту землеустрою 2007, яка складена посадовою особою розробника даного проектую виходячи із положень Держкомстату від 05.11.1998 року №377 Про затвердження форм державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) . Експлікація земельних угідь за формою 6-зем має видаватися органом земельних ресурсів та бути підписаною уповноваженою особою цього органу. ОСОБА_10 встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки , датований 17.04.07., тобто складений ще до того, як було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, що не відповідає ст. 29 Закону України Про землеустрій та ДСТУ№ 4163-2003.

Технічним завданням на виконанню робіт по складанню проекту відведення земельної ділянки від 16.08.2007 передбачалось у вихідних даних наявність документу про джерела фінансування будівництва, який відсутній у складі документації. Також зазначено, що висновок державної експертизи землевпорядної документації №3836 щодо Проекту землеустрою 2007, наданий 17.12.2007 року, а сам проект землеустрою 2007 було затверджено рішенням XXII сесії V скликання Солоницівської селищної ради 13.12.2007 №63. Тобто, в цьому випадку, проект землеустрою земельної ділянки ТОВ Фінансово-будівельна група для будівництва дев'ятиповерхових будинків в с.Подвірки по вул. Макаренка Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області було затверджено, ще до проходження державної експертизи землевпорядної документації, що не відповідає ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 11 Порядку розроблення проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином, проект землеустрою земельної ділянки ТОВ Фінансово-будівельна група для будівництва дев'ятиповерхових будинків в с. Подвірки по вул. Макаренка Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та його затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, а саме: вимогам Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій , Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , п.п.5.11, 5.24 ДСТУ 4163-2003, Порядку розроблення проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, який затверджено постановою Кабінету міністрів України №677 від 26.05.2004 року.

Отже, з висновку земельно-технічної експертизи вбачається, що фактично земельна ділянка була передана без висновку обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22.05.2013 року №6-11 цс-13, видання розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить положенням законів України, зокрема частині шостій статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) та статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації (в редакції на момент виникнення спірних відносин).

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України в якості способів захисту прав на землю передбачене визнання недійсними рішень органів виконавчої влади; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.1 ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; а також підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок та визнання недійсною державної реєстрації земельних ділянок.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка передана з порушенням вимог Земельного кодексу України, тобто незаконно, рішення Солоницівської селищної ради №63 від 13.12.2007 року та договір оренди земельної ділянки від 22.01.2008 року, укладений між Солоницівською селищною радою та ТОВ Фінансово-будівельна група на підставі вказаного рішення ради та зареєстрований у встановленому законом порядку, підлягають визнанню недійсними, оскільки зміст правочину, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, не може суперечити Цивільному кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Крім того, підлягає визнанню недійсним подальше рішення Солоницівської селищної ради про подовження договору оренди спірної земельної ділянки, оскільки воно має похідний характер від первісного рішення ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підстави недійсності правочину передбачені також ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, а саме: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин яким встановлено, що державні акти про право власності або договори на право користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видані відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене певними документами (державними актами або договором оренди), є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного договору або державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Спірний договір оренди між Солоницівською селищною радою та ТОВ Фінансово-будівельна група , яким в оренду передана земельна ділянка для забудови площею 2,5365 га (кадастровий номер 6322057602:00:000:0147) та який зареєстрований 01.02.2008 за № 040869300003, є похідним від рішення Солоницівської селищної ради №63 XXII сесії V скликання, тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 21 Земельного кодексу України так само як і рішення Солоницівської селищної ради №19 від 15.11.2012 року про поновлення договору оренди землі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що другий відповідач у своєму відзиві на позов (вх.№22006 від 29.05.2015 року) зазначав про необхідність застосування строку позовної давності у даній справі.

Четвертий відповідач - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації у своїх письмових поясненнях наданих до суду першої інстанції (вх.№42532 від 21.10.2015 року) також просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

У відповідності до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами статей 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Вимоги позовної заяви прокурора полягають у визнанні недійсним рішення №63 XXII сесії V скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району від 13.12.2007 року ТОВ Фінансово-будівельна група , яким передано в оренду земельну ділянку площею 2,5365 га для будівництва дев'ятиповерхових будинків на території с. Подвірки Солоницівської селищної ради Дергачівського району, а також визнанні недійсним укладеного на підставі вказаного рішення 22.01.2008 року між Солоницівською селищною радою та ТОВ Фінансово-будівельна група , договір оренди земельної ділянки для забудови площею 2,5365 га (кадастровий номер 6322057602:00:000:0147), який зареєстрований 01.02.2008 року за №040869300003.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом у даній справі у березні 2015 року. Дослідивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо прокурор звернувся до суду з пропуском позовної давності.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 29 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 27.05.2014 року у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014 року у справі №916/2414/13.

У постанові від 29.10.2014 року №6-152цс14 Верховний Суд України вказав на те, що норма частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Так, у матеріалах справи міститься лист (том 2 а.с. 45) начальника ОСОБА_3 виховної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області №11/0-718 від 11.03.2009 року на адресу директора ТОВ Фінансово-будівельна група , в якому вказано, що адміністрація ОСОБА_3 виховної колонії не заперечує проти підключення від підстанції колонії трьох 10-ти поверхових будинків зі вбудованим продуктовим магазином, прогнозованою розрахунковою потужністю 613,5 кВт, при виконанні наступних технічних умов: 1) заміна кабельної траси від РП-20 до РП Курязької ВК. Кабель ААБ-3х185 довжиною 4000 м.; 2) проведення технічного обслуговування трансформатора ОСОБА_3

Даний лист свідчить про те, що ОСОБА_3 виховна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області - позивач у справі, був обізнаний про будівництво відповідачем ТОВ Фінансово-будівельна група будинків на спірній земельній ділянці.

Крім того, спірна земельна ділянка, на якій ведеться з 2008 року будівництво житлових будинків розташована навпроти воріт входу/виходу колонії. Проте, на протязі більш ніж 7 років з боку колонії не виникало жодних заперечень та зауважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором пропущено строк позовної давності, що за наявності заяви з боку відповідачів про застосування позовної давності, та відсутності поважності причин пропуску строку позовної давності, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до пункту 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7, встановлення судом апеляційної інстанції обґрунтованості і правомірності позовних вимог прокурора, проте, з урахуванням звернення прокурора до суду з позовом з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено у справі, та відсутності поважних причин його пропуску, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають враховуючи сплив позовної давності; за таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2015 року у справі №922/1969/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про звільнення його від сплати судового збору по даній справі або відстрочення сплати судового збору на строк до ухвалення судового рішення у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвалою суду про порушення апеляційного провадження у справі вже було задоволено клопотання скаржника та надано відстрочку по сплаті судового збору до 02.12.2015 року. В подальшому, апелянтом надано повторне клопотання з альтернативно викладеною прохальною частиною, а саме, про відстрочення сплати судового збору або про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою суду від 12.12.2015 року відстрочено скаржнику сплату судового збору до 16.12.2015 року. Однак, станом на момент судового засідання 16.12.2015 року апелянтом судовий збір не сплачено.

За змістом положень статті 8 Закону України Про судовий збір питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Однак, сплата судового збору може бути відстрочена чи розстрочена на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду розглянувши вищевказане клопотання апелянта, вирішила його задовольнити, звільнити прокуратуру Харківської області від сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі, враховуючи наявність складної економічної ситуації у фінансовому забезпечені діяльності органів прокуратури, відсутність коштів на рахунку та той факт, що Законом України Про Державний бюджет України на 2015 рік видатки на сплату прокурорами судового збору не передбачено.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Задовольнити клопотання прокуратури, звільнити прокуратуру Харківської області від сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі.

Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2015 року по справі №922/1969/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Шепітько І.І.