Постанова

від 22.12.2015 по справі 826/8380/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 22 грудня 2015 року                                           №826/8380/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «РСТ»   додержавної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0000542204, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «РСТ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2014 №0000542204. Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 03.12.2014 №575/26-57-22-04/31752910 щодо наявності у позивача обов'язку сплати орендної плати за земельну ділянку у розмірі встановленому статтею 288 Податкового кодексу України, необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0000542204. За посиланням позивача, ним правомірно сплачується орендна плата за земельну ділянку у розмірі встановленому договором про оренду. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 03.12.2014 №575/26-57-22-04/31752910 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0000542204 з огляду на встановлення заниження товариством орендної плати за земельну ділянку. Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Святошинському  районі головного управління Міндоходів у місті Києві (на час розгляду справи у суді - державна податкова інспекція у Святошинському  районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «РСТ» з питань правильності нарахування та сплати до бюджету земельного податку (орендної плати) за період з 01.04.2013р. по 31.10.2014р. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю підпунктів 14.1.137, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 та підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати за період з 01.04.2013р. по 31.10.2014р. в сумі 101    789,12грн. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міндоходів у місті Києві складено акт від 03.12.2014 №575/26-57-22-04/31752910 та державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0000542204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб у загальному розмірі 127    236,40 грн., у тому числі: 101    798,12 грн. – основний платіж, 25    447,28 грн. – штрафні (фінансові) санкції. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до наявних матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «РСТ» та Київською міською радою 21.03.2007 укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого товариству надано в оренду земельну ділянку площею 0,3916га, кадастровий номер 8000000000:75:172:0018, розташовану за адресою: м.Київ, вул. Феодори Пушиної, 13 у Святошинському районі, терміном на 15 років. Відповідно до пункту 4 Договору розмір орендної плати за вказану земельну ділянку складає 2,5% від її нормативної грошової оцінки. Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 за № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України», внесено зміни, в тому числі, до Договору від 21.03.2007 №75-6-00337, шляхом збільшення розміру річної орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Відповідно до обставин встановлених актом перевірки 03.12.2014 №575/26-57-22-04/31752910 товариством з обмеженою відповідальністю «РСТ» у період з 01.04.2013 по 31.10.2014 орендна плата за користування земельною ділянкою справлялась із розрахунку 2,5% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що призвело до заниження орендної плати за період з 01.04.2013 по 31.10.2014 в сумі 101    789,12 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «РСТ» заперечується наявність у нього обов'язку зі сплати орендної плати за період з 01.04.2013 по 31.10.2014 у розмір 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, оскільки дані правовідносини, на переконання позивача, регулюються виключно договором оренди земельної ділянки від 21.03.2007, без урахування внесених змін Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 за № 89/9146, оскільки таке рішення прийнято у односторонньому порядку. Суд не погоджується з такими міркуваннями позивача виходячи з наступних міркувань. Частиною другою    статті 19 Конституції України    передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 206 Земельного кодексу України    встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 N 161-XIV. Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту). Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. З аналізу наведених норм вбачається, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. До аналогічних висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 02.12.2014 № 21-274а14 та у постанові від 14.04.2015 № 21-165а15. Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Слід зауважити, що Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 за № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України», приведено Договір оренди земельної ділянки від 21.03.2007 №75-6-00337 укладений товариством з обмеженою відповідальністю «РСТ», у відповідність до норм Податкового кодексу України в частині розміру річної орендної плати. Доказів скасування вказаного рішення позивачем суду не надано. Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд погоджується із висновками державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «РСТ» зобов'язання зі сплати земельного податку (орендної плати) у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0000542204 є обґрунтованим та скасуванню не підлягає. Відтак, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “РСТ” не підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному. Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 254,47  грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 1654,08 грн. (1908,55 грн. – 254,47  грн.). Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71, 128 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: У задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “РСТ” (03115, місто Київ, вулиця Ф.Пушиної, 13, код ЄДРПОУ 31752910) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн. 08 коп. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.            Суддя                                                                                                              Літвінова А.В.