Ухвала

від 22.12.2015 по справі 810/2597/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № №810/2597/15 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ТЕХЕНЕРГО» до Вишгородської об'єднаної державної податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-ТЕХЕНЕРГО» (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0006172204, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - «податок на додану вартість» у розмірі 75 064,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ріо-Грандес» за період з 01.06.2012 року по 31.08.2013 року.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 60 051,00 грн, в тому числі по періодам: березень 2013 року - 23 114,00 грн, квітень 2013 року - 32 972,00 грн, травень 2013 року - 3 965,00 грн.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 25.11.2013 року №1382/22-00/38085515 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки «СК-ТЕХЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 38085515) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561) за період з 01.06.2012 року по 31.08.2013 року».

На підставі вказаного акта Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0006172204, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75 064,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 60 051,00 грн, за штрафними санкціями - 15 013,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням Позивач звернувся до суду.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Відповідно пп. 14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 статті 138 Кодексу визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами пунктів 138.4, 138.5, 138.6 статті 138 Кодексу передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Положеннями п.п.201.1, 201.4, 201.8, 201.9, 201.10 ст.201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 лютого 2013 року між Позивачем (покупець) та ТОВ «Ріо-Грандес» (продавець) укладено договір поставки №РГ-1102, за умовами якого продавець зобов»язується передати у власність покупця товар за номенклатурою, кількістю, комплектацією та цінами, що зазначені у специфікаціях до цього договору, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити товар.

Пунктами 3.3, 4.2 вказаного договору передбачено, що оплата за товар здійснюється у безготівковій формі.

Поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця.

Згідно специфікацій до договору, продавцем поставлявся, зокрема, 8-портовий перемикач, кабель, сервер та блок безперебійного живлення.

Позивачем на підтвердження факту постачання продукції до суду першої інстанції надані виписані ТОВ «Ріо-Грандес» видаткові накладні, а саме: від 13.02.2013 року №20 на суму 13 500,00 грн; від 11.03.2013 року №19 на суму 31 296,00 грн; від 14.03.2013 року №20 на суму 93 888,00 грн; від 03.04.2013 року №11 на суму 10 626,00 грн.

ТОВ «Ріо-Грандес» виписало на адресу Позивача податкові накладні, а саме: від 13.02.2013 року №20 на суму 13 500,00 грн (у тому числі ПДВ 2 250,00 грн); від 11.03.2013 року №19 на суму 31 296,00 грн (у тому числі ПДВ 5216,00 грн); від 14.03.2013 року №20 на суму 93 888,00 грн (у тому числі ПДВ 15 648,00 грн); від 03.04.2013 року №11 на суму 10 626,00 грн (у тому числі ПДВ 1 771,00 грн).

10 квітня 2013 року між Позивачем (покупець) та ТОВ «Ріо-Грандес» (продавець) укладено договір поставки №РГ-1004, за умовами якого продавець зобов»язується передати у власність покупця товар за номенклатурою, кількістю, комплектацією та цінами, що зазначені у специфікаціях до цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Згідно пунктів 3.3, 4.2 вказаного договору оплата за товар здійснюється у безготівковій формі.

Поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця.

Відповідно специфікацій до договору продавцем поставлялися, зокрема, двигун, продовжувач рельси, модуль, хвостовик, свердла, гайки, дюбелі та інше.

Позивачем на підтвердження факту постачання продукції до суду першої інстанції надані виписані ТОВ «Ріо-Грандес» видаткові накладні, а саме: від 10.04.2013 року №23 на суму 125 740,20 грн; від 22.04.2013 року №102 на суму 50 976,84 грн; від 20.05.2013 року №54 на суму 23 794,74 грн.

Поряд із цим, ТОВ «Ріо-Грандес» виписало на адресу Позивача податкові накладні, наявність яких не заперечується Відповідачем, а саме: від 10.04.2013 року №23 на суму 125 740,20 грн (у тому числі ПДВ 20 956,70 грн); від 22.04.2013 року №102 на суму 50 976,84 грн (у тому числі ПДВ 8 496,14 грн); від 20.05.2013 року №54 на суму 23 794,74 грн (у тому числі ПДВ 3 965,79 грн.).

Також, 17.04.2013 року між Позивачем та ТОВ «Ріо-Грандес» укладено договір поставки обладнання №РГ-1704, за умовами якого ТОВ «Ріо-Грандес» зобов»язується передати у власність Позивача товар за номенклатурою, кількістю, комплектацією та цінами, що зазначені у специфікаціях до цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Згідно пунктів 3.3, 4.2 вказаного договору оплата за товар здійснюється у безготівковій формі.

Згідно специфікації до договору ТОВ «Ріо-Грандес» поставлялися пакувальні матеріали: стрейч-плівка та повітряно-пузирчаста плівка.

На підтвердження факту постачання продукції Позивачем надано суду виписані ТОВ «Ріо-Грандес» видаткові накладні, а саме: від 22.04.2013 року №101 на суму 10 486,80 грн.

ТОВ «Ріо-Грандес» виписано Позивачу податкову накладну від 22.04.2013 року №101 на суму 10 486,80 грн (у тому числі ПДВ 1 747,80 грн).

Розрахунки між суб»єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, які надані Позивачем до перевірки та виписками банку, наявними у матеріалах справи.

Згідно відомостей витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Позивача та його контрагента за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля.

Отримані від контрагента товари, використано Позивачем виключно у власній господарській діяльності.

Позивачем зазначено, що підприємством було закуплено пакувальні матеріали, що використані для власних потреб, а технічне обладнання та будівельні матеріали були придбані для подальшої реалізації іншим субєктам господарювання, а саме: ТОВ «Анігер» та ТОВ «ЮУ-Луч».

Позивачем на підтвердження вищевказаних обставин, надано до суду першої інстанції договори купівлі-продажу, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем здійснено продаж товарів ТОВ «Анігер» та ТОВ «ЮУ-Луч» за номенклатурою та найменуванням ідентичним тим, які було придбано у ТОВ «Ріо-Грандес».

Транспортування малогабаритного товару відбувалося легковим автомобілем силами ТОВ «Ріо-Грандес», жодних договорів з приводу транспортування товару Позивачем не укладалося, відповідно до цього товарно-транспортна накладна не оформлювалася.

Поряд з цим, будівельні матеріали, згідно видаткової накладної №102 від 22.04.2013 року, було доставлено у м.Южноукраїнськ замовником - ТОВ «Ріо-Грандес», згідно ТТН №22-04-03 від 22.04.2013 року.

Факт купівлі-продажу товарів, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності Позивача.

Отже, договори, предметом яких є поставка товарів, беручи до уваги вид діяльності Позивача і наявні у матеріалах справи первинно-бухгалтерські документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції Позивача з ТОВ «Ріо-Грандес» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари були використані Позивачем у власній господарській діяльності.

В апеляційній скарзі Відповідач вказує, що у зв'язку з непричетністю посадової особи ТОВ «Ріо-Грандес» до реєстрації і ведення господарської діяльності підприємства та не підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Медія Ресурс» та ТОВ «Аляска Трейд», податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Ріо-Грандес» об»єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.06.2012 року по 31.08.2013 року.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на використаних під час аналізу господарської діяльності Позивача матеріалів перевірки його контрагента, а саме: акта Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.10.2013 року №1188/22-00/38256561 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ріо-Грандес» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.08.2013 року.

Висновки акта перевірки контрагента ґрунтуються на матеріалах досудового слідства, зокрема, постанові СУ ДФ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів в м.Києві від 18.09.2013 року про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Ріо-Грандес», у якій зазначено, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №3200131101100000 від 02.08.2013 року за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

У ході розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що громадянин України на прохання невстановлених слідством осіб протягом 2012 року за разову грошову винагороду, без наміру займатися господарською діяльністю, зареєстрував суб»єкта підприємницької діяльності ТОВ «Ріо-Грандес», яке упродовж 2012-2013 років використовувалося для легалізації коштів отриманих злочинним шляхом у схемах ухилення від сплати податків.

Згідно протоколу допиту гр. Глущенко О.М., який рахується засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Ріо-Грандес», встановлено, що останній не має відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності даного підприємства. Слідчими діями також встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, що, на думку слідчих, свідчить про нікчемність укладених правочинів.

Також, податковим органом встановлено відсутність ТОВ «Ріо-Грандес» за юридичною адресою та ненадання документів до перевірки.

Отже, на думку податкового органу, діяльність ТОВ «Ріо-Грандес» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ним угод, як із постачальниками, так і з покупцями, у зв»язку з чим надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи Позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення Відповідачем порушень формування Позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

З такими доводами апелянта колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки Відповідача про нікчемність укладених правочинів ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки контрагента Позивача, якою, зокрема, встановлено незнаходження товариства за юридичною адресою та ненадання документів до перевірки.

Згідно п.45.2 ст. 45 Кодексу податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 10.04.2013 року та на 07.09.2015 року не містять записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Ріо-Грандес», натомість відомості про юридичну особу є підтвердженими.

Таким чином, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про відсутність платників податків за юридичними адресами не може бути підставою для не відображення спірних господарських операцій у податковому обліку, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Посилання Відповідача на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента Позивача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Згідно акту перевірки Позивача, контролюючими органами не здійснювалося належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ «Ріо-Грандес» не перевірялися наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими субєктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Проте, відсутність матеріальних ресурсів у контрагента не може слугувати підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції та, як наслідок, завищення податкового кредиту, оскільки, з характеру операцій вбачається можливість її здійснення без залучення значної кількості як трудових, так і матеріальних ресурсів; крім того, у законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Колегія суддів звертає увагу, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не впливають на результати діяльності Позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також слід зазначити, що висновки Відповідача ґрунтуються на матеріалах досудового слідства по кримінальній справі, зокрема, на постанові СУ ДФ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів в м.Києві від 18.09.2013 року про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Ріо-Грандес», у якій зазначено, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №3200131101100000 від 02.08.2013 року за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Копії постанови в матеріалах справи відсутні.

При цьому, жодних чітких фактів і доказів на підтвердження неправомірності діяльності та порушення законодавства саме ТОВ «Ріо-Грандес», матеріали справи не містять, як і не містять доказів створення підприємства за фіктивними документами та без наміру здійснення господарської діяльності.

Згідно п.83.1 ст.83 Кодексу для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, законодавством не передбачено можливості використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Тобто, преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим статтею 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарські операції Позивача з ТОВ «Ріо-Грандес» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагент був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що контрагент Позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, податковим органом не надано.

Таким чином, надання платником податків контролюючому органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0006172204, оскільки Позивачем обгрунтовано та правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а тому оскаржуване рішення суб»єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту - Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області сплату судового збору до прийняття рішення.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання адміністративного позову (липень 2015 року), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; ч.3 ст.4 цього ж Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Мінімальна заробітна плата на 2015 рік в Україні вcтановлена Закoном України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» в розмірі 1 218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених ТОВ «СК-ТЕХЕНЕРГО» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, складає 182 грн 70 коп, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №21 від 15 червня 2015 року.

За подання адміністративного позову ТОВ «СК-ТЕХЕНЕРГО» повинно було сплатити судовий збір у розмірі 1 501,28 грн (75 064,00 х 2%).

З врахуванням наведеного та у відповідності вимог вищевказаних норм законів, суд вважає за необхідне стягнути з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір в розмірі 1 651,41 грн (1 501,28 х 110%).

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (просп.Шевченка, 1-а, м.Вишгород, Київська обл., 07300, код ЄДРПОУ 39466569 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 1 651 (одна тисяча шістсот п'ятдесят одна) грн 41 (сорок одна) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 23 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.