Рішення

від 26.08.2015 по справі 521/21656/13-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/21656/13-ц

Пров. № 2/521/577/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Мирончук Н.В.

при секретарі: Варналій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ЖБК Моряк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновськго районного суду м. Одеси звернувся з позовом ЖБК Моряк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у власності житлово- будівельного кооперативу Моряк є будинок № 18/3 по вул. Варненська в м. Одеса.

Позивач забезпечує житлово-комунальними послугами квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Статутом ЖБК Моряк встановлено, що кооператив здійснює експлуатацію та ремонт належного йому будинку та утримує прибудинкову територію за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності.

У відповідності до Статуту та чинного законодавства України, кошти кооперативу складаються, зокрема, із статутних внесків і обов'язкових платежів членів кооперативу.

Згідно з п. п. 1, 2, 8, 10, 11 Статуту, з метою забезпечення надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку, ЖБК Моряк укладено договори на послуги постачання електричної енергії; водопостачання та водовідведення; збирання, вивезення та поховання (утилізації) твердих побутових відходів.

Відповідачка ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2, зареєстровані та постійно проживають в квартирі № 8 по Варненська, 18/3 в м. Одесі.

На думку позивача, відповідачі з 01 січня 2006 року систематично порушують зобов'язання, установлені чинним законодавством та Статутом, а саме: регулярно та не в повному обсязі оплачують надані їм житлово-комунальні послуги, що негативно впливає на діяльність кооперативу.

Внаслідок зазначеного, станом на З0 листопада 2013 року, у Відповідачів перед ЖБК Моряк утворилась заборгованість за надані їм житлово-комунальні послуги у розмірі 5630,15 грн.

ЖБК Моряк неодноразово усно та письмово звертався до Відповідачів з проханням сплатити наявну у них заборгованість, але дані звернення залишились безрезультатними.

Тому, ЖБК Моряк звернувся в 2013 році до суду з заявою про видачу судового наказу.

За результатами розгляду заяви був виданий судовий наказ від 20 серпня 2013 року, яким з ОСОБА_1 було вирішено стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5938,40грн. та судовий збір у розмірі 114,70 грн., але за заявою відповідачки, судовий наказ було скасовано.

У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи те, що Відповідачі добровільно сплатити заборгованість за житлово-комунальні послуги відмовляються, позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути з Відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу Моряк , заборгованість за надані житлово - комунальні послуги , у розмірі 5630,15грн., а також судові витрати , у розмірі 243,60 грн. (а.с.2-5)

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю, заявлені позовні вимоги уточнив, надавши уточнений позов, в якому просив стягнути з відповідачів борг за період з 01.08.2004 року по 30 червня 2013 року в сумі 5418,60 грн. (а.с.184 т.1 ).

Крім того, під час слухання справи представником позивача 29.09.2014 року було надано клопотання, в якому представником позивача вказано, що підстав для застосування строку позовної давності з вересня 2010 року по грудень 2013 року, немає. Просив долучити розрахунок заборгованості, яка у сумі складає 2492,75 грн. за період з вересня 2010 року по грудень 2013 року.(а.с. 224-226 т.1).

Також, під час слухання справи, 01.10.2014 року позивач надав до канцелярії суду пояснення, в яких просив суд про стягнення заборгованості з відповідачів у розмірі 5630,15грн. (а.с.229 т.1 ).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення первинного позову та всіх уточнень до нього та надала письмові заперечення, в яких вказала про наступне.

Заборгованості по комунальним послугам за період з січня 2006р.по листопад 2013р., на думку відповідача, за нею не рахується.

Відповідачка ОСОБА_1 вважає, що позивач надав довідки з виставленими їй до сплати сумами, які, на її думку, нею фактично були сплачені, по наступним статтям витрат: Комунальні послуги ; Водопостачання та водовідведення ; вивіз сміття ;

поточний ремонт .

Послуги по забезпеченню холодною та гарячою водою, газопостачання, електропостачання, опалення, вона сплачує безпосереднім їх постачальникам, а саме :

КП Теплопостачання міста Одеси , ОАО Одессагаз , ВАТ Одесаобленерго , Одесводоканалу, згідно виставлених рахунків і показників лічильників, які встановлені в її квартирі за її особистий рахунок. Послуги за водопостачання та відведення і вивезення побутових відходів (або вивіз сміття) нею сплачені на рахунок ЖБК Моряк у повному обсязі .

Тому, на думку відповідачки, ЖБК Моряк не має права вимагати у неї сплатити грошові кошти за комунальні послуги, які нею вже були сплачені безпосереднім їх постачальникам, а також на рахунок ЖБК Моряк .

Пред'явлені їй до сплати нарахування у 2013 році у сумі 169,20 грн. під назвою поточний ремонт , вона також не визнає, оскільки вона вважає, що ніякого ремонту кооперативом не здійснювалось і вона фактично послуги з ремонту не отримувала.

Також, на думку відповідачки, інформація зазначена у довідках, наданих до суду ЖБК Моряк є не правдивою.

Так, вказана сума у розмірі 527,9 грн., сплачена нею на банківський рахунок ЖБК Моряк , що підтверджується копіями касових квитанцій про сплату, а саме: 79 грн. (сплачено 02.08.2012, квитанція №58); 200грн. (сплачено 06.09.2006, квитанція №94); 200 грн.(сплачено 02.10.2006, квитанція №0050); 48,90 грн. (сплачено 09.10.2007, квитанція №134).

Також, у жовтні 2012р. їй було нараховано позивачем 35,76 грн., замість - 32,96 грн. за використану воду, згідно показників її лічильника.

Належні розрахунки заявленої до стягнення з неї суми заборгованості, стягувачем до суду не надано.

Крім того, на сплату комунальних послуг, на думку відповідача, їй мали виставлятися оформлені належним чином рахунки, завірені мокрою печаткою, скріплені підписом керівника та бухгалтера, але їх стягувач ЖБК „Моряк» , їй ніколи не надавав.

Посилаючись на п.п.10.13 п.10 Статуту ЖБК Моряк , у якому викладено, що ЖБК здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, згідно з ст.ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні від 16.07.99р. № 996-ХІV, за якими, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, відповідачка вказала, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про факти здійснення господарських операцій та вказували на правильність і безспірність розрахунків щодо її боргу.

Крім того, відповідачка, ОСОБА_1 вказала на те, що заперечує проти позову про стягнення з неї заборгованості, оскільки між нею та стягувачем ЖБК „Моряк» не укладено жодного договору про надання будь-яких послуг, всупереч положенням Закону України Про житлово-комунальні послуги (ст. 19, 29), постановам КМ України від 12.07.2005 р. №560 та від 21.07.2005 р. №630.

Також відповідачка вказала про необхідність застосування судом строків позовної давності, оскільки борг заявлений позивачем до стягнення з неї та її доньки, нарахований за межами трирічного строку позовної давності: за період з січня 2006 р. по листопад 2013 р.

З урахуванням викладеного, просила відмовити позивачу - ЖБК „Моряк» в задоволенні позову до неї - ОСОБА_1 і її доньки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та просила застосувати строки позовної давності щодо нарахованої заборгованості по оплаті за надання житлово-комунальних послуг. (а.с.67-70, 328 т.1).

Відповідач-2, ОСОБА_2, про явку до суду неодноразово була повідомлена судом, про причини неявки до суду, суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності, до суду не надала, своїм правом надання заперечень по справі, не скористалась.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наданим сторонами, доказам, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на Відповідачку ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок на квартиру № 8 за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 18/3, що підтверджується довідкою (випискою з домової книги про склад сім'ї і реєстрацію) №303 від 15.07.2013 року.

Згідно тієї ж довідки №303 від 15.07.2013 року, в квартирі №8 в м. Одеса, вул. Варненська, буд. 18/3, проживають відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2.(а.с. 40 т.1)

У власності житлово-будівельного кооперативу Моряк є будинок № 18/3 по вул. Варненська в м. Одеса.

Статутом ЖБК Моряк встановлено, що кооператив здійснює експлуатацію та ремонт належного йому будинку та утримує прибудинкову територію за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності.(а.с.13-19 т.1).

ЖБК „Моряк» , згідно укладених договорів, забезпечує житлово-комунальними послугами квартиру № 8, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. № 18/3. (а.с.20-27 т.1).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постовою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, вважається таким, шо прострочив зобов'язання, якшо він не приступив до виконання його, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Згідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 8.2.7 Статуту, ЖБК зобов'язаний визначати розміри, терміни і порядок платежів( членські внески), що вносяться членами ЖБК. (а.с.16 т.1).

На виконання п. 8.2.7 Статуту, Протоколом загальних зборів ЖБК Моряк від

03 травня 2006 року, був встановлений тариф на утримання будинку і прибудинкової

території в розмірі 0,68 копійок за квадратний метр. (а.с.26 т.1).

Протоколом № 1 зборів уповноважених членів ЖБК Моряк від 22 травня 2008 року, затверджено розмір вартості утримання будинку по вулиці Варненська, 18/3, у сумі - 1,33 грн. за квадратний метр.(а.с.29-30 т.1).

Також, 23 березня 2013 року Загальними зборами будинку № 18/3 по вулиці Варненська, 18/3, було прийнято рішення про встановлення з 01 квітня 2013 року тарифу для проведення поточного ремонту, який становить 0,50 грн. за квадратний метр.(а.с.36-30 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Тобто, встановлення відповідних тарифів на послуги покладається на відповідні органи та стосуються суб'єктів відносин, щодо яких вони відносяться.

Такий тариф було затверджено рішенням № 69 Виконавчого комітету Одеської міської ради Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 18/3 для ЖБК Моряк від 16 лютого 2011 року.(а.с.31- 35 т.1)

Посилання відповідачки ОСОБА_1 на те, що між нею та стягувачем ЖБК „Моряк» не укладено жодного договору про надання будь-яких послуг, всупереч положенням Закону України Про житлово-комунальні послуги (ст. 19, 29), постановам КМ України від 12.07.2005 р. №560 та від 21.07.2005 р. №630, суд не може прийняти до уваги, оскільки постанова КМ України від 12.07.2005 р. №560, на яку посилається відповідачка, на час розгляду зазначеної справи, втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 529 від 20.05.2009р.

Крім того, суд зазначає, що дійсно, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ст.29 цього Закону, договір на надання житлово - комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири та балансоутримувачем

Проте, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , саме споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

При цьому, до обов'язків виконавця відноситься підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання, згідно з типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Виходячи з аналізу зазначених норм права, умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст. 20 цього Закону, обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13.

Суд не перевіряє обсягу та якості надаваних послуг з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1,4 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , у разі порушення виконавцем умов договору, споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в його задоволенні.

Проте, жодних доказів на підтвердження відповідних звернень до позивача з актами -претензіями, відповідачами суду не надано.

Однак, суд зазначає при цьому, що послуги та розрахунок тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території повинно бути розраховано позивачем, відповідно формул, що передбачені Постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 року, якою, крім іншого, затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій .

В Додатку до даного Порядку вказується перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад , інформація про послуги, тарифи та інше доводиться до відома споживачів.

Проте, позивач за час розгляду справи надавав до суду неодноразово різні розрахунки заборгованості відповідачки ОСОБА_1

Так, позивачем було надано розрахунок боргу відповідачки з 01.01.2006 року по 30.11.2013 року, згідно до якого, борг відповідачки склав за вказаний період часу - 5630,15грн.(а.с.41-44 т.1)

Також, позивач надав розрахунки заборгованості відповідача з 01.01.2004 року по 01.07.2013 року, згідно до яких, борг відповідачки склав за вказаний період часу - 5938,40грн.(а.с.114-118 т.1)

Також, під час слухання справи, позивач надав ще один розрахунок заборгованості відповідача, згідно до якого, сума боргу відповідачки за період з 01.08.2004 року по 30 червня 2013 року, складає - 5418,60 грн. (а.с.184-189 т.1 ).

Отже, як вбачається з вищенаведених розрахунків, позивач сам не може визначитись щодо суми боргу та періоду, за який ним відповідачам було нараховано цей борг.

Щодо заяви відповідачки ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності стосовно стягнення з неї боргу по оплаті за житлово-комунальні послуги, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, суд враховує, що позивач звертався до Малиновського суду м.Одеси про стягнення заборгованості в наказному порядку.

Так, 20 серпня 2013 року за вимогою ЖБК „Моряк» , було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1, на користь ЖБК „Моряк» , заборгованості по оплаті за житло та житлово-комунальні послуги в сумі 5938,40 грн., суми судового збору у розмірі 121,80 грн.

Позивач же у позові просить про стягнення іншої суми боргу.

Копію Ухвали про скасування судового Наказу, позивачем до позову не долучено, але що за заявою відповідача ОСОБА_1, ухвалою суду, вказаний Наказ від 20 серпня 2013 року було скасовано, сторонами не заперечується.

Також, як вбачається з судового наказу від 20 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу, заборгованість в Наказному порядку, з другого відповідача - ОСОБА_2, позивачем не стягувалася.

Між тим, суд звертає увагу на те, що, згідно п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України, за вимогою про стягнення заборгованості по оплаті за житло та житлово-комунальні послуги, може бути видано судовий наказ.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 ЦПК України, позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Проте, з поданої заяви та доданих до неї документів не вбачається, що позивач звертався до суду в порядку наказного провадження про стягнення заборгованості, з другого відповідача - ОСОБА_2.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 23.12.2011року №14 Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження , вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ, передбачені статтею 96 ЦПК, підлягають судовому захисту, виключно у порядку наказного провадження, оскільки частиною третьою статті 118 ЦПК передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Крім того, не допускається одночасне звернення до суду із заявою про видачу судового наказу та пред'явлення позову про той самий предмет і з тих самих підстав.

Чинний ЦПК України передбачає процедуру наказного провадження, як особливу процедуру цивільного судочинства, поряд із позовним та окремим провадженнями. За результатами розгляду цивільних справ у наказному провадженні, суд ухвалює судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наказне провадження, хоча і самостійний вид провадження цивільного судочинства, але не є альтернативою позовному провадженню. Чинне цивільне процесуальне законодавство не надає права заявнику обирати, за правилами якого провадження буде розглядатися його вимога наказного чи позовного провадження.

Існуючі правила наказного провадження змушують заявника діяти тільки поступово, тобто, якщо він звертається з вимогою, яка вказана у ст. 96 ЦПК в порядку позовного провадження, то суддя на підставі ч. 3 ст. 118 ЦПК може прийняти таку заяву лише в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Наказне провадження - це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, і має певні особливості.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою з вимогою про стягнення з обох відповідачів заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг на суму 5630,15 грн., але ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом, на зазначену суму боргу, позивач до позову не долучив.

Натомість, долучено Судовий Наказ про стягнення іншої суми боргу - 5938,40грн., тобто, не тієї, яка вказана у позові, та не з двох відповідачів, які зазначені у позові, а з одного відповідача - ОСОБА_1, щодо іншого відповідача, відсутні жодні докази звернення про стягнення з неї будь-якого боргу в Наказному провадженні.

Також, зі вказаного судового Наказу не вбачається за який період було стягнуто зазначену суму боргу з відповідачки - ОСОБА_1

Проте, суд зазначає, що з огляду на ч.3 ст. 118 ЦПК України, позовна заява щодо вимог, визначених у ч.1 ст.96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу щодо стягнення на зазначену суму боргу, або скасування цього наказу, судом.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про таке.

Звертаючись до суду з позовними вимогами по вимагам за скасованим Наказом, позивач у позові вказав заборгованість відповідачів перед ЖБК „Моряк» , у розмірі 5630,15 грн., посилаючись на Судовий Наказ та ухвалу про його скасування, але за зазначеним Наказом було стягнуто з відповідача-1 іншу суму - 5938,40грн.(а.с. 45 т.1), та доказів щодо скасування вказаного Наказу не долучено.

Тобто, позивач, всупереч вимогам ч.3 ст. 118 ЦПК України, заявив інші вимоги про стягненння, а не ті, що були заявлені у заяві про видачу судового Наказу.

Отже, належних доказів на підтвердження своїх вимог, позивачем до позову під час розгляду справи, не надано, хоча у позивача було, більш ніж достатньо часу, оскільки розгляд справи, за заявами сторін неодноразово відкладався.

Також суд враховує і слідуюче.

Позивач з заявою до суду про стягнення боргу в Наказному провадженні звернувся в серпні 2013 року. В позові заявлено вимогу про стягнення боргу станом на 30.10.2013 року.

Позивачем на підтвердження боргу, під час розгляду справи, надавались різні розрахунки: перший розрахунок заборгованості відповідача з 01.01.2006 року по 30.11.2013 року, згідно до якого, борг відповідачки-1 склав за вказаний період часу - 5630,15грн.(а.с.41-44 т.1)

Також, позивач надав розрахунок заборгованості відповідача з 01.01.2004 року по 01.07.2013 року, згідно до якого, борг відповідачки склав за вказаний період часу - 5938,40грн.(а.с.114-118 т.1)

Крім того, під час слухання справи, позивач надав ще один розрахунок заборгованості відповідача, згідно до якого, борг відповідачки склав за період з 01.08.2004 року по 30 червня 2013 року в сумі 5418,60 грн. (а.с.185-189 т.1 ).

Також, 29.09.2014 року позивачем було надано клопотання, в якому вказано долучити до матеріалів справи зазначене клопотання, в якому представником позивача вказано, що підстав для застосування строку позовної давності з вересня 2010 року по грудень 2013 року, немає. Просив долучити розрахунок заборгованості, яка у сумі складає 2492,75 грн. за період з вересня 2010 року по грудень 2013 року .(а.с. 224-226 т.1).

Окрім того, під час слухання справи, 01.10.2014 року представник позивача надав до канцелярії суду пояснення, в яких просив суд про стягнення заборгованості з відповідачів у розмірі 5630,15грн. (а.с.229 т.1 ).

Також, згідно заяви відповідачки від 22.05.2008 року до позивача, вона просить надати їй розрахунки по її заборгованості.(а.с.192-193 т.1).

Доказів надання відповіді відповідачу, ні позивачем, ні відповідачем не надано.

Надаючи оцінку зазначеним розрахункам, суд звертає увагу на те що, згідно п.2 ч.І ст.20 Закону „Про житлово-комунальні послуги» розрахунки мають містити: перелік житлово-комунальник послуг за їх назвами, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості.

Проте, позивач, згідно наданих ним розрахунків, сам не визначився, яку ж саме суму заборгували йому відповідачі та за який період часу та за які саме послуги.

Вищенаведені довідки про заборгованість, надані до суду позивачем - ЖБК „Моряк» , не містять необхідних для нарахування комунальних платежів даних технічного паспорту будинку, площу підвалів, технічних поверхів, сходових клітин, та їх показників, які є підставою для формування, застосованих у розрахунках комунальних платежів, тарифів, відповідно до постанови КМУ від 20.05.2009 №529 та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76, або іншими письмовими доказами (первинними документами), що підтверджували б фактичне надання та отримання таких послуг, а також відсутні документи, які б могли вказувати на правильність і безспірність нарахованої ЖБК „Моряк» , заборгованості.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано свої вимоги та не надано на підтвердження позовних вимог, документів, що вказують на правильність і безспірність розрахунків по заборгованості відповідачів.

Спростовують вимоги позивача і надані ним же, вищенаведені довідки-розрахунки про наявність заборгованості, щодо яких суд зазначає, що наведені довідки- розрахунки, протирічать одна одній та не доводять факту надання споживачеві послуг.

Додані до заяви ЖБК свідоцтво про Держреєстрацію ЖБК, довідка ДПІ у Малиновському районі про включення ЖБК до Реєстру неприбуткових установ, також не вказують на те, які саме надавались відповідачам, послуги.

Згідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України, обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів, шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, з урахуванням досліджених доказів та вищенаведених обставин, враховуючи строки позовної давності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому суд роз'яснює позивачу, що з вимогами про стягнення боргу, який виник у відповідачів після 01.07.2013 року, позивач може звернутись до суду з заявою в наказному провадженні.

Щодо стягнення суми судового збору, суд зазначає про таке.

Як вказує ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки, вимоги позивача судом не задовольняються, то не підлягає стягненню з відповідачів, сплачена позивачем сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 79, 88, 208-209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ЖБК Моряк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з відповідачів - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 65070, індивідуальний ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 65070, на користь Житлово-будівельного кооперативу Моряк , що розташований за адресою: вул. Космонавтів, 31, м. Одеса, 65070, р/р № 26006000059676 у ПАТ Укрсоцбанк м. Київ, МФО 30023, код ЄДРПОУ 20996467, по оплаті за житлово-комунальні послуги, у розмірі 5630,15грн. та оплаті судового збору, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.В. Мирончук