Рішення

від 21.12.2015 по справі 522/21539/15-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/21539/15-ц

Н.п. 2/522/9995/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та стягнення грошових коштів за розпискою, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з останнього на свою користь: відповідно до розписки №1 грошову суму у розмірі 297780,00 грн., суму боргу за розпискою №2 у розмірі 10635,00 грн., три проценти річних від простроченої суми за розпискою №1 у розмірі 12041,73 грн. та три проценти річних від простроченої суми за розпискою №2 у розмірі 430,06 грн.

При цьому позивач посилається на те, що 16.05.2014 р. ОСОБА_2 видав йому - ОСОБА_1 розписку №1, відповідно до якої відповідач отримав від позивача, в якості завдатку в рахунок майбутньої оплати вартості купівлі автомобіля Skoda 2009 року випуску, 7000 (сім тисяч) доларів США. Відповідно до розписки №1, передача автомобіля Skoda була призначена на 03.06.2014 р., в іншому випадку відповідач зобов'язувався повернути гроші у повному обсязі. На час звернення позивача до суду, автомобіль передано не було, він і досі знаходиться у власності відповідача. Враховуючи зазначене позивач вважає, що в силу ч. 1 ст. 571 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути йому не тільки суму завдатку, а й додатково сплатити суму у розмірі завдатку, тобто з відповідача на думку позивача підлягає стягненню сума у розмірі 14000,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на день подачі позову становить 297780,00 грн. (з розрахунку 1 долар США - 21,27 грн.)

При цьому, 19.05.2014 р. відповідач позичив у позивача 500 (п'ятсот) доларів США, про що також складено боргову розписку №2. Зазначену суму, на усну вимогу позивача, відповідач не повернув. У зв'язку з чим позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню сума боргу за розпискою №2 у розмірі 10635,00 грн. (еквівалент 500 дол. США за курсом НБУ станом на день подачі позову).

Крім того, позивач вважає, що у зв'язку з простроченням відповідачем взятих на себе зобов'язань з нього підлягають стягненню три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 12041,73 грн. щодо розписки №1 та 404,71 грн. щодо розписки №2.

В судове засідання позивач не з'явився, представником позивача до суду була надана заява відповідно до якої представник просить розглядати справу у відсутності позивача та його представника, позов підтримує, не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Тому, згідно ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе, зі згоди представника позивача, розглянути позов за відсутністю відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 16.05.2014 р. ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 розписку, відповідно до змісту якої відповідач отримав від позивача, в якості завдатку в рахунок майбутньої оплати вартості купівлі автомобіля Skoda 2009 року випуску, 7000 (сім тисяч) доларів США.

Відповідно до розписки від 16.05.2014 р., передача автомобіля Skoda була призначена на 03.06.2014 р., в іншому випадку відповідач зобов'язувався повернути гроші у повному обсязі.

Але свої зобов'язання відповідач перед позивачем не виконав, автомобіль не передав та грошові кошти не повернув до теперішнього часу.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що передана ним відповідачу сума у розмірі 7000,00 грн. є завдатком, а також з тим, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань, слід застосувати положення ч. 1 ст. 571 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 570 ЦК України зазначив, що завдатком в грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Водночас в диспозиції ч. 2 ст. 570 ЦК України законодавець зазначив що, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладений в ухвалах Судової палати з цивільних справ від 26 лютого 2004 року, від 13 жовтня 2005 року, а також від 21 червня 2006 року: Залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались .

Викладене в сукупності є підставою для висновку про те, що основними критеріями відмінності завдатку як одного із засобів забезпечення виконання зобов'язань від авансу, як одної з форм розрахунків є: забезпечення завдатком тільки дійсного, тобто укладеного сторонами, того чи іншого цивільно-правового зобов'язання; обов'язкове дотримання сторонами встановленої законом форми укладення договору, який забезпечений завдатком; винне ухилення одної зі сторін від виконання укладеного з дотриманням встановленої законом форми договору, котрий забезпечений завдатком.

В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2012 року, 14 березня 2012 року та 27 липня 2011 року, в справах про стягнення авансових платежів, сплачених за попередніми договорами, і розірвання таких договорів суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що в разі не укладення сторонами основних договорів у строк, визначений попередніми договорами, передані позивачами в рахунок оплати за основними договорами грошові кошти є відповідно до ст. 570 ЦК україни не завдатком, а авансом і підлягають поверненню особам, які їх сплатили.

Крім того, у рішенні, винесеному 10 липня 2013 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зробив висновок, що в разі не укладення договору підстави вважати передані кошти завдатком відсутні, тобто в такому випадку ці кошти є авансом (ч. 2 ст. 570 ЦУК України).

Більше того, суд звертає увагу на той факт, що кошти, сплачені в рахунок авансу, підлягають поверненню незалежно від того, з чиєї вини не було укладено договір, який сторони мали намір укласти.

У постанові від 23 липня 2014 року, винесеній у справі № 910/24568/13, Вищий господарський суд України зазначає, що згідно з положеннями чинного в Україні законодавства авансом є грошова сума, яку перераховують відповідно до договору наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які має бути отримано (виконано, надано). Тобто в разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 25 вересня 2013 року зазначає, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, стосовно практичного застосування інституту авансу слід враховувати такі критерії: авансом є грошові кошти, сплачені за укладеними попередніми договорами; авансом є грошові кошти, які сплачуються в рахунок наміру укласти основний договір в майбутньому; авансом є грошові кошти, що сплачуються наперед у рахунок майбутніх розрахунків; авансом є сплачені грошові кошти, що підлягають поверненню незалежно від того, з чиєї вини не було укладено договір.

Таким чином, суд робить висновок, що грошові кошти у розмірі 7000,00 дол. США, які були передані позивачем відповідачу, не є завдатком, як це зазначено у розписці від 16.05.2014 р., а є авансом, тому застосування ч. 1 ст. 571 ЦК України у зв'язку з порушення відповідачем своїх зобов'язань є безпідставним.

При цьому суд вважає, що оскільки порушення зобов'язання сталося з вини відповідача, то з нього на користь позивача слід стягнути сплачену ним суму авансу у розмірі 149100,00 грн. , що за курсом НБУ станом на день подачі позову (19.10.2015 р.) є еквівалентом 7000,00 дол. США (з розрахунку 1 долар США - 21,30 грн.).

Також, судом встановлено, що 19.05.2014 р. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 500 (п'ятсот) доларів США, які зобов'язався повернути, про що надав відповідну розписку.

Позивач зазначає, що на його усну вимогу повернути вказану суму позики відповідач не відреагував та до теперішнього часу позику не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, то зобов'язальні договірні відносини між позивачем та відповідачем кваліфікуються судом як позикові.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, які виникли в нього перед позивачем внаслідок укладання договору позики від 19.05.2014 р., у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму позики у розмірі 10650,00 грн. , що за курсом НБУ станом на день подачі позову (19.10.2015 р.) є еквівалентом 500,00 дол. США (з розрахунку 1 долар США - 21,30 грн.).

Крім того, суд повинен врахувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідно до якого, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача на користь позивача також слід стягнути три проценти річних від прострочених сум, а саме: суму у розмірі 6029,36 грн. за прострочення зобов'язання по поверненню суми авансу отриманого відповідно до розписки від 16.05.2014 р.; та 430,67 грн., у зв'язку з простроченням зобов'язання по поверненню позики отриманої за розпискою від 19.05.2014 р.

Суд повинен зазначити також, що ч. 3 ст. 88 ЦПК України визначено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач як інвалід ІІ групи (що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №784852) звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1662,10 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 570, 571, 610-612, 625, 1046, 1049 ЦК України ст.ст. 11, 60, 88, 213 - 215, 224 - 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: 65011, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який проживає за адресою: 65005, АДРЕСА_2, суму сплаченого авансу відповідно до розписки від 16.05.2014 р. у розмірі 149100,00 грн. (сто сорок дев'ять тисяч сто гривень 00 копійок) , що за курсом НБУ станом на день подачі позову (19.10.2015 р.) є еквівалентом 7000,00 дол. США.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: 65011, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який проживає за адресою: 65005, АДРЕСА_2, суму позики відповідно до розписки від 19.05.2014 р. у розмірі 10650,00 грн. (десять тисяч шістсот п'ятдесят гривень 00 копійок) , що за курсом НБУ станом на день подачі позову (19.10.2015 р.) є еквівалентом 500,00 дол. США

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: 65011, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який проживає за адресою: 65005, АДРЕСА_2, три проценти річних від простроченої суми неповернутого авансу, отриманого відповідно до розписки від 16.05.2014 р., а саме суму у розмірі 6029,36 грн. (шість тисяч двадцять дев'ять гривень 36 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: 65011, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який проживає за адресою: 65005, АДРЕСА_2, три проценти річних від неповернутої суми позики, отриманої за розпискою від 19.05.2014 р., а саме суму у розмірі 430,67 грн. (чотириста тридцять гривень 67 копійок).

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: 65011, АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір у розмірі 1662,10 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят дві гривні 10 копійок).

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, який не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

21.12.2015