Рішення

від 08.12.2015 по справі 910/25401/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015Справа №910/25401/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація"

про стягнення 7 015 680,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Найденко І.О. - представник за довіреністю № 108/10 від 17.07.2015 року;

Муляр Є.Г. - представник за довіреністю № 107/10 від 17.07.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" про стягнення 7 015 680,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.12.2012 року між ним в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та відповідачем укладено договір поставки № АК 11468122993.

В процесі виконання договору поставки постачальником були порушені строки поставки товару за договором. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5 066 880,00 грн. пені та 1 948 800,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.09.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2015 року.

12.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач надав документи по справі.

В судове засідання 13.10.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.09.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32016751.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2015 року розгляд справи відкласти на 02.11.2015 року.

В судовому засіданні 02.11.2015 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом.

Представник позивача підтримав клопотання відповідача.

В судовому засіданні оголошено перерву до 24.11.2015 року для вирішення спору мирним шляхом.

У судовому засіданні 24.11.2015 року представники позивача подали клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом та про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні оголошено перерву до 08.12.2015 року для вирішення спору мирним шляхом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2015 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

В судове засідання 08.12.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 25.09.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 24.11.2015 року.

Представники позивача зазначили, що мирового вирішення спору між сторонами не досягнуто.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

13.12.2012 року між державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" (покупець) до товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" (постачальник) укладено договір поставки №АК 11468122993.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, викладених у договорі, поставити устаткування підіймальне та такелажне (установку дезактивації металу) далі товар для відокремленого підрозділу Рівненська АЕС ДП НАЕК Енергоатом (далі - ВП РАЕС), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість товару, її номенклатура та ціна зазначена в Специфікації на постачання Устаткування підіймальне та такелажне (установка дезактивації металу) Додаток №1 (далі специфікація ), яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору етапність виконання робіт, згідно договору, визначається Календарним планом реалізації договору Додаток 2 (далі Календарний план ), який є невід'ємною частиною договору.

Ціна цього договору встановлена в національній валюті України і зазначена в Специфікації (додаток № 1 до цього договору) (п.3.1 договору).

Згідно з п.3.2 договору, сума договору становить 27 840 000,00 грн., в т.ч ПДВ - 4 640 000,00 грн.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець сплачує вартість товару за цінами, зазначеними в Специфікації (додаток № 1 до цього договору), в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

4.1.1 для постачання товару покупець перераховує перший аванс, що складає 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 коп., в т.ч, ІІДВ - 166 666,67 грн.) в разі виконання постачальником умов п.4.2. Договору;

4.1.2 для постачання товару покупець через 3 (три) місяця після перерахування першого авансу по пункту 4.1.1 договору та оформлення акту приймання-передачі проектно-конструкторської документації перераховує другий аванс, що складає 12' 641' 600,00 грн. (дванадцять мільйонів шістсот сорок одна тисяча шістсот гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ - 2' 106' 933,33 грн.) в разі виконання постачальником умов п.4.3 договору.

З платіжного доручення №1976 від 14.02.2013 року вбачається, що позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу кошти в розмірі 1 000 000,00 грн.

10.12.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору № АК 11468122993 від 13.12.2012р., відповідно до якої п. 5.1 договору викладено в наступній редакції: поставка товару має бути здійснена постачальником у червні 2014 року за умови сплати авансу покупцем у розмірі 12 641 600,00 гри. з ПДВ.

Також, додатковою угодою №1 змінено 1.1 договору та викладено в наступній редакції: 11.1 договір набирас чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року .

Пунктом 3 додаткової угоди №1, встановлено, що сторони домовились вважати такими, що втратили чинність п.п. 4.1.2, 4.3 договору а також календарний план реалізації договору поставки (додаток №2 до договору).

23.12.2013 року позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу кошти на загальну суму 12 641 600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:

- № 2628 від 23.12.2013 року на суму 2 106 933,33 грн.:

- №2631 від 23.12.2013 року на суму 10 534 666,67 грн.

Листом вих..№19/06/аг від 19.06.2013р. ТОВ НВП Промдезактивація звернулося до ВП Рівненська АЕС ДП НАЕК Енергоатом з проханням підтвердити можливість переносу строку постачання установки дезактивації металу на ВП Рівненська АЕС з червня місяця 2014р. на вересень місяць 2014р.

У відповідь листом вих. №071-20/Ф-2589 від 27.06.2014 року ВП Рівненська АЕС повідомила відповідача про те, що не заперечує щодо перенесення термінів поставки дезактивації металу з червня 2014р. на вересень 2014р. При цьому, звернула увагу на те, що виконання поставки після вересня 2014 року призведе до зриву виконання монтажних робіт по об'єкту КПРВ та збільшення показників запасів на кінець поточного року від передбачених.

Відповідно до п.5.2 договору, місце поставки товару: Україна, 30100, м. Кузнецовськ, Рівненська обл., склад вантажоотримувача; Рівненське відділення ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом (далі вантажоодержувач).

Поставка товару здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP склад вантажоодержувача згідно з ІНКОТЕРМС 2010 (п.5.3 договору).

Згідно п.п. 5.12.1, 5.12.2 п.5.12 договору, постачальник при поставці товару (послуг) зобов'язаний надати антажоодержувачу та покупцю накладну в трьох примірниках (оригінал); акт приймання-передачі товару в трьох примірниках (оригінал).

Відповідно до п.5.14 договору приймання товару оформлюється актом приймання-передачі товару, який оформлюється в трьох примірниках (два - для покупця, один - для постачальника). Покупець зобов'язаний належним чином оформити прийняття товару, у т.ч. підписати накладну, акт приймання-передачі, надати довіреність на отримання товару, пред'явити документ, що посвідчує особу, уповноважену на отримання товару, і передати оформлені покупцем документи постачальнику не пізніше ніж через 7 (сім) робочих дні з моменту поставки товару.

Пунктом 5.15 договору передбачено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважається виконаним з моменту поставки товару покупцю згідно пунктів 5.1-5.14 договору та за умови виконання положень технічних вимог (додаток № 3 до цього договору), Ризик випадкової втрати або пошкодження товару переходить до покупця з дня виконання постачальником своїх зобов'язань по поставці товару.

Судом встановлено, що відповідачем поставлено товар з порушенням стоку, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками/штампами сторін видатковими накладними та актами приймання передачі ТМЦ, а саме:

- №РН-0000002 від 08.04.2015 року на суму 1 920 000,00 грн. (акт приймання передачі ТМЦ №1-ВУ від 08.04.2015 року);

- №РН-0000002 від 23.06.2015 року на суму 12 072 000,00 грн. (акт приймання передачі ТМЦ №2-ВУ від 23.06.2015 року);

№РН-0000001 від 07.04.2015 року на суму 3 864 000,00 грн. (акт приймання передачі ТМЦ №ВУ-3 від 09.07.2015 року).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 066 880,00 грн.

Відповідно до п.8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Згідно з п. 8.2 договору, за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк товару за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленого товару.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

При цьому, слід зазначити, що положення п. 8.2 договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Позивач нарахував відповідачу пеню:

- в сумі 349 440,00 грн. на суму вартості товару за накладною №РН-0000002 від 08.04.2015 року на суму 1 920 000,00 грн. за період з 01.10.2014 року по 31.03.2015 року;

- в сумі 2 197 104,00 грн. на суму вартості товару за накладною №РН-0000002 від 23.06.2015 року на суму 12 072 000,00 грн. за період з 01.10.2014 року по 31.03.2015 року;

- в сумі 703 248,00 грн. на суму вартості товару за накладною №РН-0000001 від 07.04.2015 року на суму 3 864 000,00 грн. за період з 01.10.2014 року по 31.03.2015 року;

- в сумі 1 817 088,00 грн. за непоставлений по договору товару станом на 10.09.2015 року на суму 9 984 000,00 грн.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування пені, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5 066 880,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 1 948 800,00 грн.

Відповідно до п.8.2 договору, за прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленого товару.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Позивач нарахував відповідачу штраф:

- в розмірі 134 400,00 грн. на суму 1 920 000,00 грн.;

- в розмірі 845 040,00 грн. на суму 12 072 000,00 грн.;

- в розмірі 270 480,00 грн. на суму 3 864 000,00 грн.;

- в розмірі 698 880,00 грн. на суму 9 984 000,00 грн.

Суд погоджується з розрахунком наданим позивачем та вважає вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 1 948 800,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" (03039, м. Київ, проспект Науки, будинок 4/2 ідентифікаційний код: 31303049) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вулиця Жилянська, 108, літ. А; ідентифікаційний код: 25251923) пеню в розмірі 5 066 880 (п'ять мільйонів шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп., штраф в розмірі 1 948 800 (один мільйон дев'ятсот сорок вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 105 235 (сто п'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 21 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.12.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий